Вирок

від 19.07.2012 по справі 1-514/12

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-514/12

Провадження № 1/1015/257/2012

В И Р О К

іменем України

19.07.2012 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Омельченко М.М.

при секретарі Калиновській Н.В.

за участю прокурора Алфьорової Г.В.

захисника ОСОБА_1

законного представника ОСОБА_2

представника служби у справах дітей

Києво-Святошинської РДА Київської області ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, що має базову загальну середню освіту, не працюючого, студента ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого вироком Бородянського районного суду Київської області від 13.04.2012 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання в виді штрафу в розмірі 850 гривень,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

встановив:

Неповнолітній ОСОБА_4, будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став та вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.

12.05.2012 року близько 14 години неповнолітній ОСОБА_4 перебуваючи на подвір'ї будинку № 36 по вул. Садова в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, в одній із частин якого він проживає, звернув увагу на трактор марки «Т-16 М», який належить його дядьку ОСОБА_5, що проживає в іншій частині будинку, після чого у нього виник умисел на незаконне заволодіння акумуляторної батареї 190 А.Ч. з вищевказаного трактора. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, ОСОБА_4 за допомогою ОСОБА_6, у якого він взяв візок для транспортування даної акумуляторної батареї, тим самим створивши сприятливі умови для реалізації свого злочинного умислу, не повідомивши при цьому йому про свої злочинні наміри з приводу реалізації даної акумуляторної батареї, вартістю, згідно звіту з товарознавчої експертизи від 18.06.2012 року, 804 грн., на візку перевіз дану акумуляторну батарею на прийомний пункт металобрухту, за що отримав гроші в сумі 147 грн., якими розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_5 матеріального збитку на суму 804 грн.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, визнав повністю, суду пояснив, що проживає у будинку, який поділений на дві частини, в одній з яких живе він з бабусею, а в іншій - його дядько із сім'єю. 12.05.2012 року, коли зрозумів, що вдома у дядька ОСОБА_5 нікого немає, вирішив викрасти акумуляторну батарею з трактора, який стояв на подвір'ї, оскільки йому потрібні були гроші, щоб піти та погуляти. Самостійно він не зміг би забрати акумуляторну батарею, тому попросив сусіда ОСОБА_6 допомогти йому. Останній надав йому візок та допоміг перевезти акумуляторну батарею до пункту прийому металобрухту. ОСОБА_6 ОСОБА_4 повідомив, що це дядько сам дав йому акумулятор, щоб здати його на металобрухт. За те, що здав викрадений акумулятор, він отримав 147 гривень, які витратив на власні потреби. У вчиненому ОСОБА_4 щиро розкаявся, просив його суворо не карати, не позбавляти волі, запевнив, що зробив для себе належні висновки та в подальшому більше не допустить протиправної поведінки.

Окрім повного визнання вини підсудним, вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, підтверджується сукупністю письмових доказів, які були зібрані у справі та досліджені під час судового слідства, а саме:

- оголошеними в судовому засіданні, відповідно до ст. ст. 306, 308, 314 КПК України, показами потерпілого ОСОБА_5, який будучи допитаним на досудовому слідстві, пояснив, що його будинок поділений на дві частини, в одній проживає він із сім'єю, а в іншій - його племінник ОСОБА_4 та його теща ОСОБА_7, яка є бабусею ОСОБА_4. У нього в користуванні є трактор марки «Т-16 М». 12.05.2012 року приблизно о 9 годині, точного часу не пам'ятає, він вийшов з будинку на подвір'я та побачив, що в тракторі на місці, де має бути акумуляторна батарея порожньо. Дана акумуляторна батарея була придбана його покійним тестем у 2002 році. Він одразу зрозумів, що це міг вчинити його племінник, звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою того ж дня. А 14.05.2012 року ОСОБА_4 прийшов до нього, зізнався у крадіжці, приніс інший акумулятор та вибачився за вчинене. Він не має ніяких претензій до ОСОБА_4, так як той в повному обсязі відшкодував завданий його діями збиток. (а. с. 15-16);

- постановою від 22.05.2012 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України (а.с. 1); рапортом оперативного чергового чергової частини Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 13.05.2012 року щодо отримання по телефону від ОСОБА_5 повідомлення про викрадення з двору його будинку акумулятора (а.с. 6); заявою від 13.05.2012 року ОСОБА_5 на ім'я начальника Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області з проханням прийняти міри до невідомої особи, яка 12.05.2012 року з трактора «Т-16 М», який стояв на подвір'ї в с. Білогородка по вул. Садова, 36, викрала акумулятор 190 А.Ч. (а.с. 7); протоколом огляду місця події від 18.05.2012 року, під час якого було проведено огляд огородженої земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Садова, 36 (а.с. 8); звітом з товарознавчої експертизи акумуляторної батареї 190 А.Ч., відповідно до висновку якого ринкова вартість бувшої у використанні акумуляторної батареї 190 А.Ч., придбаної у 2002 році, станом на 20.04.2012 року становить 804 грн. (а.с. 30-33); постановами від 23.06.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 396 КК України та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України (а.с. 41, 41а).

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд визнає, що підсудний під час розгляду справи в суді та потерпілий на досудовому слідстві давали правдиві покази, які відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи.

Суд визнає, що вина підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, доведена повністю, його дії кваліфікуються судом як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу підсудного.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує, що злочин за ч. 1 ст. 185 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, підсудний за місцем проживання характеризується посередньо (а.с. 57), раніше судимий (а.с. 48, 53-54), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 60, 62), обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та вчинення злочину неповнолітнім, обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів, а тому, з урахуванням ставлення підсудного до вчиненого, його щирого каяття, вважає за можливе призначити покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті з випробуванням, оскільки, враховуючи вік підсудного, думку потерпілого, законного представника підсудного, представника служби у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації з приводу найбільш доцільної форми перевиховання неповнолітнього, приходить до переконання, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

Станом на 19.07.2012 року вирок Бородянського районного суду Київської області від 13.04.2012 року, яким ОСОБА_4 за суджений за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу у розмірі 850 грн., виконано (а.с. 55, 86).

Цивільний позов у справі не заявлено, судові витрати та речові докази у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, навчання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_4 у виді підписки про невиїзд, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 15 діб з часу його проголошення прокурором, потерпілим та законним представником, а засудженим - в той же строк, з часу отримання ним копії вироку.

Суддя Омельченко М.М.