Постанова

від 08.08.2011 по справі 2а-1870/3890/11

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2011 р. Справа № 2a-1870/3890/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,

представників позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикамволь" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Сумикамволь», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі - відповідач) в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 31.05.2011 року. № 0000492305/0/42850, № 0000482305/0/42847,№ 0000472305/0/42844.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним, працівниками ДПІ в м. Суми було проведено планову виїзну перевірку товариства «Сумикамволь» за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт від 13.05.2011р. №3082/235/31397268/37.

На підставі ОСОБА_3 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 р. №0000472305/0/42844, № 0000492305/0/42850, №0000482305/0/42847.

Позивач не погоджується з прийнятими позивачем повідомленнями рішеннями, вважає їх такими що не відповідають нормам чинного законодавства з слідуючих підстав.

Щодо повідомлення-рішення № 0000472305/0/42844 від 31.05.2011 року у відповідності до якого донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 978354 грн. та штрафні санкції в розмірі 244589 грн. та повідомлення-рішення № 0000492305/0/42850 від 31.05.2011 року у відповідності до якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, позивач зазначає, що не погоджується з висновками перевіряючих щодо фіктивності операції між TOB «Ідея - 2004» та TOB «Сумикамволь». Податковим кодексом України, затвердженим ВРУ від 02.12.2010 року № 2755, із змінами та доповненнями, та Законом України "Про державну податкову службу в України" № 509 від 04.12.1990 року, із змінами та доповненнями, такі права не передбачені, і відповідно користуючись "правами" не наданими чинним законодавством перевіряючі грубо порушують основний Закон держави-Конституцію України, відповідно до ч.2 ст.19 якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивач зазначає, що відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР із змінами та доповненнями «Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються ( виготовляються) таким платником податку для іх подальшого використання у власній господарській діяльності». Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР із змінами та доповненнями, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

На виконання вищезазначеної норми перевіряючим були надані всі документи, які були складені на виконання господарських операцій-документи первинного обліку в частині використання в господарській діяльності та оприбуткування товарів, надавались договори з відповідним підтвердженням платіжними дорученнями, підтверджувалась наявність прибуткових та видаткових накладних і т.д. Таким чином, жодних підстав для визнання укладених правочинів "з ознаками фіктивності", як зазначають перевіряючі в акті перевірки, у перевіряючих не було. Щодо порушення в частині списання безнадійної кредиторської заборгованості та не поставлення даних коштів в оподатковуваний дохід, позивач повідомляє, що на момент здійснення господарських операцій дані операції проведенні в межах діючого законодавства, та відповідно підприємство не маючи на момент поставки коштів для сплати поставленої продукції цілком правомірно віднесло їх до кредиторської заборгованості і те, що минув строк давності жодним чином не зобов'язує суб'єкта господарювання до корегування податкового обліку в сторону зменшення валових витрат з відповідним збільшенням валового доходу. Стосовно зазначення перевіряючими про порушення порядку оподаткування стосовно неправомірного віднесення до складу валових витрат витрат по посугам оренди приміщень та обладнання, то на момент укладання та виконання зазначених правочинів та на момент перевірки підприємством було надано всі первинні документи, що підтверджують виконання даних домовленостей-договори, акти виконаних робіт, докази оплати договорів, докази використання у господарській діяльності, свідчення працівників що вони дійсно знаходяться в данному приміщенні, проте перевіряючі проігнорували дані докази реальності господарських правочинів та лише зазначили про порушення ст.793 ЦКУ, не надавши взагалі оцінки саме документам складених на виконання Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР із змінами та доповненнями.

Також позивач не погоджується із висновками акту перевірки стосовно неправомірності ведення амортизаційних відрахувань виходячи з наступного:

Згідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР із змінами та доповненнями, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення. Тобто, основною умовою, яка дозволяє нараховувати амортизаційні витрати це саме придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, і жодним чином не йдеться мови про взаєморозрахунки. Відповідно до п.п.8.1.3. п.8.1 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР із змінами та доповненнями, визначено вичерпний перелік випадків, коли амортизації не підлягають витрати, проте в даному випадку вони зовсім не мають місця.

Щодо повідомлення-рішення № 0000482305/0/42847 від 31.05.2011 року у відповідності до якого донараховано податкове зобов 'язання з податку на додану вартість в розмірі 322961 грн. та штрафні санкції в розмірі 80740 грн., позивач зазначає, що за висновком перевіряючих TOB «Сумикамволь» за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. до складу податкового кредиту безпідставно включено суми ПДВ з операцій по придбанню сировини на а саме до складу податкового кредиту TOB «Сумикамволь» віднесені суми 74078 грн. по взаємовідносинам з TOB «Ідея - 2004», які на думку відповідача суперечать вимогам Закону України від 03.04.1997р. № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) та інтересам держави і суспільства. Позивач зазначає, що до складу податкового кредиту включено ПДВ в сумі 74078,33 грн. від TOB «Ідея - 2004» на підставі наданої до перевірки податкової накладної № 1391 від 08,12.2010р. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Крім того TOB «Сумикамволь» за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. до складу податкового кредиту включено суми ПДВ з операцій по отриманню послуг оренди., по взаємовідносинам з TOB «Сімбіоз» на підставі наданих до перевірки податкових накладних. За результатами перевірки правочин від 07.02.2003 року № 07/02-03 укладений TOB «Сумикамволь» з TOB «Сімбіоз» визнаний нікчемним з підстав не визначених нормами чинного законодавства - наведена інформаційна довідка по TOB «Сімбіоз», яка підтверджує його ,як сумлінного платника податків.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти позву заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити виходячи з наступного.

TOB «Сумикамволь» в особі в. о. генерального директора ОСОБА_3 (Покупець) в м. Луганську укладено договір купівлі - продажу від 08.12.2010 року №08122010/01 з TOB «Ідея- 2004» (код 33181570 м. Луганськ) в особі директора Ковшевацького (Продавець). Проведена операція між TOB «Ідея - 2004» та TOB «Сумикамволь» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна у TOB «Ідея - 2004», які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. На балансі підприємства не обліковуються основні засоби, амортизаційні відрахування за період 4 квартал 2009р. - 2010р. не декларуються, тобто власні виробничі потужності у платника відсутні. Наведені факти свідчать про відсутність у TOB «Ідея - 2004» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеному договору та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у TOB «Ідея - 2004» створення правових наслідків. Тобто, такі угоди мають ознаки фіктивності.

TOB «Сумикамволь» придбано та введено в експлуатацію обладнання у TOB «Транснаб» ( м. Київ, код ЄДРПОУ 30503151). За даною поставкою обладнання на 31.12.2010р. TOB «Сумикамволь» була списана безнадійна кредиторська заборгованість. Кредиторська заборгованість перед підприємством TOB «Транснаб» на загальну суму - 3592085,00 грн. відповідно до укладеного договору купівлі - продажу № 9.11 -05 від 09.11.2005р. Згідно листа підприємства дане обладнання було придбано для використання у власній господарській діяльності. Але так, як за дане обладнання не було підприємством проведена оплата та строк давності за кредиторською заборгованість перевищує 1095 днів, то амортизаційні відрахування по даному обладнання підлягають зменшенню на суму 2160982 грн.

Дане порушення не вплинуло на формування податкового кредиту.

За період з 01.10.09р. по 31.12.10p TOB «Сумикамволь» мало від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток у сумі 493 022 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.09р. по 10.12.10р. встановлено його заниження всього у сумі 978 354 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток у сумі 493022 грн. в т. ч. за 2009р. на суму 231618 грн., за 2010р. на суму 261404 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.1.2. 3.1.3 розділу 3 акта перевірки, а саме п. 5.1 ст. 5; пп. 5.2.1 п.5.2; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1; пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України в редакції від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) TOB «Сумикамволь» за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. до складу податкового кредиту безпідставно включено суми ПДВ з операцій по придбанню сировини на загальну суму 444470,00 грн., а саме до складу податкового кредиту TOB «Сумикамволь» віднесені суми 74078,33 грн. по взаємовідносинам з TOB «Ідея - 2004» суперечить вимогам ст. 3, 4, 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) та інтересам держави і суспільства. При опрацюванні додатку № 5, для підтвердження взаємозв'язків з підприємствами, було направлено запити № 29838/7/23-510 від 14.04.2011р. до Ленінської МДПІ у м. Луганськ про проведення зустрічної перевірки TOB «Ідея - 2004» (код 33181570 м. Луганськ) з питань взаємовідносин з TOB «Сумикамволь». За результатами невиїзної документальної перевірки TOB «Ідея - 2004» (33181570) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.10р. по 31.12.10р. складено акт від 05.04.11р. №195/23/36901251, відповідно до якого, TOB «Ідея - 2004» безпідставно сформовано податкові зобов язання з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт та послуг в сумі 1 305 850 грн., в тому числі за грудень 2010 року у сумі 1 305 850 грн., у зв язку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов 'язань з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт та послуг.

В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у TOB «Ідея - 2004» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.. Таким чином, TOB «Ідея - 2004» безпідставно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) в сумі 1 305 850 грн., в тому числі за грудень 2010 року у сумі 1 305 850 гри., в т. ч. по TOB «Сумикамволь» на суму 74078,33 грн. "

Враховуючи вищевикладене, правочини, вчинені TOB «Сумикамволь» та такі, що виконувались протягом перевіреного періоду з покупцями останнього товарів, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

В порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.5.1ст. 7 Закону України в редакції від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) TOB «Сумикамволь» за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. до складу податкового кредиту безпідставно включено суми ПДВ з операцій по отриманню послуг оренди на загальну суму 1493297,44 гри., а саме до складу податкового кредиту TOB «Сумикамволь» віднесені суми 248882,90 грн. по взаємовідносинам з TOB «Сімбіоз».

Між TOB «Сумикамволь» та TOB «Сімбіоз», укладено в м. Києві договір оренди № 07/02 - 03А від 07.02.2003р., за яким здається в оренду приміщення та розташоване у ньому обладнання за адресою: м. Суми, вул. Курська, 147 - 30000,0 кв. м. Термін дії договору до 31.12.2010р.

Відповідно до ст. 793 ЦКУ договір оренди основних., фондів (приміщення, обладнання) укладається у письмовій формі. При цьому ч. 2 даної статті передбачено, що договір оренди строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Правові наслідки недотримання вимоги закону про нотаріальні посвідчення договору викладені у ч. 1 ст. 220 ЦКУ, відповідно до якої у разі недодержання сторонами зазначеної вимоги такий договір є нікчемним. З правової точки зору «нікчемність договору» означає, що такий договір є недійсним в силу вимог закону і додаткове визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Беручи до уваги вищевикладене, правочини, що вчинені TOB «Сумикамволь» та TOB «Симбіоз» є нікчемними у сумі 248882,90 грн.

Суд, заслухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, Державною податковою інспекцією в м. Суми було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Сумикамволь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 13.05.2011р. № 3082/235/31397268/37. На підставі якого відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 р. № 0000472305/0/42844, № 0000492305/0/42850, №0000482305/0/42847.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5; пп. 5.2.1 п.5.2; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1; пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 978 354 грн., та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток у сумі 493 022 грн. а також встановлено порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті у сумі 322 961 грн.

Так, перевіркою встановлено, що TOB «Сумикамволь» в особі в. о. генерального директора ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір купівлі - продажу від 08.12.2010 року №08122010/01 з TOB «Ідея- 2004» (код 33181570 м. Луганськ) в особі директора Ковшевацького (Продавець), відповідно до якого Продавець зобов'язаний продати, а Покупець прийняти та оплатити продукцію:

- «Меренос рун 64к -1-2 сор. Пож.», 2053 кг на суму 69395 грн., в тому числі ПДВ 11565грн. 83 коп.;

-«Вовна не мита» 50010 кг на суму 375075 (триста сімдесят п'ять тисяч сімдесят п'ять) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 62512 грн. 50 коп.

Загальна сума договору 444470 (чотириста сорок чотири тисяч чотириста сімдесят) гри. 00 коп., в тому числі ПДВ 74078 (сімдесят чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 33 коп.

Податковий орган вважає вказаний договір нікчемним, в зв»язку з чим виключає зі складу валових витрат вартість придбаного товару та суми податку на додану вартість сплачені в ціні товару зі складу податкового кредиту. Підставою для визнання вказаного договору нікчемним на думку податкового органу є те що за результатами невиїзної документальної перевірки TOB «Ідея - 2004» встановлено, що TOB «Ідея - 2004» безпідставно сформовано податкові зобов»язання з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт та послуг в сумі 1 305 850 грн., в тому числі за грудень 2010 року у сумі 1 305 850 грн., у зв»язку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов«язань з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт та послуг, встановити місцезнаходження підприємства не довелося можливим. Також в результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у TOB «Ідея - 2004» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає їх безпідставними виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що між даними суб'єктами господарювання був укладений договір купівлі-продажу № 08122010/01 від 08.12.2010 року (а.с. 77-78).

На виконання умов зазначеного вище договору ТОВ «Ідея 2004» було виписано в адресу ТОВ"Сумикамволь" видаткові (а.с. 79) та податкові накладні (а.с. 82) . Як зазначено в акті перевірки, оплата проводилась ТОВ «Сумикамволь» шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Ідея -2004», що також підтверджується платіжними дорученнями. Доставка товару здійснювалося автомобільним транспортом, що підтверджується товарно - транспортними накладними ( а.с.80-81). Тобто, суд вважає, що перелічені вище первинні документи свідчать про фактичне виконання договору купівлі - продажу.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Суд вважає, що документи (видаткові, податкові накладні, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення) щодо операцій купівлі - продажу між ТОВ «Сумикамволь» та ТОВ «Ідея - 2004» мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту. Пункт 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних ТОВ «Сумикамволь» та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Отже, зважаючи, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена ТОВ «Сумикамволь» до податкового кредиту.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що валові витрати виробиш та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковій платіжними та іншими документами.

Суд зауважує, що витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Ідея2004», що віднесені ТОВ "Сумикамволь" до складу валових витрат, підтверджені належним чином оформленими розрахунковими та платіжними документами (платіжними дорученнями, видатковими накладними), а отже, суд вважає, що ці дії позивача є такими що відповідають вимогам законодавства.

Також, суд зазначає, що санкції, передбачені ст. 208 ГК України не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, та ч. 1-3 ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України та абзацу 2 ч. 1 ст. 631 ЦК України, крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, договір укладений ТОВ «Сумикамволь» та ТОВ «Ідея - 2004» відповідає вимогам, встановленими статтею 638 ЦК України та статтею 180 ГК України і вважається укладеним.

По Договору купівлі - продажу також було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується актом податкової перевірки діяльності ТОВ "Сумикамволь"), що доводить реальність здійснених операції. Також було фактично поставлено товари та підписані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Згідно ч.1 ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договір між ТОВ "Сумикамволь" та ТОВ "Ідея- 2004" є дійсним.

Для ст. 207 ГК України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування. Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили податковою інспекцією не наведено.

Отже, судом встановлено, що оскаржений правочин був товарним, товар був отриманий на підставі спірної угоди, факт його транспортування в ході перевірки підтверджений відповідними товарно-транспортними накладними, оплата товару здійснена через банк, факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено. Посилання відповідача на те що в акті перевірки ТОВ «Ідея -2004» правочини між ТОВ «Ідея 2004» та іншими контрагентами визнані також нікчемними суд вважає необґрунтованими, так як ці висновки не спростовують товарний характер операцій між позивачем та ТОВ «Ідея - 2004».

