Ухвала

від 30.01.2015 по справі 152/2241/14-ц

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/2241/14-ц

2/152/20/15

У Х В А Л А

30 січня 2015 року Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді - Славінської Н.Л.,

з участю:

секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,

прокурора - Килівник Я.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом прокурора Шаргородського району Вінницької області в інтересах Управління соціального захисту населення Шаргородської РДА до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 12899,85 грн.,

встановив:

Прокурор Шаргородського району звернувся до Шаргородського районного суду в інтересах Управління соціального захисту населення Шаргородської РДА з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення сум сплаченої тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину.

Просить стягнути з відповідача на користь держави в особі УСЗН кошти виплаченої допомоги ОСОБА_4 в сумі 12899,85 грн.

В судовому засіданні 23.01.2015 року представник відповідача адвокат ОСОБА_3 заявила клопотання про закриття провадження у справі, яке підтримано відповідачем, зсилаючись на те, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку ЦПК України, а підлягає розгляду в порядку КАС України, а також просить вирішити питання про стягнення на користь відповідача судових витрат в сумі 1000 грн.

Клопотання мотивує тим, що п.5 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх не відоме встановлено, що тимчасова допомога призначається і виплачується за місцем проживання (перебування) одного із батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), управлінням праці і соціального захисту населення районної, районної у м.м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурним підрозділом з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення). Тому, на думку відповідача та його представника, УСЗН Шаргородської РДА є суб'єктом владних повноважень, оскільки виникає спір між сторонами з приводу здійснення органом владних повноважень делегованих йому законом функцій щодо контролю за розподілом бюджетних коштів, спрямованих на виплату тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів. Такий спір, на думку відповідача та його представника, підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, що випливає із роз'яснень п.31 постанови Пленуму ВССУ за №3 від 01.03.2013 року.

Враховуючи, що Шаргородський районний суд при винесенні ухвали про відкриття провадження у справі від 18.12.2014 року не з'ясував всіх обставин, не надав їм належної оцінки, чим порушив норми процесуального права, просять винести ухвалу про закриття провадження в означеній справі.

Прокурор Килівник Я.О. та представник УСЗН Шаргородської РДА ОСОБА_1 просили у задоволенні вказаного клопотання відмовити, зсилаючись на те, що предметом спору є стягнення з відповідача коштів, які були нараховані та сплачені державою в особі УСЗН Шаргородської РДА на користь ОСОБА_4, а не спір з приводу правильності нарахування позивачем цих коштів, тому спір повинен розглядатися в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

З приводу клопотання суд вислухав думки учасників судового розгляду і прийшов до висновку, що воно задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ст.1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України та роз'ясненнями, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні та суспільні інтереси (ч.2 ст.3ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України).

Так, пунктом 1 ч.1 ст.205 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.3 ст.50 КАС України встановлено, що відповідачем у адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом, а ч.4 ст.50 КАС України передбачено випадки, коли громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «По деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», «якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК . Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС , не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права».

З матеріалів цивільної справи вбачається, що спір виник із сімейних правовідносин щодо сплати аліментів, який регулюється нормами СК України, а предметом заявленого позову прокурором Шаргородського району в інтересах УСЗН Шаргородської РДА є стягнення з відповідача сплачених позивачем сум тимчасової допомоги на дитину в розмірі 12899,85 грн., у зв'язку із неспроможністю відповідача утримувати дитину, яка підлягає стягненню з платника аліментів на підставі ст.181 СК України та поверненню в Державний бюджет України.

Відтак, суд вважає, що, хоча в означеному спорі бере участь суб'єкт владних повноважень - УСЗН Шаргородської РДА, який, відповідно до Положення про УСЗН Шаргородської РДА, затвердженого розпорядженням голови РДА від 21.05.2013 року за №94, забезпечує, в тому числі, призначення та виплату адресних соціальних допомог, компенсацій, встановлених законодавством, надання, відповідно до законодавства, державної допомоги сім'ям з дітьми, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, але вказаний спір не є публічно-правовим і управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, що дає підставу зробити висновок про те, що це спір про право цивільне, який слід розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Зазначене узгоджується із положеннями ст.8 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», якими передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, та з положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків… має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…

З огляду на аналіз вище зазначених норм ЦПК України та норм міжнародного права, суд вважає що клопотання про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає, а також з цих же підстав вважає такими, що не заслуговують на увагу, посилання представника відповідача на роз'яснення, що містяться в п.31 вказаної вище постанови Пленуму ВССУ, оскільки ці роз'яснення не стосуються та не подібні до тих правовідносин, що виникли при розгляді вказаного цивільного спору.

Керуючись ст.ст.168, 210 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката ОСОБА_3 про закриття провадження у справі - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя :