Ухвала

від 14.09.2009 по справі 14/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

 У Х В А Л А

14.09.09                                                                                 Справа № 14/27.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Корал ЛТД” про розстрочення виконання рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДВ нафтогазовидобувна компанія”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Корал ЛТД”,                    м. Луганськ

про стягнення  62 426 грн. 95коп.

Суддя Яресько Б.В.

Секретар судового засідання

Чорна І.М.

За участю:

від позивача  Свірідов К.В. довіренсть № б/н від 04.06.08;

від відповідача Григоров О.В. паспорт серії ЕК 166873 від 14.05.96.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: рішенням господарського суду Луганської області від 16.02.2009 року по справі № 14/27позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Корал ЛТД”,                      м. Луганськ, квартал Дзержинського, б.13, кв.92, ідентифікаційний код 21784508 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ДВ нафтогазовидобувна компанія”, м. Київ, вул. Старокиївська, 14, ідентифікаційний код 34181461 передплату у сумі 60004 грн., інфляційні нарахування 1056 грн. 84 коп., 3% річних 221 грн. 93 коп., пеню 1144 грн. 18 коп., витрати на сплачене держмито 624 грн. 27 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Корал ЛТД” 03.09.2009 року звернулось до господарського суду Луганської області із заявою від 01.09.2009 року № 7, в якій просить суд розстрочити виконання рішення від 16.02.2009 року по справі № 14/27 на 12 місяців. В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що на його рахунки накладено арешт, у зв'язку з чим підприємство-відповідач не має можливості здійснювати господарську діяльність. Відповідач також вказує на відсутність, у зв'язку із кризою у країні, великих контрактів, за якими відповідач міг би одразу погасити заборгованість.    

Позивач запереченням, яке здано у судовому засіданні 14.09.2009 року, щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення заперечує, посилаючись зокрема на те, що відповідачем з моменту винесення рішення та по теперішній час не здійснено жодних дій спрямованих на виконання рішення по даній справі. У зв'язку із цим та наголошуючи про знецінення гривні позивач просить суд у заяві відповідача відмовити.

Суд розглянувши заяву відповідача прийшов до висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступні обставини.

Згідно ч. 1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при  наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять  його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за  поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський  суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора  чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин   справи,  може  відстрочити  або  розстрочити  виконання рішення,   ухвали,   постанови,   змінити  спосіб  та  порядок  їх виконання.

Як зазначається у абзаці першому п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про  практику  розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових  осіб  державної  виконавчої  служби та звернень учасників виконавчого провадження  від 26.12.2003 року №14", при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони  про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу  й  порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання  рішення  (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна,  яке  за  рішенням  суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Майновий  стан  боржника, відсутність у нього на цей час коштів, в тому числі арешт коштів на рахунках відповідача, не  може розглядатись тією винятковою обставиною,  що  надає  право  на розстрочку  виконання  грошового зобов'язання. Крім того, негативні кризові явища у фінансово-економічній сфері України та регіону впливають не лише окремо на підприємство відповідача, а і на інші, зокрема і на підприємство позивача.

Відповідно до ч. 1  ст.  9  Конституції  України  частиною  національного законодавства України є Конвенція  про  захист  прав  і  основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною   Радою   України  (Закон  України  від  17.07.97  №  475/97-ВР)  /далі Конвенція/.

Юрисдикція  Європейського  суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення  та застосування    Конвенції.

Пункт. 1 ст. 6 §  1  Конвенції  гарантує  кожному  право  на  звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати  до  суду  позов  з  цивільно-правових  питань.  Однак  це  право  було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке   має   обов'язкову   силу,  не  виконувалося  на  шкоду  одній  із  сторін.

Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у  спорі,  а  саме:  справедливий,  публічний  і  швидкий розгляд, та, водночас, передбачає  виконання  судових  рішень,  оскільки  якщо  вбачати  у ст. 6 тільки проголошення  доступу  до  судового органу та права на судове провадження, то це могло  б  породжувати  ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як  складова частина "суду" ("Горнсбі проти Греції", рішення від 19 березня 1997 р. § 40).

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій   Конвенції,  порушуються,  має  ефективний  засіб  захисту  у  відповідному національному  органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній  якості.

Відповідно до ст. 124  Конституції  України  судові  рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на  всій території України.

Відповідно  до ч. 1 ст.  45  Господарського  процесуального  кодексу  України господарські суди  здійснюють  правосуддя  шляхом  прийняття  обов'язкових  до виконання  на  усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень,  ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та інши ми законами України.

З врахуванням вище зазначеного суд відмовляє в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст. 38, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви відповідача про розстрочення  виконання рішення суду.

Суддя                                                                                     Б.В. Яресько