Рішення

від 02.09.2009 по справі 38/20-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/20-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2009 р.                                                            Справа № 38/20-09

вх. № 616/6-38

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Омельченко О.В. - представник (за дорученням);

відповідача - не з"явився   

розглянувши справу за позовом ТОВ "Енергосоюз", м. Харків  

до  ВАТ "Харківський комбікормовий завод", м. Харків  

про визнання недійсною заяву.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Енергосоюз" звернувся до господарського суду з позовною заявою, згідно якої, після уточнення позовних вимог, просить суд визнати недійсним правочин щодо зарахування зустрічних позовних вимог на суму 2200000,00 грн., у формі заяви ВАТ "Харківський комбікормовий завод" від 29.02.2008 р.

Відповідач в судове засідання не з"явився, причини неявки суду не відомі, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявою від 29.02.2008 р. відповідач заявив про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2200000,00 грн. В даній заяві визначено грошові вимоги за договором про відступлення права вимоги № 12/02-У від 12.02.2008 р., договором про відступлення права вимоги № 18/02-У від 18.02.2008 р., договором про відступлення права вимоги № 21/02-У від 21.02.2008 р., договором про відступлення права вимоги № 25/02-У від 25.02.2008 р. В якості вимог, які підлягають зарахуванню зазначено його вимоги за договором купівлі-продажу № 5/1-КП від 17.02.2003 р. та вимога про повернення попередньої оплати від 21.02.2008 р.

Позивач вважає заяву від 29.02.2008 р. про зарахування на суму 2200000,00 грн. такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов"язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких е встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги. Зарахування можливе за наявності таких умов:

- зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов"язаннях2200000,00 грн. і при цьому кредитор за одним зобов"язанням є боржником і іншому зобов"язанні;

- однорідність вимог. Зустрічні вимоги мають бути однорідними, тобто зарахуванню підлягають однорідні об"єкти цивільного права. Також зарахуванню підлягають вимоги по зобов"язаннях, що грунтуються на близьких за змістом правовідносинах.

- настання строку виконання зобов"язання або визначення строку моментом запитання або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-яких момент;

- ясність вимог - відсітність спору відносно характеру зобов"язання, його зміту та умов виконання.

Згідно договору № 5/1-КП від 17.02.2003 р., відповідач зобов"язаний був поставити, а позивач - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію згідно специфікацій. Тобто, позивач має вимогу до відповідача, поставити певну кількість певного товару у визначенйи договором строк. Вимога про поставку товару не є однорідною вимозі про оплату товару в матеріальному розумінні об"єктів цих вимог, а тому такі вимоги не підлягають зарахуванню.

Відповідно заяви про зарахування від 29.02.2008 р., зарахуванню підлягає вимога позивача, яка грунтується на вимозі від 21.02.2008 р. про повернення суми попередньої оплати за договором купівлі-продажу № 5/1-КП від 17.02.2003 р.

Так, вимога про повернення попередньої оплати грунтується на положеннях ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.Даною нормою встановлюється відповідальність  прлдавця за несвоєчасну поставку оплаченого товару. Грошові кошти є господарсько-правовою санкцією за невиконання умов зобов"язання.

Базовим зобов"язанням, за яким було здійснено відступленняправа вимоги та в подальшому сформовано вимогу про зарахування зі сторони відповідача, є зобов"язання з договору купівлі-продажу акцій, за яким відповідач передав, а позивач прийняв за плату у власність акції. Вимоги за договором поставки звичайного товару, використовуваного в господарській діяльності, не є однорідними вимогам про купівлю-продаж акцій.

В договорі поставки законом передбачається участь двох сторін - продавця та покупця. В договорі купівлі-продажу цінних паперів сторін три - окрім покупця та продавця учасником правовідносин з купівлі-продажу цінних паперів є також торговець цінними паперами. Розрахунок за договором купівлі-продажу є виконанням грошового зобов"язання за звичайною господарсько-правовою угодою з купівлі-продажу товару, розрахунок за договором купівлі-продажу акцій є інфестуванням в цінні папери.

Ч. 2 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види та обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, в т.ч. шляхом організації конкурсів та торгів. Здійснюючи оплату товару в межах договору поставки, позивач не мав наміру здійснити інвестування цих коштів в цінні папери за договором купівлі-продажу акцій. Джерелами фінансування інвестиційної діяльності ст. 10 закону визначає: власні фінансові ресурси інвестора; позичкові та залучені фінансові кошти інвестора; бюджетні інвестиційні асигнування; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств та громадян. Зарахування є не джерелом здійснення фінансування інвестиційної діяльності.

Відповідно до п. 3.1. Закону України "Про податок на додану вартість", об"єктом оподаткування податком на додану вартість визначено поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Так, операція з поставки товару за договором купівлі-продажу № 5/1-КП від 17.02.2003 р. є об"єктом оподаткування податком на додану вартість. Позивач нарахував податковий кредит, а відповідач нарахував податкові зобов"язання з моменту проведення розрахунку за товар. Згідно п. 3.2. ст. 3 закону, не є об"єктом оподаткування операції з продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг суб"єктами підприємницької діяльності. Операція з купівлі-продажу цінних паперів, вимоги з якої зараховані за заявою від 29.02.2008 р., не є об"єктом оподаткування податком на додану вартість, а тому не призвела до зміни податкових зобов"язань у сторін договору.