Жодного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо пов'язана зі спірним правочином і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь не надано.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про нікчемність договору між ТОВ "Сумикамволь" та ТОВ "Ідея- 2004" ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Згідно, ч.2. ст.71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже суд приходить до висновку, що податковий орган не довів суду правомірність висновків викладених в акті перевірки щодо нікчемності правочину між ТОВ "Сумикамволь" та ТОВ "Ідея- 2004" та визначення в зв»язку з цим податкових зобов»язань.

Також, як вбачається з матеріалів справи, перевіркою було встановлено що згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Сумикамволь» списує безнадійну кредиторську заборгованість перед підприємствами ТОВ «Гепард» на загальну суму - 71762, 00 грн. та ТОВ «МПФ Каскад» на загальну суму 685016,00 грн.

Списання безнадійної заборгованості відбувається внаслідок закінчення строку позовної давності, що було відображено підприємством в уточнюючому розрахунку до Декларації з податку на прибуток за 2009 рік в р. 02.3 «Корегування валових доходів - врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості на суму 71762,00 грн., а також в Декларації по податку на прибуток за 2010 рік в р. 02.3 «Корегування валових доходів - врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості на суму 4277101 грн. Тобто, вказані суми списаної безнадійної заборгованості позивач відображає в складі валових доходів.

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що підлягають зменшенню також валові витрати підприємства на суму списаної заборгованості в зв»язку з тим, що підприємство фактично не здійснило компенсацію вартості придбаних товарів, а відтак ці суми не відповідають визначенню валових витрат.

Суд не погоджується з вказаним твердженням відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід включає, зокрема доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді. Підпунктом 1.22.1. п. 1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.11.2.1. п. 11.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, позивач виконав вимоги вказаних норм Закону, при отриманні товарів, відніс їх вартість до складу валових витрат та відніс суми безнадійної заборгованості до складу валових доходів. Суд зазначає, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить норми яка б зобов»язувала позивача корегувати валові витрати у випадку списання кредиторської заборгованості при включення спірної суми до складу валових витрат.

Також в акті перевірки зазначено, що TOB «Сумикамволь» придбано та введено в експлуатацію обладнання у TOB «Транснаб» ( м. Київ, код ЄДРПОУ 30503151). Кредиторська заборгованість перед підприємством TOB «Транснаб» на загальну суму - 3592085,00 грн. відповідно до укладеного договору купівлі - продажу № 9.11 -05 від 09.11.2005р., TOB «Сумикамволь» була списана як безнадійна кредиторська заборгованість. Податковий орган зазначає, що так, як за дане обладнання не було підприємством проведена оплата та строк давності за кредиторською заборгованість перевищує 1095 днів, то амортизаційні відрахування по даному обладнанню підлягають зменшенню на суму 2160982,00 грн.

Суд вважає такі висновки відповідача безпідставними з огляду на таке.

Підпунктом 8.1.1. п.8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно п.п.8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Суд зазначає, що враховуючи те, що факт використання підприємством зазначеного обладнання у власній господарській діяльності податковий орган не заперечує та те що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить норми яка б зобов'язувала позивача корегувати амортизаційні відрахування у випадку списання кредиторської заборгованості по придбанню цього обладнання, відтак, висновки податкового органу з цього питання не є такими що ґрунтуються на вимогах законодавства.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що між TOB «Сумикамволь» та TOB «Сімбіоз», укладено договір оренди № 07/02 - 03А від 07.02.2003р., за яким здається в оренду приміщення та розташоване у ньому обладнання за адресою: м. Суми, вул. Курська, 147 - 30000,0 кв. м. Термін дії договору до 31.12.2010р. Відповідачем зроблено висновок про нікчемність вказаного договору в зв»язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, в наслідок чого суми орендної плати, на думку відповідача, позивачем безпідставно віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту.

Суд вважає необґрунтованими такі висновки відповідача виходячи з наступного.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відно син, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Цивільний кодекс України набрав чинності 01 січня 2004 року, а отже до відносин, що врегульовані договором оренди з TOB «Симбіоз» від 07/02-ОЗА від 07 лютого 2003 року регулюються нормами Цивільного кодексу УРСР, що не містить вимог щодо нотаріального посвідчення договору оренди (найму) майна, в т.ч. нерухомого.

