Постанова

від 24.01.2013 по справі 06/5026/1459/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р. Справа№ 06/5026/1459/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Кунгурцева Г.П.;

відповідача: Потієнко Т.М., Хвиль Т.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасбуд-1"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 30.10.2012р.

у справі №06/5026/1459/2012 (суддя Анісімов І.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасбуд-1"

до Приватного підприємства "Автолайф"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Черкасбуд-1" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства „Автолайф" про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини комплексу літери Л-1, Л' (приміщення №1-, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13) загальною площею 578,4 кв. м. по вул. Сурікова, 14-А у м. Черкаси, укладеного між позивачем та відповідачем, з підстав, передбачених ст. 232 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір був укладений внаслідок зловмисної домовленості Відкритого акціонерного товариства "Черкасбуд-1" (на даний час - Публічне акціонерне товариство „Черкасбуд-1") в особі його керівника (голови правління Хвиль В.І.) та відповідачем. Предмет купівлі-продажу (нерухоме майно) було реалізовано Хвиль В.І. на користь Хвиль Т.В., які перебувають у родинних відносинах (батько та син) за ціною, значно нижчої його реальної вартості. Окрім того, позивач просив суд поновити строк позовної давності на звернення до суду як такий, що був пропущений з поважних причин, оскільки керівництво позивача не знало про існування оскаржуваного договору до 2012 року, а дізналось з листа приватного нотаріуса, отриманого 15.06.2012р.

Відповідач заперечував проти позову, наголошуючи на безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, просив суд в позові відмовити. При цьому, відповідач звертав увагу суду на наступні обставини:

- позивач не довів факт зловмисної домовленості представника позивача з іншою особою, наявність збитків, причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками;

- позивач не надав доказів на підтвердження поважності пропуску строку позовної давності;

- відповідно до Протоколу загальних зборів Відкритого акціонерного товариства "Черкасбуд-1" від 23.04.2009р. учасниками зборів було затверджено звіт Правління про результати фінансово-господарської діяльності товариства за 2008 рік, тобто про існування оспорюваного договору позивачу було відомо ще у 2009 році;

- Господарським судом Черкаської області розглядалась справа №10/5026/1022/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Метон Трейдинг" до Приватного підприємства "Автолайф" та Публічного акціонерного товариства "Черкасбуд-1" (рішення суду від 24.07.2012р.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.06.2008р. на підставі ст. 232 Цивільного кодексу України як такого, що був укладений внаслідок зловмисної домовленості. Тобто, справа з аналогічним предметом спору та з тих же підстав, що у справі №06/5026/1459/2012 вже розглядалась судом і провадження у справі №06/5026/1459/2012 підлягає припиненню.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.10.2012р. у справі №06/5026/1459/2012 у позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2012р. у справі №06/5026/1459/2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- поза увагою суду залишились положення статуту позивача в редакції 2000 року (чинній на час укладання договору), зокрема, п.9.3.6, за яким для укладання оспорюваного договору Хвиль В.І. повинен був отримати згоду Спостережної ради товариства, а не правління, оскільки продаж майна відбувся на користь акціонера товариства (Хвиль Т.В.), який володіє 55% статутного фонду відповідача;

- оспорюваний договір укладений всупереч інтересам товариства та його акціонерів на вкрай невигідних для позивача умовах;

- лише факт наявності перевищення представником своїх повноважень при вчиненні правочину свідчить про наявність зловмисної домовленості між представником однієї сторони та другою стороною;

- вартість майна, вказана в договорі, є у 22 рази меншою від ринкової вартості;

- в договорі відсутні відомості про спосіб визначення вартості майна (оцінка, тощо);

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.01.2013р.

22.01.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, зазначаючи про їх недоведеність та необґрунтованість, у зв'язку з чим просив суд залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

24.01.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: рішення Господарського суду Черкаської області від 24.07.2012р. у справі №10/5026/1022/2012 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2012р. у справі №10/5026/1022/2012.

В судовому засіданні 24.01.2013р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2012р. у справі №06/5026/1459/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 24.01.2013р. представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 24.01.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

09.06.2008р. між позивачем в особі голови правління Хвиль Василя Івановича, як продавцем, та відповідачем, в особі директора Нужного Анатолія Анатолійовича, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу частини комплексу (далі - Договір купівлі-продажу), за умовами якого (п.п.1-3) продавець передав, а покупець прийняв у власність частину комплексу літ. Л-1, Л', а саме: приміщення №1, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13 загальною площею 578,4 кв. м., що знаходиться по вул. Сурікова, буд. 14а в м. Черкаси. Продаж зазначеної частини комплексу вчиняється за ціною 50 980,00 грн., в т.ч. ПДВ, які покупець зобов'язується перерахувати на рахунок продавця після оформлення цього договору на протязі місяця, тобто до 09.07.2008 року включно. Балансова вартість частини комплексу становить 23 309,71 грн., відповідно до витягу з реєстру право власності на нерухоме майно №19097645 від 05.06.2008р., виданого Комунальним підприємством "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (том справи - 1, аркуш справи - 9).

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на дату укладання Договору купівлі-продажу) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. 09.06.2008р. та зареєстровано в реєстрі за №9086 (том справи - 1, аркуш справи - 9 (на звороті)).

Позивач просив суд визнати Договір купівлі-продажу недійсним на підставі ст. 232 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що внаслідок укладання цього договору товариству було завдано значних збитків, оскільки ціна продажу нерухомого майна була значно нижчою від його ринкової вартості. Окрім того, позивач вважає, що в даному випадку мала місце зловмисна домовленість між Хвиль В.І. (колишнім головою правління позивача) та відповідачем в особі Хвиль Т.В. (засновником відповідача та сином Хвиль В.І.), який на час укладання спірного договору працював у позивача начальником деревообробного цеху.

Місцевий господарський суд відмовив повністю у задоволені позовних вимог, визнавши їх необґрунтованими та документально не підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно з нормами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, спірний договір був укладений від імені позивача та відповідача їхніми керівниками - головою правління позивача та директором відповідача (представниками за посадою), що відповідає вимогам, встановленим в ст. 203 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що при укладанні Договору купівлі-продажу не було дотримано вимог Статуту позивача щодо затвердження Спостережною радою товариства вказаного договору (абз.20 п.9.3.6 Статуту позивача - том справи - 1, аркуш справи - 38) і у голови правління позивача Хвиль В.І. не було достатнього обсягу повноважень на укладання договору з відповідачем, не приймається судом до уваги, оскільки згідно зі ст. 232 Цивільного кодексу України можуть бути визнані недійсними тільки ті правочини, які відповідають обсягу повноважень представника.

Такий висновок випливає із змісту ч.1 ст. 241 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки самого представника (при відсутності схвалення правочину). Тобто, стороною правочинів, вчинених із перевищенням повноважень є сам представник, статус якого змінився з представника на сторону правочину. За таких обставин вказані правочини не можуть вважатись правочинами, вчиненими представником від імені особи, яку він представляє, а отже не можуть бути визнані недійсними на підставі ст. 232 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що підставою недійсності правочину позивачем визначено саме ст. 232 Цивільного кодексу України, питання щодо наявності у колишнього голови правління Відкритого акціонерного товариства "Черкасбуд-1" (нині - Публічного акціонерного товариства "Черкасбуд-1") Хвиль В.І. повноважень на розпорядження майном, належним товариству (в даному випадку - частиною комплексу по вул. Сурікова, 14-А в м. Черкаси), не відноситься до предмету доказування у даній справі, але може бути розглянуто в окремому позовному провадженні у спорі між товариством та його учасником (засновником, акціонером) у тому числі, який вибув, пов'язаним з діяльністю та управлінням товариством.

