Рішення

від 24.06.2009 по справі 18/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "24" червня 2009 р.Справа №  18/75

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №18/75

за позовом: Державного підприємства "Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд", с. Олексіївка Маловисківського району Кіровоградської області  

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс", м. Кіровоград     

про стягнення  1 333 279,80 грн.  

Представники сторін:

від позивача - Шевченко О.М., довіреність №01-10/2032 від 29.12.08.,  юрисконсульт;

від відповідача - участі не брали.

Державним підприємством "Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд" подано позовну заяву про стягнення із закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс" 1 346 334,90 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору зберігання, позивач передав відповідачеві на зберігання товар (нафтопродукти), що підтверджується відповідними актами. Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором щодо повернення переданого товару, в результаті чого утворилася втрата (недостача) товару на вказану суму, яку підприємство вважає збитками.

Ухвалою господарського суду від 17.04.2009 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/75.

Розгляд справи № 18/75 відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від  19.05.2009 р. та 11.06.2009 р.

Заявою від  01.06.2009 р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача  збитки в сумі 1 333 279,80 грн. (а.с. 45).

В силу норм статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

Представник позивача, який приймав участь в судових засіданнях 19.05.2009 р., 11 і 24. 06.2009р. позовні вимоги підтримав.

Відповідач участі уповноваженого пердставника в судових засіданнях по даній справі не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце  їх проведення (а.с. 26, 44, 64).

Натомість, на адресу господарського суду неодноразово надходили клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у т.ч. і призначеного на  24.06.2009 р.,  у зв"язку з неможливістю забезпечити в судовому засіданні участі представника (а.с. 27, 54, 65).

Господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 24.06.2009р., виходячи з наступного.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов"язують сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Норми статті 28 Господарського процесуального кодексу України не обмежують перелік осіб, які можуть бути представниками юридичних осіб в господарському суді, вказуючи, що такими особами є керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством, установчими документами або підтверджуються довіреністю.

Положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України  передбачають, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи лише в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу та якщо спір за якихось обставин не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

З урахуванням наведеного, враховуючи граничні строки вирішення спору та належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вбачає можливим розглянути справу № 18/75 в судовому засіданні  24.06.2009 р. за  наявними у справі матеріалами та за відсутністю представника відповідача.

В судовому засіданні 24.06.2009 р.  за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини,  які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

                                                                     ВСТАНОВИВ:

20.08.2008 р. між ЗАТ "ПММ-Транссервіс"  (Підприємство) та ДП "Дирекція підприємства, що будується на базі Новоконстянтинівського родовища уранових руд" укладено договір № 197-з/08 зберігання нафтопродуктів (а.с. 10-11).

За умовами укладеного договору Підприємство приймає на склад та забезпечує виконання робіт, пов"язаних зі зберіганням, обліком та видачею паливно-мастильних матеріалів (в подальшому - ПММ), переданих від Замовника відповідно до Акту приймання-передачі в порядку, на строк та на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору сторони несуть повну матеріальну відповідальність за нанесені збитки відповідно до діючого законодавства України.

Як передбачено пунктом 4.1. Договору, Підприємство зобов"язується надавати послуги по збереженню безоплатно.

Пунктом 5.1. Договору визначено максимальний строк зберігання, який обумовлюється строком дії даного Договору.

Строк дії договору встановлений до 31.12.2008 року, згодом додатковою угодою № 1 від 30.12.2008 р. договір пролонгований до 31.12.2009 р. (а.с. 33).

Згідно статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.  Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Таким чином, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, за договором зберігання зберігач зобов'язується зберігати річ, яка передана йому поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За актами від 01.10.2008 р. (а.с. 12, 13) позивачем передано, а відповідачем прийнято на зберігання нафтопродукти за переліком, наведеним у вказаних актах, ціна яких визначена  видатковими накладними від 01.10.2008 р. № № РН-0002227,   РН-0002228,  РН-002565 (а.с. 21-23).

Передача й отримання ПММ відповідачем не заперечується.

Пунктами 1.4., 2.1.3. Договору передбачено обов"язок Підприємства здійснювати видачу Замовнику ПММ згідно поданих заявок.

Між тим, як  зазначає позивач,  видача паливно-мастильних  матеріалів здійснювалась відповідачем не в повному обсязі.

03.04.2009 р. позивач направив відповідачу вимогу про повернення залишку паливно-мастильних матеріалів, які знаходяться на зберіганні відповідача згідно договору від  20.08.2008 р. №197-з/08  (а.с.19-20, 31).

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

За наведеним позивачем розрахунком, вартість неповернутих відповідачем паливно-мастильних матеріалів, заявлених ним до стягнення,  становить  1 333 279,80 грн.(а.с. 48), а саме:

Бензин А-95 в кількості 72520 л на суму 464128 грн.;

Бензин А-76 в кількості 32280 л на суму 177540 грн.;

Дизельне паливо в кількості 15176 л на суму 103196,80 грн.

Дизельне паливо зимове в кількості 85900 л на суму 588415 грн.

Наведений перелік відповідає по кількості та ціні продукції, що передавалась відповідачу на зберігання за актами та яка обліковувалась у залишку відповідача за актами звірки від 29.01. і 25.02.2009 р. (а.с. 52,53).

Відповідно до статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Статтею 949 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок зберігача повернути річ поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідачем доказів повернення  позивачеві ПММ на суму  1 333 279,80 грн.   до суду не подано. Матеріали справи таких доказів не містять.

З викладеного, господарський суд приходить до висновку про порушення відповідачем приписів вищенаведених правових норм.

Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі встановлена статтею 950 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Межі відповідальності зберігача перед поклажодавцем за неналежне виконання своїх обов'язків щодо схову переданої речі встановлено статтею 951 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту якої збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Таким чином, в результаті протиправної поведінки відповідача, що полягає у  невиконанні зобов"язань по поверненню за вимогою  поклажодавця  отриманого на зберігання ПММ, його вини в допущеному порушенні, у позивача утворились збитки  внаслідок втрати (нестачі) ПММ   у   розмірі 1 333 279,80 грн.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення із ЗАТ "ПММ-Транссервіс" на користь ДП "Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд" 1 333 279,80 грн. збитків обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України,  господарський  суд

                                                                 ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути із закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс" (25005, м. Кіровоград, вул. Короленка, 4А, ідентифікаційний код 23227999, р/р № 26008102705001 в ЗАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346) на користь Державного підприємства "Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд" (26200, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Олексіївка, ідентифікаційний код 34218978, р/р № 2600467844 в Райффайзен банк Аваль" м.Київ, МФО 380805) - збитки в сумі 1 333 279,80 грн.  грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 13 332,79 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

    Суддя                                                                                                В.В.Тимошевська