Рішення

від 06.08.2015 по справі 198/219/15-ц

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

198/219/15-ц

2/0198/115/15

06.08.2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2015 року ЮрВ»ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., при секретарі Літвіченко В.О. , за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, прокурора Павлоградської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. м. т. ЮрВ»ївка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю » Украгрополісся» м. Дніпропетровськ, третя особа по справі - відділ Держземагентства в Юр»ївському районі Дніпропетровської області ,

про визнання правочину недійсним,

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання правочину недійсним, в обґрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ДП № 070729, виданого 29.03.2002 року Юр'ївською селищною радою Юр'ївського району Дніпропетровської області, він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9, 047 га, що розташована на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області.

Вказана земельна ділянка була передана ним в оренду гр. ОСОБА_5 строком на 10 років, на підставі укладеного між ними 13.03.2013 року договору оренди земельної ділянки, який 10.01.2014 року зареєстрований Реєстраційною службою Юр'ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області та до теперішнього часу не припинявся і не розривався.

У грудні 2014 року, у зв'язку з розглядом Юр'ївським районним судом Дніпропетровської області цивільної справи за позовом ТОВ «Украгрополісся» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 7 від 13.03.2013 року, укладеного між позивачем і ОСОБА_5 та скасування його державної реєстрації, позивачу стало відомо, про те, що 21.09.2012 року між ним та ТОВ «Украгрополісся» вже був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки за № 16, відповідно до якого позивач , належну йому земельну ділянку передав в оренду відповідачу ТОВ «Украгрополісся» строком на сім років.

Разом з тим, позивач вказував, що наміру укладати договір з ТОВ «Украгрополісся» та передавати в оренду вказаному підприємству свою земельну ділянку не мав, при цьому договір оренди земельної ділянки № 16 від 21.09.2012 року, що начебто укладений між ним та відповідачем ТОВ «Украгрополісся», він ніколи не підписував, так само як і будь - яких додатків до нього, а відтак вважав вказаний договір недійсним.

Посилаючись на ст. ст. 16, 202, 203, 215, 236, 373, 391, 638, 792 ЦК України, позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 16 від 21.09.2012 року, укладений між ним та відповідачем по справі ТОВ «Украгрополісся», стягнувши з останнього на його користь судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги повністю підтримав та просив такі задовольнити, при цьому позивач ОСОБА_4, що був опитаний в судовому засіданні 28.05.2015 року, журнал якого є невід'ємною частиною даного судового засідання, позовні вимоги повністю підтримав, пояснивши, що договір укладений між ним та ТОВ «Украгрополісся» від 21.09.2012 року, а також будь - яких додатків до нього ніколи не підписував, орендної плати за вказаним договором ніколи не отримував та будь - яких відносин з ТОВ «Украгрополісся» наміру мати не мав та не має.

Представник відповідача по справі ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги повністю не визнав.

Третя особа по справі на стороні відповідача без самостійних вимог відділ Держземагенства в Юр'ївському районі Дніпропетровської області, що були залучені до участі у розгляді справи на підставі ухвали суду від 08.04.2015 року (ас. 20-21), в судове засідання не з'явилися, надавши суду телефонограму про розгляд справи в їх відсутності, заперечень проти позовних вимог не надали (ас. 99).

Прокурор Павлоградської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3, допущений до участі у розгляді справи на підставі ухвали суду від 28.05.2015 року (ас. 73), в судовому засіданні проти позовних вимог позивача не заперечував та просив такі задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін по справі, їх представників, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного:

- так, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ДП № 070729, виданого 29.03.2002 року Юр'ївською селищною радою Юр'ївського району Дніпропетровської області, вбачається, що позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9, 047 га, що розташована на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області (ас. 11).

Згідно копії договору оренди земельної ділянки за № 16 від 21.09.2012 року, укладеного між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ТОВ «Украгрополісся» , а також копії акту прийому - передачі земельної ділянки від 21.09.2012 року, вбачається, що позивач передав відповідачеві в оренду, з метою вирощування сільськогосподарської продукції, належну йому земельну ділянку площею 9, 047 га , строком на 7 повних календарних років, при цьому договір оренди земельної ділянки зареєстрований у відділі Держкомзему Юр'ївського району Дніпропетровської області 27 вересня 2012 року за № 122590004001534 (ас. 8-10).

