Постанова

від 04.08.2015 по справі 820/5493/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 серпня 2015 р. № 820/5493/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Ставрова С.Ю.,

представника відповідача - Шляхти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна-С»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лагуна-С», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2015 року №0001242201 та №0001252201.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, тому є неправомірними та прийнятими з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна - С» (податковий номер 31641844) з питань дотримання вимог податкового, законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Вказана перевірка проведена на підставі постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 11.11.2014 р. начальника СЧ СВ УМВС України на Південній залізниці Заседа Л.С.

За наслідками вказаної перевірки складений акт від 07.04.2015 р. №1102/20-34-22-01-05/31641844, у висновках якого вказано, що встановлено порушення:

- ст.44 та п.135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, ст.138 Податкового кодексу

України завищено:

- доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 32201334 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 13597463 грн., за 2014 рік на суму 18603871 грн.;

- витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на

прибуток на загальну суму 30800450 грн., в т.ч за 2013 рік 13024935 грн., за 2014 рік 17775

грн.

- ст. 181, 183 Податкового кодексу України ТОВ «Лагуна-С» занижено податок на

додану вартість на загальну суму 3533050 грн., у т.ч. за березень 2013 року - 150000 грн., квітень 2013 року - 248928 грн., травень 2013 року - 305511 грн., червень 2013 року - 114156 грн., липень 2013 року - 241946 грн., серпень 2013 року - 572583 грн., вересень 2013 року - 300447 грн., жовтень 2013 року - 87917 грн., листопад 2013 року - 220300 грн., грудень 2013 року - 238549 грн., лютий 2014 року - 311141 грн., квітень 2014 року - 397409 грн., травень 2014 року - 342163 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.04.2015 року №0001242201, яким за порушення гл.5 п.10 ст.183 Податкового кодексу України підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 3533050,0 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 883262,50 грн. та №0001252201, яким за порушення абз.1 п. 121.1 ст.121 ПК України, підприємству позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 510,0 грн.

Слід зазначити, що вказані порушення відповідач встановив виключно на підставі первинних документів, що були вилучені в межах кримінального провадження, та які надані для ознайомлення начальником СЧ СВ УМВС України на Південній залізниці, а саме лише на підставі виписок банку за період з 01.01.2013 р. по 31.05.2014 р.

В акті перевірки відповідач зазначає, що за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. підприємство позивача задекларувала податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 0 грн. (а.с.43).

Крім того, на підставі виключно банківських виписок, перевіряючими в акті вказано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Лагуна - С» за період 2013-2014 роки одержано дохід у сумі 18773921 грн. (а.с. 49).

Відповідач в акті перевірки зазначає, що ТОВ «Лагуна-С» у перевіряємому періоді не був зареєстрований як платник ПДВ, а відповідно до банківської виписки обсяг 300000 грн. без ПДВ ТОВ «Лагуна-С» було перевищено вже після 01.02.2013 року. Обсяг доходу за період з 01.01.2013 по 01.02.2013 року складає 357187,84 грн. Тож, ТОВ «Лагуна-С» до 10 березня 2013 року необхідно було надати до ДПІ у Московському р-ні м. Харкова заяву про реєстрацію платником ПДВ.

Враховуючи викладене, відповідач в акті перевірки робить висновок про порушення позивачем ст.181 та 183 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «Лагуна-С» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 р. по 31.05.2014 р. в сумі 3533050 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії і відображених в акті висновків на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Відповідно до п. 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відтак, роблячи висновок в акті перевірки про обов'язок позивача зареєструватися в якості платника податку на додану вартість у березні 2013 року, відповідач повинен встановити декілька обов'язкових умов: загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню. Проте, акт перевірки позивача не містить посилання на конкретні фінансово-господарські операції, відповідачем не встановлено конкретні товари або послуги, сума від реалізації або надання яких повинна оподатковуватися податком на додану вартість; загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг за останні 12 календарні місяці.

