Постанова

від 27.07.2015 по справі 823/978/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 року справа № 823/978/15

16 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Педані О.В.,

за участю: представників позивача Кирмана О.Д. та Щепака О.М. - за довіреностями, представника відповідача Барабаш О.П. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАГС» до державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «МАГС» (далі - позивач), в якій просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість форми «Р» № 0004952301 від 09.12.2014.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Алегробуд» та ТОВ «Відекс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 12368,00 грн., оскільки із зазначеним контрагентами здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи.

На думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, а тому, податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач позов не визнав та надав суду 14.07.2015 письмове заперечення на адміністративний позов в якому посилається на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Алегробуд» та ТОВ «Відекс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 встановлено заниження податку на додану вартість 12368,00 грн., у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами позивача. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Магс», відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстровано як суб'єкт господарювання - юридичну особу 07.12.1993, ідентифікаційний код 21355351.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 11.11.2014 № 1815 та повідомлення від 11.11.2014 № 153/23-01-22-06 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Алегробуд» та ТОВ «Відекс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 12368, 00 грн., які відображені в акті № 442/23-01-22-06/21355351 від 14.11.2014 (далі - акт перевірки) складеним за результатами проведеної перевірки.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки позивача прийняте податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0004952301 від 09.12.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15460,00 грн., у тому числі за основним платежем 12368,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3092,00 грн.

Дане податкове повідомлення - рішення, у відповідності до статті 56 ПК України, оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України.

Рішеннями головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України скарги позивача залишені без задоволення, а податкове - повідомлення рішення форми «Р» № 0004952301 від 09.12.2014 без змін.

Не погоджуючись із позицією та рішеннями головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється ПК України.

Відповідно до статті 15 ПК України платниками податків визнаються юридичні особи, які мають об'єкти оподаткування і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України)

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з цим, для встановлення товарності проведених господарських операцій, суд має встановити певні обставини, серед яких: можливість реального здійснення платником податків зазначених господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, наявність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської (економічної) діяльності, здійснення операцій з товаром, що вироблявся або міг бути виробленим в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи між ТОВ «Відекс» та позивачем укладено договір поставки № 124 від 09.07.2014. Згідно даного договору ТОВ «Відекс» зобов'язується поставити товар позивачу.

Факт придбання товару, а саме, агрегат насосний вакуумний 80 CZO-244-125-LC з електродвигуном, документально підтверджено: видатковими накладними від: 09.07.2014 № 124, 18.07.2014 № 287; податковими накладними від: 09.07.2014 № 124, 18.07.2014 № 287; рахунками-фактури від: 09.07.№124, 018.07.2014 № 287.

За придбане обладнання позивач з вказаним контрагентом розрахувався шляхом списання коштів з свого рахунку та їх зарахування на рахунки ТОВ «Відекс».

Також, як вбачається з матеріалів адміністративної справи між позивачем та ТОВ «Компанія «Алегробуд» укладено договір поставки від 29 липня 2014, згідно з яким, в липні 2014 року позивачем у вказаного контрагента придбано агрегат насосний АХ 65-40-200 К-55 з електродвигуном АД 132М2, насос Х65-50-125 Р-С, кран кульовіий зварний розбірний КЗШС 41нж С фланцевий Ду 50 Ру1,6 МПа з рукояткою, фланці ст. пл. Р=16 Ду125, Ел. Дв. АИММ 100S2 4/3000.

Факт придбання вказаного товару документально підтверджено: видатковою накладною від 29.07.2014 № 394, податковою накладною від 29.07.2014 № 394, рахунком-фактура від 29.07.2014 № 394.

За вказане обладнання позивач з зазначеним вище контрагентом розрахувався шляхом списання коштів з свого рахунку та їх зарахування на рахунки ТОВ «Компанія «Алегробуд».

Придбане в ТОВ «Відекс» та ТОВ «Компанія «Алегробуд» обладнання, в межах господарської діяльності позивача, в подальшому було реалізоване ДП «Перемога Нова», ТОВ Фабрика агрохімікатів», ТОВ «Сиророб», ПАТ «Креатив», ПП «МПО-Газмонтаж», ТОВ «Черкаська м'ясна компанія», що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с. 57-64).

Вказані обставини також зафіксовані в акті перевірки. Всі ці документи було надано до проведення перевірки як документальне підтвердження здійснення господарських операцій.

Крім того, судом були досліджені надані представником позивача матеріали щодо перевірки добросовісності контрагентів-постачальників перед укладенням з ними вказаних раніше договорів поставки. Так, на момент вчинення господарської операції позивача, як ТОВ «Компанія «Алегробуд» так і ТОВ «Відекс» були зареєстровані в єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців як юридичні особи та перебували на обліку у контролюючого органу як платники податків.

Проаналізувавши перелічені докази, суд встановив, що первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Так, в ході проведення перевірки позивача, в розпорядженні контролюючого органу знаходився акт ДПІ у Печерському районі головного управління Міндоходів у м. Києва від 01.09.2014 №2634/26-55-22-08/39080345 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Відекс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.07.2014», за результатом якого складено висновок, що задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.06.2014 по 31.07.2014 ТОВ «Відекс» не підтверджено , а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з 01.06.2014 по 31.07.2014.

З приводу використання контролюючим органом в ході проведення перевірки позивача акту ДПІ у Печерському районі головного управління Міндоходів у м. Києва від 01.09.2014 №2634/26-55-22-08/39080345 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Відекс» суд зазначає наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2015 по адміністративній справі № 826/2494/14 визнано протиправними дії посадових осіб ДПІ у Печерському районі головного управління ДФС у м. Києві, щодо проведення перевірки ТОВ «Відекс» та винесення висновків викладених у акті перевірки01.09.2014 №2634/26-55-22-08/39080345 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Відекс».

З урахуванням встановлених обставин, податковим органом за результатом проведеної перевірки позивача було поставлено під сумнів реальність господарського правочину та правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Відекс».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим припущення, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

Акт перевірки контрагента позивача не є обов'язковою ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Таким чином, допущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а тому суб'єкт господарювання не несе відповідальність за можливу протиправну податкову поведінку свого контрагента. Таким чином, посилання податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача суддя розцінює критично та до уваги не приймає.

Щодо посилання представника відповідача на відсутність під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, сертифікатів якості на товари, відсутність журналу виписаних довіреностей на отримання ТМЦ, ненадання табелю робочого часу посадових осіб, листів про відрядження посадових осіб суд наголошує, що визначальним критерієм для підтвердження платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товару (послуг), що використовуються таким платником податку у своїй господарській діяльності.

Оскільки, сертифікатами якості на товар підтверджується якість товару, а транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, відсутність вказаних документів не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Підставами для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації або, як виняток, заяви зі скаргою на постачальника, бухгалтерської довідки або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 ПК України. Вище вказані документи не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Отже, згідно з отриманими від контрагентів податковими накладними позивач також мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Проаналізувавши вищевикладене в сукупності суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими судом, які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, а тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Таким чином, позивач повністю виконав свої обов'язки, а відповідальності за дії або бездіяльність постачальника не несе, оскільки постачальник перебував поза контролем позивача.

З огляду на викладене, на підставі наявних у справі доказів, дослідивши обставини адміністративної справи, застосувавши норми законодавства, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160, 162, 163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області від 09.12.2014 № 0004952301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15460 (п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАГС» (ідентифікаційний код 21355351) судовий збір в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 50 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 88 від 15.04.2015.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Рідзель

Повний текст рішення складено у повному обсязі 03 серпня 2015 року