Виходячи зі змісту ст. 232 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості, необхідно встановити умисел в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю (аналогічна правова позиція наведена в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Зазначаючи про наявність зловмисної домовленості при укладенні Договору купівлі-продажу, позивач посилався на те, що нерухоме майно було реалізоване за ціною, значно нижчою його реальної вартості, за участю голови правління позивача Хвиль В.І. та його сина Хвиль Т.В., який на час укладання договору працював у позивача начальником деревообробного цеху. При чому, Хвиль Т.В. є засновником відповідача (покупця за Договором купівлі-продажу).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що Договір купівлі-продажу було укладено за участю Хвиль В.І., як голови правління позивача (продавця), та Нужного А.А., як директора відповідача (покупця).

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що Хвиль Т.В. приймав участь в укладенні Договору купівлі-продажу позивач не надав, як не надав і доказів наявності родинних стосунків між Хвиль В.І та Хвиль Т.В.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що в Договорі купівлі-продажу відсутні відомості про спосіб визначення вартості нерухомого майна, а вартість, вказана в Договорі, є у 22 рази меншою від ринкової, не приймається судом до уваги, з наступних підстав.

Насамперед, в п.3 Договору купівлі-продажу зазначено про те, що балансова вартість частини комплексу становить 23 309,71 грн. відповідно до витягу з реєстру право власності на нерухоме майно №19097645 від 05.06.2008р., виданого Комунальним підприємством "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації".

Частина комплексу була продана за 50 980,00 грн., що вдвічі перевищує його балансову вартість. Окрім того, в матеріалах справи наявний висновок суб'єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю „Контакт-Севіс" (том справи - 1, аркуш справи - 70), в якому зазначено про те, що станом на 20.05.2008р. ринкова вартість спірного майна становить 50 980,00 грн. з ПДВ.

В позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Корчемної М.В. вих.№42/02-24 від 13.06.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 10) відповідач має намір продати частину комплексу, придбану у позивача, за ціною 440 000 грн., що майже в 10 раз перевищує ціну придбання (купівлі). На думку позивача, наведені обставини свідчать про укладання Договору купівлі-продажу без урахування інтересів Публічного акціонерного товариства „Черкасбуд-1" (позивача) та відчуження нерухомого майна за символічною ціною.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Однак позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в придбаних відповідачем приміщеннях не відбулись зміни по їх поліпшенню з моменту укладення спірного договору і до теперішнього часу.

Наголошуючи на тому, що укладання Договору купівлі-продажу призвело до настання несприятливих наслідків для позивача, останнім не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, як і не доведено наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною.

Тобто, по суті позивачем не доведено факту зловмисної домовленості представника з іншою особою (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), наявність збитків та причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками, у зв'язку з чим підстави для визнання Договору купівлі-продажу від 09.06.2008р. недійсним відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України відсутні.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2012р. у справі №10/5026/1022/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Метон Трейдинг" до Приватного акціонерного товариства „Автолайф", Публічного акціонерного товариства „Черкасбуд-1" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлено, що договір купівлі-продажу частини комплексу від 09.06.2008р., укладений між Відкритим акціонерним товариством „Черкасбуд-1" та Приватним акціонерним товариством „Автолайф", у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відносно клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В оскаржуваному рішенні у даній справі місцевий господарський суд зазначив про те, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення з позовом до суду.

Однак поза увагою суду першої інстанції залишились основні принципи застосування строку позовної давності, згідно з якими у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право особи, про захист якого вона просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право особи порушено, стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові за спливом позовної давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене. Тобто, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу насамперед підлягають дослідженню та встановленню обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього (у випадку встановленого порушення і наявності заяви сторони про застосування позовної давності) застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено відсутність порушення прав позивача, підстави для застосування ст. 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного в позові.

За результатами перегляду справи апеляційний суд не знайшов підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2012р. у справі №06/5026/1459/2012, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасбуд-1" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2012р. у справі №06/5026/1459/2012 - без змін.

2. Матеріали справи №06/5026/1459/2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Іоннікова І.А.

Мартюк А.І.