Ухвала

від 05.08.2015 по справі 826/7836/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7836/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаря представника позивача представника відповідача - ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві представника відповідача - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. КиєвіБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М. Кравця Д.В. Рябошапки С.О. Кривенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірра» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірра» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2015 року ТОВ «Вірра» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.01.2015 № 0000512201; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо визнання в Акті № 1217/26-55-22-01/39035360 від 11.12.2014 нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Вірра» з ТОВ «Логан Груп» та ТОВ «Енкі Констракт» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 28.11.2014 по 04.12.2014 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Вірра» (код ЄДРПОУ 39035360) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Логан Груп» (код за ЄДРПОУ 39171636) та ТОВ «Енкі Констракшн» (код за ЄДРПОУ 39035926) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 171 139,00 грн., в тому числі за липень 2014 року 171 139,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 11.12.2014 № 1217/26-55-22-01/39035360 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 № 0000512201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 213 923,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 171 139, 00 грн., за штрафними санкціями - 42 784,75 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 ст. 201 ПК України).

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 01 серпня 2014 року між TOB «Вірра» та TOB «Енкі Констракт» був укладений договір поставки № 01-08/П на поставку анкерів М12 по бетону, на виконання умов якого TOB «Вірра» придбано анкери М12 по бетону на підставі видаткової накладної № 267 від 04 серпня 2014 року на суму 58 550,40 грн. Доставка здійснювалась шляхом самовивозу, на підтвердження надано товарно-транспортну накладну. TOB «Енкі Констракт» була виписана податкова накладна від 04 серпня 2014 року № 267, яка відображена в податковій декларації з ПДВ TOB «Вірра» за відповідний податковий період. За поставлений товар TOB «Вірра» перераховано грошові кошти на рахунок TOB «Енкі Констракт» платіжним дорученням № 135 від 12 серпня 20014 року на суму 349 934,40 грн. Придбаний товар був використаний у процесі здійснення монтажних робіт ліфтового обладнання.

Між TOB «Вірра» та TOB «Логан Груп» були укладені наступні договори підряду: № 02-07/П від 02 липня 2014 року на виконання комплексу підготовчих будівельних робіт на об'єкті: житловий будинок з об'єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами по вулиці Радунській 28-32 у Деснянському районі м. Києва; № 04-07/П від 04 липня 2014 року на виконання комплексу підготовчих будівельних робіт на об'єкті: будівництво житлово-офісного комплексу по вул. Возз'єднання, 21-В секції № 1, № 2 у Дніпровському районі м. Києва; № 04-08/П від 04 серпня 2014 року на виконання комплексу підготовчих будівельних робіт на об'єкті: будівництво житлово-офісного комплексу 4-а мкрн житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва (житловий будинок № 3 секція «Д», II черга будівництва, 1-й пусковий комплекс); № 06-08/П від 06 серпня 2014 року на виконання комплексу підготовчих будівельних робіт на об'єкті: будівництво житлово-офісного комплексу 4-а мкрн житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва (житловий будинок № 3 секція «Д», II черга будівництва, 1-й пусковий комплекс); № 07-08/П від 07 серпня 2014 року на виконання комплексу підготовчих будівельних робіт на об'єкті: будівництво житлово-офісного комплексу 4-а мкрн житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва (житловий будинок № 3 секція «Д», II черга будівництва, 1-й пусковий комплекс); № 28-08/П від 28 серпня 2014 року на виконання комплексу підготовчих будівельних робіт на об'єкті: будівництво житлового будинку по вул. Гмирі Бориса, 17 у Дарницькому районі м. Києва; № 29-08/П від 29 серпня 2014 року на виконання комплексу підготовчих будівельних робіт на об'єкті: будівництво житлового будинку по вул. Гмирі Бориса, 17 у Дарницькому районі м. Києва.

На виконання умов вище зазначених договорів TOB «Логан Груп» був проведений комплекс підготовчих будівельних робіт, що підтверджено актами виконаних робіт, за які перераховано грошові кошти на рахунок TOB «Логан Груп» платіжними дорученнями № 159 від 10 вересня 2014 року на суму 59 830,00 грн., № 160 від 10 вересня 2014 року на суму 59 830,00 грн., № 161 від 10 вересня 2014 року на суму 59 830,00 грн., № 157 від 10 вересня 2014 року на суму 135 750,00 грн., № 158 від 10 вересня 2014 року на суму 182 910,00 грн., № 162 від 11 вересня 2014 року на суму 270 000,00 грн., № 173 від 1+ вересня 2014 року на суму 42 780,00 грн., № 245 від 29 жовтня 2014 року на суму 37 695,00 грн., № 252 від 29 жовтня 2014 року на суму 59 830,00 грн., № 242 від 29 жовтня 2014 року на суму 59 830,00 грн.

На адресу TOB «Вірра» від TOB «Логан Груп» надійшли зареєстровані податкові накладні, які в подальшому були відображені в податковій декларації з ПДВ за відповідний податковий період, а саме: № 1 38 від 04 серпня 2014 року на суму 59 830,00 грн., податкова накладна № 139 від 06 серпня 2014 року на суму 59 830,00 грн., податкова накладна № 140 від 07.08.2014 на суму 59 830,00 грн., № 137 від 28 серпня 2014 року на суму 135 750,00 грн., № 135 від 28 серпня 2014 року на суму 533 385,00 грн., № 148 від 28 серпня 2014 року на суму 59 830,00 грн., № 149 від 29 серпня 2014 року на суму 59 830,00 грн.

Як зазначає позивач, комплекс підготовчих будівельних робіт здійснювався для забезпечення виконання монтажних робіт ліфтового обладнання на об'єктах, зазначених у договорах. В свою чергу, ТОВ «Вірра» були виконані монтажні роботи ліфтового обладнання на даних об'єктах, чим підтверджено актами виконаних робіт з замовниками.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що придбані у ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Енкі Констракшн» будівельні послуги якимось чином пов'язані із взаємовідносинами позивача і Замовників (клієнтів).

Крім цього, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності.

Матеріали справи містять первинні документи щодо господарських відносин позивача та контрагентів - Замовників. Проте, зазначені документи підтверджують реальність взаємовідносин позивача та контрагентів - замовників, які не є предметом доказування в даному провадженні та не ставляться під сумнів контролюючим органом.

З наданих документів не можливо встановити та підтвердити участь ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Енкі Констракшн» у виконанні будівельних та монтажних робіт на об'єктах замовників позивача.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні та акти надання послуг містять лише загальну назву - комплекс будівельних робіт, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи навіть отримання вищезазначених будівельних послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином останні використовувались позивачем у власній господарській діяльності та не можливо встановити доцільність придбання будівельно-монтажних послуг у ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Енкі Констракт», оскільки позивач здійснює аналогічну діяльність, зокрема, матеріали справи свідчать, що ТОВ «Вірра» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, інших будівельно-монтажних робіт, установлення та монтаж машин і устаткування, електромонтажні роботи, будівництво інших споруд.

Позивач має дозвіл № 56.15.32 на виконання монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту, технічного обслуговування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме: - ліфти (пасажирські, вантажні, лікарняні і маловантажні в.п. до 5 000 кг та швидкістю руху до 5.0. м/с), ескалатори; роботи з перекриття або робочого настилу) та ліцензію серії АЕ № 525829, дійсну до 17 січня 2017 року, на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Згідно Договорів підряду, укладених із ТОВ «Логан Груп» виконання робіт по договорам здійснюється у два етапи: 1-й етап - виконання допоміжних робіт; 2-й етап - підписання відповідного акту виконаних робіт.

Крім цього, на підтвердження реальності господарських операцій за вказаними вище договорами, позивачем не було надано копії актів виконання проміжних робіт, копії робочої документації. Також, позивачем не надано копій перепусток працівників ТОВ «Логан Груп» на об'єкти, на яких згідно Договорів виконувались роботи.

Не надано також копій замовлень, в момент отримання яких, згідно пункту 2.2 Договору поставки від 01 серпня 2014 року № 01-08/П (договір із ТОВ «Енкі Констракт»), фактична кількість, асортимент та розфасування Товару, що підлягає поставці Покупцеві, вважається узгодженим.

Матеріали справи не місять доказів наявності у ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Енкі Констракшн» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, інформації про наявність дозволів та ліцензій, спеціалістів (працівників) організаційних структур у ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Енкі Констракт» для виконання монтажно-будівельних робіт, що передбачені пунктами 2, 3, 4 Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 вересня 2001 року № 112/182, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2001 року за № 939/6130 «Про затвердження ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)».

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій позивача із його контрагентами ТОВ «Логан Груп» та ТОВ «Енкі Констракт», про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які, внаслідок наведеного, не мають юридичної значимості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що в сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Разом з тим, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на інформацію з приводу порушення контрагентами ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Енкі Констракт» податкового законодавства, які досліджувались по ланцюгу постачання, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Однак, це не спростовує висновку суду про нереальність господарських операцій ТОВ «Вірра» з його контрагентами ТОВ «Логан Груп» та ТОВ «Енкі Констракт».

Та обставина, що контрагенти позивача на момент господарських взаємовідносин з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість, не дає підстав вважати, що вони мали на меті настання реальних правових наслідків, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту колегія суддів вважає безпідставним.

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, колегія суддів дійшла висновку, що укладені позивачем договори не мали на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача упродовж періоду за який проводилася перевірка.

У зв'язку з цим, дії позивача вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30 січня 2015 року № 0000512201, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання стосовно заявлених позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо визнання в Акті № 1217/26-55-22-01/39035360 від 11 грудня 2014 року нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Вірра» з ТОВ «Логан Груп» та ТОВ «Енкі Констракт» за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно п. 5 глави 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 (далі - Порядок № 984), за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 глави 1 Порядку № 984 визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ні для платника податків, ні для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовів щодо протиправності актів перевірки, а так само дій щодо включення до актів перевірки будь-яких даних (незалежно від того, яким чином сформульовані відповідні позовні вимоги).

Системний аналіз наведених норма дає підстави для висновку, що акт перевірки не відповідає ознакам акта індивідуальної дії. Такий акт призначений для оформлення результатів податкової перевірки та є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки з приводу відповідності поведінки платника у сфері податкових правовідносин вимогам чинного законодавства. Акт перевірки має констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, позаяк не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника.

Аналогічна позиція випливає зі змісту постанови Верховного Суду України від 09.12.2014 у справі №21-511а14, постанов Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 у справі № К/800/53884/14 та від 24.06.2015 у справі №К/800/40814/13.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не оскаржує безпосередньо сам Акт перевірки, а вважає неправомірними дії відповідача щодо визнання в Акті № 1217/26-55-22-01/39035360 від 11 грудня 2014 року нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Вірра» з ТОВ «Логан Груп» та ТОВ «Енкі Констракт» за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року.

Однак, такі висновки не узгоджуються з доводами позивача, оскільки останній не вказує на протиправність активної поведінки відповідача, а вказує лише на помилковість його висновків, викладених в акті.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо визнання в Акті № 1217/26-55-22-01/39035360 від 11 грудня 2014 року нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Вірра» з ТОВ «Логан Груп» та ТОВ «Енкі Констракт» за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, як суб'єктом владних повноважень, повністю доведено правомірність прийнятого нею податкового повідомлення-рішення від 30.01.2015 № 0000512201.

Натомість, доводи, викладені позивачем, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірра» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 06.08.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.