Рішення

від 01.04.2009 по справі 50/168

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/168

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/168

01.04.09

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю «Тідісі Україна»

до                     товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-Таврія»

про                  стягнення 5 337,22 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача  Гуль В.І. ( дов. б/н від 13.01.2009),Тітаренко О.О. (дов.б/н від

                        26.11.2008               

Від відповідача   - не з”явився   

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Тідісі Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-Таврія»про стягнення 5 337,22 грн. боргу за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.03.2009 порушено провадження у справі № 50/168 та призначено  її до  розгляду на 27.03.2009.

Представник відповідача в судове засідання 27.03.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі. В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи був відкладений на 13.04.2009.

В судовому засіданні 13.04.2009 представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач в судові засідання 27.03.2009 та 13.04.2009 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Також у відповідності  до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Судом встановлено, що за усною домовленістю між товариством з обмеженою відповідальністю «Тідісі Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «АТП-Таврія», на замовлення останнього, позивачем було поставлено товарно-матеріальні цінності відповідачу, а саме автомобільні шини відповідно до видаткової накладної від 29.05.2006 № ЕСТ-0529004 на суму 4 182,00грн. за довіреностю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 29.05.2006 серії ЯМД № 318557.

Вищевказана видаткова накладна та довіреність приймаються судом у якості належних доказів виконання зобов'язання позивачем. Проте, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та домовленостей, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого товару, а саме 30.05.2006 ним було здійснено часткову оплату в розмірі 600,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Тобто відповідач  взяті на себе зобов'язання по оплаті виставлених рахунків за поставлений товар не виконав та на момент подачі позову він мав заборгованість перед позивачем  в розмірі 3 582, 00грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем, 13.09.2006 було направлено відповідачу претензію № 125 від 05.09.2006 з вимогою терміново погасити існуючу заборгованість. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У відповідності до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.ст. 662 та 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Станом на дату прийняття судом рішення відповідач кошти позивачеві за отриманий товар та надані послуги не сплатив. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 3 582,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 582,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (ст. 538 ЦК України).

В положеннях  ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 1 507,92 грн. та 3 % річних в розмірі 247,30 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3 % річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись  Цивільним кодексом України, Господарським кодексом Україна та ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України,  суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-Таврія»(02222, м. Київ, вул. Бальзака, 46-А; код ЄДРПОУ 33883005) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)   на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тідісі Україна»(02089,  м. Київ, вул. Радистів, 73а; код ЄДРПОУ 33780248)  основний борг в сумі 3 582 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дві)грн. 00  коп., три відсотки річних в розмірі 247 (двісті сорок сім) грн. 30 коп.; індекс інфляції в розмірі 1 507 (одна тисяча п'ятсот сім)грн. 30 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

          3. Видати наказ.

          4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 22.04.2009