Постанова

від 26.08.2009 по справі 2/341

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/341

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                         ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "26" серпня 2009 р.                                 м.Чернівці                                  Справа № 2/341

Суддя господарського суду Чернівецької області Скрипничук Iван Васильович

при секретарі Добровольській А.Я., розглядаючи справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларіс"

третя особа на сторні позивача -Олімпік транс ЕООД м.Благоевград Болгарія

до Чернівецької обласної митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень форми "Р" №№ 06 та 07 від 30.10.2008р.

за участю представників:

позивача -  Шпак  О.М.  - представник

відповідача -  Семенюк  О.Ю., довіреність № 25/1-977  від 10.03.09р.; Остафійчук Л.А., довіреність № 25/1-976 від 10.03.09р.

третьої особи -  не з'явився

прокурор - Пацарен В.Я.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ Ларіс” ( код 31561502)  м.Чернівці  звернулось з адміністративним позовом до Вадул-Сіретської  митниці  Глибоцького району, станція Вадул-Сірет, третя особа на строні  позивача  -  “Олімпік  транс”  Болгарія м.Благоєвград  про визнання  протиправними (незаконними)  та скасування  податкових  повідомлень форми  “Р” №№ 06,07  від 30.10.2008р., що складені Вадул-Сіретською митницею, якими визначені  позивачу суми  податкових зобов'язань ( з штрафними  санкціями) за  платежем  “мито на товари , що ввозяться на територію  України”, в сумі  3327,68 грн. та платежем “ПДВ  товарів ввезених на територію  України”  в сумі 11108,36грн.

У позовній заяві  товариство  з обмеженою відповідальністю  “Ларіс”  зазначає, що оскаржувані  податкові  повідомлення, які складені  на підставі  акту № 2/8/404000000/31561502  від 15.10.2008р.  про результати  проведення  камеральної перевірки позивача є такими, що суперечать чинному  законодавству,  а тому  підлягають  скасуванню з урахуванням таких підстав.

Так, дійсність та відповідність  отриманих  позивачем  рахунків-фактур (інвойсів)  від продавця доведена експертизою  ідентичності  печаток продавця від 22.01.2007р., відповідно до якої надані позивачем митному органу  інвойси на товар були  оформлені  печаткою, яка належить продавцю  “Олімпік транс” ЕООД, тому у відповідача були відсутні підстави для  перевірки  обчислення  митної вартості за наданими  позивачем  інвойсами.

Відповідно до умов Інкотермс, відповідальність за належне  оформлення та відповідність  інвойсів  при  продажу  товарів  на умовах ДАФ  несе продавець.

Пунктом 2  Рекомендацій  ВГСУ  14.07.2005р. встановлено, що   підстав, передбачених  пунктом 1.9  статті 1, підпунктом 2.1.1  пункту  2.1 статті 2, пунктом 6.1  статті 6 Закону  України  “ Про  порядок  погашення  зобовєязань платників  податків  перед  бюджетами  та державними  цільовими фондами” (надалі Закон 2181) митні органи  мають право  надсилати  податкове повідомлення про обов'язок  платника податків  сплатити  суму  податкового  зобов'язання  стосовно  податку на додану вартість, ввізного мита, які, відповідно до законів, справляються  при ввезенні товарів і предметів  на митну  територію  України.

Згідно ст. 17  Закону України  “Про Єдиний митний тариф”,  мито  нараховується  митним органом  України  відповідно  до положень  цього  Закону і  ставок  Єдиного  митного  тарифу  України.

Правила  щодо  стягнення  недобраного  мита  визначені  ст.25  Закону України  “Про  Єдиний  митний тариф”, відповідно до якої мито, не сплачене в  результаті  інших  дій, що  спричинили  його  недобір, стягується за  розпорядженням митних органів  України у  безспірному  порядку.

Таким чином, як випливає з приписів  даної  правової  норми, стягнення  недобраного  мита здійснюється за  розпорядженням  органів.

