Постанова

від 18.08.2009 по справі 26/399

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/399

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.08.2009                                                                                           № 26/399

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський торговий дім "Аудіо-Україна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.02.2009

 у справі № 26/399 (суддя  

 за позовом                               Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

 до                                                   1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський торговий дім "Аудіо-Україна"

                                                  2. Спільного підприємства українсько-сірійського у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Амріт"

 про                                                   виселення та стягнення 135670,73 грн.

 за участю представників сторін:

від позивача             Хімчак Т.В. – представник за дов.

від відповідача-1      Кузьмич Я.В. – представник за дов.

від відповідача-2      не з'явився

ВСТАНОВИВ:

 Державне територіально-галузеве об'єднання „Південно-Західна залізниця” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 7/47-НЮ від 02.02.2009) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський торговий дім „Аудіо-Україна” (надалі – відповідач-1, апелянт) та Спільного підприємства українсько-сірійського у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Амріт” (надалі – відповідач-2), у відповідності до якої просило:

-          виселити відповідачів з займаного приміщення, розташованого за адресою: м.Київ, б-р Дружби Народів, 24/2, та передати вищевказане приміщення ДТГО „Південно-Західна залізниця”;

-          стягнути з ТОВ „Київський торговий дім „Аудіо-Україна” на користь ДТГО „Південно-Західна залізниця” 177 375,77 грн. коштів за користування приміщенням.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.02.2009 у справі № 26/399 позов задоволено; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю „Київський торговий дім „Аудіо-Україна” та Спільне підприємство українсько-сірійське у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Амріт” з займаного приміщення (перший поверх та підвальне приміщення), розташованого за адресою: м. Київ, б-р Дружби Народів, 24/2; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський торговий дім „Аудіо-Україна” 177 375,77 грн. заборгованості по орендній платі, 1 858, 76 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про виселення відповідачів зі спірного приміщення та стягнення з відповідача-1 коштів за користування приміщенням у розмірі 177 375,77 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідач-1 (як орендар за договором оренди, який розірвано) свої зобов'язання в частині повернення орендованого майна орендодавцю належним чином не виконав, орендоване приміщення не повернув та не сплатив орендну плату за фактичне користування приміщенням за період з червня 2007 по грудень 2008.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Київський торговий дім „Аудіо-Україна”, не погоджуючись з названим рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 1-11/02 від 11.02.2009, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.02.2009 у справі № 26/399 та винести постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду є незаконним, необґрунтованим, безпідставним та винесеним з порушенням вимог матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування. Апелянт вважає, що оскільки договір оренди № б/н від 10.09.1993 є чинним та не припинявся під час укладання нового договору оренди № 24 від 02.09.1996 (який розірвано рішенням суду), жодна зі сторін договору не висунула вимог про його припинення, у зв'язку з чим договір № б/н від 10.09.1993 є пролонгованим до 2013 року, тому на даний момент відповідач-1 є законним орендарем нежилого приміщення загальною площею 346,3 кв. м за адресою: м. Київ, б-р Дружби Народів, 24/2. Крім того, апелянт стверджує, що відсутні підстави для стягнення з відповідача-1 заборгованості по орендній платі на підставі договору оренди № 24 від 02.09.1996, який розірваного у судовому порядку у відповідності до рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2006 у справі № 3/454 (яке набрало законної сили 19.06.2007).

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва – без змін як законне та обгрунтоване.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засідання проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

У судових засіданнях судом на підставі ст.77 ГПК України оголошувались перерви: 04.08.2009 до 11.08.2009 та 11.08.2009 до 18.08.2009.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.1993 між Будинкоуправлінням № 3 Київської дистанції цивільних споруд (як орендодавцем) та відповідачем-1 (як орендарем) був укладений договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 346,3 кв.м за адресою: м. Київ, б-р Дружби Народів, 24/2.

У зв'язку зі змінами у законодавстві 02.09.1996 між Київським державним підприємством з перевезення пасажирів „Київпастранс” (як орендодавцем) та відповідачем-1 (як орендарем) був укладений договір № 24 на оренду того ж нежитлового приміщення (копія - т.1, а.с. 38-40). У відповідності до чинного законодавства вказаний договір 23.09.1996 був погоджений з Регіональним відділенням Фонду державного майна України у м.Києві.