Відносини пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», тощо.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі» (в чинній на день укладення договору редакції), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 125 ЦК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Оскільки спірний договір, як встановлено в судовому засіданні, зареєстровано у відділі Держкомзему Юр'ївського району, то останній є укладеним.

Разом з тим, в судовому засіданні представник позивача, так само як і сам позивач, зазначав, що ОСОБА_4 договір оренди землі, укладений між ним та відповідачем ТОВ «Украгрополісся», ніколи не підписував, при цьому повноважень на підписання такого договору від його імені будь - яким особам не надавав та орендної плати за вказаним договором не отримував.

Ті обставини, що безпосередньо позивач ОСОБА_4 спірний договір оренди та будь - які додатки до нього не підписував, представник відповідача по справі ОСОБА_2 не оспорював та повністю визнав, пояснивши, що насправді вказаний договір був підписаний замість позивача його дружиною ОСОБА_10, про що також свідчать письмові пояснення останньої (ас. 76), покази допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, при цьому, свідок ОСОБА_8 пояснила, що працюючи в ТОВ «Украгрополіссі», саме вона принесла спірний договір для підписання дружині позивача ОСОБА_10 додому, однак безпосередньо позивачу підписати такий договір вона не пропонувала, так як останній знаходився в «запої».

Оскільки обставини того, що позивач ОСОБА_4 оспорюваний ним договір оренди землі дійсно не підписував, сторонами по справі в судовому засіданні визнані, суд вважає, що згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, такі не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є не додержання, в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тобто, волевиявлення учасника правочину має бути : вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість фізичної особи, тощо, в умовах за яких особа може належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, отримати уявлення про його характеристику, тощо); таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб'єктів правочину. Тому, у разі коли воля суб'єкту правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню, правочин визнається недійсним. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто, обов'язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину.

Проте, в судовому засіданні встановлено і не оспорювалося жодною із сторін, що договір оренди землі позивач не підписував. Натомість, замість нього такий договір уклала та підписала його дружина, оскільки, як пояснили свідки в судовому засіданні, позивач час від часу вживає спиртні напої, а тому питання укладення договору вирішувалося з його дружиною.

Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Волевиявлення є важливим чинником без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою ст. 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки. Відсутність підпису позивача ОСОБА_4 в оспорюваному ним договорі оренди землі свідчить про відсутність волевиявлення позивача на укладення даного договору оренди, що є прямою підставою для визнання його недійсним (п. 3 ст. 203, 215 ЦК України).

Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України, головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом який підлягає встановленню судом, є спрямованість волі сторін на укладення договору.

Так як позивач оспорюваний договір не підписував та відповідач навіть не намагався з'ясувати його думку щодо можливості укладення з ним такого договору, суд вважає доведеними доводи представника позивача щодо відсутності у позивача вільного волевиявлення на укладення оспорюваного правочину та його відповідності внутрішній волі останнього.

Не визнаючи позовні вимоги, представник відповідача ОСОБА_2 посилався на положення ст. 241 ЦК України, зазначаючи, що дійсно договір оренди землі, що був укладений від імені позивача його дружиною, вчинений такою з перевищенням повноважень, однак, в подальшому позивач схвалив вчинення такого правочину дружиною, оскільки отримував за спірним договором орендну плату.

Разом з тим, вказані доводи представника відповідача не заслуговують на увагу з огляду на наступне:

- так, відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин вчинений представником з перевищенням повноважень створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно ч. 3 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Варто зазначити, що положення ст. 241 ЦК України поширюються лише на випадки добровільного представництва. Добровільне представництво здійснюється на підставі договору, тобто узгодженого волевиявлення того, кого представляють, і представника.

Натомість, в судовому засіданні представником відповідача не зазначено жодних доказів на підтвердження наявності у дружини позивача відповідних повноважень, оформлених належним чином, на представництво інтересів свого чоловіка ОСОБА_4, а в тому числі і на укладення від його імені будь - яких договорів оренди земельної ділянки .

Оскільки в судовому засіданні не встановлено наявності у дружини позивача належно оформлених повноважень на вчинення від імені позивача правочинів, враховуючи пояснення представника позивача, що останній таких повноважень нікому не надавав, суд вважає доводи представника відповідача про те, що позивач уповноважив свою дружину на підписання договору лише припущеннями, які нічим об'єктивно не підтверджені, однак рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування схвалення позивачем правочину, а зокрема договору оренди землі № 16 від 21.09.2012 року, що був укладений від імені останнього його дружиною, представник відповідача ОСОБА_2 зазначав про те, що за вказаним договором позивач , на підставі видаткового касового ордеру від 11.10.2012 року, отримав орендну плату у вигляді 5 000 грв., а також на підставі відомості на видачу зерна в рахунок земельного паю за 2013 рік отримав 1500 кг зерна пшениці, 1000 кг зерна ячменю, 1 500 кг кукурудзи та 200 кг насіння соняшника (ас. 79 - 80).

Представник позивача ОСОБА_1 та безпосередньо сам позивач ОСОБА_4, що був опитаний в судовому засіданні 28.05.2015 року, заперечували факт отримання позивачем орендної плати.

З показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вбачається, що орендну плату за вказаним договором, а зокрема грошові кошти отримувала дружина позивача ОСОБА_10, при цьому насіння зернових отримував син позивача ОСОБА_7, безпосередньо сам позивач ніколи не приходив ні за отриманням зерна, ні за отриманням грошових коштів.

Окрім того, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав, що як на видатковому касовому ордері (ас. 79) так і на відомості про отримання зерна (ас. 80) маються саме його підписи, оскільки батько такі документи не підписував.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що видача орендної плати здійснювалася не позивачеві, а іншим особам, при цьому документи про отримання такої також позивачем не підписувалися, суд критично ставиться до доводів представника відповідача щодо схвалення позивачем своїми діями оспорюваного правочину, так як, в судовому засіданні не доведено, які ж саме конкретні дії вчинив безпосередньо сам позивач, що давали би підстави стверджувати про схвалення ним спірного договору.

Суд зауважує, що навіть отримання орендодавцем орендної плати саме по собі не обов'язково свідчить про схвалення ним договору, оскільки воно може сприйматися ним як отримання компенсації за безпідставне використання його майна.

Право на звернення до особи, яку представляють, щодо схвалення укладеного правочину, має не тільки представник, але й особа, що уклала правочин із представником який перевищив повноваження. Це випливає зі змісту ст. 241 ЦК України, де йдеться про схвалення дій представника, а отже, в тому числі й договору з третьою особою, котра виступає тут як суб'єкт чиї інтереси можуть бути порушені внаслідок перевищення представником повноважень.

Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 пояснив, що безпосередньо орендар не звертався до позивача з питання схвалення ним правочину, що був укладений від імені останнього його дружиною.

З огляду на викладене, в судовому засіданні, обставин прийняття виконання оспорюваного правочину саме позивачем ОСОБА_4 не встановлено, так само, як і надання останнім повноважень на укладення такого правочину будь-яким особам.

Окрім того, прийняття виконання може бути підставою для визнання дійсним договору, момент укладення якого не пов'язується із нотаріальним посвідченням (державною реєстрацією), у разі усної домовленості сторін про предмет цього договору та коли сторони були уповноваженими на його вчинення (ч.3 ст. 218 ЦК).

Як роз'яснено у п. 8 постанови пленуму Верховного суду України від 06 листопад 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів не дійсними», відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Відповідно до ст. 210 ЦК України, ст. 125 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що державна реєстрація спірного договору оренди землі відбулась.

Відповідно до роз'яснень п. 8 постанови пленуму Верховного суду України від 06 листопад 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», недійсним може бути визнаний лише укладений договір.

Таким чином, оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеним, а отже оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

За викладених вище обставин, суд знаходить, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування судових витрат по справі судовий збір в розмірі 243, 60 грв..

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 208, 213, 215, 218, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю » Украгрополісся» м. Дніпропетровськ про визнання правочину недійсним - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 16 від 21 вересня 2012 року, що укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю » Украгрополісся», зареєстрований у відділі Держкомзему Юр'ївського району Дніпропетровської області 27 вересня 2012 року за № 122590004001534, згідно якого в оренду передана земельна ділянка загальною площею 9, 047 га, з кадастровим № 1225955100:04:002:0091.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю » Украгрополісся» м. Дніпропетровськ на користь позивача ОСОБА_4 на відшкодування судових витрат по справі 243, 60 грв. ( двісті сорок три грв. 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя : С.О.Маренич