Рішення

від 01.03.2007 по справі 32/480-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/480-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.07р.

Справа № 32/480-06

За позовом: Приватного підприємства «Логітек», м. Дніпропетровськ

До: Закритого акціонерного товариства «Шарм», м. Дніпропетровськ

Про:  спонукання виконати певні дії                               

                      Cуддя  Васильєв О.Ю.             

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача :  Єрохіна Н.О. ( дов. від 03.05.06 р.) ;

Від відповідача : Дергоусова Л.В.  ( дов. від 25.01.06 р.)

СУТЬ СПОРУ:

            Позивач звернувся з позовом до  відповідача  про спонукання надати інформацію стосовно діяльності ЗАТ «Шарм». Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на ту  обставину , що він є акціонером ЗАТ «Шарм»та неодноразово звертався до відповідача із запитами про надання вищезазначеної інформації , але відповідач безпідставно відмовляє йому в наданні цієї інформації .

          Відповідач проти задоволення позовних  вимог заперечував , посилаючись на ту обставину ,  що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог покладає право власності ПП «Логітек»на акції ЗАТ «Шарм» та стверджує , що ненадання відповідачем вищезазначеної інформації порушує його права як одного із акціонерів ЗАТ «Шарм».Однак в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на цей час знаходиться цивільна справа № 2-2420/06 за позовом ЗАТ «Шарм»до громадян Шабаліної О.С., Гайшун Л.О., Федорова О.М. та ПП «Логітек» та інших про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій ЗАТ «Шарм», укладених між вищезазначеними фізичними особами та ПП «Логітек».

            В судовому засіданні 07.12.06 р.  відповідач  звернувся  до суду з клопотанням  про  зупинення  провадження  у справі №32/480-06 до часу набрання чинності рішенням у цивільній справі  № 2-2420/06 ,яка розглядається Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ; оскільки рішення у цій цивільній справі буде вирішене питання щодо правомірності володіння ПП «Логітек»акціями ЗАТ «Шарм»,в залежності від чого повинне вирішуватися і питання стосовно правомірності позовних вимог ПП «Логітек»у справі № 32/480-06 .

             Відповідно до  вимог  ст.79 ГПК України, господарський  суд   зупиняє   провадження у справі  в разі  неможливості  розгляду  даної  справи  до вирішення  пов'язаної  з нею  іншої  справи. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 79, 86 ГПК України, господарський суд ухвалою від 07.12.06 р. зупинив провадження у справі  № 32/480-06 до часу набрання чинності рішенням у цивільній справі № 2-2420/06 ,яка розглядається Жовтневим районним судом    м. Дніпропетровська .

           Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.07 р. вищезазначена ухвала суду про зупинення провадження у справі скасована , а справа передана на розгляд до господарського суду . При цьому суд апеляційної інстанції , скасовуючи ухвалу господарського суду , зазначив , що господарський суд не позбавлений можливості дати оцінку доведеності заявленого позову з урахуванням тих доказів ,які надані позивачем в підтвердження своїх позовних вимог . Крім того ,суд у відповідності до п.1 ч.1 ст.83 ГПК України  не позбавлений можливості дати самостійну оцінку укладеним договорам купівлі-продажу акцій ,які пов'язані з предметом спору .

            Ухвалою господарського суду від 05.02.07 р. поновлено провадження у справі  , від позивача вдруге витребувані для огляду в судовому засіданні договори купівлі-продажу акцій ЗАТ «Шарм», на підставі яких до ПП «Логітек»перейшло право власності на акції ; від відповідача –відзив на позов та інформація про стан розгляду Жовтневим районним судом    м. Дніпропетровська цивільної справи № 2-2420/06.

До судового засідання представник відповідача не з'явився , витребуваних судом матеріалів не надав . Представник позивача витребуваних судом договорів купівлі-продажу акцій ЗАТ «Шарм»не надав , та пояснив , що ці договори укладалися в двох екземплярах ,один із яких знаходиться у  продавців , а другий екземпляр –у реєстратора ; тому надати ці договори                  ПП «Логітек»не має можливості . За твердженням позивача , його право власності на 5277 простих іменних акцій ЗАТ «Шарм»підтверджується наданим позивачем оригіналом «Виписки про залишки на рахунку в цінних паперах № 302381»станом на 06.12.06 р. ( копія якого знаходиться в матеріалах справи ) .

  Заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи , господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

            Як стверджує позивач ,він є власником 5087 простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства «Шарм», тобто акціонером цього товариства . На підтвердження свого права власності на вищезазначену кількість простих іменних акцій позивачем надано «Виписка про обіг на рахунку в цінних паперах № 302381»за період з 24.03.06 р. по 24.03.06 р. , станом на 24.03.06 р.; та «Виписка про залишки на рахунку в цінних паперах № 302381»станом на 06.12.06 р. , видані зберігачем цінних паперів –АТ КБ «Причерномор'я».

           Користуючись правами учасника акціонерного товариства , на підставі вимог ст.116 ЦК України , 88 ГК України та ст.10 Закону України «Про господарські товариства », позивач , починаючи з квітня 2006 р. неодноразово направляв на адресу відповідача вимоги про надання інформації та документів , що стосуються діяльності ЗАТ «Шарм».Але відповідач відмовився надати позивачу таку інформацію , оскільки той не надав договорів купівлі-продажу акцій ,на підставі яких він став  акціонером  Закритого акціонерного товариства «Шарм». В подальшому відповідач звернувся в Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська з позовом до   ПП «Логітек»і фізичних осіб –акціонерів ЗАТ «Шарм», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій .Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення першочергового права  акціонерів ( засновників ) закритого акціонерного товариства на викуп  акцій товариства ;  окрім того –значними розбіжностями в інформації стосовно  кількості акцій , що начебто належить фізичним особам –продавцям цих акцій , та загальною кількістю акцій ,зазначеній в установчому договорі товариства .Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.06 р. відкрите провадження у цивільній справі № 2-2420/06 за вищезазначеним позовом . Як зазначив представник позивача в судовому засіданні  27.02.07 р.  на цей час рішення у справі № 2-2420/06 районним судом не прийняте .

           Відповідно до приписів Закону України «Про господарські товариства» : акціонерним визнається товариство, яке  має  статутний  фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства   ( ст.24 ) . Згідно зі ст.  25 цього Закону  до акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Ця норма кореспондується зі ст. 29 Закону, якою передбачено, що при створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).

            Відповідно до ст.28  цього Закону : акції  купуються  учасниками  при   створенні    акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду - з товариством.  Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством. (  Офіційне тлумачення положень частини другої статті 28 див. в Рішенні Конституційного Суду N 4-рп/2005 ( v004p710-05 ) від 11.05.2005 ) Перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України.

             Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням закритого акціонерного товариства "Оболонь" та громадянина Винника Віктора Володимировича про офіційне тлумачення положень частини другої статті 28 Закону України "Про господарські товариства", пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України "Про власність" (справа про права акціонерів ЗАТ) , Справа N 1-11/2005 від 11 травня 2005 року:  Стаття 4  Закону  України  "Про   власність"   встановлює, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном (пункт 1), але, здійснюючи свої права, він зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави (абзац перший пункту 5). Акції згідно з пунктом 1 статті 13 Закону України "Про власність"  є об'єктами права приватної власності, і відповідно до положень статті 41 Конституції України суб'єкт права власності на акції має право ними володіти, користуватися і розпоряджатися, тобто може без обмежень їх продавати, обмінювати, дарувати, заставляти, заповідати тощо. Водночас зі змісту положень цієї статті та статті 13 Конституції України вбачається, що право власності певною мірою може бути обмежено, оскільки використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Тобто юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності.

              Відповідно до пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законом. Отже, саме законом може бути встановлений особливий порядок діяльності суб'єктів, об'єктом права власності яких є, зокрема, акції, і тільки закон може встановлювати щодо нього певні обмеження та покладати на таких суб'єктів (власників акцій) додаткові обов'язки.  Такі обмеження і обов'язки випливають, наприклад, з положень Закону України "Про господарські товариства" : акції ЗАТ не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі (частина перша статті 25); учасники товариства зобов'язані додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства (пункт "а" статті 11); виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю (пункт "б" статті 11); нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами (пункт "г" статті 11); засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами (частина друга статті 26) і т. ін.

              Договір згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.  Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що  виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як  і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань. Оскільки установчий договір є видом цивільного договору, то він тягне за собою виконання зобов'язань для кола осіб, що його підписали. І порушення (недотримання) цих зобов'язань дає підстави для договірної відповідальності.

              Враховуючи міркування, викладені у попередньому пункті, Конституційний Суд України дійшов висновку, що коли установчими документами ЗАТ закріплено переважне право акціонерів товариства на придбання акцій, які відчужуються іншими акціонерами цього товариства, то це не є обмеженням права власника акцій володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, оскільки, підписуючи в межах чинного законодавства України установчі документи ЗАТ, акціонер добровільно погоджується на встановлення особливого порядку відчуження об'єктів своєї власності, беручи при цьому на себе відповідні зобов'язання.

              Приписи установчих документів ЗАТ щодо переважного права його акціонерів на придбання акцій, що відчужуються іншими акціонерами товариства, не обмежують права власника на розпорядження своєю власністю, а встановлюють за його ж згодою особливий порядок її відчуження. Якщо ж особи, які мають переважне право на придбання акцій, запропонують нижчу ціну за акції або вимагатимуть їх відчуження за цінами, нижчими від ринкових, то власник акцій вправі їх відчужити за ринковою ціною, тобто це право не є абсолютним.

          На підставі вищезазначеного Конституційний Суд України дійшов до висновку , що положення частини другої статті 28 Закону  України  "Про господарські товариства"  у системному зв'язку з положеннями частини п'ятої статті 4, частини першої статті 25 цього Закону треба розуміти як таке, що встановлює підстави придбання акцій (зокрема за договором з їх власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб), а тому не виключає і не виключало можливості передбачати в установчих документах закритого акціонерного товариства переважне право акціонерів товариства на придбання акцій, що відчужуються іншими акціонерами товариства.

              Положення пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України "Про власність"  у контексті частин першої, сьомої статті 41 Конституції України , у системному зв'язку з частиною третьою статті 81 Господарського кодексу України треба розуміти так, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи своє право, він зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і суспільства, в тому числі переважне право (яке не є абсолютним) акціонерів закритого акціонерного товариства на придбання акцій, що відчужуються іншими його акціонерами.

           Відповідно до приписів ч.3 ст.81 ГК України : акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

             Відповідно до приписів ст.33 ГПК України   кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

            Згідно із вимогами Закону України  «Про Національну депозитарну систему та особливості  електронного обігу цінних паперів в Україні» : іменні цінні папери,  випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються новому власнику шляхом повного індосаменту. У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Право власності на цінні папери на пред'явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів. У разі відчуження знерухомлених цінних паперів на пред'явника право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери ( ст.5 )

            Позивачем не надано доказів щодо випуску ЗАТ «Шарм»іменних цінних паперів в документарній ,або бездокументарній формі ; в залежності ж від цього законом передбачено і момент  ,з якого до нового власника переходить право власності на цінні папери.  Окрім того у зв'язку із ненаданням позивачем на вимогу суду договорів купівлі-продажу акцій                           ЗАТ «Шарм», укладених за твердженням позивача із фізичними особами –акціонерами товариства , господарський суд позбавлений можливості дати самостійну оцінку укладеним договорам купівлі-продажу акцій ,які пов'язані з предметом спору ( як то зазначено в постанові суду апеляційної інстанції від 18.01.07 р. про скасування ухвали господарського суду про зупинення провадження у справі .Надані ж позивачем докази на підтвердження його права власності на певну кількість акцій ЗАТ «Шарм»,суд не вважає достатніми та належними доказами правомірності володіння ПП «Логітек»акціями Закритого акціонерного товариства «Шарм»; а тому не знаходить достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

            На підставі вищезазначеного  керуючись вимогами ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України .господарський суд , -

ВИРІШИВ :

             В задоволенні позовних вимог відмовити, судові витрати покласти на позивача .

Суддя                                                                                                                        О.Ю.Васильєв