Отже, стверджуючи про обов'язок позивача зареєструватися в якості платника податку на додану вартість та виходячи з вимог пункт 183.2 статті 183 Податкового кодексу України (у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу), відповідач вважає, що позивачем досягнуто обсяг оподатковуваних операцій від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, нараховану (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, тобто, на думку відповідача, перевищення позивачем досягнуто у лютому 2013 року, оскільки зазначає про обов'язок здійснення реєстрації в якості платника податку на додану вартість у березні 2014 року.

Проте, роблячи висновки про досягнення позивачем обсягу оподатковуваних операцій у лютому 2013 року, відповідач жодним чином не досліджує ні загальну суму від здійснення операцій від постачання товарів послуг за 12 останніх календарних місяців (за 2012-2013 рік), не встановлює товари або послуги, які мають бути оподатковані податком на додану вартість, не встановлює загальну суму від здійснення господарських операції у лютому 2013 року, досягнення у сукупності якої призвело до обов'язкової умови для реєстрації в якості платника податку на додану вартість, не посилається (не зазначає перелік та реквізити первинних документів), які підтверджують факт перевищення (досягнення) певного обсягу оподатковуваних операцій.

Суд звертає особливу увагу на те, що вказані вище висновки контролюючого органу зроблені виключно на підставі банківських виписок, наданих членом слідчої групи, які отримані в рамках кримінального провадження. Жодних первинних документів під час проведення перевірки відповідачем не досліджувалось, на які містяться посилання в таблиці на сторінках акту 37 -42.

Проте, для встановлення та підтвердження факту порушення суб'єктом господарювання правил реєстрації в якості платника податку на додану вартість та сплати податку на додану вартість до бюджету, сума оподатковуваних операцій має бути розрахована із сукупності суми доходу від постачання товарів/послуг за 12 останні календарні місяці, а не за 17 календарних місяців (з 01.01.2013 р. по 31.05.2014 р.), як це зроблено відповідачем(а.с.44).

Крім того, в акті перевірки, відповідач лише зазначив про обов'язок позивача зареєструватися в якості платника податку на додану вартість з березня 2013 року та визначив дохід позивача за 2013-2014 роки, відповідно, встановив недоплачену до бюджету суму податку на додану вартість, проте, не зазначив період в якому було допущене податкове порушення, фінансово-господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Суд звертає увагу на те, що позивач неодноразово звертався до контролюючого органу з заявами про реєстрацію платника податку на додану вартість, з наданням первинних документів, які знаходились у відповідача під час перевірки. Однак відповідач відмовляв в такій реєстрації, посилаючись на недотримання вимог податкового кодексу України.

Таким чином, встановлення відповідачем факту досягнення (завищення) обсягу оподатковуваних господарських операцій та обов'язок позивача зареєструватися в якості платника податку на додану вартість у березні 2013 року, взагалі є загальним твердженням відповідача, яке не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України та не підтверджується доказами, які можливо було б враховувати в якості підтвердження встановлення факту податкового правопорушення.

Стосовно визначення відповідачем грошового зобов'язання в розмірі 510 грн., суд зазначає наступне.

Пункт 109.1 статті 109 Податкового кодексу України визначає податкове правопорушення як протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Таким чином законодавством передбачено відповідальність платника за ненадання ним контролюючому органу відповідних документів саме при здійсненні податкового контролю, у випадках передбачених Податкового кодексу України.

В ході розгляду даної справи, відповідачем не надано суду жодного документа, який би фіксував факт ненадання документації, а також яких саме документів та коли такі документи вимагались.

Судом встановлено, що відносно позивача в акті перевірки, не було встановлено порушень введення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Крім того, суд не бере до уваги пояснення відповідача стосовно складання акту про втрату документів, оскільки вказаний акт складався в рамках проведення перевірки за наказом №1882 від 18.12.2014 р., а не наказом №316 від 27.03.2015 р., відповідно якого проведена перевірка в рамках даного предмету позову.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідачем неправомірно застосовано щодо позивача суму штрафних санкцій у розмірі 510,0 грн. на підставі п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України по спірному податковому повідомленню-рішенню, оскільки позивачем вимоги п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України порушено не було.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на контролюючі органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Згідно зі статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-С" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.04.2015 року №0001242201 та №0001252201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-С" (код ЄДРПОУ 31641844) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 487.20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко