Ухвала

від 07.10.2015 по справі 823/978/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/978/15 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретаріВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магс» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магс» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість форми «Р» № 0004952301 від 09.12.2014.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 11.11.2014 № 1815 та повідомлення від 11.11.2014 № 153/23-01-22-06 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Алегробуд» та ТОВ «Відекс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 12368, 00 грн., які відображені в акті № 442/23-01-22-06/21355351 від 14.11.2014 (далі - акт перевірки) складеним за результатами проведеної перевірки.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки позивача прийняте податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0004952301 від 09.12.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15460,00 грн., у тому числі за основним платежем 12368,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3092,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України )

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Відекс» та позивачем укладено договір поставки № 124 від 09.07.2014. Згідно даного договору ТОВ «Відекс» зобов'язується поставити товар позивачу.

Факт придбання товару, а саме, агрегат насосний вакуумний 80 CZO-244-125-LC з електродвигуном, документально підтверджено: видатковими накладними від: 09.07.2014 № 124, 18.07.2014 № 287; податковими накладними від: 09.07.2014 № 124, 18.07.2014 № 287; рахунками-фактури від: 09.07.№124, 018.07.2014 № 287.

За придбане обладнання позивач з вказаним контрагентом розрахувався шляхом списання коштів з свого рахунку та їх зарахування на рахунки ТОВ «Відекс».

Також, між позивачем та ТОВ «Компанія «Алегробуд» укладено договір поставки від 29 липня 2014, згідно з яким, в липні 2014 року позивачем у вказаного контрагента придбано агрегат насосний АХ 65-40-200 К-55 з електродвигуном АД 132М2, насос Х65-50-125 Р-С, кран кульовіий зварний розбірний КЗШС 41нж С фланцевий Ду 50 Ру1,6 МПа з рукояткою, фланці ст. пл. Р=16 Ду125, Ел. Дв. АИММ 100S2 4/3000.

Факт придбання вказаного товару документально підтверджено: видатковою накладною від 29.07.2014 № 394, податковою накладною від 29.07.2014 № 394, рахунком-фактура від 29.07.2014 № 394.

За вказане обладнання позивач з зазначеним вище контрагентом розрахувався шляхом списання коштів з свого рахунку та їх зарахування на рахунки ТОВ «Компанія «Алегробуд».

Придбане в ТОВ «Відекс» та ТОВ «Компанія «Алегробуд» обладнання, в межах господарської діяльності позивача, в подальшому було реалізоване ДП «Перемога Нова», ТОВ Фабрика агрохімікатів», ТОВ «Сиророб», ПАТ «Креатив», ПП «МПО-Газмонтаж», ТОВ «Черкаська м'ясна компанія», що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с. 57-64).

Вказані обставини також зафіксовані в акті перевірки. Всі ці документи було надано до проведення перевірки як документальне підтвердження здійснення господарських операцій.

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що такі операції здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Що стосується посилань податкового органу акт ДПІ у Печерському районі головного управління Міндоходів у м. Києва від 01.09.2014 №2634/26-55-22-08/39080345 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Відекс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.07.2014», колегія суддів зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагенту не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства Позивача.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року у справі № К/800/41631/13.

Щодо посилання відповідача на відсутність під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, сертифікатів якості на товари, відсутність журналу виписаних довіреностей на отримання ТМЦ, ненадання табелю робочого часу посадових осіб, листів про відрядження посадових осіб колегія суддів наголошує, що визначальним критерієм для підтвердження платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товару (послуг), що використовуються таким платником податку у своїй господарській діяльності.

Оскільки, сертифікатами якості на товар підтверджується якість товару, а транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, відсутність вказаних документів не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні від 09 і 29 липня 2014 року та вантажні декларації ПП «Нічний експрес» та ТОВ «Ін-Тайм» щодо перевезень вантажу від ТОВ «Відекс» та ТОВ «Компанія «Алегробуд».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Собків Я.М.

Борисюк Л.П.