Згідно ст.19  Конституції України, правовий  порядок  в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких  ніхто  не може бути  примушений  робити те, що не передбачено  законодавством. Органи  державної влади, їх посадові особи зобовєязані  діяти  лише  на підставі, в межах  повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та  законами  України.

Відповідно  до п. 1.9 ст. 1  Закону 2181  податкове  повідомлення – письмове  повідомлення контролюючого органу  про обов'язок  платника  податків  сплатити  суму  податкового  зобов'язання, визначену  контролюючим  органом  у випадках, передбачених  цим Законом.

Отже, податкове  повідомлення – це  письмове  попередження платника  податків  про те, що до  надіслання  повідомлення  йому було нараховане податкове зобов'язання у зв'язку з  випадком, який  передбачено  даним  Законом.

Правила  щодо  податкового  повідомлення  встановлені  ст.6 Закону 2181, п.6.1  якої  визначено, що у разі, коли  сума  податкового  зобов'язання  розраховується  контролюючим  органом  відповідно до статті 4 цього Закону, такий  контролюючий орган  надсилає  платнику податків  податкове  повідомлення, в якому  зазначаються підстава для такого  нарахування, посилання  на норму  податкового закону, відповідно  до якої  був зроблений  розрахунок або перерахунок  податкових  зобов'язань, сума  податку  чи збору (обовєязкового платежу), належного до сплати, та штрафних  санкцій за їх наявності,  граничні строки їх погашення, а також  попередження  про наслідки  їх несплати  в установлений  строк та граничні строки, передбачені  законом  для  оскарження  нарахованого  податкового  зобов'язання   (штрафних  санкцій за їх наявності).

Таким чином, як  випливає  з  приписів  даної норми  Закону,  надсиланню податкового повідомлення передує  нарахування контролюючим  органом  податкового  зобов'язання  платнику  податків, яке  здійснюється за розпорядженням  контролюючих органів.

Розпорядження про нарахувапння податку на додану вартість, ввізногго мита,  про застосування до позивача штрафних санкцій  (Акт № 2/8/404000000/31561502  від 15.10.2008р.)  відповідач  оскаржив.

До дня отримання  відповіді  на скаргу, надіслану  28 жовтня 2008 року,  про  скасування  Акту № 2/8/404/000000/31561502  про результати  проведення  камеральної  перевірки  ТзОВ  “ Ларіс”  від 15.10.2008р.,  Вадул-Сіретська митниця  не мала законних підстав  для визначення сумта складання 30 жовтня 2008 року  оскаржених  податкових повідомлень, тому, що  визначення сум для  складання  податковиїх  повідомлень, відповідно до ст. 6 Закону  України  № 2181, здійснюються  на підставі  Акту  перевірки, що оскаржений.

Про надіслання  скарги  Вадул-Сіретська митниця  була  повідомлена  листом  ТзоВ  “ Ларіс”, який  отриманий нею 28.10.2008 року.

Відповідач  позовні  вимоги  не визнає з підстав,  викладених у запереченнях на адміністративний позов, та зазначає , що оскаржувані  податкові повідомлення форми “Р”  від 30.10.08р. за  №№ 06, 07  законні  і складені  у відповідності  до наказу  Державної  митної служби  України  від 11.05.06р. № 370.

08.01.2009 року  прокуратура  Чернівецької області  повідомила  про вступ  прокурора  у справу з метою  представництва інтересів  держави.

Ухвалою  суду від 14.05.2009 року  замінено  первісного  відповідача  на належного, а саме, Чернівецьку  митницю на обласну  митницю та відкладено розгляд  справи  на 27.05.2009 року.

Ухвалою суду  від 27.05.2009 року  зупинено провадження  у справі, за клопотанням  позивача, до 30.06.2009 року.

У процесі  розгляду  справи  виникли питання, які потребують  додаткового дослідження.  А тому, для  всебічного, повного  розгляду  всіх обставин  у сукупності,  рівності  всіх учасників  судового процесу  перед законом і судом, а також  змагальності  сторін та свободи  в наданні  ними суду  своїх доказів і  у доведенні  перед  судом  їх  перекнливості, розгляд справи ухвалою суду  від 30.06.09р.  відкладено  на 26.08.09 року.