За умовами даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в користування нежиле приміщення (будівлю) загальною площею 346,3 кв.м за адресою: м. Київ, б-р Дружби Народів, 24/2 (п.1.1 договору).

Згідно з п.4.5 названого договору орендар зобов'язується до закінчення строку договору або протягом одного місяця звільнити орендоване приміщення і передати в цей же строк по акту орендодавцю орендоване майно в справному вигляді.

У зв'язку з реорганізацією Київського державного підприємства з перевезення пасажирів „Київпастранс” 06.08.2001 між позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода до договору № 24 від 02.09.1996 (т.1, а.с.41-42), за умовами якої позивач  став орендодавцем приміщення за договором оренди № 24 від 01.09.1996, а також було внесено зміни і доповнення до вказаного договору оренди.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.07.2006 у справі № 24/371 за позовом ТОВ „Київський торговий дім „Аудіо-Україна” до Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання ДТГО „Південно-Західна залізниця”:

-  позов було задоволено;

- визнано за ТОВ „Київський торговий дім „Аудіо-Україна” право на оренду нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, б-р Дружби Народів, 24/2, на умовах договору оренди № 24 від 02.09.1996 та його невід'ємних частин, до 10.09.2013р.;

- з моменту набрання рішенням законної сили визнано укладеною та погодженою з Фондом державного майна України Додаткову угоду № 2 до Договору оренди № 24 від 02.09.1996 у редакції, викладеній у даному рішенні суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 у справі           № 24/371 (т.1, а.с.111), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2007 (т., а.с.101), рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2006 у справі № 24/371 змінено; позов задоволено частково; пункт другій резолютивної частини рішення залишений без змін; пункт третій резолютивної частини рішення викладено в редакції відповідно до цієї постанови.

Зокрема, у відповідності до Додаткової угоди № 2 до Договору оренди № 24 від 02.09.1996 (в редакції відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 у справі № 24/371) договір доповнено пунктами 1.2, 6.2 наступного змісту:

„1.2. Цей договір є невід'ємною частиною договору оренди нежилого приміщення від 10.09.1993 і має на меті зміну умов останнього, а також заміну договірної сторони – орендодавця – його правонаступником згідно з діючим законодавством.

6.2. У випадку виявлення розбіжностей в умовах цього договору та договору оренди від 10.09.1993 сторони застосовують положення цього договору.”

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2006 у справі № 3/454 (т.1, а.с. 29) договір оренди нежилого приміщення № 24 від 02.09.1996, укладений між ТОВ „Київський торговий дім „Аудіо-Україна” та Київським державним підприємством по перевезенню вантажів і пасажирів „Київпастранс” (правонаступником якого є позивач), було розірвано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2007, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2007, рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2006 у справі № 3/454 було скасовано; у задоволенні позову в частині розірвання договору відмовлено; в інший частині рішення суду залишено без змін.

Однак, постановою Верховного Суду України від 19.06.2007 (т.1, а.с.21) постанову Вищого господарського суду України від 29.03.2007 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 у справі № 3/454 було скасовано, а рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2006 залишено в силі.

Згідно рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2006 у справі № 3/454 договір оренди № 24 від 02.09.1996 розірвано з підстав порушення орендарем (ТОВ „Київський торговий дім „Аудіо-Україна”) умов договору, а саме – орендарем без дозволу орендодавця передано частину орендованого нежитлового приміщення в суборенду Спільному підприємству українсько-сірійського у формі ТОВ „Амріт” згідно договору суборенди від 25.10.1997.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 3/454 від 29.11.2007 (т.1, а.с.15) було відмовлено в задоволенні заяви ТОВ „Київський торговий дім „Аудіо-Україна” про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2006 у справі № 3/454 за нововиявленими обставинами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2008, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2008, ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.11.2007 у справі № 3/454 було скасовано; рішення Господарського суду м. Києва № 3/454 від 05.12.2006 скасовано частково; у задоволенні позову про розірвання договору оренди від 02.09.1996 відмовлено; в решті рішення залишено без змін.

Однак, постановою Верховного Суду України від 26.08.2008 у справі № 3/454 (т.1, а.с.10) скасовані постанова Вищого господарського суду України від 04.06.2008 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2008, а ухвала Господарського суду м. Києва від 29.11.2007 у справі №3/454 залишена в силі.

Судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом підставно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги про виселення відповідачів зі спірного приміщення з огляду на наступне.

