Рішення

від 07.07.2009 по справі 15/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "07" липня 2009 р.Справа №  15/83

Господарський суд Кіровоградської області  в складі судді Мохонько К.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства „Агроплюс – К” м. Кіровоград

до відповідача: Фермерського господарства „Білецька Тетяна Михайлівна” с. Жовтневе, Новомиргородського району

про стягнення 1236384 грн.

Представники сторін:

від позивача – Корецький О.О. директор підприємства

                         Наговський С.М. довіреність б/н від 14.05.09р.

від відповідача – Тупало М.П. довіреність б/н  від 27.06.09р.

В судовому засіданні 01.07.09р. оголошувалась перерва до 07.07.09р. на 12 годину 00 хвилин.

                                                              ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 162000 грн. боргу, 21384 грн. інфляційних втрат, 1053000 грн. штрафних санкцій. В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, представник відповідача позов заперечив, надав відзив.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський  суд з'ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами укладений договір купівлі-продажу № 29/05/08 від 29.05.08р. За умовами договору продавець /відповідач/ зобов'язується поставити і передати у власність покупця /позивача/ 130 тон ріпаку (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Товар повинен бути поставлений до 15 серпня 2008 року. Загальна вартість договору 195000 грн. Оплата проводиться на протязі трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше 15 серпня 2008 року. Договір підписаний представниками сторін та посвідчений печатками підприємств.

Відповідно до ч. 1 ст. 193, ст. 265 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов'язується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов договору по платіжним дорученням № 118 від 29.05.08р., № 136 від 04.07.08р., № 147 від 11.08.08р. позивач перерахував відповідачу 132000 грн. і по квитанції до прибуткового касового ордеру від 09.06.08р. готівкою сплачено 30000 грн. Всього по договору від 29.05.08р. відповідач отримав від позивача 162000 грн. попередньої оплати.

Частина 2 ст. 693 ЦК України передбачає, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пункт 3.1 договору визначає, що відповідач повинен був поставити позивачу 130 тон ріпаку до 15 серпня 2008 року. Свій обов'язок відповідач не виконав, жодної тони ріпаку позивачу не поставив.

Тому, позивач користуючись своїм правом визначеним ч. 2 ст. 693 ЦК України звернувся з позовом про стягнення з відповідача 162000 грн. попередньої оплати. Доказів повного або часткового повернення позивачу отриманих коштів відповідач не надав.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних втрат нарахованих на грошове зобов'язання відповідача в сумі 162000 грн. яке виникло з 16 серпня 2008 року за період з вересня 2008 року по квітень 2009 року (період нарахування в усній формі заявив представник позивача в судовому засідання 07.07.09р.) становить 21222 грн.  

Позовні вимоги про стягнення 1053000 грн. штрафних санкцій (пені) задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Пункт 9.2 договору передбачає, що у випадку прострочки продавцем строку поставки товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 2 % від загальної вартості договору, зазначеної в пункті 4.2 даного договору, за кожний день прострочки поставки.

Тобто, в пункті 9.2 договору йде мова про можливість стягнення пені у випадку невиконання відповідачем свого обов'язку в натуральному вигляді – поставці 130 тон ріпаку до 15 серпня 2008 року.  

Як зазначалось вище, позивач скористався своїм правом наданим ч. 2 ст. 693 ЦК України і звернувся з позовом про повернення попередньої оплати в сумі 162000 грн., а не звернувся з позовом про зобов'язання відповідача передати оплачений ріпак. Таким чином, позивач втратив право на стягнення пені за порушення відповідачем строку поставки ріпаку.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Заперечення відповідача викладені у відзиві від 30.06.09р. не є підставою для відмови в позові через наступне.

В платіжних дорученнях № 118 від 29.05.08р, № 136 від 04.07.09р. в графі „призначення платежу” зазначено – „попередня оплата згд. Договору №29/05/08 від 29.05.08р.”.

В платіжному дорученні № 147 від 11.08.08р. первісно в графі „призначення платежу” було зазначено – „попередня оплата за соняшник згд. рах. № 12 від 11.08.08р. у т.ч. ПДВ 10833,33 грн.”. В судовому засіданні представник позивача надав лист № 32 від 12.08.08р. до керуючого Кіровоградської філії КФ КБ „Західінкомбанк” в якому позивач просив змінити призначення платежу по платіжному дорученню № 147 від 11.08.08р. на суму 65000 грн. на нове призначення: попередня оплата згд. Договору № 29/05/08 від 29.05.08р. Факт зміни призначення платежу підтверджується ксерокопією виписки з банківського рахунку позивача за 12.08.08р.    

В квитанції до прибуткового касового ордеру від 09.06.09р. вказана підстава для прийняття коштів – попередня оплата за ріпак. Дата видачі квитанції (9 червня 2008 року) та укладення договору (29 травня 2008 року) за часом збігаються. Відповідач не надав будь-яких документів, які б свідчили про наявність між сторонами інших правовідносин в цей період стосовно купівлі-продажу, поставки... ріпаку.

Дійсно, позивач не надав суду рахунку передбаченого пунктом 5.2 договору, однак відповідач в свою чергу не повернув отримані від позивача кошти ні в травні – серпні 2008 року, ні до цього часу.   

Несплата позивачем повної суми договору не звільняло відповідача в минулому від часткової поставки ріпаку (пропорційно отриманим коштам), а в теперішньому – від повернення в повному обсязі отриманих коштів.

Інші доводи відповідача викладені у відзиві носять надуманий характер і не впливають на його обов'язок по сплаті боргу.   

На підставі ст. ст. 47-1, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 193, 265 ГК України, ст. ст. 526, 625, 655, 692, 693 ЦК України, ст. ст. 32 – 34, 43, 44,  47-1, 49, 75, 82 – 85, 116, 117 ГПК України господарський суд

                                                               ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства „Білецька Тетяна Михайлівна” с. Жовтневе, Новомиргородського району вул. Колгоспна 5 р/р 260004033 ОД „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ МФО 380805 код ЄДРПОУ 33505429 на користь приватного підприємства „Агроплюс – К” м. Кіровоград вул. Шевченко 25 кв. 3 р/р 26004000344 в КФ КБ „Західінкомбанк” МФО 383040 код ЄДРПОУ 33797073 – 162000 грн. боргу, 21222 грн. інфляційних втрат, 1832 грн. 22 коп. сплаченого державного мита, 46 грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

В задоволенні решти позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному ГПК України.

Суддя                                                                                              К.М. Мохонько