Згідно з п. 3.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об"єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань. Валовий дохід включає доходи від продажу товарів. Валові витрати включають будь-які витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсанція вартості товарів, які виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Датою збільшення валових витрат є дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт. Датою збільшення валових доходів є дата зарахування коштів від покупця на рахунок платника податку в оплату товарів, що підлягають продажу або дата відвантаження товарів, а для робіт - дата фактичного надання результатів робіт платником податку. Внаслідок виконання договору купівлі-продажу № 5/1-КП від 17.02.2003 р., позивач нарахував валові витрати, а відповідач - валові доходи в періоді, в якому було здійснено розрахунок за товар. Отже, виконання договору купівлі-продажу № 5/1-КП від 17.02.2003 р. впливає на податкові наслідки.

Відповідно до п.п. 7.6.1. п. 7.6. ст. 7 закону, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і дериктивами в розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних директивів. Ч. 2 визначено особливий порядок визначення доходів та витрат від операцій з цінними паперами, які відризняються від звичайного обліку результатів господарської діяльності. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені платником податку перевищують доходи, отримані від продажу цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом звітного періоду, від"ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутній звітних періодів. Якщо протягом звітного періожу доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів отримані платником податку, перевищують витрати, понесені платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Всі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та деривативами, визначеними цим пунктом, беруть участь у визначенні об"єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Отже, операція з купівлі-продажу цінних паперів, вимоги з якої зараховані за заявою від 29.02.2008 р., є об"єктом особливого порядку податкового обліку фінансових результатів та не впливає на податкові наслідки в контексті податку на прибуток підприємств. Розрахунки за договорами, вимоги за якими підлягають зарахуванню, мають різні податкові насладки, а тому вимоги про проведення розрахунків не є однорідними та не підляають зарахуванню.

Зарахування зустрічних вимог за договором купівлі-продажу цінних паперів є розрахунком з купівлі-продажу цінних паперів та складовою цієї операції. В ч. 8 та ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" наведено вичерпний перелік випадків, які не вважаються професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, проведення зарахувань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, до таких випадків не віднесено. Ст. 4 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" визначено, що діяльність з визначення взаємних зобов"язань щодо угод з цінними паперами та розрахунків за ними є розрахунково-кліринговою діяльністю - професійною діяльністю на ринку цінних паперів, яка потребує ліцензії Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку. Оскільки сторони не мають такої ліцензії, для проведення зарахування необхідно залучення такої особи, яка має ліцензію на цей вид діяльності, а в разі відсутності такого залучення, зарахування не може вважатися правомірним.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зарахування зустрічних позовних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Враховуючи те, що виконання заяви по зарахуванню однорідних взаємних вимог полягає у відображенні іншою стороною в бухгалтерському обліку підприємства відповідних зарахувань, то для юридичних осіб така заява є документом первинного бухгалтерського обліку та повинна бути в письмовій формі та за своїм змістом відповідати вимогам, які ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Дотримання юридичними особами публічно-правових вимог до такого виду документів є їх обов"язком.

Ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні мати такі обов"язкові реквізити: назву документа, дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посали осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У заяві від 29.02.2008 р. відсутнє посилання на виконання за договорами, обсяги наданих послуг чи продукції, а такму ця заява не може бути підставою для внесення кожною із сторін даних до бухгалтерського обліку та визнання вчиненого у відповідності до вимог законодавства. Отже, заява про зарахування не відповідає вимогам первинного бухгалтерського документа та суперечить ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

ВАТ "Харківський комбікормовий завод" не має право на проведення зарахування, оскільки перебуває в процедурі банкрутства. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог в інших випадках, встановлених договором або законом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2007 р. було порушено провадження по справі № Б-39/120-07 про банкрутство позивача та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення згідно до закону.

Ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію забороняється задоволення вимог кредиторів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, за винятком задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником в порядку, встановленому законом.

Отже, під час дії мораторію жодних дій боржника щодо задоволення вимог кредиторів, вчинено бути не може, в т.ч. шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Заява про зарахування від 29.02.2008 р. суперечить ст. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, суд вважає позовні вимоги законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

 На підставі викладеного, керуючись ст.8 Конституції України, ст.ст. 43,49, 82-85 Господарського процесуального  кодексу України, суд, -   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним правочин щодо зарахування зустрічних позовних вимог на суму 2200000,00 грн., у формі заяви ВАТ "Харківський комбікормовий завод" від 29.02.2008 р.

Стягнути з ВАТ "Харківський комбікормовий завод" (61139, м. Харків, вул. Котлова, 236, код 00952214) на користь ТОВ "Енергосоюз" (61140, м. Харків, пр-т Гагаріна, 98, код 25472036) державне мито в розмірі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 07.09.2009 р.

Суддя