Тобто, договори най му будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), що укладені до набуття чинності Цивільного кодексу України, не повинні підляга ти нотаріальному посвідченню (переукладатися), оскільки вони продовжують свою дію. Положення Цивільного кодексу України (далі - Ко декс), застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продо вжують існувати після набрання ним чинності. Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинно сті, відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу.

До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після на брання чинності Кодексом, застосовуються правила Кодексу щодо підстав, порядку і нас лідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення (пункт 9 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу).

З огляду на викладене форма договорів, укладених у 2003 році, що продовжують діяти, повинна відповідати вимогам Цивільного кодексу УРСР 1963 року. Відповідно до статті 654 Кодексу зміна або розірвання договору вчиняється в та кій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Отже, додаткові договори, укладені після 1 січня 2004 року мають відповідати формі договору, до якого вносяться зміни.

Згідно листа Міністерства юстиції України від 18.10.2010, № 12873-0-26-10-19 "Щодо надання роз'яснення деяких питань законодавства, пов'язаних з державною реєстрацією прав" що стосується державної реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами та правових наслідків відсут ності державної реєстрації такого права, то обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права, що виникли на підставі договорів, укладених після набрання чинності Законом України від 11 лютого 2010року N1878-УІ "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх об межень" та інших законодавчих актів України", тобто, починаючи з 16 березня 2010 року. Таке твердження ґрунтується на тому, що саме цей Закон містить норму щодо про ведення реєстраторами бюро технічної інвентаризації державної реєстрації права корис тування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими части нами.

Також відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації пра ва власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністер ства юстиції від 7 лютого 2002 року N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 28 липня 2010 року N1692/5), зареєстрованим у Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за N 157/6445 (далі - Положення), така державна реєстрація є обов'язковою. У свою чергу, норми Положення, що будуть діяти до 1 січня 2012 року, не пов'язують момент держав ної реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами з виникненням у сторін взаємних прав та обов'язків відповідно до договору.

Як зазначалося вище, цивільні права та обов'язки у відносинах найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) виникають на підставі відповідного договору, а тому певні негативні правові наслідки у сторін таких правовідносин можуть виникати як у зв'язку з укладенням договору (зокрема недотримання письмової форми, нотаріального посвідчення договору тощо), так і у зв'язку з неналежним його виконанням (прострочення оплати за користування майном тощо), проте не у зв'язку з відсутністю державної ре єстрації такого речового права.

Слід відмітити, що у розумінні Положення державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Тобто, державна реєстрація права користу вання (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частина ми є додатковою гарантією захисту прав та законних інтересів, що виникають на підставі укладених договорів, як у відносинах між сторонами таких правовідносин, так і у відноси нах з третіми особами, у тому числі з органами влади.

Таким чином, суд приходить до висновку про дійсність договору оренди з TOB «Симбіоз» №07/02-03А від 07 лютого 2003 року, що укладений в простій письмовій формі.

Стосовно твердження відповідача щодо нікчемності додаткових угод до договору оренди з TOB "Симбіоз» № 07/02-03A від 07 лютого 2003 року, суд зазначає, що всі додаткові угоди, укладені до договору оренди з TOB «Симбіоз» від 07/02-ОЗА від 07 лютого 2003 року мають строк дії, що не перевищує шість календарних місяців, а оскільки, згідно ст.ст. 793-794 Цивільного кодексу України (що набрав чинності з 01.01.2004) необхідною умовою для нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) є строк їх чинності, що перевищує три роки - про ста письмова форма даних додаткових угод є єдиною необхідною умовою їх чинності.

Таким чином, виходячи з викладеного вище суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими що не відповідають нормам законодавства, а позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикамволь" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 31.05.2011 № 0000492305/0/42850, № 0000482305/0/42847 та № 0000472305/0/42844. < Сума стягнення (цифрами) > < Текст >

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 15 серпня 2011 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек