Рішення

від 07.09.2009 по справі 6/463

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/463

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  6/463

07.09.09

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»

До                              1)   Закритого акціонерного товариства «Бетон-Нова»

                              2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»

Про                              стягнення 891273,26 грн.

                                                                                     Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача                                         Пиляй С.І. (за дов.)

Від відповідачів                                        не з'явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна»до закритого акціонерного товариства «Бетон-Нова»про стягнення 1944144,43 грн., а саме: основного боргу  в сумі 973397,89 грн., пені в сумі 210389,28 грн., трьох процентів річних в сумі 26422,23 грн. та збитків від інфляції в сумі 181043,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем-1 свого обов'язку по оплаті товару, поставленого за умовами договору поставки № ДФО 117/05/08 від 20.05.2008 р..

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»17 грн. за умовами договору поруки № 25 від 05.02.2008 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2009 р. порушено провадження у справі № 6/463, розгляд справи призначено на 07.09.2009 р..

Позивач у судовому засіданні 07.09.2009 р. подав заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути 891273,26 грн., а саме: 473397,89 грн. основного боргу, 210389,28 грн. пені, 26422,23 грн. трьох процентів річних та 181043,86 грн. збитків від інфляції.

Відповідач-1 та відповідач-2 письмових пояснень чи заперечень по суті спору не надали, представників у судове засідання не направили, про день та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Позивачем подано суду докази, відповідно до яких правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна»є товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ».

Суд вважає за необхідне замінити сторону її правонаступником на підставі ст. 25 ГПК України.

За згодою представника позивача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

20.05.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна»(постачальником), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ», та закритим акціонерним товариством «Бетон-Нова» (покупцем) було укладено договір поставки № ДФО 117/05/08 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1), постачальник зобов'язується передати у встановлений в Договорі термін у власність покупця металопродукцію (далі -Товар) в строки та на умовах, встановлених Договором, а покупець зобов'язується оплатити вартість Товару та прийняти його відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура Товару, що постачається на умовах Договору, вказуються в рахунках-фактурах постачальника, які є невід'ємною частиною Договору та/або в видаткових/залізничних накладних.

Відповідно до п. 1.3 Договору, факт поставки товару за цінами, в  кількості, асортименті та номенклатурі, зазначеним в рахунках-фактурах та/або в видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунка-фактури означає  взаємну згоду постачальника та покупця з умовами поставки та умовами оплати Товару (якщо вони вказані в рахунку-фактурі), ціною, загальною кількістю, асортиментом та номенклатурою Товару, які зазначені у рахунках-фактурах та/або в видаткових/залізничних накладних, а також є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника рахунка-фактури, який постачальник поставляє/поставив.

Відповідно до п. 4.1 Договору, Товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної, а у випадку поставки товару залізничним транспортом – з дати календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній, або в інший момент у відповідності з умовами поставки згідно з правилами «Інкотермс», по яких  постачається конкретна партія Товару, з урахуванням особливостей, вказаних в Договорі.

На виконання умов Договору позивач постав відповідачу Товар на загальну суму 9552119,50 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних згідно з переліком, визначеним в додатку № 1 до позовної заяви. Товар було одержано за довіреностями на отримання матеріальних цінностей (копії –у справі).

Відповідно до п. 3.5 Договору, оплата Товару здійснюється покупцем протягом 15 днів від дати поставки Товару, якщо інше не зазначено в рахунку-фактурі. З моменту зарахування на розрахунковий рахунок постачальника 100 % оплати за поставлений Товар, або за Товар, який має бути поставлений, ціна на Товар не підлягає зміні.

Як зазначено позивачем, відповідач-1 за отриманий Товар розрахувався в сумі 9078721,61 грн., з огляду на що неоплаченим залишився Товар на суму 473397,89 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти  господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача-1 перед позивачем в сумі 473397,89 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем-1 не спростований, відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 основного боргу підлягають задоволенню в сумі 473397,89 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання  (неналежне виконання).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 Договору за прострочення строків оплати Товару, встановлених Договором та додатками до нього, відповідач-1, на вимогу позивача, сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім уплати пені, відповідач-1 сплачує  позивачу штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого Товару у вказані в Договорі та додатках до нього строки.

Згідно з п. 5.4 Договору при визначені розміру неустойки (пені) сторони керуються положеннями ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Позивач розраховуючи розмір пені виходив з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі здійсненим судом розрахунком пеня за неправомірне користування коштами підлягає до стягнення в розмірі 205421,50 грн.

У задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 4967,78 грн. судом відмовлено.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком суду з відповідача-1 підлягають до стягнення три проценти  річних в сумі 25677,69 грн. та інфляційна складова в сумі 150662,98 грн. (624060,87 грн. сума боргу з урахуванням індексу інфляції).

У задоволенні вимог про стягнення трьох процентів  річних в розмірі 744,54 грн. та інфляційної складової у розмірі 30380,88 грн. судом відмовлено.

05.02.2008 р. позивач (кредитор) та відповідач-2 (поручитель) уклали договір поруки № 25 (далі - Договір № 25), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується безоплатно, в частковому об'ємі, відповідати перед кредитором за виконання обов'язків по оплаті третіми особами, що купують у кредитора металопрокат (боржники) за договорами поставки, укладеними між кредитором та боржниками в період з 2005 р. по 2009 р..

Отже, як слідує з умов Договору № 25, його дія поширюється у тому числі й на зобов'язання, що виникають з Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 25 поручитель відповідає перед кредитором  за виконання боржником за основним договором зобов'язання по оплаті поставленого товару частково, в розмірі 10% від суми несплаченої заборгованості боржника, але не більше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діє на момент пред'явлення вимоги по оплаті.

Таким чином відповідач-2 несе солідарну відповідальність, в частині стягнення заборгованості в розмірі 17 грн.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги до відповідача-2 є також обґрунтовані.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідачі доводів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подали.

Таким чином до стягнення підлягають 624060,87 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції (в тому числі 17 грн., що підлягають до стягнення солідарно з відповідачів), 205421,50 грн. пені за неправомірне користування коштами та три проценти  річних в сумі 25677,69 грн.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачами не спростовані, а тому позовні підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

У задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 4967,78 грн., трьох процентів  річних в розмірі 744,54 грн. та збитків від інфляції в 30380,88 грн. судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача-1, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій. Зокрема з відповідача-1 підлягають стягненню 8551,6 грн. державного мита та 299,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 25, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов  задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код 32665054, рахунок 26001450028000 у банку ЦВ ЗАТ «Донгорбанк»м. Києва, МФО 334970) та з закритого акціонерного товариства «Бетон-Нова»(84791, Донецька обл. м. Дебальцеве, смт. Міроновській, вул. Радянська, 42, рахунок 26004301796524 у філії «Головне управління Промінвестбанку у Донецької обл.»м. Донецьк, МФО 334635, код 32406629, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, рахунок 26004962482211 у філії «ПУМБ»м. Києва, МФО 322755, код 32036829) 17 грн. боргу.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Бетон-Нова»(84791, Донецька обл. м. Дебальцеве, смт. Міроновській, вул. Радянська, 42, рахунок 26004301796524 у філії «Головне управління Промінвестбанку у Донецької обл.»м. Донецьк, МФО 334635, код 32406629, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, рахунок 26004962482211 у філії «ПУМБ»м. Києва, МФО 322755, код 32036829) 624043,87 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 205421,50 грн. пені за неправомірне користування коштами, 25677,69 грн. трьох процентів річних, 8551,60 грн. державного мита та 299,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                 С.А. Ковтун

          Рішення підписано 29.09.2009 р.