Постанова

від 03.08.2015 по справі 904/909/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2015 року Справа № 904/909/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.

суддів: Науменка І.М., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання: Петровська А.В.

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреність №338-4016 від 03.02.2015 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2015 р. у справі

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Мелітополь, Запорізької області

до публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь, Дніпропетровської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ЗГО-Дарасунський", с.Констянтинівка, Мелітопольського району, Запорізької області

про стягнення заборгованості за договором поставки № 1205835 у загальному розмірі 64 233,00 грн.

за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь, Дніпропетровської області

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Мелітополь, Запорізької області

про визнання недійсним договору № 1/1 відступлення права вимоги від 14.11.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2015 р. у даній справі (суддя Фещенко Ю.В.) в задоволені первісного позову відмовлено у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладено на позивача - фізичну особу - підприємця ОСОБА_2. Зустрічний позов задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір № 1/1 відступлення права вимоги від 14.11.2014р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ЗГО - Дарасунський" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано посиланням на те, що договір № 1/1 про відступлення права вимоги від 14.11.2014 р. укладений з порушенням вимог чинного законодавства та п.15.6. договору поставки № 1205835 від 05.12.2012 р..

Не погодившись з даним рішенням, фізична особа - підприємець подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, задовольнити первісний позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції фактично договір визнано недійсним без залучення як сторони товариства з обмеженою відповідальністю "ЗГО -Дарасунський".

На думку скаржника, місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку про недійсність договорів про відступлення права вимоги з огляду на відсутність письмової згоди публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на їх укладення, оскільки при укладенні договору відбулась фактична передача права вимоги, а не зобов'язання.

У відзиві на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін, оскільки вважає рішення правомірним, винесеним у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ЗГО-Дарасунський" не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що явка позивача та третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2012 р. між публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (надалі покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ЗГО-Дарасунський" (надалі постачальник) укладено договір поставки № 1205835 (надалі договір поставки), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених договором.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31 грудня 2012 року, але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами (п.13.1. договору поставки).

Згідно п. 4.1. договору поставки загальна вартість товару за цим договором складає суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до даного договору.

Ціна кожного найменування товару, його сорту, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується в специфікації (додатку) до договору (п. 4.2. договору поставки).

Відповідно до п. 4.6 договору поставки, порядок оплати і форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях (додатках) до договору.

За специфікацію №1/1205835 до договору поставки постачальник здійснює поставку товару (зокрема, пневмодвигун ДАР-5Б) у кількості 4 шт., за ціною 14 040 грн. 00 коп.

У пункті 2 специфікації сторонами погоджено порядок розрахунків, а саме: покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару за фактом поставки протягом 35-ти календарних днів, з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар на склад покупця за умови виконання пункту 3.4., 9.2., датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

На виконання умов договору поставки постачальник здійснив покупцю поставку товару - пневмодвигуну ДАР-5Б на суму 14 040 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000038 від 21.12.2012 р., підписаному представниками сторін.

Вказаний товар було отримано представником покупця на підставі довіреності № 1477 від 20.12.2012 р.

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" оплату поставленого товару не здійснило, заборгованість складає 14 040 грн.

Пунктом 11.3. договору поставки сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар згідно з цим договором більше 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми несплаченого товару за кожний день прострочення, починаючи з 11-го календарного дня прострочення.

Позивач нарахував пеню за період прострочення з 05.02.2013 р. по 20.01.2015 р. в сумі 50 193,00 коп.

14.11.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ЗГО-Дарасунський" (надалі первісний кредитор) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір № 1/1 відступлення права вимоги (надалі договір відступлення права вимоги), відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги на одержання від боржника публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на загальну суму 14 040,00 грн. за видатковою накладною № РН-0000038 від 21.12.2012 р. та договором поставки №1205835 від 05.12.2012 р.

Пунктом 3 договору відступлення права вимоги сторони узгодили, що до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання зобов'язання, в тому числі стягувати передбачену договором поставки № 1205835 від 05.12.2012 пеню і штрафні санкції.

За п.6 договору відступлення права вимоги в момент підписання договору здійснюється перехід права вимоги (визначеної у пункті 1 договору) первісного кредитора, до нового кредитора.

09.12.2014 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 надіслав на адресу публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод фероспалавів" претензію, в якій повідомив про укладення договору відступлення права вимоги за договором поставки від 05.12.2012 р. №1205835 та просив сплатити заборгованість в сумі 14 040,00 грн., а також пеню в сумі 49 561,20 грн.

У відповідь на згадану претензію за № 16269-7578/4016 від 25.12.2014 р. публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" повідомило про неможливість розгляду претензії, оскільки до неї не надані документи, які підтверджують обставини, на підставі яких пред'явлена претензія, а також розрахунок претензії.

За таких обставин, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод "Феросплавів" заборгованості та пені за договором поставки від 05.12.2012 р. №1205835.

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до господарського суду з зустрічним позовом про визнання недійсним договору № 1/1 відступлення права вимоги від 14.11.2014 р., з посиланням на те, що цей договір було укладено всупереч положень п.15.6. договору, без відповідної згоди на це публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів".

Вирішуючи питання про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідно до цивільного законодавства, на виключення із загального правила щодо необов'язковості згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні, сторони договору можуть домовитись про можливість відступлення кредитором права вимоги виключно за згодою боржника.

Разом з тим, форма такої згоди, за відсутності законодавчо встановлених вимог, може бути довільною, врегульованою сторонами на власний розсуд і виражатися як у письмовій заяві, так і шляхом вчинення відповідних конклюдентних дій, зокрема, виконанням зобов'язання новому кредитору. Сторони також можуть погодити умовами основного договору заборону відступлення права вимоги, за наявності якої така угода буде абсолютно недійсною.

Пунктом 15.6 договору поставки № 1205835 від 05.12.2012 р. сторони узгодили, що постачальник має право передавати третім особам права та зобов'язання за договором лише за письмовою згодою сторін.

Матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів наявності обставини повідомлення боржника про заміну первісного кредитора у зобов'язанні новим кредитором та вчинення боржником дій з виконання зобов'язання новому кредитору, який набув право вимоги за договором поставки відповідно до спірного договору уступки права вимоги.

З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що договір № 1/1 про відступлення права вимоги від 14.11.2014 р., укладений з порушенням вимог чинного законодавства та договору поставки № 1205835 від 05.12.2012 р., а отже повинен бути визнаний недійсним.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Встановивши, що договір відступлення права вимоги є недійсним, господарський суд правомірно зазначив про відсутність підстав для задоволення первісного позову щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 1205835 від 05.12.2012 р. у загальному розмірі 64 233,00 грн.

Таким чином, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відстуність підстав для застосування строку позовної давності, відповідно до заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 від 16.03.2015 р. № 3513-4016.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що при укладенні договору про відступлення права вимоги відбулась фактична передача права вимоги, а не зобов'язання, що не суперечить п.15.6 договору поставки, оскільки наведене спростовується наведеним пунктом договору поставки.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2015 р. у справі № 904/909/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Постанова складена в повному обсязі 07.08.2015 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

Т.А.Верхогляд