Постанова

від 21.12.2018 по справі 813/2268/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2018 року

Київ

справа №813/2268/15

адміністративне провадження №К/9901/26474/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Харіва М.Ю. від 30 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Носа С.П., суддів: Яворського І.О., Кухтея Р.В. від 03 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прем'єр Ексім до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Прем'єр Ексім (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2015 року №0000512201, №0000502201.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки про нереальний характер господарських операцій позивача із контрагентом ПП Оліяр , вчинених на підставі договору про виконання будівельно-ремонтних робіт, спростовуються належним чином оформленими первинними документами, а твердження податкового органу про відсутність економічної ефективності понесених витрат у зв'язку із проведенням на підставі відповідного договору ремонту у орендованих приміщеннях суперечать чинному законодавству.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 20 квітня 2015 року №0000512201, №0000502201.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правовідносини між позивачем та його контрагентом ПП Оліяр на підставі договору про виконання будівельно-ремонтних робіт мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, при цьому відповідачем не надано доказів, що підтверджують порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ Прем'єр Ексім з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року відповідачем складено акт від 03 квітня 2015 року №295/13-50-22-02-13/25223988, яким встановлено порушення: - підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 30 284, 00 грн.; - пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2014 року на суму 301 598, 00 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на відсутності зв'язку отриманих позивачем за договором з його контрагентом ПП Оліяр будівельно-ремонтних робіт з господарською діяльністю Товариства, оскільки відповідно до змісту договору оренди та акта прийому-передачі нежитлового приміщення воно знаходиться в належному технічному стані і придатне до використання за цільовим призначенням.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2015 року: - №0000512201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 452 397, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 301 598, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 150 799, 00 грн.; - №0000502201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 45 426, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 30 284, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 142, 00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ Прем'єр Ексім (замовник) та ПП Оліяр (виконавець) укладено договір виконання робіт від 24 квітня 2014 року № 2404-12/14, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується на свій ризик та за завданням замовника виконати, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити визначені види будівельно-ремонтних робіт в обсягах та за ціною, що наводяться в додатках до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору.

Виконання умов договору ПП Оліяр підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2014 року на суму 1 809 590, 95 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року, який містить перелік робіт та витрат на їх виконання, заробітної плати.

ПП Оліяр видано податкову накладну від 30 травня 2014 року №263 на суму 1 809 590, 95 грн. (в тому числі ПДВ 301 598, 49 грн.).

Оплата здійснена позивачем у безготівковому порядку, про що свідчать платіжні доручення від 18 серпня 2014 року №454, від 20 серпня 2014 року №463, від 02 вересня 2014 року №485, від 22 вересня 2014 року №521, від 08 жовтня 2014 року №557, від 16 жовтня 2014 року №574, від 04 грудня 2014 року №690.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП Оліяр здійснює діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури на підставі ліцензії АВ596224, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України строком дії з 05 грудня 2011 року до 05 грудня 2016 року.

Будівельно-ремонтні роботи здійснювалися у нежитлових приміщеннях, які використовуються позивачем як складські на підставі договору оренди з ТОВ Разан-К від 10 лютого 2014 року №13, відповідно до умов якого ТОВ Разан-К (орендодавець) зобов'язується передати, а ТОВ Прем'єр Ексім (орендар) прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення (далі - об'єкт оренди), що знаходиться у нежитлові будівлі за адресою: м.Львів, вул.Луганська, 18 - складські приміщення загальною площею 388 м. кв.

Пунктом 5.2.10 даного договору орендар зобов'язаний у випадку необхідності провести поточний ремонт об'єкта оренди (побілка, фарбування, ремонт електропроводки тощо).

В ході проведення робіт з облаштування орендованого складського приміщення та його підготовки для складування поліграфічної продукції позивачем виявлено, що технічний стан стін, підлогового покриття та деяких інших елементів орендованого приміщення перебуває в неналежному стані, що в подальшому могло спричинити псування товару, який би мав зберігатись на складі. Виявити такі недоліки під час прийняття об'єкту оренди позивач не мав змоги, оскільки вони мали прихований характер.

ТОВ Разан-К не заперечувало щодо проведення ремонту орендованих складських приміщень, що підтверджується листом від 14 квітня 2014 року №23.

На підтвердження факту використання у своїй господарській діяльності орендованого приміщення позивачем долучено до матеріалів справи: - копію договору від 07 лютого 2013 року №13027, відповідно до умов якого ТОВ Прем'єр Ексім було здійснено поставку пакувальної продукції ПАТ Львівська кондитерська фабрика Світоч , а саме: корекси та фольгу алюмінієву; - видаткові накладні від 23 червня 2014 року №РН-0000135, від 24 червня 2014 року №РН-0000137, від 17 липня 2014 року №РН-0000163, від 17 липня 2014 року №РН-0000164, від 29 липня 2014 року №РН-0000176; - митні декларації 209140000/2014/019963 та 209140000/2014/019957; - договори-замовлення від 23 червня 2014 року №1/230614, від 24 червня 2014 року №1/240614, від 16 липня 2014 року №1/160714; - акти прийняття виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт транспортування вказаних товарів, місцем завантаження вказано склад ТОВ Прем'єр Ексім за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 18.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про протиправне збільшення позивачу сум грошових зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є помилковими, оскільки позивачем не підтверджено факт пов'язаності витрат відповідно до договору з ПП Оліяр з його господарською діяльністю. При цьому відповідач вказує на те, що фактично на підставі договору з ПП Оліяр позивачем отримано послуги з капітального, а не поточного ремонту, що, в свою чергу, за умовами договору оренди, укладеного між позивачем (орендар) та ТОВ Разан-К (орендодавець), є обов'язком орендодавця, а не орендаря. Також зазначає про відсутність доказів погодження орендодавцем ТОВ Разан-К плану реконструкції (поліпшення) та кошторису робіт, оскільки відповідь ним про погодження проведення ремонту в приміщеннях надана позивачу пізніше ніж останній звернувся із таким запитом; непогодження орендодавцем плану реконструкції (поліпшення) та кошторису, що суперечить умовам договору оренди; відсутність доказів звернення позивача до орендодавця щодо компенсації вартості проведеного капітального ремонту, що призвело до мінімізації бази нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

10.2. Пункт 138.1 статті 138.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

10.3. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку .

10.5. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.6. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

10.7. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.8. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

14. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

15. Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Касаційний суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.

21. Обґрунтування касаційної скарги податкового органу фактично зводяться до вимог здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

22. Що ж до посилань на умови договору оренди, укладеного позивачем з ТОВ Разан-К , слід зазначити, що при здійсненні господарської діяльності, керуючись принципами свободи підприємницької діяльності та свободи договору, суб'єкти господарювання вправі вільно укладати будь-які договори, не заборонені законодавством, самостійно обирати контрагентів та визначати умови таких договорів, в т.ч. ціну товару/послуг. Отже, платник податків самостійно здійснює власну господарську діяльність і задля досягнення її мети - економічних і соціальних результатів та одержання прибутку на свій розсуд визначає необхідні для цього умови.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наданими позивачем копіями первинних документів підтверджується факт використання Товариством орендованого приміщення, у якому ним проведено ремонтні роботи, у своїй господарській діяльності. В свою чергу, відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору, укладеного позивачем з ПП Оліяр .

24. Позиція податкового органу щодо проведення капітального ремонту позивачем в орендованому ним приміщенні, а не поточного, що, на думку відповідача, суперечить умовам договору оренди, слушно не прийнята судами до уваги, оскільки вона базується на аналізі результатів правочину між позивачем та третьою особою, а не з його контрагентом. Крім того, такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях та сумнівах відповідача і не підкріплені належними засобами доказування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

26. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

27. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування витрат та податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

28. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

30. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі №813/2268/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду