Ухвала

від 17.09.2015 по справі 820/4046/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 р.Справа № 820/4046/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників позивача - Ахтирської Г.А., Чуркіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м .Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р. по справі № 820/4046/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Тридар"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м .Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДАР" (далі по тексту - ПАТ «Тридар») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - Західна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 р. №0016951501.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 р. по справі № 820/4046/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДАР" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Cкасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.12.2014 р. №0016951501.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 р. по справі № 820/4046/15 та постановити нове рішення, яким в задоволення позову ТОВ Тридар» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що до перевірки позивачем не надані звіти або будь-які інші документи, які б засвідчували фактично вчинені контрагентом позивача ТОВ "Лео Принт" дії, а також вказували на те, що саме за сприяння цього контрагента було досягнуто якихось результатів в межах господарської діяльності позивача. Крім того, стверджує, що до перевірки не надані зразки макетів-листівок, інструкцій, перекладів, підготовку яких здійснювало ТОВ "Лео Принт" на виконання умов укладених договорів, а також підприємством позивача не надавались документи, які б підтверджували використання у власній господарській діяльності отриманих послуг та не надано документального підтвердження сплати за отримані від ТОВ "Лео Принт" послуги. Також вказує на неможливість надання послуг позивачеві ТОВ «Лео Принт» з посиланням на те, що місцезнаходженням вказаного контрагента є м. Київ, у той час як ТОВ «Тридар» знаходиться у м. Харків. З огляду на викладене, вважає, що податкове повідомлення - рішення від 19.12.2014 р. №0016951501 складено Західною ОДПІ правомірно, обґрунтовано, в межах повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України, та наполягає на відсутності підстав для скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях та його представники у судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДАР" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 38001215 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Західній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, на підставі направлення на перевірку №2080 від 19.11.2014 року та наказу Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 14.11.2014 року №2522, з урахуванням наказу Західної ОДП1 м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 07.11.2014 року №238-0, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20. пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТРИДАР" (податковий номер 38001215) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства - постачальника ТОВ "Лео Принт", податковий номер 37496188, за липень 2014 року та їх використання у господарській діяльності.

Результати зазначеної перевірки оформлені актом №4340/20-33-22-03/38001215 від 03.12.2014 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДАР", податковий номер 38001215, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Лео Принт", податковий номер 37496188, за липень 2014 року" (т.1, а.с. 12-26).

Зазначеним актом зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 6025,00 грн. за липень 2014 року та п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 6025,00 грн. за перевіряємий період.

Не погодившись з висновками акту перевірки №4340/20-33-22-03/38001215 від 03.12.2014 року, ТОВ "Тридар" подало заперечення від 10.12.2014р. № 1-10/12-2014.

Як вбачається з відповіді на вказані заперечення № 13887/10/20-33-22-03-14 від 15.12.2015р., відповідач вважає вірним висновок про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ від ТОВ "Лео Принт" по податковим накладним, виписаним у липні 2014 року, та зазначив, що доводи, наведені в запереченнях підприємства, не спростовують висновків акту перевірки №4340/20-33-22-03/38001215 від 03.12.2014 р. (т.1, а.с. 125-128).

На підставі вищенаведених висновків акту перевірки від 03.12.2014 року №4340/20-33-22-03/38001215 Західною ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.12.2014 р. №0016951501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 7031,25 грн., в т.ч.: за основним платежем - 6025,00 грн., за штрафними санкціями - 1506,25 грн. (т.1, а.с. 27).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням, ТОВ "Тридар" зверталось зі скаргами до Головного Управління Міндоходів в Харківській № 1/29/12-14 від 29.12.2014р. (т.1, а.с. 112-113), та до Державної фіскальної служби України № 1/03/03-15 від 03.03.2015р. (т.1, а.с. 99-100). Відповідними рішеннями контролюючих органів податкове повідомлення - рішення від 19.12.2014 р. №0016951501 залишено без змін, а скарги директора ТОВ "Тридар" Ахтирської Г.А. - без задоволення.

У зв'язку з викладеним позивач, скориставшись правом, наданим п.56.1 ст.56 ПК України, звернувся до суду з даним позовом про скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ "Лео Принт" як таких, що повністю підтверджені первинними документами, та результати яких використані позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України слугувало твердження про фіктивний характер господарських операцій між ТОВ "Лео Принт" та підприємством позивача.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача хибним та таким, що не є підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що основним видом діяльності ТОВ "Тридар" за КВЕД є: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (т.1, а.с. 65-67). ТОВ "Тридар" мало Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 200068848, видане 01.10.2012 року (т.1, а.с. 68).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Лео Принт".

Судом першої інстанції з'ясовано та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01 липня 2014 року між позивачем ТОВ "ТРИДАР" (код ЄДРПОУ 38001215р.) та ТОВ "Лео Принт" (код СДРПОУ 37496188) укладено договір надання послуг за №1/01/07 (т.1, а.с. 34-35).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, на момент укладення вказаного правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб та були зареєстровані як платники податку на додану вартість згідно інформації, що надається центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику згідно п. 183.13 статті 183 Податкового кодексу України. Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача директором Ахтирською Г.А. від контрагента директором ТОВ "Лео Принт" Єгоровою А.О. Договір підписано та скріплено печатками.

ТОВ "ТРИДАР" згідно з договором № 1/07/07 від 07.07.2014р. було отримано послуги з підготовки документації для проведення робіт з оцінки відповідності продукції, яка вироблена ЗАТ "Екохіммаш" (РФ) та постачається на Україну на підставі Договору №ТЗК/14-036/ПхП від 13 червня 2014р., вимогам Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 717 від 20.08.2008р., на загальну суму 12150 грн. 00 коп., а саме:

- інформаційно-консультаційні послуги щодо процедури проведення оцінки відповідності вимогам Технічного регламенту наступної продукції: лужні мийні засоби: Вімол В, Вімол А, Вімол Супер, Катріл, Катріл А марок Н, П, Катріл В марок Н, ГЦ, ІН, ПК, НК, Катріл С, Катріл УФ, БФК марка 2, Дегмос-П: РОМ - АЦ-1 марки 1, Скломий; кислотні мийні засоби: РОМ-ФОС марок А, Б, В, марки В САН, Єрш марки А, Молекс марки Б; нейтральні мийні засоби: Катріл Нейтральний марок П, ДП, ДН, Катріл-Люкс; активні добавки: Катріл М марок Н, П, Каустон марки 1, РОМ-АЦ-1 марки 2;

- узгодження пакету необхідної документації для проведення робіт з оцінки відповідності з органом по сертифікації продукції ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ДП "Харківстандартметрологія");

- переклад технічної документації виробника (технічного опису і складу миючих засобів);

- виготовлення макетів етикеток на технічні миючі засоби з наявністю попереджувального маркування хімічної продукції згідно міждержавного стандарту ГОСТ31340-2007.

Також, ТОВ "ТРИДАР" згідно з договором № 1/01/07 від 01.07.2014р. було отримано послуги з підготовки документації для проведення реєстрації дезінфікуючих засобів виробництва ЗАТ "Екохіммаш" (Російська Федерація) на території України відповідно до вимог Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 06.11.2006 р. № 739 "Порядок організації роботи з державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів та видачі реєстраційного свідоцтва", а саме: інформаційно-консультаційні послуги щодо процедури проведення реєстрації на теріторії України наступної продукції (далі продукція): дезінфікуючий засіб "Катріл - СЕПТ"; дезінфікуючий засіб "Катріл - СП"; дезінфікуючий засіб з миючим ефектом "Катріл- Хлор"; дезінфікуючий засіб з миючим ефектом "Катріл- Хлор ПІННИЙ"; підготовка та узгодження пакетів необхідної документації для проведення реєстрації продукції в міністерстві охорони здоров'я України; інструкція із застосування дезінфікуючого засобу "Катріл - СЕПТ" на підприємствах харчової промисловості; методичні вказівки із застосування дезінфікуючого засобу-шкірного антисептика "КАТРІЛ-СП"; інструкція із застосування дезінфікуючого засобу з миючим ефектом "Катріл- Хлор" на підприємствах харчової промисловості; інструкція із застосування дезінфікуючого засобу "Катріл- Хлор ПІННИЙ" на підприємствах харчової промисловості; заяви на державну санітарно - епідеміологічну експертизу дезінфікуючих засобів та отримання висновків; заявки на державну реєстрацію дезінфікуючих засобів; переклад технічної документації виробника (технічні описи, паспорти безпеки, наукові звіти по дезинфікуючоїі миючої здатності засобів, наукові звіти за токсикологічними дослідженнями засобів); виготовлення макетів етикеток на дезінфікуючі засоби та дезінфікуючі засоби з миючим ефектом з наявністю попереджувального маркування хімічної продукції згідно міждержавного стандарту ГОСТЗ1340-2007.

В рамках виконання вказаних правочинів були оформлені податкові накладні № 238 від 21.07.2014р. на загальну суму 12150,00 грн., у т.ч. ПДВ 2025,00 грн., № 239 від 31.07.2014 на суму 24000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4000,00 грн. (т.1, а.с. 38-39). Сторонами складені та підписані акти виконаних робіт (т.1, а.с.40-41).

Фактичне надання ТОВ «Лео-Принт» послуг позивачеві підтверджено також наявними в матеріалах справи копіями інструкцій із застосування дезінфікуючих засобів «Катріл-Хлор-Пінний» «Катріл-Хлор», «Катріл-Септ», методичних вказівок із застосування дезінфікуючого засобу «Катріл-СП», правил та умов використання засобів РОМ-АЦ-1, «Катріл-М», «Катріл-Нейтральний», «РОМ-ФОС» марки В-САН, «РОМ-ФОС» марки Б тощо, копії зразків маркування миючих технічних та дезинфікуючіх засобів, копія декларації про відповідність Технічному регламенту мийних засобів, копії заяв на реєстрацію дезінфікуючих засобів (т.1, а.с. 132-197, 233-236).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що оформлена документація надсилалася позивачу електронною поштою (т.2, а.с.4-8).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ТОВ «Тридар» та ТОВ «Лео Принт» вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що отримані від ТОВ "Лео Принт" послуги були використані в подальшій фінансово - господарській діяльності ТОВ "ТРИДАР".

Так, на підставі отриманої інформації (виконаних послуг) від ТОВ "ЛЕО ПРИНТ" підприємством позивача були укладені договір № 112262 від 29.07.2014р. на виконання платних робіт (послуг) з Державним підприємством "Харківський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації", ліцензійна угода № 286 від 28.08.2014р.з Державним підприємством "Харківський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації", договір №1/29/08-14 від 29.09.2014р. з Харківським національним медичним університетом, результатом чого було отримання ТОВ "ТРИДАР" (код ЄДРПОУ 38001215) Декларації про відповідність Технічному регламенту мийних засобів (реєстраційний № UА.002.0.04865-14), висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи Державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я №05.03.02-03/56766, об'єктом якої стали мийні засоби, активні добавки, пральний порошок в асортименті.

Крім того, ТОВ "ТРИДАР" були надані до Державної санітарно-епідеміологічної служби України та до Міністерства охорони здоров'я України пакети документів щодо державної реєстрації дезінфікуючих засобів виробництва ЗАТ "Екохіммаш" (РФ) на території України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, саме на підставі цих документів ТОВ "ТРИДАР" в подальшому були отримані дозвільні документи на імпорт продукції з Російської Федерації, постачальником якої є ТОВ "ТЗК "Екохіммаш", договір постачання № ТЗК/14-036/ПхП від 13.06.14р., договір постачання продукції № ТЗК/15-060/ПхП від 28.01.2015р. (т.1, а.с.198-213).

Товар імпортовано на підставі ЕТД № 807100000/2014/032405 від 04.08.2014р., ЕТД № 807100000/2014/041382 від 06.10.2014р., ЕТД № 807100000/2014/053136 від 19.12.2014р., ЕТД № 807100000/2015/00893 від 23.03.2015р., ЕТД № 807100000/2015/020054 від 19.06.2015р, (загальна сума ПДВ, сплаченого згідно цих ЕТД при імпорті товару складає 217218.00 грн.) (т.1, а.с.214-232).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що послуги, які надавалися ТОВ "ЛЕО ПРИНТ", були використані ТОВ "ТРИДАР" для подальшого ведення фінансово-господарської діяльності та направлені на отримання доходу позивачем.

Колегією суддів не беруться до уваги твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки звітів або інших документів, що засвідчували б вчинені ТОВ «Лео Принт» дії, зразків макетів, листівок, інструкцій, перекладів, підготовку яких здійснювалось ТОВ «Лео Принт» за договором із позивачем по справі, та доказів використання наданих ТОВ «Лео Принт» послуг у господарській діяльності позивача, з наступних підстав.

Як з'ясовано судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, документи щодо вчинених ТОВ «Лео Принт» дій на виконання досягнутої з позивачем домовленості (копії інструкцій, методичних вказівок, декларації про відповідність Технічному регламенту мийних засобів, копії заяв на реєстрацію дезіифікуючих засобів, ГТД, на підставі яких позивачем імпортовано товари - міючи та дезінфікуючи препарати - на територію України) та усні пояснення щодо суті виконаних робіт надавалися позивачем під час перевірки перевіряючому фахівцю контролюючого органу.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідачем не надано до матеріалів справи ані опису документів, отриманих під час перевірки від платника податків, ані акту про відмову від надання таких документів.

Згідно з пунктом 85.6. статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З акту перевірки вбачається, що акт про відмову від надання документів під час перевірки ТОВ «Тридар» не складався. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Також, колегія суддіві вважає за необхідне відмітити, що документи, які підтверджували факт взаємовідносин між ТОВ "ТРИДАР" та ТОВ "ЛЕО ПРИНТ", також надавалися підприємством до Головного Управління Міндоходів в Харківській області, як додаток до скарги на податкове повідомлення- рішення (вих. №1/29/12-14 від 29.12.2014р.), та до Державної фіскальної служби України, як додаток до скарги на рішення про результати розгляду скарги (вих. №1/03/03-15 від 03.03.2015р.) (т. 1, а.с.111, 124).

З огляду на викладене, вищенаведені твердження відповідача про ненадання позивачем певних документів до перевірки є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що за період з 2014-2015р. ТОВ "ТРИДАР" було нараховано та сплачено 351000,00 грн. ПДВ та отримано чистого доходу від господарської діяльності за 2014 рік в сумі 16700,00 грн., що свідчить про використання послуг наданих ТОВ "Лео Принт" в господарській діяльності ТОВ "ТРИДАР".

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Лео Принт» повністю підтверджені первинними документами та мають реальний характер, а результати даних господарських операцій безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом відповідач дійшов, виходячи з даних довідки № 127/10-08-22-01/37496188 від 03.09.2014р. "Про проведення зустрічної звірки ТОВ "Лео Принт" щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за червень-липень 2014 року", що надійшла від Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області. Зазначеною довідкою зафіксовано, що основним видом діяльності ТОВ "Лео Принт" є неспеціалізована оптова торгівля, у ДПІ відсутня інформація щодо наявності основних засобів, виробничого обладнання та транспортних засобів, за місцем реєстрації товариство та його посадові особи відсутні, стан платника " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, станом на 30.06.2014 року загальна чисельність працюючих складала 3 особи (т.1, а.с. 81-86). Зазначеною перевіркою зроблено висновок, що у зв'язку із відсутністю ТОВ "Лео Принт" за податковою адресою та відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності, а також відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту не підтвердженого контрагентами-постачальниками у ТОВ "Лео Принт" вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за червень-липень 2014 року, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України. Також контролюючий орган посилається на те, що свідоцтво платника ПДВ у ТОВ "Лео Принт" анульовано 05.09.2014 року у зв'язку із відсутністю зазначеного платника за податковою адресою.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, наявність будь-яких довідок стосовно контрагента позивача - ТОВ "Лео Принт" не може бути належним доказом вчинених порушень в діях самого позивача, адже позивач не відповідає за діяльність інших підприємств, в т.ч. ТОВ "Лео Принт".

Згідно з п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі по тексту - Порядок № 984) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на викладене, посилання відповідача в акті перевірки на довідку № 127/10-08-22-01/37496188 від 03.09.2014р. "Про проведення зустрічної звірки ТОВ "Лео Принт" щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за червень-липень 2014 року" не є належним доказом вчинення позивачем порушення податкового законодавства.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ «Тридар», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З приводу тверджень відповідача про відсутність ТОВ «Лео Принт» за місцезнаходженням колегія суддів зазначає, що належним доказом такого твердження в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України.

Як встановлено пунктами 12.4 - 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, в редакції, що була чинною на момент складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про надсилання такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 19-ОПП (додаток 25).

Однак, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів направлення вищевказаного повідомлення за формою N 18-ОПП та внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність ТОВ «Лео Принт» за місцезнаходженням.

Враховуючи викладене, твердження відповідача про відсутність ТОВ «Лео Принт» за місцезнаходженням є необґрунтованим та не може бути підставою для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Лео Принт» було анульоване, оскільки таке анулювання відбулося після завершення господарських операцій вказаного підприємства з позивачем по справі.

Та обставина, що позивачем станом на час проведення перевірки (20.11.2014 р. - 26.11.2014 р.) не було проведено оплату послуг, наданих ТОВ "Лео Принт", на думку колегії суддів, не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки, за приписами п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права на податковий кредит може бути не лише дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, а й дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, - в залежності, яка з цих подій відбулась раніше.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по відносинам із контрагентом ТОВ «Лео Принт».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.12.2014 р. №0016951501 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7031,25 грн., в т.ч.: за основним платежем 6025,00 грн., за штрафними санкціями 1506,25 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м .Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р. по справі № 820/4046/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 22.09.2015 р.