Рішення

від 27.07.2015 по справі 910/12917/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/12917/15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ-ТЕЛЕКОМ";

до відповідача-1: виробничо-комерційної фірми "СТЕЛХЕН" (приватне підприємство);

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "І.К. ІНІЦІАТИВА";

про: стягнення 8.582,05 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Шаповал Д.В. - за довіреністю від 15.05.2015 № б/н;

відповідача-1: не з'явилися;

відповідача-2: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ-ТЕЛЕКОМ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до виробничо-комерційної фірми "СТЕЛХЕН" (приватне підприємство) та товариства з обмеженою відповідальністю "І.К. ІНІЦІАТИВА" про стягнення 8.582,05 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем-1 порушено зобов'язання за укладеним між останніми Договором від 06.03.2013 № 29, яке полягає у виконанні оплачених позивачем робіт, відповідач-1 роботи за договором не виконав, у зв'язку із чим у відповідача-1 перед позивачем виникла заборгованість в сумі 8.582,05 грн, яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 7.500,00 грн, 32,05 грн - 3 % річних та 1.050,00 грн - інфляційних втрат.

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань перед позивачем за договором від 06.03.2013 № 29, між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки від 06.03.2013 № б/н, за умовами якого відповідач-2 частково забезпечив виконання відповідачем-1 зобов'язання за договором від 06.03.2013 № 29, а саме в розмірі 200,00 грн.

Однак, як вказує позивач, відповідач-2 своїх зобов'язань, взятих на себе за договором поруки від 06.03.2013 № б/н.

З урахуванням наведених вище обставин, позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав шляхом солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості в розмірі 8.582,05 грн, яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 7.500,00 грн, 32,05 грн - 3 % річних та 1.050,00 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/12917/15.

Винесені судом ухвали у даній справі надсилалися відповідачам на адресу їх місцезнаходження, яка відповідає відомостям, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому, в розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідачі повідомлені судом про дату, час та місце розгляду даної справи належним чином.

Відповідач-1, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з тих підстав, що останнім виконані зобов'язання за укладеним з позивачем договором та виконаний необхідний перелік робіт, однак не може підписати акт прийняття-передачі робіт з причин, які від нього не залежать. Крім того, питання забезпечення порукою зобов'язань з відповідачем-1 не погоджено.

До господарського суду надійшла заява відповідача-1 про направлення справи за підсудністю до господарського суду Одеської області.

Вказане клопотання судом відхилене, оскільки справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за вибором позивача.

Відповідач-2, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з тих підстав, що питання забезпечення порукою зобов'язань з відповідачем-1 не погоджено, що є підставою для припинення поруки (п. 4.2 Договору поруки). Крім того, строк дії поруки закінчився ще до порушення відповідачем-1 зобов'язань за договором

Повноважні представники відповідачів в судове засідання 27.07.2015 не з'явилися.

В судовому засіданні 27.07.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ-ТЕЛЕКОМ", як замовником, (далі - позивач) та виробничо-комерційною фірмою "СТЕЛХЕН" (приватне підприємство), як виконавцем, (далі - відповідач) укладено Договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 06.03.2013 № 29 (далі - Договір).

У відповідності до предмету Договору, на його умовах та в порядку, відповідач зобов'язується виконати проектно-вишукувальні роботи (далі - роботи) з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться на території Калинівської сільської ради Комінтерновського району Одеської області для розміщення та експлуатації об'єктів і споруд телекомунікацій, а позивач прийняти і оплатити виконані роботи (п. 1.1 Договору).

Етапи та строки виконання робіт визначаюься погодженим сторонами календарним планом (п. 1.3 Договору).

У відповідності до п. 3.1 Договору, приймання виконаних робіт за Договором оформляється актом приймання-передачі робіт.

Пунктом 3.2 Договору, замовник зобов'язаний підписати акт протягом двох днів з дня одержання проекту.

Загальна вартість робіт за Договором становить 15.000,00 грн (п. 2.1 Договору).

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються, в тому числі, положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, позивачем, на виконання п. 2.1 Договору сплачені на грошові кошти в якості авансу в сумі 7.500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18.03.2013 № 146, яке наявне в матеріалах справи.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язання за Договором, відповідач у встановлений Договором термін роботи не виконав.

У зв'язку із наведеними вище обставинами, позивачем 13.03.2015 надіслана відповідачу-1 вимога від 13.03.2015 № 185/18 (засвідчена копія вказаної вимоги та докази направлення наявні в матеріалах справи), у відповідності до якої вимагав повернути перераховані грошові кошти. Проте, грошові кошти в сумі 7.500,00 грн відповідачем повернуті не були.

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань перед позивачем за договором від 06.03.2013 № 29, між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки від 06.03.2013 № б/н, за умовами якого відповідач-2 частково забезпечив виконання відповідачем-1 зобов'язання за договором від 06.03.2013 № 29, а саме в розмірі 200,00 грн.

Предметом Договору поруки є зобов'язання відповідача-2 перед позивачем солідарно відповідати за виконання відповідачем-1 за зобов'язаннями перед позивачем за Договором від 06.03.2013 № 29 (п. 1.1 Договору поруки).

Відповідач-2 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача-1, згідно Договору поставки в сумі 200,00 грн (п 1.3 Договору).

Приписами ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на те, що відповідач-1 не виконав свої грошові зобов'язання за Договором позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення з відповідачів заборгованості, яка виникла в останніх на підставі Договору та Договору поруки, в межах їх зобов'язань за вказаними правочинами.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

За приписом ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Порядок виконання робіт встановлено п. 3.1, 3.2 Договору, а тому за правилами, встановленими ч. 1 ст. 530 ЦК України, такий обов'язок має бути виконаний у визначений термін.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України унормовано, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення від 18.03.2013 № 146 позивачем на підставі Договору перераховано на користь відповідача грошові кошти в якості авансового платежу в сумі 7.500,00 грн, які, на письмову вимогу позивача повернуті останньому не були.

Таким чином на момент розгляду справи по суті основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 7.500,00 грн.

Заперечення відповідача-1, в яких останній вказує на часткове виконання робіт за укладеним Договором судом відхиляються оскільки документи, які подані до суду відповідачем-1 в якості обґрунтування виконання робіт не мають жодного відношення до фактично виконаних робіт за Договором та їх фіксування.

Суд приймає до уваги заперечення відповідача-2 щодо недодержанням позивачем умов забезпечення виконання зобов'язань порукою, оскільки вимоги п. 4.2 Договору поруки позивачем дотримані не були, зокрема, питання погодження з позивачем забезпечених порукою зобов'язань протягом п'яти днів з дня укладання договору. Крім того, строк дії Договору поруки закінчився ще до порушення відповідачем-1 зобов'язань за договором.

За таких обставин у відповідача-2 обов'язок поручителя за зобов'язаннями відповідача-1 за Договором не настав.

Суд відзначає, що сторонами спору доказів, підтверджуючих, виконання відповідачем робіт на суму 7.500,00 грн або повернення вказаної суми коштів позивачеві, сторонами спору не надано.

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактів, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача-1 суми попередньої оплати робіт підлягає задоволенню в розмірі 7.500,00 грн.

Щодо заявленої позивачем вимоги про застосування до відповідача-1 відповідальності за порушення ним грошового зобов'язання шляхом стягнення з останнього 3 % річних в сумі 32,05 грн та інфляційних втрат в сумі 1.050,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 відповідно до якого - обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином у суду відсутні підстави для застосування до відповідача-1 відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання шляхом стягнення 3 % річних в сумі та інфляційних втрат.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача-1, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на виробничо-комерційну фірму "СТЕЛХЕН" (приватне підприємство).

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з виробничо-комерційної фірми "СТЕЛХЕН" (приватне підприємство) (67200, Одеська обл., Іванівський район, селище міського типу Іванівка, вул. Леніна, буд. 63; ідентифікаційний код 30819413, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ-ТЕЛЕКОМ" (04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 28, кв. 110; ідентифікаційний код 33658048, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) заборгованість в сумі 7.500 (сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03 серпня 2015 року

Суддя С.В. Балац