Постанова

від 05.08.2015 по справі 17/301

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р. Справа№ 17/301

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання:

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Андрусенко Ю.С. за довіреністю від 31.12.2014;

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2015

за скаргою Державного підприємства "Вугілля України"

на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі №17/301 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця"

до Державного підприємства "Вугілля України"

третя особа Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця"

про стягнення 621478424,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення 621478424,17 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 у справі № 17/301 позовні вимоги Державного підприємства "Донецька залізниця" задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Вугілля України" на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" 581692176,36 грн. основного боргу, 10000000,00 грн. пені, 4837669,92 грн. трьох процентів річних, 949555,90грн. інфляційних збитків, 25500,00 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 10052,64 грн. витрат, пов'язаних з оплатою експертного дослідження; в іншій частині позову відмовлено.

17.02.2011 на виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 17/301 від 08.11.2010 видано відповідний наказ.

12.06.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Вугілля України" надійшла скарга на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі № 17/301 у задоволенні скарги Державного підприємства "Вугілля України" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №17/301 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Державне підприємство "Вугілля України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу суду скасувати та задовольнити скаргу на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"» передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В. та Чорної Л.В.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у зв'язку з перебуванням судді ЧорноїЛ.В. у відпустці для розгляду справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Жука Г.А. та Кропивної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 прийнято вказану апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 05.08.2015.

В судове засідання 05.08.2015 з'явився представник відповідача.

Представники позивача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що явка представників учасників судового процесу у засідання апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції за наявними в справі матеріалами, за відсутності представників позивача, повідомлених належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Київ скасувати, направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Київ.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, у своїй скарзі боржник - ДП "Вугілля України" просить суд, визнати недійсною та незаконною вимогу №13-0-35-3319/9-2 від 02.06.2015 та скасувати вимогу №13-035-3319/9-2 від 02.06.2015.

В обгрунтування своєї скарги, скаржником зазначено, що у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження ВП № 39997777 з примусового стягнення з боржника - Державного підприємства "Вугілля України" заборгованості, в тому числі за рішенням Господарського суду міста Києва у справі №17/301.

03.06.2015 Державним підприємством "Вугілля України" отримано вимогу від 02.06.2015 вих. №13-0-35-3319/9-2 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С., в якій держаний виконавець на підставі ст. ст. 5, 11, 55, 90 Закону України "Про виконавче провадження", вимагав у божника надати до відділу договори відступлення права вимоги, укладені ДП "Вугілля України" та ДП "Державна вугільна компанія"; повну інформацію щодо виконання умов зазначених договорів відступлення права вимоги, надходження коштів по ним із зазначенням рахунків грошових сум і дат надходження.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №17 від 21.01.2015 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" встановлено, що Міністерство юстиції України є правонаступником Державної виконавчої служби.

Проте, скаржник зазначає, що на його адресу, як сторони у виконавчому провадженні, не надходила постанова Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про прийняття зведеного виконавчого провадження №39997777, як це передбачено п.п. 6.4., 6.6., п. 6.7. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Таким чином, на думку скаржника, здійснення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженні №39997777 іншим органом ДВС, який не відкривав виконавче провадження, не приймав його до виконання та не оформив передачі виконавчих документів, які підтверджують перехід повноважень від одного органу ДВС до іншого, не повідомлення учасників виконавчого провадження та порушення порядку реєстрації виконавчих документів в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, є незаконним та безпідставним, у зв'язку із чим, є підстави для визнання недійсною, незаконною та скасування вимоги №13-0-35-3319/9-2 від 02.06.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Пунктом 1.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, установ, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення (п. 1.7., п. 1.8.).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

У вимозі від 02.06.2015 вих. №13-0-35-3319/9-2 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С., в якій держаний виконавець на підставі ст. ст. 5, 11, 55, 90 Закону України "Про виконавче провадження", вимагав у божника надати до відділу договори відступлення права вимоги, укладені ДП "Вугілля України" та ДП "Державна вугільна компанія"; повну інформацію щодо виконання умов зазначених договорів відступлення права вимоги, надходження коштів по ним із зазначенням рахунків грошових сум і дат надходження.

Постановою Кабінету Міністрів України №17 від 21.01.2015 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" постановлено: ліквідувати Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб); установлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сфері, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб); утворити комісії з ліквідації Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби.

У зв'язку із зазначеним вказані функції переходять до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Пунктом 1.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 визначено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження", на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Таким чином, обов'язки з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №17/301 про стягнення з боржника - Державного підприємства "Вугілля України" заборгованості, покладається на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого перейшли функції Державної виконавчої служби з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів.

При цьому, у відповідності до вищенаведених положень чинного законодавства, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не являється іншим органом ДВС та виконавче провадження №39997777 не передавалось від одного органу ДВС до іншого, а тому посилання скаржника на порушення державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України п.п. 6.4., 6.6., 6.7. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 визнаються судом безпідставними.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що обставини, викладені ДП "Вугілля України" у своїй скарзі не свідчать про наявність підстав для визнання недійсною, незаконною вимоги №13-0-35-3319/9-2 від 02.06.2015 та її скасування.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012р. за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно визнано доводи скаржника необґрунтованими та відмовлено у задоволенні скарги Державного підприємства "Вугілля України" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

З огляду на зазначене, судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвалу суду у даній справі, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі №17/301 залишити без змін.

3. Матеріали справи №17/301 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

С.А. Пашкіна