У відповідності до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму  застосовуються положення про договір найму (ч.ч. 2,3 ст.774 ЦК України).

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст.785 ЦК України).

Згідно ч.3 ст.653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно зі ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди № 24 від 02.09.1996 був розірваний рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2006 у справі № 3/454, яке набрало законної сили з моменту прийняття постанови Верховного Суду України від 19.06.2007 у справі № 3/454.  

З названих судових рішень вбачається, що підставою для розірвання договору  оренди № 24 від 02.09.1996 було порушення орендарем (ТОВ „Київський торговий дім „Аудіо-Україна”) умов договору, а саме – орендарем без дозволу орендодавця передано частину орендованого нежитлового приміщення в суборенду Спільному підприємству українсько-сірійського у формі ТОВ „Амріт” згідно договору суборенди від 25.10.1997.

Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору оренди відповідачі були зобов'язані звільнити спірні приміщення та орендар  (відповідач-1) був зобов'язаний повернути орендодавцеві (позивачу) об'єкт оренди.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що орендар у встановленому порядку повернув позивачу об'єкт оренди відповідачами суду не надано.

Факт користування відповідачами спірним приміщенням на час винесення оспорюваного рішення апелянтом не заперечується.

Доводи апелянта про те, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки розірвання договору оренди № 24 від 02.09.1996 не тягне за собою розірвання первісного договору оренди № б/н від 10.09.1993, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що відповідачем-1 не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з червня 2007 він продовжував користуватися спірним приміщенням на підставі саме договору оренди № б/н від 10.09.1993.

Ці доводи апелянта також спростовуються матеріалами справи, оскільки  з них вбачається, що у 2007-2008 роках відповідачем-1 перераховувались грошові кошти на рахунок позивача з вказівкою про призначення платежу „Оплата за оренду приміщення згідно угоди № 24 від 23.09.1996р.” за період з червня 2007р. по березень 2008р. (копії банківських виписок та платіжних доручень про повернення вказаних коштів позивачем відповідачу-1 – т.1, а.с.120-135).

Судова колегія також вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-1 коштів за користування приміщенням в сумі 177 375,77 грн., оскільки розірвання договору оренди не позбавляє орендаря обов'язку здійснювати оплату за користування орендованим майном, яке не було повернуто орендодавцю згідно умов договору. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Як підтверджено матеріалами справи, факт користування спірним приміщенням відповідачем-1 не заперечується, однак, доказів повернення спірного майна позивачу відповідачем суду не надано.

Той факт, що позивачем у 2007-2008 роках перераховувались позивачу грошові кошти у сумі 73 091,72 грн. в якості оплати за оренду приміщення за період з червня 2007р. по березень 2008р. згідно договору № 24 від 23.09.1996р. не може бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та відмови в позові про стягнення коштів за користування спірним приміщенням, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказані кошти повністю були повернуті позивачем відповідачу-1, а останнім не надано суду доказів повторного перерахування вказаних коштів на рахунок позивача.

Статтею 630 ЦК України визначено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Згідно п. 38 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 „Про деякі питання практики застосування   норм   Цивільного   та   Господарського кодексів України” відповідно до частини другої статті 630 ЦК України, якщо в договорі не міститься посилання на типові умови, то такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту в разі їх відповідності вимогам статті 7 ЦК України. Оскільки типові умови розробляються, як правило, на підставі узагальненої практики ділового обороту у певній сфері договірних відносин, то можливість їх застосування не обмежується випадками, коли про це прямо зазначено в договорі. Такі типові умови можуть застосовуватись як звичаї ділового обороту,  зокрема з метою усунення прогалин, які виникають в процесі правового регулювання взаємовідносин сторін,  для тлумачення договору тощо, але за умови їх відповідності положенням статті 7 ЦК України.

Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.2000 за № 931/5152) затверджено Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

Згідно п.3.11 Типового договору оренди у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Згідно ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” істотними умовами договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.

У відповідності до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 коштів за фактичне користування приміщенням в сумі 177 375,77 грн. за період з червня 2007 по грудень 2008 є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 05.02.2009 у справі № 26/399.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1.  Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський торговий дім „Аудіо-Україна” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 05.02.2009 у справі № 26/399 за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський торговий дім „Аудіо-Україна” та Спільного підприємства українсько-сірійського у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Амріт” – без змін.

2.    Матеріали справи № 26/399 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді