Рішення

від 03.08.2015 по справі 646/5481/14-ц

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/5481/14-ц

№ производства 2/646/285/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2015 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Чудовського Д.О.,

при секретарі судових засідань - Козар К.О., Москальовій С.В., Косовій Т.В., Кравчук Ю.В., Жура О.В.,

за участю позивача - ОСОБА_6,

відповідача - ОСОБА_7,

представників відповідачів - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

представника органу прокуратури - Кадигроб А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Приватного підприємства «Ікар-97», ОСОБА_7 про визнання незаконними дій та бездіяльності виконавчих служб по виплаті аліментів, стягнення суми, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з даним позовом, який в подальшому уточнила (т. 2 а.с. 57-68), в обґрунтування позову зазначила, що рішенням суду від 20.12.2004 року з ОСОБА_7 на її користь стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі ? частини зі всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 20.10.2004 року і до досягнення дитиною 23-річного віку, на підставі якого 30.12.2014 року видано виконавчий лист, що знаходився на виконанні Червонозаводського ВДВС та 30.06.2006 року було закінчено виконавче провадження, з тих підстав, що підприємство де працює ОСОБА_7 знаходиться на території Фрунзенського району м. Харкова та виконавчий документ було направлено для виконання до Фрунзенського ВДВС. При винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, як вважає позивач, державним виконавцем невірно зроблено розрахунок заборгованості по аліментам, оскільки ОСОБА_7 в період часу з 20.10.2004 року по 01.06.2004 року ніде не працював, а тому розмір суми аліментів повинен був бути розрахований виходячи з середньої заробітної плати по Червонозаводському району м. Харкова, а також державний виконавець почав здійснювати нарахування аліментів з 03.11.2005 року, хоча повинен був з 20.12.2004 року. Крім того, 11.06.2009 року рішенням суду стягнуто с ОСОБА_7 на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі ? частини зі всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 10.03.2009 року і до досягнення дитиною 23-річного віку, тобто до 23.10.2009 року та на підставі якого було видано виконавчий лист, що знаходився на виконанні у Фрунзенському ВДВС. Вказані виконавчі листи Фрунзенським ВДВС були направлені для стягнення з заробітної плати до ПП «Ікар-97», при цьому зазначивши занижений розрахунок заборгованості по аліментам. ПП «Ікар-97» в свою чергу здійснювали виплату лише заборгованості по аліментам та не здійснювали нарахування та перерахування суми аліментів за всі інші роки, а державний виконавець в свою чергу не здійснював контроль за цим. Також, Фрунзенським ВДВС невірно здійснив розрахунок заборгованості по аліментам в період коли ОСОБА_7 не працював. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить визнати незаконними дії та бездіяльність Фрунзенського ВДВС та Червонозаводського ВДВС по виконанню рішення суду про стягнення аліментів, визнати незаконними дії ПП «Ікар-97», стягнути з ОСОБА_7 заборгованість по сплаті аліментів, пеню за прострочення сплати аліментів, стягнути з відповідачів матеріальну та моральну шкоду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_7 проти задоволення позову заперечував, а також надав свої заперечення в яких вказав, що рішення суду про стягнення аліментів виконані, вимоги стосовно невірного розрахунку суми заборгованості по аліментам є безпідставними, оскільки належних доказів позивачем надано не було, а також не надано доказів спричинення моральної шкоди.

Представник відповідача ПП «Ікар-97» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та надав свої заперечення в яких було вказано, що рішення суду від 20.12.2004 року виконано, а рішення суду від 11.06.2009 року виконано з урахуванням визначеної державним виконавцем суми заборгованості, яка в свою чергу позивачем не оскаржувалась, та виконавчий лист було повернуто до Фрунзенського ВДВС у зв'язку із звільненням 02.02.2009 року ОСОБА_7 з підприємства, у зв'язку з чим вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Представник відповідача Фрунзенського ВДВС заперечувала проти позовних вимог та вказала, що дійсно в проваджені Фрунзенського ВДВС перебували виконавчі листи, видані на підставі судових рішень від 20.12.2004 року та від 11.06.2009 року, та при виконанні яких були вчинені усі виконавчі дії та після звільнення ОСОБА_7 з ПП «Ікар-97» вказані виконавчі листи направлені до Червонозаводського ВДВС за місцем проживання боржника.

Представник відповідача Червонозаводського ВДВС заперечувала проти задоволення позовних вимог та вказала, що судові рішення про стягнення аліментів виконані та заборгованість по сплаті аліментів відсутня.

Прокурор у судовому засіданні вказала, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 03.11.2005 року Червонозаводським районним судом м. Харкова був виданий виконавчий лист по справі № 6880/2004 про стягнення з ОСОБА_7 аліментів у розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно на користь ОСОБА_6 на утримання доньки, починаючи з жовтня 2004 року та до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 75).

Крім того, 24.07.2009 року Червонозаводським районним судом м. Харкова по справі № 2-1624/09 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_7 аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання дочки у розмірі ? частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 10 березня 2009 року до досягнення дитиною 23-річного віку, тобто до 23.10.2009 року (т. 1 а.с. 77).

Згідно відомостей зазначених у вказаних виконавчих листах, вони перебували на виконанні у Червонозаводському ВДВС, Фрунзенському ВДВС та направлялись для стягнення аліментів з заробітної плати до ПП Ікар-97» та станом на 07.04.2011 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня.

Відповідно до довідки ПП «Ікар-97» від 14.07.2014 року, ОСОБА_7 працював на даному підприємстві з 20.03.2006 року по 02.02.2009 року та з 07.05.2010 року по 23.04.2012 року (а.с. 99-101).

Відповідно до ст. 195 СК України (в редакції чинній станом на день проведення виконавчих дій) заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Таким чином, оскільки ОСОБА_7 в період з 20.10.2004 року по 19.03.2006 року та з 03.02.2009 року по 06.05.2010 року не працював, розмір аліментів обчислювався виходячи з середньої заробітної плати по Харківській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що рішення суду про стягнення аліментів виконані та заборгованість по сплаті аліментів відсутня, а також розрахунок суми аліментів був проведений у відповідності до законодавства і позивачем в свою чергу не доведено зворотного, позовні вимоги в частині визнання дій та бездіяльності виконавчих служб по виплаті аліментів, стягнення коштів задоволенню не підлягають.

Окремо суд зазначає, що позивачем розрахунок заборгованості по аліментам, на підставі якого здійснювались виплати аліментів, не оскаржувався.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки в судовому засіданні не встановлено порушення прав позивача відповідачами позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

У відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору судові витрати підлягають компенсуванню за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись: ст. 195 СК України, ст. 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_6 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Приватного підприємства «Ікар-97», ОСОБА_7 про визнання незаконними дій та бездіяльності виконавчих служб по виплаті аліментів, стягнення суми, відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 07.08.2015 року.

Суддя Д.О. Чудовський