Постанова

від 30.07.2015 по справі 820/4046/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 липня 2015 р. № 820/4046/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі секретаря судового засідання -Салацької Я.І.,

представника позивача - Ахтирської Г.А., Чуркіної О.М.,

представника відповідача - Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДАР" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДАР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 р. №0016951501.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення, винесене Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту перевірки № 4340/20-33-22-03/38001215 від 03.12.2014 року, яким зокрема, зроблено висновок про порушення ТОВ «Тридар» вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Лео Принт" у липні 2014 року.

На підставі цього податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством позивача п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, внаслідок чого, на думку перевіряючих податкового органу, підприємство завищило суму податкового кредиту за липень 2014 року в розмірі 6025,00 грн. та занизило суму податку на додану вартість у розмірі 6025,00 грн. за перевіряємий період.

Позивач не згоден із зазначеними вище висновкам акту перевірки, вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що Західна ОДПІ не надала належної оцінки наявності у позивача матеріально-технічної бази; документація по взаємовідносинам з ТОВ "Лео Принт" належним чином не досліджувалася. Отже, висновки акту перевірки базуються на припущеннях, доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру відповідних операцій - не підтверджені належними доказами.

Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.12.2014 р. №0016951501, прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням наданих повноважень, а отже є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. В наданих до суду письмових запереченнях (а.с. 79-80) та у судовому засіданні в обґрунтування своєї позиції зазначає, що до перевірки підприємством позивача не надані звіти або будь-які інші документи, які б засвідчували фактично вчинені контрагентом позивача ТОВ «Лео Принт» дії, а також вказували на те, що саме за сприяння цього контрагента було досягнуто якихось результатів в межах господарської діяльності позивача. Крім того, відповідач зазначає, що до перевірки не надані зразки макетів-листівок, інструкцій, перекладів, підготовку яких здійснювало ТОВ «Лео Принт» на виконання умов укладених договорів, а також підприємством позивача не надавались документи, які б підтверджували використання у власній господарській діяльності отриманих послуг та не надано документального підтвердження сплати за отримані від ТОВ «Лео Принт» послуги.

За таких обставин вважає, що податкове повідомлення - рішення від 19.12.2014 р. №0016951501 є законним та складеним в межах повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України, а тому скасуванню не підлягає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДАР" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 38001215 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Західній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Матеріалами справи підтверджено, що Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, на підставі направлення на перевірку №2080 від 19.11.2014 року та наказу Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 14.11.2014 року №2522, з урахуванням наказу Західної ОДП1 м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 07.11.2014 року №238-0, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20. пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, фахівцем контролюючого органу проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю " ТРИДАР" податковий номер 38001215, з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт , послуг) у підприємства - постачальника ТОВ "Лео Принт", податковий номер 37496188, за липень 2014 року та їх використання у господарській діяльності.

Результати зазначеної перевірки оформлені актом №4340/20-33-22-03/38001215 від 03.12.2014 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДАР", податковий номер 38001215, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Лео Принт", податковий номер 37496188, за липень 2014 року" (а.с. 12-26).

Висновками зазначеного акту перевірки встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 6025,00 грн. за липень 2014 року та п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 6025,00 грн. за перевіряємий період.

Не погодившись з висновками акту перевірки №4340/20-33-22-03/38001215 від 03.12.2014 року ТОВ «Тридар» подані заперечення від 10.12.2014р. № 1-10/12-2014, на які податковим органом позивачу надана відповідь № 13887/10/20-33-22-03-14 від 15.12.2015р. на заперечення на акт перевірки, з якої вбачається, що доводи, наведені в запереченнях підприємства, не спростовують висновків акту перевірки №4340/20-33-22-03/38001215 від 03.12.2014, а також підтверджено висновок, що підприємством позивача було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від ТОВ «Лео Принт» по податковим накладним, виписаним у липні 2014 року (а.с. 125-128).

