Постанова

від 05.08.2015 по справі 909/55/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 909/55/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Губенко Н.М., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення та постановуГосподарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 у справі№ 909/55/15 Господарського суду Івано-Франківської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФК Тера" простягнення завданих збитків в розмірі 10437,29 грн. за участю представників сторін:

позивача: Новіков С.Ю., дов. від 29.12.2014 б/н

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФК Тера" про стягнення завданих збитків в розмірі 10437,29 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 у справі № 909/55/15 (суддя Скапровська І.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Кравчук Н.М., суддів Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 у справі № 909/55/15, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень не надали належної правової оцінки висновкам Державної фінансової інспекції України та обставинам необґрунтованого завищення відповідачем вартості робіт, що призвело до завдання збитків позивачу, не зазначили та не навели правового обґрунтування відхилення доводів позивача та порушили норми ст.ст. 22, 611, 623 ЦК України та ст.ст. 217, 224-225 ГК України.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.12.2010 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІФК Тера" (підрядник) було укладено договір № 167/9999076823 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується розробити робочий проект "Реконструкція котельні на КС Боярка Боярського ЛВУМГ", а замовник зобов'язується на умовах цього договору прийняти від підрядника виконану роботу та оплатити її (п. 1.1 договору).

Згідно із п.п.3.1, 3.2 договору загальна сума договору складає 293072,00 грн., яка не може бути збільшена на час дії договору

Пунктом 6.1 договору встановлено, що при умові відсутності у замовника претензій до виконаної роботи, приймання її замовником здійснюється шляхом підписання акта здачі - прийому виконаних робіт протягом 10 (десяти) днів з дня отримання цього акта від підрядника з обов'язковим додержанням положень ст. 853 Цивільного кодексу України.

Розроблена під час виконання за цим договором проектно-кошторисна документація вважається переданою замовнику з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-прийому виконаних робіт (п. 6.4 договору).

Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що на виконання умов договору підрядник виконав, а замовник прийняв роботи на загальну суму 272288,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 27.12.2012, та оплатив їх.

Будь-яких претензій щодо невиконання або неналежного виконання відповідачем умов договору по розробці робочого проекту, недоліків з приводу виконаних робіт, вартості виконаних робіт сторонами не заявлялось.

17.09.2014 Державною фінансовою інспекцією в м. Києві проведено перевірку правильності застосування підрядником коефіцієнтів при виконанні договору та кошторису на проектні (вишукувальні) роботи (ф. 2-П) "п.2" та "п.3" за період з 01.10.2012 по 31.05.2014, в результаті якої були виявлені порушення виконання умов договору та додатків до договору на суму 10437,29 грн.

Так, як зазначено судами, вказаною перевіркою було встановлено завищення вартості робіт на загальну суму 2168,17 грн. (з ПДВ), так як відповідно до збірника цін на проектні роботи для будівництва Розділом № 64 "Газообладнання та газопостачання промислових підприємств, будівель і споруд, зовнішнього електроосвітлення" розрахунковий показник 0,8 (км.) розраховується до п. 3 таблиці № 64-4 зазначеного збірника, а не до п. 2 таблиці № 64-4, що призвело до порушення п. 4.2, п. 4.4 ДБН д. 1.1-7-2000. Також перевіркою встановлено завищення вартості робіт на загальну суму 8269,12 грн. (з ПДВ), оскільки відповідно до збірника цін на проектні роботи для будівництва Розділу № 64 "Газообладнання та газопостачання промислових підприємств, будівель і споруд, зовнішнього електроосвітлення" та Глави № 1 п. 3 "газорегуляторні пункти, контрольно - розподільчі пункти, внутрішнього пристрою газопостачання" повинен застосовуватись знижуючий коефіцієнт 0.5 до газорегуляторного пункту шафового типу до таблиці № 64-1, що призвело до порушення п. 4.2, п. 4.4 ДБН д. 1.1-7-2000.

22.10.2014 Державна фінансова інспекція України звернулася до позивача з листом № 05-14/1498 з вимогою про усунення виявлених ревізією порушень, зокрема зобов'язала стягнути завищену вартість виконаних робіт в розмірі 10437,29 грн., у т.ч. шляхом проведення претензійно-позовної роботи з Товариством з обмеженою відповідальністю "ІФК Тера".

На виконання вказаної вимоги позивач 24.11.2014 надіслав на адресу відповідача вимогу № 1 про повернення коштів у сумі 10437,29 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення,

Відмова відповідача відшкодувати вартість завищення підрядних робіт стала підставою звернення позивача до суду із позовом про стягнення завданих збитків в розмірі 10437,29 грн.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що між сторонами у справі існують договірні відносини, в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, а сам лише акт Державної фінансової інспекції не є безумовним доказом наявності елементів цивільного правопорушення і вказані у такому акті порушення підлягають доказуванню стороною на загальних підставах.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в повному обсязі рішення суду першої інстанції на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, погодився із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції виходив з того, що сума договору, а також порядок її формування були чітко визначені у договорі, а відтак, завищення ціни вартості робіт, яке було встановлене Державною фінансовою інспекцією, не може кваліфікуватися як порушення умов договору підряду, виявлені фінансовою інспекцією порушення щодо вартості виконаних робіт не впливають на умови договірних відносин і не можуть їх змінювати, а сам акт Державної фінансової інспекції не може бути підставою для стягнення збитків.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності шляхом стягнення з останнього суми збитків, з огляду на недоведеність позивачем наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у позові з огляду на таке.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє виключно юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що правовідносини сторін виникли на підставі договору № 167/9999076823 від 16.12.2010 на розробку проектної документації.

Як передбачено ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно із ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання умов договору підрядник виконав, а замовник прийняв та оплатив роботи на загальну суму 272288,00 грн.; претензій щодо невиконання або неналежного виконання відповідачем умов договору по розробці робочого проекту, недоліків з приводу виконаних робіт, вартості виконаних робіт сторонами не заявлялось.

Таким чином, вимагаючи повернення частини виконаного за договором, позивач фактично вимагає перегляду ціни договору після його виконання, що є порушенням вказаних вимог чинного законодавства.

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставами для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, що полягає у порушенні зобов'язання (невиконання або виконання його з порушенням умов), та завдання у зв'язку з цим збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Виходячи з наведеного та встановлених фактичних обставин справи, враховуючи, що позивачем не доведено порушення відповідачем своїх зобов'язань, передбачених договором, та спричинення у зв'язку з цим збитків у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача у якості збитків.

При цьому господарськими судами обґрунтовано відхилено посилання скаржника на акт Державної фінансової інспекції, як на беззаперечний доказ завдання збитків, оскільки встановлені органами державної контрольно-ревізійної служби при проведенні контрольних заходів факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України, тобто сам лише акт перевірки не є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків та не звільняє сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів попередніх інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи даний спір по суті, господарські суди надали правильну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, в той час як доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції і постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 у справі № 909/55/15.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 у справі № 909/55/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Н. Губенко