Постанова

від 30.07.2015 по справі 813/2268/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року № 813/2268/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача Діткуна І.З.,

представник відповідача Ортинської Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ексім" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ексім" (далі - позивач, ТОВ "Прем'єр Ексім") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова), в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.04.2015 року № 0000502201 та № 0000512201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі акта перевірки від 03.04.2015 № 295/13-50-22-01-13/25223988. Вважає висновки, викладені в акті перевірки про нереальність господарських операцій з ПП "Оліяр", безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у запереченні. Зазначила, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ПП "Оліяр", а отже безпідставно завищено витрати у сумі 168243 грн та занижено податковий кредит в сумі 301598 грн, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

На підставі направлень від 06.03.2015 № 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173 ДПІ у Сихівському районі м. Львова у період з 06.03.2015 по 27.03.2015 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Прем'єр Ексім" (код ЄДРПОУ 25223988) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, про що 03.04.2015 складено акт № 295/13-50-22-01-13/25223988 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення:

- пп. 14.1.27 , пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.4, пп.138.10.3 п.138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України № 2755-VI (із змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 30284 грн, в т.ч. за 2014 рік на суму 30284 грн;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України № 2755-VI (із змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 301598 грн, в т. ч. за травень 2014 в сумі 301598 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 20.04.2015 винесено податкове повідомлення - рішення № 0000512201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 452397,00 грн, у тому числі за основним платежем - 301598,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 150799,00 грн та податкове повідомлення - рішення № 0000502201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 45426,00 грн, у тому числі за основним платежем - 30284,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15142,00 грн

Вказані у актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ПП "Оліяр".

Не погодившись із вказаними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та доводам сторін, суд керується наступними положеннями законодавства України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Податковий кодекс України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 138.10.3 п. 138.10 до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Згідно з пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ПП "Оліяр" позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ПП "Оліяр".

Між ТОВ "Прем'єр Ексім" та ПП "Оліяр" укладено договір виконання робіт від 24.04.2014 № 2404-12/14, відповідно до умов якого ПП "Оліяр" (Виконавець) зобов'язується на свій ризик та за завданням Замовника виконати, а ТОВ "Прем'єр Ексім" (Замовник) зобов'язується прийняти і оплатити визначені види будівельно-ремонтних робіт в обсягах та за ціною що наводяться в додатках до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору ПП "Оліяр" виконано роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2014 року на суму 1809590,95 грн та актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року на суму 1809590,95 грн. Акт прийому виконаних будівельних робіт за травень 2014 року містить перелік робіт та витрати на виконання зазначених робіт та заробітної плати за виконання будівельних робіт.

За результатами виконаних робіт ПП "Оліяр" виписано податкову накладну від 30.05.2014 № 263 на суму 1809590,95 грн (в тому числі ПДВ 301598,49 грн).

На підтвердження оплати виконаних робіт позивачем долучено платіжні доручення від 18.08.2014 № 454, від 20.08.2014 № 463, від 02.09.2014 № 485, від 22.09.2014 № 521, від 08.10.2014 № 557, від 16.10.2014 № 574, від 04.12.2014 № 690.

Також позивачем до матеріалів справи долучено копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з якого вбачається, що ПП "Оліяр" здійснює діяльність у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури на підставі ліцензії АВ596224,строк дії з 05.12.2011 до 05.12.2016, виданою Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Також, судом встановлено, що між ТОВ "Прем'єр Ексім" та ТОВ "Разан-К" укладено договір оренди від 10.04.2014 № 13, відповідно до умов якого ТОВ "Разан-К" (Орендодавець) зобов'язується передати, а ТОВ "Прем'єр Ексім" (Орендар) прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення (далі - об'єкт оренди), що знаходиться у нежитлові будівлі за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 18 - складські приміщення загальною площею 388,00 м кв.

Згідно з п. 2.1 Договору метою оренди є використання об'єкту оренди у якості складських приміщень.

Відповідно до п. 5.2.4 договору, - орендар зобов'язаний підтримувати об'єкт оренди в справному стані, зокрема: експлуатувати в умовах, які забезпечують належний технічний стан і збереження об'єкта оренди у відповідності до свого призначення з врахуванням нормального фізичного зносу в процесі використання, вживати заходів для запобігання передчасному зносу об'єкта оренди, усувати дрібні пошкодження та поломки тощо.

Згідно з п.5.2.10. договору, - орендар зобов'язаний у випадку необхідності провести поточний ремонт об'єкта оренди (побілка, фарбування, ремонт електропроводки тощо).

Відповідно до пояснень директора ТОВ "Прем'єр Ексім" Бабича Ю.М. в ході проведення робіт з облаштування орендованого складського приміщення та його підготовки для складування поліграфічної продукції, ними встановлено, що технічний стан стін, підлогового покриття та деяких інші елементів орендованого приміщення перебувають в неналежному стані, що в подальшому могло спричинити псування товару, який би мав зберігатись на складі. Виявити такі недоліки під час прийняття об'єкту оренди позивач не мав змоги, оскільки, вони, як видно з акту виконаних робіт, мали прихований характер.

Для усунення таких недоліків позивач звернувся із проханням до орендодавця ТОВ "Разан-К" про можливість проведення ремонтних робіт на об'єкті оренди. ТОВ "Разан-К" не заперечувало щодо проведення ремонту орендованих складських приміщень ТОВ "Прем'єр Ексім", що підтверджується листом від 14.04.2014 № 23.

На підтвердження факту використання у своїй господарській діяльності орендованого приміщення позивачем долучено до матеріалів справи:

- копію договору від 07.02.2013 № 13027, відповідно до умов якого, ТОВ "Прем'єр Ексім" було здійснено поставку пакувальної продукції ПАТ "Львівська кондитерська фабрика "Світоч", а саме: корекси та фольгу алюмінієву;

- видаткові накладні від 17.07.2014 № РН-0000163, від 24.06.2014 № РН-0000137, від 23.06,2014 № РН-0000135, від 17.07.2014 № РН-0000164, від 29.07.2014 № РН-0000176;

- митні декларації 209140000/2014/019963 та 209140000/2014/019957;

- договори-замовлення від 23.06.2014 №1/230614, від 16.07.2014 №1/160714, від 24.06.2014 №1/240614;

- акти прийняття виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт транспортування вказаних товарів, місцем завантаження вказано склад ТОВ "Прем'єр Ексім" за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 18.

Вищенаведені документи свідчать про зміни в активах позивача та його контрагентів.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарського договору між ТОВ "Прем'єр Ексім" та ПП "Оліяр", факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що фактичні обставини справи доводять факт реальності господарських операцій та достатність у позивача та його контрагента необхідних умов для здійснення господарської діяльності при здійсненні ремонтних робіт.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТОВ "Прем'єр Ексім" та ПП "Оліяр" суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що податкова накладна отримана позивачем від ПП "Оліяр" оформлена відповідно до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору укладеного позивачем з ПП "Оліяр", та в акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ПП "Оліяр" до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП "Оліяр".

Водночас, зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставлених податкових повідомлень-рішень відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 487,20 грн, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 20.04.2015 року № 0000512201.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 20.04.2015 року № 0000502201.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ексім" (м. Львів, вул. Пасічна, 162, ЄДРПОУ 25223988) 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Повний текст постанови складено 04.08.2015 р.