На підставі акту перевірки від 03.12.2014 року №4340/20-33-22-03/38001215 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.12.2014 р. №0016951501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 7031,25 грн., в т.ч.: за основним платежем 6025,00 грн., за штрафними санкціями 1506,25 грн. (а.с. 27).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням ТОВ «Тридар» зверталось зі скаргами до Головного Управління Міндоходів в Харківській № 1/29/12-14 від 29.12.2014р. (а.с. 112-113), та до Державної фіскальної служби України № 1/03/03-15 від 03.03.2015р. (а.с. 99-100). Відповідними рішеннями контролюючих органів податкове повідомлення - рішення від 19.12.2014 р. №0016951501 залишено без змін, а скарги директора ТОВ «Тридар» Ахтирської Г.А. - без задоволення.

Судовим розглядом встановлено, що Західна ОДПІ посилається на фіктивний характер господарських операцій між ТОВ «Лео Принт» та підприємством позивача. На думку контролюючого органу, актом перевірки встановлена відсутність у названого контрагента об'єктивної можливості виконати зобов'язання з надання послуг позивачу з огляду на те, що підприємство - виконавець знаходиться у Київській області, у той час як замовник - ТОВ «Тридар» у м. Харкові.

Крім того, Західна ОДПІ зазначає про непредставлення позивачем, передбачених діючим законодавством України документів, що підтверджують господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Лео Принт». Наведені обставини розцінюються відповідачем як доказ укладення позивачем договорів без мети настання відповідних ним правових наслідків та як свідчення участі позивача у мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судом встановлено, що фактичною підставою для таких висновків стала отримана Західною ОДПІ м. Харкова довідка № 127/10-08-22-01/37496188 від 03.09.2014р. «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «Лео Принт» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за червень-липень 2014 року», що надійшла від Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, з якої вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «Лео Принт» є неспеціалізована оптова торгівля; у ДПІ відсутня інформація щодо наявності основних засобів, виробничого обладнання та транспортних засобів; за місцем реєстрації товариство та його посадові особи відсутні; стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; станом на 30.06.2014 року загальна чисельність працюючих складала 3 особи (а.с. 81-86). Зазначеною перевіркою зроблено висновок, що у зв'язку із відсутністю ТОВ «Лео Принт» за податковою адресою та відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності, а також відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту не підтвердженого контрагентами-постачальниками у ТОВ «Лео Принт» вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за червень-липень 2014 року, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України. Також контролюючий орган посилається на те, що свідоцтво платника ПДВ у ТОВ «Лео Принт» анульовано 05.09.2014 року у зв'язку із відсутністю зазначеного платника за податковою адресою.

Саме на підставі зазначеної довідки податковим органом зроблений висновок, що підприємство позивача не здійснювало господарських операцій з ТОВ «Лео Принт», оскільки у останнього відсутні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій з позивачем в період: липень 2014 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки №4340/20-33-22-03/38001215 від 03.12.2014 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив, що спір склався з приводу правильності обчислення платником податків податку на додану вартість за період: липень 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридар" вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 6025,00 грн. за липень 2014 року та п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 6025,00 грн. у липні 2014 року.

Перевіряючи правомірність висновків, викладених контролюючим органом в акті перевірки та прийнятому на підставі цих висновків оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, судом з'ясовано наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ "Тридар" за КВЕД є: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (а.с. 65-67). ТОВ «Тридар» мало Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 200068848, видане 01.10.2012 року (а.с. 68).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Лео Принт".

Судом встановлено, що 01 липня 2014 року між позивачем ТОВ "ТРИДАР" (код ЄДРПОУ 38001215р.) та ТОВ "Лео Принт" (код СДРПОУ 37496188) укладено письмовий правочин у формі договору за №1/01/07 (а.с. 34-35).

Також, між позивачем ТОВ "ТРИДАР" (код ЄДРПОУ 38001215р.) та ТОВ "Лео Принт" (код ЄДРПОУ 37496188) 07 липня 2014 року укладено письмовий правочин у формі договору за № 1/07/07 (а.с. 36-37).

На момент укладення згаданих правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб та були зареєстровані як платники податку на додану вартість згідно інформації, що надається центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику згідно п. 183.13 статті 183 Податкового кодексу України. Від імені сторін правочини було укладено повноважними особами, а саме: від позивача директором Ахтирською Г.А. від контрагента директором ТОВ "Лео Принт" Сгоровою А.О. Договори підписані та скріплені печатками.

