Рішення

від 12.08.2009 по справі 34/203

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/203

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/203

12.08.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю Малого колективного підприємства «Топаз»

до          Закритого акціонерного товариства «Українсько-російська акціонерне страхова компанія «Авіоніка»

про                     стягнення 40 109,60 грн.          

                                                                                                    Суддя Сташків Р.Б.

За участю представників сторін:

від позивача          Стороженко А.В., директор;

від відповідача          Приходько Я.В., представник за дов. №11 від 08.04.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мале колективне підприємство «Топаз»(далі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»(далі –відповідач) страхового відшкодування в сумі 37 369,66 грн. та 4 109,60 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч умовам укладеного договору страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ №2195/6 від 21.02.2008 (далі –Договір страхування), зокрема п.5.4 в місячний строк з дня одержання від позивача всіх необхідних документів страхового відшкодування не сплатив.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 06.11.2008 Страховик здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 1 369,66 грн. на підтвердження чого надав копію платіжного доручення №2037 від 06.11.2008.

Відповідач проти нарахування страхового відшкодування в сумі 37 369,66 грн. не заперечив. Щодо нарахування пені відповідач послався на п.6 ст. 232 ГК України та зазначив, що датою виконання зобов'язання є 11.08.2008, а відтак за розрахунком відповідача пеня має нараховуватись за період з 11.08.2009 до 11.02.2009 та складати 3 371,84 грн.

27.05.2009 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача борг в сумі 40 109,60 грн., суму 3% річних в сумі 1028,95 грн. та 5138,33 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог заперечив, оскільки п.5.7 Договору передбачено лише стягнення пені у розмірі 0,05% при цьому немає ніяких посилань на інфляційні втрати чи 3% річних.

Відтак, відповідач просив суд стягнути на користь позивача 39 371,84 грн. суми основного боргу, в стягненні суми 3% річних та індексу інфляції –відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2008 між позивачем (Страхувальник) та відповідачем (Страховик) укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого, предметом якого є зобов'язання Страхувальника сплачувати страхові платежі у визначений термін та виконувати інші умови Договору страхування, а Страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити Страхувальнику виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану застрахованому майну внаслідок настання страхового випадку в порядку і на умовах, визначених цим Договором страхування.

Пунктом 1.2 Договору страхування передбачено, що об'єктом страхування є страхування майнових інтересів Страхувальника, які пов'язані з володінням, користування та розпорядженням майном, що належить Страхувальнику на праві власності (оперативного управління), а саме: нежиле приміщення, 174,7 кв.м., комп'ютерна техніка і меблі. Місцезнаходження об'єкту: м. Київ, Лепсе, 53.

Згідно з п.1.5 Договору страхування страхова сума –грошова сума, в межах якої Страховик проводить виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку. Загальна страхова сума за цим договором визначається у розмірі 100% договірної вартості майна і становить 315 520 грн.

Частиною 2 статті 8 Закону передбачено, що страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У відповідності до п.2.1 Договору страхування страховим випадком за цим договором є пошкодження або загибель застрахованого майна внаслідок:

- впливу вогню, здатного самостійно поширюватись поза місцями спеціально призначеними для його розведення і підтримання дії (пожежа, удар блискавки, падіння керованих літаючих об'єктів, що призвело до виникнення вогню);

- стихійного лиха (землетрусів, повені, бурі, ураганів, туману, смерчу, шторму, зливи, граду, рясних снігопадів, обвалів, зсуву, дії підґрунтових вод, усадки ґрунту, цунамі). При цьому вказані випадки визнаються страховими тільки при умові, що місцезнаходження об'єкту страхування визначене зоною стихійного лиха;

- затоплення, що виникло в результаті несподіваного псування водопровідної, опалювальної та каналізаційної систем, а також системи пожежогасіння, проникнення води з сусідніх приміщень.

01.07.2008 стався страховий випадок, передбачений ч.3 п.2.1 Договору страхування, а саме затоплення застрахованого майна.

Того ж дня, тобто 01.07.2008 позивач подав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування (за пошкоджене майно).

Відповідно до Акту обстеження, в результаті обстеження комісією встановлено, що залиття приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лепсе, 53 виникло з вище розташованої кв. 47.

У відповідності до п.5.4 Договору страхування виплата страхового відшкодування проводиться в місячний строк з дня одержання Страховиком всіх необхідних документів, які підтверджують факт настання страхового відшкодування і розмір одержаного збитку.

В зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, позивач звернувся до відповідача з претензією та зазначив, що всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування ЗАТ АКС «Авіоніка»має в наявності з 10.07.2008, в тому числі акт та протокол огляду приміщення «Топаз»від 01.07.2008, а також звіт з визначення вартості збитку нанесеного власнику приміщення через пошкодження майна та оздоблення нежитлових приміщень (дата оціни 10.07.2008).

Однак, відповідач у передбачений Договором страхування строк виплату страхового відшкодування не здійснив.

Як слідує з наявних в матеріалах справи документів, 06.11.2008 Страховиком було виплачено частково страхове відшкодування в сумі 1 369,66 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №2037 від 06.11.2008 та банківською випискою від 07.11.2008.

Ухвалою суду від 12.08.2009 припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 369,66 грн. страхового відшкодування, на підстав п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 25 Закону України «Про страхування»передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача в сумі 36 000 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не заперечувався, а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 4 109,60 грн. пені нарахованої за період з 11.08.2008 до 29.05.2009.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.7 Договору страхування передбачено, що Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом оплати Страхувальнику пені у розмірі 0,05% від суми страхового відшкодування за кожний день прострочки.

Відтак, суд керуючись ст.ст. 253-255 ЦК України здійснює перерахунок пені до дати визначеної позивачем, а саме до 28.01.2009, який складає:

1)          37 369,66 грн.*0,05%*88=1644,26 грн.

2)          36 000,00 грн.*0,05%*99=1782,00 грн.

Відтак, пеня підлягає задоволенню в сумі 3 426,26 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що судом задоволено основну суму боргу за прострочення сплати страхового відшкодування в сумі 36 000,00 грн., суд здійснює перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, які складають: 873,91 грн.- 3% річних та  4 290,91 грн. інфляційні втрати.

Зокрема, розрахунок інфляційних втрат здійснено судом з урахуванням рекомендацій викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції у розгляді судових справ».

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:          

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українсько-російська акціонерне страхова компанія «Авіоніка»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 29-б, ідентифікаційний код 26507010023651 у Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Малого колективного підприємства «Топаз»(03065, м. Київ, Лепсе, 53, ідентифікаційний код 19031799, р/р 260043402 у Солом'янському відділенні №5445 Ощадбанку України в м. Києві, МФО 320326) 36 000 (тридцять шість тисяч) грн. страхового відшкодування, 3 426 (три тисячі чотириста двадцять шість) грн. 26 коп. пені, 4 290 (чотири тисячі двісті дев'яносто) грн. 91 коп. інфляційних втрат, а також 437 (чотириста тридцять сім) грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 111 (сто одинадцять) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                         Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 09.09.2009