30.06.09р.  позивачем  подано  клопотання  про  витребування  судом  від “ Олімпік транс”  Болгарія  через митне  управління  Митного  агенства  Міністерства Фінансів Республіки  Болгарія  копію  примірника  контракту  № 1  від 07  серпня 2006 року, укладеного між ТзОВ  “ Ларіс” та  “ Олімпік транс”  Болгарія.

Суд вважає, що правових  підстав  для задоволення  клопотання позивача  немає,  оскільки  копія  зазначеного вище  контракту  від 07.08.06р. та доповнення до контракту  від 25.08.06р.  знаходяться  у матеріалах справи, якому судом дана оцінка.

Окрім того, судом  неодноразово  розгляд справи  відкладався та  надсилались  ухвали  третій особі  на стороні  позивача -  “Олімпік транс”  Болгарія.

Проте,  жодного  разу  представник  “ Олімпік транс”  у засідання суду не з'явився, хоча  належним чином  був  повідомлений  про час і місце  судового розгляду.

Дослідивши матеріали  справи, заслухавши  пояснення  представників  сторін, оцінивши  докази, суд вважає, що  правових  підстав  для задоволення позову  немає  з таких підстав.

Так,  Вадул-Сіретською митницею  на підставі  наказу  від 24.09.08р. № 768  було здійснено  камеральну  перевірку  суб'єкта  підприємницької діяльності  товариства  з обмеженою відповідальністю  “ Ларіс” м. Чернівці (код 31561502).

За результатами  перевірки  складено  Акт  від 15.10.08р. № 2/8/404000000/31561502.

У  ході проведення перевірки  встановлено, що ТзОВ  “Ларіс” в 2006  році, на виконання  контракту  № 1  від 07.08.06р., укладеного  між  фірмами “Олімпік транс” ЕООД та ТзОВ  “Ларіс”, ввезло на територію  України, згідно ВМД ІМ 40 № 404020014/6/007597  від 27.09.06р. та № 404020014/6008090  від 12.10.06р.  товар-виноград  свіжий ( столовий0) 1-го сорту врожаю 2006 року загальною вагою ( нетто)  38263 кг, а тапкорж, згідно ВМД ІМ  40 № 404020014/6/008939  від 08.11.06р.  товар – ківі  свіжі врожаю  з 15 травня по 15  листопада 2006 року загальною вагою  ( нетто) 20000 кг.

Разом із вищевказаними ВМД до митного оформлення було подано інвойси №№ 017/10102006 та 009/25092006  на товар  виноград  свіжий (столовий) 1-го сорту врожаю 2006 року та інвойс № 019/06112006  на товар  ківі свіжі вроджаю з 15  травня по  15  листопада  2006 року.

У вказаних  інвойсах, які подавались на митницю  як підставу для  здійснення  оформлення, та контракту № 1  від 07.08.06р., укладеного  між  фрмами “ Олімпік транс” ЕООД та ТзОВ  “Ларіс”, вартість 1-го  кілограму винограду та 1-го  кілограму  ківі  становить 0,25  євро, на підставі  чого  по даних ВМД  пощзивачем було  нараховано  та сплачено  митних платежів  в сумі 26130 грн.

Державній митній службі  України  було надіслано  Центральним  митним  управлінням  Митного  Агенства  Міністерства  Фінансів  Республіки  Болгарія  примірники інвойсів   під  такими ж номерами, що і інвойси, надані до митного оформлення Вадул-Сіретській митниці : 017/10102006 та 009/25092006, згідно яких вартість 1-го  кілограму винограду становить 0,38 євро, та примірник  інвойсу  019/06112006, згідно якого вартість 1-го  кілограму ківі становить 0,39 євро, у звєязку з чим по вищевказаних ВМД  необхідно було  позивачем сплатити митні  платежі в сумі  39978,55грн.

Окрім того, Центральним  митним  управлінням  Митного  Агенства Міністерства Фінансів  Республіки  Болгарія  (лист. вих. № 99/463  від 21.02.2008р.) були також надані товаросупровідні  документи, згідно яуких  зазначалось, що товар ввозився  з Греції на митну  територію  Болгарії  на адресу  фірми  “Олімпік транс”  тими самими  транспортними  засобами, що пізніше  експортувалися з території Болгарії  фірмою  “Олімпік транс”  в Україну  на адресу  ТзОВ  “Ларіс”. Вартість за 1 кілограм  товару- виноград свіжий, згідно інвойсів  Греції, становить 0,37  євро, а вартість за 1  кілограм товару  ківі  свіжі – 0,38 євро.

Оскільки   рівень  цін, зазначених директором ТзОВ  “ Ларіс” Коржан Т.М. у документах, що були надані  до митного  оформлення  товарів, не  відповідав рівню цін, зазначених в інвойсах, які надійшли на запит митниці про підтвердження  автентичності  поданих  при  імпорті  документів та за  результатами  перевірки  постановою у справі  про порушення    митних  правил від 21.05.08р. Коржан  Т.М.  визнано  винною  у порушенні  митних правил, передбачених  статтею 355  МК  України  та  накладено  адміністративне  стягнення  у вигляді  штрафу  у розмірі 17000грн.

Дану постанову Коржан  Т.М.  оскаржила  до Глибоцького  районного суду  Чернівецької  області.  Постановою суду  від 05.12.08р.  постанову  митниці  залишено в  силі, а в  задоволенні  позовних вимог  відмовлено.

Митна вартість  товару  “виноград свіжий (столовий)" та  “ківі свіжі”  визначалась  у відповідності  до положень  статті 267  Розділу ХІ  Митного  кодексу  україни постанови Кабінету  Міністрів  України від 28.08.2003р. № 1375, наказу  Держмитслужби  України  від 13.10.2003р.   №  685, поданих до митного  оформлення  товаросупровідних  документів  (контракту, СМR,  сертифікатів  походження  товару, інвойсів)  цінової  інформації, яка  містилась в базі  даних  ПІК  “ Інформаційено-пошукова система обробки та аналізу  цінової інформації  при визначенні  митної вартості  товарів, що переміщуються  через митний  кордон  України”. При цьому  митна  вартість  “ виноград свіжий ( столовий) та “ківі свіжі”  походженням  з Греції складала  0,31-0,32  долари США  за 1 кг ( 0,25  євро за 1 кг) і відповідала  середньому  ціновому  рівню, що  містився  в базі  даних  ДМСУ  на момент проведення  митного  оформлення  поданих  ТзОВ  “ Ларіс”  ВМД.

Інструкцією  про порядок  заповнення  вантажної  митної декларації, затвердженої наказом  Держмитслужби  України  від 09.07.97р. № 307, визначено, що  декларантом  заповнюються  всі графи ВМД  відповідено до  конкретного  митного режиму, за вийнятком граф 7, 51, С  та  Д, що заповнюються  посадовою  особою  митниці.

Таким чином,  митний орган  не  заповнює  графу  47 вантажної  митної  декларації та, відповідно, не  нараховує  мито на товари при їх ввезенні на митну територію  України, відповідальність за правильність  заповнення  цієї  графи  покладено  на  декларанта.

Щодо  Порядку  справляння  митними органами  ввізного  (вивізного)  та особливих  видів  мита під  час  митного оформоенні  товарів, що переміщуються  через митний  кордон  України.

Зазначений Порядок  затверджений  наказом  Державної митної  служби  України  від 23.01.2006 року № 30 та зареєстрований в Міністерстві  юстиції України  08.02.2006р.  за № 109/11983,  розроблений  у відповідності  до Законів України “Про Єдиний  митний  тариф”, “Митний  тариф  України”,  “Про  ставки  вивізного  (експортного) мита  на  насіння деяких видів  олійних культур”, “Про вивізне (експортне)  мито на відходи та брухт  чорних металів”, “ Про  вивізне  (експортне) мито на живу  худобу та  шкіряну  сировину”,  “Про  захист національного  товаровиробника  від  демпінгового імпорту”, “Про  захист  національного  товаровиробника  від  субсидованого  імпорту”, "Про  застосування  спеціальних  заходів  щодо  імпорту  в Україну”,  Декрету  Кабінету  Міністрів  України  “Про Єдиний  митний  тариф  України”, міжнародних угод (договорів), що набрали  чинності  в установленому порядку та з метою  визначення  процедури  справляння  митними органами мита  з товарів, що переміщуються  через  митний  кордон  України  суб'єктами  зовнішньоекономічної  діяльності юридичними особами та  громадянами-підприємцями.

Пунктом 8  Порядку  визначено  процедуру  стягнення  сум недобраного  мита :

“8.1. Процедура  погашення  сум  заборгованості зі сплати  мита  визначена Законом України  “ Про порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків  перед бюджетами  та державними  цільовими фондами”.

8.2.  Після погашення належної  суми  мита  на зворотному  боці  примірників ВМД, наявних  у митному органі, вчиняється  відповідний  запис із зазначенням  погашеної суми, який завіряється  підписом  та відбитком  штампа  “Сплачено” відповідним працівником  митного органу. При цьому до  електронної  копії  ВМД  вносяться відповідні  зміни”.

Таким чином, митними органами  процедура  погашення  суми  мита  здійснюється  у відповідності  до Закону України  “Про  порядок  погашення  платників  податків  перед бюджетами  та державними  цільовими фондами”.

Даний   Закон є спеціальним  законом  з питань ополаткування, який  встановлює  порядок  погашення  зобовєязань  юридичних  або фізичних  осіб  перед  бюджетами  та державними  цільовими  фондами  з податків  і зборів ( обовєязкових  платежів), нарахування та  сплати  пені і штрафних  санкцій, що застосовуються  до платників  податків  контролюючими  органами, у тому числі за порушення у сфері  зовнішньоекономічної діяльності,  та визначає  процедуру  оскарження  дій  органів стягнення.

Відповідно до п. 5  частини 1  статті 14  Закону  України  “Про  систему  оподаткування”, мито  належить до  загальнодержавних  податків  і зборів  (обов'язкових платежів).

Згідно з пунктом 19.6  статті  19  Закону України  “Про порядок  погашення платників  податків  перед бюджетами  та державними  цільовими  фондами”, закони та інші  нормативно-правові  акти  діють  у частині, що не суперечать  нормам  цього Закону.

Згідно  підпункту  2.2.1  статті 2, підпункту  4.2.2 (в)  статті  4  Закону  2181 контролюючі  органи  мають  право  здійснювати  перевірки  своєчасності, достовірності, повноти  нарахування та сплати  лише  стосовно тих податків  і зборів (обовєязкових платежів), які віднесені до їх компетенції; контролюючий орган  зобов'язаний  самостійно визначити  суму  податкового зобов'язання  платника податків  у разі, якщо  контролюючий орган  внаслідок  проведення  камеральної  перевірки  виявляє  арифметичні  або  методологічні  помилки  у  поданій  платником  податків  податковій декларації, які призвели  до заниження або  завищення  суми  податкового  зобов'язання.Камеральною вважається  перевірка, яка  проводиться  контролюючим органом  виключно  на підставі  даних,  зазначених  у податкових  деклараціях,без  проведення  будь-яких  інших  видів  перевірок  платника  податків.

Відповідно  до законів  України  з питань  оподаткування,  митні  органи є  особами,  відповідальними  за утримання та  перерахування  до бюджету  податків та зборів (обов'язкових  платежів)  при  переміщенні товарів  через митний  кордон  України.

Податкові  зобов'язання  за цими  податками  виникають  на момент  подання  митної  декларації  до миного  оформлення.

При проведенні камеральної перевірки  митницею виявлено  помилки у  поданих позивачем  податкових  деклараціях ( вантажних  митних деклараціях), які призвели  до заниження  сум  податкового  зобовєязання, тому, відповідно  до п. 6.1 ст. 6 Закону  Українми  “Про  порядок  погашення  платників  податків перед  бюджетами  та державними цільовими  фондами” митницею  правомірно  надіслаено  платнику  податків – позивачу  податкові  повідомлення.

Відповідно до статей  2, 4-7, 16 та 17  Закону 2181 з метою  забезпечення прав  платників  податків  і роботи митних  органів  щодо  підготовки та  направлення  податкових  повідомлень  платникам податків, встановлення  єдиного порядку  дій  митних органів при несвоєчасному  погашенні  платниками  податків  податкових зобовєязань з податків та зборів (обов'язкових платежів) стосовно яких ці органи визначено  контролюючими, наказом  Держмитслужби  України  від 11.05.2006р. № 370, зареєстрованому в Міністерстві  юстиції  України  29.05.2006р. за № 613/12487  затверджено  Порядок  підготовки та направлення  митними органами  податкових  повідомлень  платникам податків встановлення й  експлуатації  дощок   податкових  повідомлень  та Порядок  дій  митних  органів  при  несвоєчасному  погашенні  платниками  податків  податкових зобовєязань.

Митні органи  самостійно  визначають  суми  податкових  зобовєязань  платників  податків  на підставі  положень  підпункту 4.2.2  пункту  4.2  статті  4  Закону  та штрафних санкцій, за їх наявності, щодо податків і зборів ( обов'язкових  платежів), визначених  підпунктом  2.1.1  пункту  2.1  статті  2 цього  Закону.

Згідно п.2.2  Порядку  підгготовки та  направлення органами податкових  повідомлень  платникам  податків, митний орган  складає та надсилає  платнику  податків  податкові  повідомлення  за  встановленими фоормами “Р”, “Ш”.  Податкове повідомлення  складається  відділом  митних  платежів  митного органу  за письмовим дорученням  керівника  митного органу.  При  підготовці  податкового  повідомлення  у випадках, визначених у  підпунктах  “б” та  “в”  підпункту  4.2.2.  пункту  4.2  статті  4  Закону,  підставою  ждя  підготовки  податкового  повідомлення  є  відповідний  акт перевірки.

Відповідно до  статті  259  Митного  кодексу  України, митною вартістю товарів, які  переміщуються  через митний  кордон  України, є їх  ціна, що була фактично сплачена  або  підлягає  сплаті  за ці  товари,  обчислена відповідно  до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів,  які  переміщуються  через митний  кордон  України,  визначається  декларантом  відповідноь до положень  цьогоь Кодексу.єПорядок  визначення  митної  вартості  товарів  поширюється  на товари, які  переміщуються  через митний  кордон  України.

Для цілей визначення  митної вартості  використовується інформація, підготовлена  у спосіб, сумісний  з принципами  бухгалтерськогго обліку,  прийнятими  у  відповілдній країні  і доцільними  для  певного  методу  визначення  митної  вартості.

Методи визначення  митної вартості товарів, які  переміщуються  через  митний  кордон  України, та умови  їх застосування встановлюються  цим  Кодексом  (ст. 260 Митного кодексу України).

Згідно  зі ст. 262  Митного  кодексу України, митна вартість  товарів і метод  її визначення  заявляються  (декларуються) митному органу  декларантом  під час  переміщення товарів  через митний  кордон  України  шляхом  подання  декларації  митної вартості.

Порядок та умови  декларування  митної  вартості  товарів, які  переміщуються  через митний  кордон  України, встановлюються  Кабінетом  Міністрів  України, а порядок  заповнення  декларацій  митної вартості – спеціально  уповноваженим  центральним  органом  виконавчої влади в галузі  митної  справи.

Відповідно  до ст. 264  вказаного Кодексу ,  заявлена  декларантом  митна  вартість  товарів  і подані  ним  відомості  про її  визначення повинні базуватися на обєєктивних, документально підтверджених  даних, що  піддаються  обчисленню.

У разі потреби в підтвердженні  заявленої митної  вартості  товарів,  декларант  зобовєязаний  подати  митному  органу  необхідні  для цього  відомості та забезпечити  можливість їх  перевірки відповідно до порядку, що встановлюється  Кабінетом  Міністрів  України.

Постановою Кабінету  Міністрів України  від 28.08.2003р. № 1375 затверджений  Порядок  декларування  митної  вартості  товарів, що переміщуються  через митний  кордон  України.

Відповідно  до п.3  зазначеного Порядку, який діяв  на момент оформлення  товару ввезеного ТзОВ  “ Ларіс”,  митна  вартість  товарів обчислюється  відповідно  до Митного  кодексу України  на момент  перетинання  товарами  митного  кордону  України і заявляється   (декларується) митному органу з урахуванням  вимог  цього  Порядку.

Заявлена декларантом митна вартість товарів  та подані  ним  відомості щодо її  визначення повинні  грунтуватися  на  достовірній, документально  підтвердженій  інформації та подаватися  у кількісному виразі ( п.4  Порядку).

Згідно з п.7 вказаного Порядку, митна вартість товарів, що переміщуються  підприємствами через  митний  кордон  України, заявляється  у вантажній митній декларації, згідно з Митним  кодексом  України  та іншими  актами  законодавства.

У відповідності  до ст. 261  Митного  кодексу  України, відомості  про  митну  вартість  товарів, які  переміщуються  через митний  кордон  України,  використовуються  для  нарахування  податків і зборів  (обов'язкових платежів),  ведення  митної  статистики, а також у відповідних  випадках  для розрахунків  у разі  застосування  штрафів, інших  санкцій та стягнень, встановлених законами  України.

Відповідно до пп. 2.11 п. 2.1 ст. 2  Закону України  “ Про  порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами”, контролюючими органами стосовно  акцизного  збору та податку  на додану  вартість ( з урахуванням  випадків, коли  законом  обов'язок з їх стягнення  або  контролю  покладається  на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших  податків  і зборів  (обов'язкових платежів), які, відповідно до законів, справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну  територію України або  вивезенні ( пересиланні)  товарів і предметів  з митної території  України, є митні органи.

Згідно  до ст. 265  Митного  кодексу  України, Митний  орган  здійснює контроль  правильності  визначення  митної вартості  товарів  згідно з положеннями  цього Кодексу. Такий контроль  може  здійснюватися в установленому  порядку із застосуванням  різних форм, у тому числі, відповідно до  статей  60 і 69  цього Кодексу, після закінчення  операцій  митного контролю, оформлення та пропуску через  митний  кордон  України  товарів  і транспортних  засобів.

Відповідно  до ч. 2  ст. 265  Митного  кодексу  України, митний  орган  має  право упевнитися  в достовірності  або  точності будь-якої  заяви, документа чи  декларації, поданої  для  цілей  визначення  митної  вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена  декларантом  митна вартість  нижча ніж  прямі  витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які  входять  до складу товару, митний орган  має право  зобов'язати деклараента   визначити митну вартість  іншим способом  ніж  він  використав  для  її визначення ( ч. 3 ст. 265  Митного  кодексу України).

Указом Президента України “Про заходи  щодо  запобігання  експорту товарів, походженням з України за цінами, що можуть  розглядатися  як  демпінгові, та врегулювання торгівельних спорів” від 25.08.94р. № 475/94 (зі змінами від 10.01.2000р.), яким  встановлено, що при здійсненні  субєєктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій, зовнішньоторгівельні  ціни мають  відповідати  цінам, що склалися на відповідний товар на ринку  експорту та імпорту на момент здійснення операції.

Відповідальність за обгрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами  покладається  на суб'єктів  підприємницької діяльності. Пункт 8 вказаного  Указу  покладає  на суб'єктів  підприємницької  діяльності  обов'язок  подавати  митним органам  обгрунтування  контрактних  цін.

У даному  випадку  отримані  документи від  Центрального митного  управління Митного Агенства  Міністерства Фінансів  Республіки Болгарія  підтверджують, що ціна в інвойсах, наданих Коржан Т.М. до митного  оформлення,  не відповідає  ціні товару, яка  склалася як на ринку  експорту Греції, так і на ринку  реекспорту  Болгарії.

Отже,  ТзОВ  “Ларіс”  неправомірно зменшило  податки  і збори  шляхом  заявлення  заниженої  митної  вартості у вантажних  митних  деклараціях на ввезений  товар – виноград та  ківі: 0,25 євро за 1 кг, вартість якого у країні  експорту – Греції  становить  0,37 євро за 1 кг  винограду та 0,38 євро за 1 кг ківі, що було підтверджено  Центральним  митним управлінням Митного Агенства Міністерства  Фінансів  Республіки  Болгарія – країни  реекспорту  ввезеного товару.

Законом України  “Про Єдиний  митний  тариф”  визначено, що  нарахування  мита  на товари та інші  предмети, що підлягають  митному  обладенню,  провадиться на базі їх митної  вартості, тобто, ціни, яка фактично сплачена або підлягає  сплаті за них на момент  перетину  митного кордону  України.

Перевіркою  встановлено  розбіжності  щодо  вартості за одиницю  товару “виноград свіжий (столовий)" та “ківі свіжі”, що ввозилися  на митну територію України ТзОВ “Ларіс” і, відповідно, загальної вартості по інвойсах, надісланих  Митним  Агенством  Республіки  Болгарія, та  інвойсах, поданих до митного оформлення ТзОВ  “Ларіс”. Серед  документів, надісланих  Митним  Агенством  Республіки  Болгарія є інвойси, виставлені фірмою “COSMОS-2000” Греція для оплати товару “виноград “Вікторія” та  “ківі  свіжі”  фірмі  “Олімпік транс” Благоєвград  Болгарія. Згідно цих інвойсів ціна 1 кг  винограду  складала 0,38  євро, а 1-го кілограму  ківі  -  0,39 євро. Яким чином при перепродажі цього товару фірмою “Олімпік транс” Благоєвград  Болгарія позивачу ціна могла б знизитися?  Невідомо. Жодне  підприємство світу не буде  працювати собі  на збитки. І в даному  випадку також.

А збільшення   ціни  1 кг  винограду та  ківі  навіть на 0,01  євро, при великій партії для продажу, несе підприємству прибуток. Тому, ціни в інвойсах  “Олімпік транс”  Благоєвград  Болгарія, що надіслані  Митним  Агенситвом  Республіки  Болгарія,  відповідають  дійсності.  Митна вартість товару, а отже, і сума  належних  до сплати  митних платежів позивачем  була зменшена.

За контрактом № 1  від 07.08.06р. оплата за товар  здійснюється  шляхом  переказу  грошей  в євро на рахунок  “Продавця”, а “Продавець” за  контрактом  - це  “Олімпік  транс” ЕООД (Болгарія). Доповнення № 1 до контракту № 1 від 07.08.06р.  змінено п. 3.1.  контракту, згідно якого оплата  за товар здійснюється шляхом  переказу  грошових коштів  на іншу  фірму  - «COSMОS-2000”(Греція).

Вказане підтверджує те, що товар постачався фірмою ”COSMОS-2000” ( Греція)  для  ТзОВ  “ Ларіс”  через  “Олімпік  транс”  Болгарія, де, згідно 12-ти виставлених інвойсів  “COSMОS-2000”,  вартість за 1 кілограм  винограду  свіжого  становить 0,37 євро, а вартість за 1 кг ківі свіжі -  0,38 євро.

Таким чином, як зазначалось  вище,   відсутні правові підстави  для задоволення позову.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 71, 86, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 185,186, п.6  Прикінцевих та перехідних  положень КАС  України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             І.В. Скрипничук