ТОВ "ТРИДАР" згідно Договору № 1/07/07 від 07.07.2014р. було отримано послуги з підготовки документації для проведення робіт з оцінки відповідності продукції, яка вироблена ЗАТ "Екохіммаш" (РФ) та постачається на Україну на підставі Договору №ТЗК/14-036/ПхП від 13 червня 2014р. вимогам Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 717 від 20.08.2008р., на загальну суму 12150 грн. 00 коп., а саме:

- інформаційно-консультаційні послуги щодо процедури проведення оцінки відповідності вимогам Технічного регламенту наступної продукції: лужні мийні засоби: Вімол В; Вімол А; Вімол Супер;Катріл;Катріл А марки Н;Катріл А марки П;Катріл В марки Н;Катріл В марки ГЦКатріл В марки ІН;Катріл В марки ПК:Катріл В марки НК;Катріл С;Катріл УФ;БФК марка 2;Дегмос-П:РОМ - АЦ-1 марки 1;Скломий; кислотні мийні засоби: РОМ-ФОС марки А; РОМ-ФОС марки Б; РОМ-ФОС марки В: РОМ-ФОС марки В САН; Єрш марка А; Молекс марка Б; нейтральні мийні засоби: Катріл Нейтральний марка П; Катріл Нейтральний марка ДП; Катріл Нейтральний марка ДН; Катріл-Люкс; активні добавки:.Катріл М марки Н; Катріл М марки П; Каустон марка 1:РОМ-АЦ -1

марки 2;

- узгодження пакету необхідної документації для проведення робіт з оцінки відповідності з органом по сертифікації продукції Дії "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ДП "Харківстандартметрологія");

- переклад технічної документації виробника(технічніописискладумиючихзасобів);

- виготовлення макетів етикеток на технічні миючі засоби з наявністю попереджувального маркування хімічної продукції згідно міждержавного стандарту ГОСТ31340-2007.

Також, ТОВ "ТРИДАР" згідно Договору № 1/01/07 від 01.07.2014р. було отримано послуги з підготовки документації для проведення реєстрації дезінфікуючих засобів виробництва ЗАТ "Екохіммаш" (Російська Федерація) на території України відповідно до вимог Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 06.11.2006 № 739 "Порядок організації роботи з державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів та видачі реєстраційного свідоцтва", а саме: інформаційно-консультаційні послуги щодо процедури проведення реєстрації на теріторії України наступної продукції (далі продукція): дезінфікуючий засіб "Катріл - СЕПТ"; дезінфікуючий засіб "Катріл - СП"; дезінфікуючий засіб з миючим ефектом "Катріл- Хлор"; дезінфікуючий засіб з миючим ефектом "Катріл- Хлор ПІННИЙ"; підготовка та узгодження пакетів необхідної документації для проведення реєстрації продукції в міністерстві охорони здоров'я України; інструкція із застосування дезінфікуючого засобу "Катріл - СЕПТ" на підприємствах харчової промисловості; методичні вказівки із застосування дезінфікуючого засобу-шкірного антисептика "КАТРІЛ-СП"; інструкція із застосування дезінфікуючого засобу з миючим ефектом "Катріл- Хлор" на підприємствах харчової промисловості; інструкція із застосування дезінфікуючого засобу "Катріл- Хлор ПІННИЙ" на підприємствах харчової промисловості; заяви на державну санітарно - епідеміологічну експертизу дезінфікуючих засобів та отримання висновків; заявки на державну реєстрацію дезінфікуючих засобів; переклад технічної документації виробника (технічні описи , паспорти безпеки, наукові звіти по дезинфікуючоїі миючої здатності засобів, наукові звіти за токсикологічними дослідженнями засобів); виготовлення макетів етикеток на дезінфікуючі засоби та дезінфікуючі засоби з миючим ефектом з наявністю попереджувального маркування хімічної продукції згідно міждержавного стандарту ГОСТЗ1340-2007.

В межах згаданих правочинів були проведені господарські операції, які оформлені податковими накладними: № 238 від 21.07.2014р. на загальну суму 12150,00 грн., у т.ч. ПДВ 2025,00 грн., № 239 від 31.07.2014 на суму 24000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4000,00 грн.(а.с. 38-39). Сторонами складені та підписані акти виконаних робіт.

Виконана документація надсилалася позивачу електронною поштою.

Таким чином, судом робиться висновок, що факт виконання господарських операцій між ТОВ «Тридар» та ТОВ «Лео Принт» є встановленим та підтверджений відповідними первинними документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, за визначенням п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпунктів "а" - "в" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкові накладні, виписані продавцем ТОВ "Лео Принт" на адресу підприємства позивача повністю відповідають вимогам законодавства.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідність відображення господарських операцій первинними документами закріплено пунктом 1.2 статті 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Згідно пункту 2.1 статті 2 цього Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд звертає увагу на те, що в спірних правовідносинах для визначення правильності формування даних податкового обліку ТОВ "Тридар" дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій безпосередньо за договорами, укладеними між підприємством позивача та ТОВ «Лео Принт».

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Відповідно до приписів п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно до п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Судовим розглядом з'ясовано, що отримані від ТОВ «Лео Принт» послуги були використані в подальшій фінансово - господарській діяльності ТОВ "ТРИДАР". На підставі отриманої інформації (виконаних послуг) від ТОВ "ЛЕО ПРИНТ" підприємством позивача були укладені Договори № 112262 від 29.07.2014р. на виконання платних робіт (послуг) з Державним підприємством "Харківський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації", Ліцензійна угода № 286 від 28.08.2014р.з Державним підприємством "Харківський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації". Договір №1/29/08-14 від 29.09.2014р. з Харківським національним медичним університетом, результатом чого було отримання ТОВ "ТРИДАР" (код ЄДРПОУ 38001215) Декларації про відповідність Технічному регламенту мийних засобів (реєстраційний № UА.002.0.04865-14). Висновку Міністерства охорони здоров'я Державної санітарно-епідеміологічної служби №05.03.02-03/56766 державної санітарно-епідеміологічної експертизи, об'єктом якої стали мийні засоби, активні добавки, пральний порошок в асортименті.

Крім того, ТОВ "ТРИДАР" були надані до Державної санітарно-епідеміологічної служби України та до Міністерства охорони здоров'я України пакети щодо державної реєстрації дезінфікуючих засобів виробництва ЗАТ "Екохіммаш" (РФ) на території України.

Позивач у позові та його представники під час розгляду справи зазначають, що при перевірці не розглядалися документи, розробка та оформлення яких є предметом договорів, укладених між ТОВ "ТРІДАР" і ТОВ "Лео Принт".

Між тим, судом з'ясовано, що саме на підставі цих документів ТОВ "ТРИДАР" в подальшому були отримані дозвільні документи на імпорт продукції з Російської Федерації, постачальником якої є ТОВ "ТЗК "Екохіммаш", договір постачання № ТЗК/14-036/ПхП від 13.06.14р., договір постачання продукції № ТЗК/15-060/ПхП від 28.01.2015р.

Товар імпортовано на підставі ЕТД № 807100000/2014/032405 від 04.08.2014р., ЕТД № 807100000/2014/041382 від 06.10.2014р., ЕТД № 807100000/2014/053136 від 19.12.2014р., ЕТД № 807100000/2015/00893 від 23.03.2015р., ЕТД № 807100000/2015/020054 від 19.06.2015р, (загальна сума ПДВ, сплаченого згідно цих ЕТД при імпорті товару складає 217218.00 грн.).

Таким чином, судом робиться висновок, що послуги, які надавалися ТОВ "ЛЕО ПРИНТ", були використані ТОВ "ТРИДАР" для подальшого ведення фінансово-господарської діяльності та направлені на отримання доходу підприємства, що свідчить про можливість здійснення цих господарських операцій.

Між тим, вищенаведені факти , які свідчать про можливість фінансово-господарських операцій між ТОВ «ТРИДАР» та ТОВ "ЛЕО ПРИНТ", в акті документальної виїзної перевірки №4340/20-33-22-03/38001215 від 03.12.2014р. відображені не були.

За таких обставин суд приходить до висновку, що під час проведення податкової перевірки питання здійснення фінансово-господарський відносин між ТОВ "ТРИДАР" (код ЄДРПОУ 38001215) та ТОВ "ЛЕО ПРИНТ" були досліджені не в повній мірі. Між тим, саме на підставі цих документів ТОВ "ТРИДАР" в подальшому були отримані дозвільні документи на імпорт продукції з Російської Федерації, постачальником якої є ТОВ "ТЗК "Екохіммаш".

Документами, що підтверджують фактично вчинені дії ТОВ "Лео Принт" та були використані у подальшій фінансово-господарської діяльності ТОВ "ТРИДАР" є: копія зразків маркування миючих технічних засобів; копія декларації про відповідність Технічному регламенту мийних засобів; копія інструкції із застосування дезінфікуючого засобу з миючим ефектом "КАТРІЛ-ХЛОР" виробництва ЗАТ "ЕКОХІММАШ" (Російська Федерація); копія інструкції із застосування дезінфікуючого засобу з миючим ефектом "КАТР1Л-ХЛОР ПІННИЙ" виробництва ЗАТ "ЕКОХІММАШ" (Російська Федерація); копія інструкції із застосування дезінфікуючого засобу "КАТРІЛ-СЕПТ" виробництва ЗАТ "ЕКОХІММАШ" (Російська Федерація); копія методичних вказівок із застосування дезінфікуючого засобу-шкірного антисептика "КАТРІЛ-СП" виробництва ЗАТ "ЕКОХІММАШ" (Російська Федерація); копія зразків маркування дезіфікуючіх засобів; копії заяв на реєстрацію дезіифікуючих засобів; копія ГТД № 807100000/2014/032405 від 04.08.2014р; копія ГТД № 807100000/2014/041382 від 06.10.2014р.; копія ГГД №807100000/2014/053136 від 19.12.2014р.(а.с.132 - 236).

Як з'ясовано під час судового розгляду, ці документи та усні пояснення щодо суті виконаних робіт надавалися позивачем під час перевірки перевіряючому фахівцю контролюючого органу. Документи, що підтверджували факт взаємовідносин між ТОВ "ТРИДАР" та ТОВ "ЛЕО ПРИНТ" також надавалися підприємством до Головного Управління Міндоходів в Харківській області, як додаток до скарги на податкове повідомлення- рішення (вих. №1/29/12-14 від 29.12.2014р.), та до Державної фіскальної служби України, як додаток до скарги на рішення про результати розгляду скарги (вих. №1/03/03-15 від 03.03.2015р.).

Таким чином, твердження відповідача щодо ненадання ТОВ «Тридар» необхідних документів під час проведення перевірки - не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними доказами по справі.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що за період з 2014-2015р. ТОВ "ТРИДАР" було нараховано та сплачено 351000,00 грн. ПДВ та отримано чистого доходу від господарської діяльності за 2014 рік в сумі 16700,00 грн., що свідчить про використання послуг наданих ТОВ "Лео Принт" в господарській діяльності ТОВ "ТРИДАР".

Суд також зазначає, що наявність будь-яких Актів (довідок) стосовно контрагента позивача - ТОВ «Лео Принт» не може бути належним доказом вчинених порушень в діях самого позивача, адже позивач не відповідає за діяльність інших підприємств, в т.ч. ТОВ «Лео Принт». Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливо допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Між тим, судовим розглядом з'ясовано, що суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні спірних договорів та у відсутності факту поставки товару за укладеними правочинами та відсутності факту подальшого використання закупленого товару в межах господарської діяльності позивача.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Суд зазначає, що у ході розгляду справи встановлено, що жодних зауважень чи відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ОДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що укладені підприємством позивача договори з ТОВ «Лео Принт» цілком узгоджуються з його господарською діяльністю.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст.71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів.

Суд зазначає, що позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Первинні документи, надані позивачем в обґрунтування правомірності формування податкового кредиту та віднесення до витрат також і витрат, пов'язаних з господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Лео Принт», за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано до суду доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ, або на несумісність зазначених в документах товарів чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від контрагентів.

При цьому суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій по договорам позивача з контрагентами, відповідач до суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Суд звертає увагу на те, що, якщо контрагент і допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування витрат, у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Заперечуючи проти позову, відповідач не довів правомірність висновків, якими вмотивовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0016951501 від 19.12.2014 року.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З огляду на зазначене, враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що нарахована податковим органом за дане порушення сума грошового зобов'язання є необґрунтованою, та як наслідок спірне податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 р. №0016951501 підлягають скасуванню.

Таким чином, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДАР" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути витрати, сплачені позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДАР" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2.Cкасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.12.2014 р. №0016951501.

3.Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова буде виготовлена 04.08.2015 року.

Суддя Рубан В.В.