Рішення

від 06.08.2009 по справі 22/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/92

06.08.09

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг”

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник ЛТД»

про                 стягнення заборгованості та розірвання договору

                                                                                                                                       суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:          Брус О.М. (довіреність від 20.09.2008р.);

від відповідача:      Загура В.П. (довіреність № 26/02-53/1 від 26.02.2009р.);

06.08.2009р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” (надалі ТОВ «УніКредит Лізинг», позивач) звернулось до суду з позовом про розірвання договору фінансового лізингу № 130-LD від 21.05.2007р. укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю „Дорожник ЛТД” (надалі ТОВ „Дорожник ЛТД”, відповідач), а також просило стягнути з останнього 207 062, 96 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 7 456, 18 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору та 1 118, 46 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням ТОВ «Дорожник ЛТД»зобов'язань по договору фінансового лізингу 130-LD від 21.05.2007р. в частині сплати лізингових платежів, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості що утворилась.

Зважаючи на порушення умов договору відповідачем, позивач вважає наявними також підстави для розірвання договору фінансового лізингу 130-LD від 21.05.2007р. укладеного між сторонами про що відповідачу надсилалось відповідне повідомлення.

Відповідач надав відзив на позов у якому зазначив, що заявлені позивачем позовні вимоги визнаються ним частково, а саме, відповідач не погоджується з вимогами позивача про розірвання договору лізингу 130-LD від 21.05.2007р. та стягнення пені за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що порушення зобов'язань по сплаті лізингових платежів обумовлені наявністю об'єктивних причин які пов'язуються насамперед з припиненням договірних відносин з ВАТ «Норинський щебзавод», якому на підставі договору оренди № 27/06-81/о від 27.06.2007р. було передано в користування отриманий від позивача у лізинг гусеничний екскаватор, а також з кризовими явищами в економіці країни.

Після настання зазначених обставин, як стверджує відповідач, ним приймались усі можливі заходи спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, а також заходи стосовно запобіганню заподіянню позивачу збитків. Порушення строків сплати лізингових платежів стало не результатом умисних дій відповідача спрямованих на ухилення від виконання договірних зобов'язань, а результатом настання фінансово-економічної кризи в Україні.

У зв'язку із складною ситуацією на підприємстві, неможливістю здійснення сплати заборгованості у повному обсязі, відповідач у відзиві на позов, а також згідно з поданою заявою, в порядку п. 3 та п. 6 ст. 83 ГПК України, просив зменшити розмір нарахованої пені за неналежне виконання грошових зобов'язань по договору лізингу 130-LD від 21.05.2007р.  в сумі 7 456, 18 грн. на 90 відсотків, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в сумі 745, 62 грн., а також відстрочити виконання рішення суду по вказаній справі до 01.01.2010р..  

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2007р. між ТОВ «Дорожник ЛТД»та ТОВ «УніКредит Лізинг»укладено договір фінансового лізингу № 130-LD за умовами якого останнє зобов'язувалось придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у договорі, зокрема в додатку № 1)та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених договором з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

Додатком № 1 до договору є специфікація у якій сторони визначили предмет лізингу за укладеним договором 130-LD від 21.05.2007р., яким є екскаватор гусеничний DOOSAN Solar LC-V з гідро молотом MTB 210 /Excavator DOOSAN Solar 430LC-V with hydro hammer MTV 210за ціною 300 000 доларів США що відповідає п. 1.1 договору.   

Згідно графіку сплати лізингових платежів, який є додатком № 2 до договору, сторонами погоджено сплату лізингових платежів у відповідних сумах та у встановлені строки в періоді до 31.05.2010р..

Про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить акт приймання-передачі від 27.06.2007р. за яким ТОВ «Дорожник ЛТД»прийнято від продавця (ТОВ «Індустрія Групп»у користування обладнання - екскаватор гусеничний DOOSAN Solar LC-V з гідро молотом MTB 210 в кількості однієї одиниці, загальна вартість переданого майна складає 1 515 000 грн., що є еквівалентом 300 000 грн..

Відповідно до п. 1.3 договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену в додатку № 2 до договору, якщо інше не передбачено умовами договору; лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати договір до закінчення строку лізингу.

В силу положень п. 7.1 договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до договору.

Порядок розрахунку лізингових платежів та їх склад визначені згідно з п. 7.1.1, 7.1.2, 7.1.3 договору, у п. 7.5 договору погоджено сплату лізингоодержувачем на користь лізингодавця лізингових платежів у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до договору на рахунок зазначений в розділі 15 договору в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Оскільки відповідачем, в порушення взятих на себе зобов'язань лізингові платежі в періоді з 31.07.2008р. не сплачувались (лізинговий платіж на 31.07.2008р. в сумі 38 063, 07 грн. сплачено частково, сума боргу складає 30 577, 02 грн., лізингові платежі на 31.08.2008р. в сумі 38 074, 07 грн., на 31.09.2008р. в сумі 38 194, 30 грн., на 31.10.2008р. в сумі 45 261, 14 грн., на 31.11.2008р. в сумі 52 972, 28 грн. не сплачені),  по договору утворився борг, який станом на 12.12.2008р. становив 205 078, 81 грн., доказів у спростування визначеної суми заборгованості суду не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість відповідача за користування предметом лізингу за договором № 130-LD від 21.05.2007р. розрахована станом на 12.12.2008р. складала 205 078, 81 грн., виставлені рахунки-фактури № СФ-3836587 від 31.07.2008р. на суму 38 063, 07 грн. (оплачений частково на суму 7 486, 05 грн.), № СФ-384297 від 29.08.2008р. на суму 38 074, 07 грн., № СФ-385262 від 30.09.2008р. на суму 38 194, 30 грн., № 386882 від 31.10.2008р. на суму 45 261, 14 грн., № СФ-388871 від 28.11.2008р. на суму 52 972, 28 грн. відповідачем не оплачені, доказів зворотнього суду не представлено. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на первинні документи, що підтверджують виконання зобов'язань за укладеним договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення ТОВ «Дорожник ЛТД» чергових лізингових платежів у відповідності з погодженим графіком), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 205 078, 81 грн. за користування предметом лізингу згідно договору № 130-LD від 21.05.2007р. у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно з п. 8.2 договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за договором, лзингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20 відсотків за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем складає 7 456, 18 грн. та не перевищує розмір пені в разі його розрахунку за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в періодах прострочення.

Відповідно до ст. 233 ГК України в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи, майновий стан боржника, а також визначений розмір штрафних санкцій, які має відповідач сплатити на користь позивача за прострочення сплати боргу, суд дійшов висновку, що на підставі ст. 233 ГК України та п. 3. ст. 83 ГПК України, сума пені може бути зменшена до 745, 62 грн., про що відповідно просив відповідач у поданій суду заяві.  

Згідно з положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи розмір заборгованості відповідача з поступовим збільшенням в періоді з липня 2008р. по листопад 2008р., 3 проценти річних за час прострочення станом на 12.12.2008р. складають 1 118, 46 грн., а інфляційні збитки –1 984, 15 грн., факт прострочення сплати лізингових платежів матеріалами справи не спростований, жодних належних доказів перерахування коштів відповідачем  на рахунки позивача у повному розмірі та у строки згідно погодженого графіку (додатку № 2 до договору від 21.05.2007р.), суду не представлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, якою визначені підстави для зміни і розірвання договору, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами договору № 130-LD від 21.05.2007р. (13.8) сторони передбачили, що договір набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами та зберігає силу до повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за договором; одностороння відмова від договору повністю або частково будь-якою стороною можлива лише на умовах та в порядку, визначеному договором.  Право на відмову від договору передбачене договором для лізингодавця, що здійснюється шляхом письмового повідомлення за визначених в договорі обставин до яких порушення сплати лізингових платежів не віднесено. В свою чергу, згідно з п. 11.4 договору лізингодавець має право розірвати договір та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з додатком № 2 до договору повністю або частково і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів.

Наведені положення договору відповідають ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»якою передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Оскільки відповідачем припинились сплачуватись лізингові платежі та заборгованість за договором становила значну суму, позивачем було надіслано відповідачу повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу № 130-LD від 21.05.2007р. та про повернення предмета лізингу (за вих. 694/1 від 10.10.2008р.) яке отримане відповідачем 21.10.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого відправлення (у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи).

Ст. 188 Господарського кодексу України передбачає, що розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

На надіслане позивачем повідомлення відповідачем відповіді не надано, про прийняття рішення щодо розірвання договору позивача не повідомлено у зв'язку з чим, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо розірвання договору в судовому порядку.

В силу положень ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи, що відповідачем не виконуються належним чином  зобов'язання за спірним договором, суд дійшов висновку про необхідність розірвання договору № 130-LD від 21.05.2007р.  укладеного між ТОВ «УніКредит Лізинг» та ТОВ «Дорожник ЛТД».

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків за договором № 130-LD від 21.05.2007р. у відповідності з положеннями договору та згідно графіку платежів, на вимоги суду  не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Заяву відповідача в частині відстрочення виконання рішення судом відхилено через наступне.

Підставами для відстрочки виконання рішення, згідно з положеннями ст. 121 ГПК України та Роз'яснення ВГСУ від 12.09.1996р. №02-5/333 «Про деякі питання практики застосування ст. 121 ГПК України», є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Обставини на які посилається відповідач не є такими, що ускладнюють виконання рішення чи роблять неможливим його виконання, у зв'язку з чим не є підставами для відстрочення виконання прийнятого у справі судового до 01.01.2010р., окрім того доказів наявної можливості виконати судове рішення в частині сплати заборгованості саме в періоді після 01.01.2010р. суду не надано.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 2 300 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір фінансового лізингу № 130-LD від 21.05.2007р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(ідент. код 33942232) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожник ЛТД»(ідент. код 19404697).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник ЛТД»(юрид. адреса: 04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської б. 27/29, р/р 260023891 в АКБ «Легбанк»м. Київ, МФО 300056, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 19404697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. Іллінська 8, блок 5, 2-й поверх, р/р 26502010003043 ТОВ «УніКредит Банк»МФО 300744, ідент. код 33942232) заборгованості по договору № 130-LD від 21.05.2007р. в сумі 205 078, 81 грн. (двісті п'ять тисяч сімдесят вісім гривень 81 копійку), 745, 62 грн. (сімсот сорок п'ять гривень 62 копійки) пені, 1 984, 15 грн. (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 15 копійок) інфляційних збитків, 1 118, 46 грн. (одну тисячу сто вісімнадцять гривень 46 копійок) 3% річних, 2 300 грн. (дві тисячі триста гривень) витрат по сплаті державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                       Р.І. Самсін

                                                                                 дата підписання рішення 14.08.2009р.