Рішення

від 22.06.2016 по справі 646/5481/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/146/16 Головуючий 1-інст. - ОСОБА_1

Справа № 646/5481/14-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія: визнання незаконними дій та

бездіяльності виконавчих служб по виплаті

аліментів, стягнення суми, відшкодування

моральної шкоди

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів - КРУГОВОЇ С.С.,

- ОСОБА_2,

секретаря - Пруднікової О.В., Прологаєвої А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 21.01.2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Приватного підприємства «Ікар -97», ОСОБА_4 про визнання незаконними дій та бездіяльності виконавчих служб по виплаті аліментів, стягнення сум, пені, відшкодування матеріальної іморальної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року позивач звернулась до Червонозаводського районного суду міста Харкова з указаним позовом, в якому, з урахуванням подальших уточнень, просила визнати незаконними дії та бездіяльність Фрунзенського ВДВС, Червонозаводського ВДВС ХМУЮ по виконанню рішення суду про стягнення аліментів, визнати незаконними дії ПП «Ікар-97» по навмисному неправильному нарахуванні та перерахуванні аліментів та заборгованості ОСОБА_4, стягнути на її користь з ОСОБА_4 заборгованість по сплаті аліментів із застосуванням індексу інфляції в розмірі 35907,09 грн., 102,23 грн. витрат на отримання довідки з Головного управління статистики, 5000,00 грн. у відшкодування моральної і матеріальної шкоди, 326 032,77 грн. пені за прострочення сплати аліментів; з Фрунзенського та Червонозаводського ВДВС ХМУЮ і ПП " Ікар-97" по 1500,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилалась на те, що рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20.12.2004 року з ОСОБА_4 на її користь стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 20.10.2004 року і до досягнення дитиною 23-річного віку.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 11.06.2009 року розмір аліментів, стягнутих на її користь з ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5 до досягнення нею 23-річного віку був визначений в 1/4 частці від усіх видів його заробітку щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 10.03.2009 року.

Виконавчий лист на виконання цього рішення виданий 11.06.2009 року.

30.12.2004 року на виконання рішення від 20.12.2004 року був виданий виконавчий лист, який з 31.01.2005 року знаходився на виконанні державного виконавця Червонозаводського ВДВС, постановою якого від 30.06.2006 року виконавче провадження було закінчено з тих підстав, що місце роботи боржника знаходиться на території Фрунзенського району міста Харкова і виконавчий докумеент було передано до Фрунзенського ВДВС ХМУЮ із визначенням заборгованості в розмірі 2997,37 грн. При цьому перерахунок заборгованості було зроблено не з дати, визначеної судом, а на розсуд державного виконавця.

14.06.2010 року Фрунзенським ВДВС ХМУЮ відкрито виконавче провадження за цим виконавчим документом. 30.07.2006 року виконавчий документ було направлено для виконання - за місцем роботи боржника.

Відповідно до листа Червонозаводського районного управління юстриції від 08.06.2005 року державний виконавцем Червонозаводського ВДВС станом на 08.06.2005 року не прийнято жождних дій з примусового стягнення аліментів.

За рішенням від 20.12.2004 року аліменти з ОСОБА_4 були стягнуті, починаючи 20.10.2004 року. З 20.10.2004 року по 01.06. 2006 року ОСОБА_4 не працював, тому виходячи з середнього заробітку по Червонозаводському району міста Харкова заборгованість зі сплати аліментів за вказаний час складає 5380,75 грн, проте державним виконавцем вона навмисно була визначена в розмірі 2997,37 грн., а її нарахування здійснено не з 20.10.2004 року, а з 03.11.2005 року.

Фрунзенський ВДВС ХМУЮ свого розрахунку заборгованості не провів, безпідставно вказував на знищення виконавчого провадження за актом від 25.02.2013 року, у той час як вона знаймилась з цим провадженням у травні 2013 року.

Посилаючись на знищення виконавчого провадження Фрунзенський ВДВС не може надати розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, а посадові особи ПП "Ікар-97" навмисно приховують доходи ОСОБА_4, не зазначають ким він працював на підприємстві, тому вона змушена була надати свій розрахунок, відповідно до якого загальна заборгованість становить 24873,67 грн., а сума перерахованих ПП "Ікар-97" аліментів - 12888,66 грн.

Листами державного виконавця Фрунзенського ВДВС до ПП"Ікар-97» було надіслано розпорядження від 07.05.2006 року про стягнення з ОСОБА_4 50% заробітної плати : 25% аліментів та 25% - заборгованості, проте підприємство здійснювало паралельно тільки по дві виплати заборгованості, зовсім не перераховували аліментів, а державним виконавцем всупереч вимогам Інструкції про здійснення виконавчих дій контроль за нарахуванням аліментів не здійснювався.

Отже заборгованість виникла з вини Фрунзенського ВДВС, що підтверджено і листами прокуратури Харківської області.

Відповідно до матеріалів справи з березня 2009 року ОСОБА_4 не працював. Заборгованість на 02.02.2009 року склала 2192,58 грн., сплата аліментів мала закінчитися у жовтні 2009 року.

Державним виконавцем невідомо з яких міркувань нарахована заборгованість по виконавчому листу 1634,37 грн., у той час як за її розрахунком заборгованість за березень-жовтень 2009 року має становити 7154,73 грн.

Вважала, що з ОСОБА_4 підлягає стягненню 3% річних за прострочення грошового зобов"язання, індекс інфляції та пеня.

Крім того, діями всіх відповідачів їй завдано матеріальну та моральну шкоду, оскільки через їх неправомірні дії вона змушена була сама утримувати дочку. Через втрату здоров"я вона стала інвалідом 2-ї групи і не змогла виконувати роботу, яка приносила гідний дохід. Для забезпечення доньці повноцінного рівня життя, працювала на трьох роботах, протягом тривалого часу зверталась до державних органів за захистом своїх порушених прав.

Рішеннями Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2015 року та додатковим рішенням цього ж суду від 21.01.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом неповно з'ясовані всі обставини справи, не досліджені всі його доводи та не надано їм належної оцінки.

Зазначає, що рішення постановлено судом без розрахунку нарахування аліментів за період з жовтня 2004 року по жовтень 2009 року,

Вказує, що всупереч ст. 168, п.3, п.4, ч.1 ст. 210 ЦПК України її клопотання не тільки не задовольнялись, а ще й не розглядались, тільки зачитувались частини клопотань без винесення відповідних ухвал.

Стверджує, що відповіді Фрунзенського та Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції сфальсифіковані, надані без законного нарахування аліментів.

Суд необгрунтовано не витребував у виконавчих служб законного нарахування виплати аліментів за період з жовтня 2004 року по жовтень 2009 рік, а також не розглянув її законний розрахунок аліментів за вказаний період.

Також зазначає, що виконавча служба у період, коли ОСОБА_4 не працював жодного разу не зверталась до податкової інспекції та міліції для з'ясування можливого місця його роботи. Судом не розглянуто її клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження.

Вказує, що суд не звернув увагу на її заперечення розглядати справу без участі представника приватного підприємства «Ікар -97», а в рішенні вказав що представник ПП «Ікар-97» заперечував проти її позовних вимог.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції від 21.01.2016 року ОСОБА_3 просить про його скасування та ухвалення нового рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, прийнявши до уваги наявний розрахунок заборгованості.

В обгрунтування скарги посилається на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновку суду про відсутність заборгованості ОСОБА_4 зі сплати аліментів обставинам справи, оскільки така заборгованість має місце до теперішнього часу. При цьому судом наданий нею розрахунок не прийнято до уваги і не витребувано від виконавчих служб розрахунку обчислення аліментів, без якого неможливо визначитися з питання правильності здійснених виплат та повноти цих виплат.

Згідно її розрахунку нарахування аліментів мало складати загальну суму 24873,67 грн., фактично їй виплачено 12888,66 грн., заборгованість в розмірі 11985,01 грн. дотепер не виплачено.

Вважає, що причинами утворення заборгованості є дії ПП "Ікар", яке неправильно нараховувало аліменти, укривало доходи ОСОБА_4

Судом не з"ясовано яким чином можливо було без нарахування аліментів визначити заборгованість боржника станом 12.07., 11.08.,18.09.2006 року.

Також суд не звернув уваги на те, що відповідно до розрахунку, зазначеному в довідці ПП " Ікар" підприємство виплачувало незрозуміло яким чином обраховану заборгованість в розімір 25% від заробітку та нараховувало 25% відсотків аліментів, але не виплачувало їх. До того ж ЗУ "Про виконавче провадження" передбачає при наявності заборгованості утримувати 50% заробітку на її погашення та виплачувати поточні аліменти.

Державними виконавцями Фрунзенського і Червонозаводського відділів виконавчої служби всупереч вимгам ЗУ "Про виконавче провадження" не здійснювався контроль за нарахуванням та перерахуванням аліментів.

Вважає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання має сплатити грошову суму з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення. З урахуванням довідки Головного управлівння статистики індекс споживчих цін за період з жовтня 2004 по грудень 2014 року становить 2,996, тому заборгованість з урахуванням цього індексу становить 35907,09 грн.

Вказує, що у відповідності до вимог ч.1 ст.196 СК України нею правомірно заявлені вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, що узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-149 цс 14 ( постанова від 01.10.2014 року) та роз"ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 " Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства і стягнення аліментів".

Пеня за прострочення ОСОБА_4 сплати аліментів за наданим нею розрахунком становить 326 032,77 грн.

Крім того, не вирішено судом питання про компенсацію їй витрат на отримання доказів: довідки Головного упправління статистики в Харківській області щодо Червонозаводського і Фрунзенського районі міста Харкова в сумі 102,23 грн.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1)чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження;

3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4)яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6)як розподілити між сторонами судові витрати;

7)чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов»язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу. ( стаття 214 ЦПК України.

Вказаним вимогам закону рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2015 року та додаткове рішення цього суду від 21.01.2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до Фрунзенського і Червонозаводського відділів державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції і ОСОБА_4 не відповідають.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до вказаних відповідачів з тих підстав, що рішення суду про стягнення аліментів виконані та заборгованість з їх сплати відсутня, розрахунок суми аліментів був проведений у відповідності до законодавства і позивачем у свою чергу не доведено зворотнього, частиною першою ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкорда завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, а в судовому засіданні не встановлено порушення прав позивача відповідачами.

Між тим, як вже зазначено, ОСОБА_3 просила, зокрема, визнати незаконними дії та бездіяльність Фрунзенського ВДВС та Червонозаводського ВДВС по виконанню рішення суду про стягнення аліментів, стягнути на її користь з ОСОБА_4 заборгованість по сплаті аліментів із застосуванням індексу інфляції в розмірі 35907,09 грн., 102,23 грн. витрат на отримання довідки з Головного управління статистики, 5000,00 грн. у відшкодування моральної і матеріальної шкоди, 326 032,77 грн. пені за прострочення сплати аліментів; з Фрунзенського та Червонозаводського ВДВС ХМУЮ і ПП " Ікар-97" по 1500,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 3 статті 11 Закону України В«Про державну виконавчу службуВ» встановлено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Отже, державний виконавець не є окремим субВ»єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади - державної виконавчої служби. Тому відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

У пункті 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам розВ»яснено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи, шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Всупереч вимогам ст.ст.10,130,33 ЦПК України суд першої інстанції неналежним чином вирішив питання про склад осіб, які мають брати участь у справі, не обговорював питання про заміну відповідача або залучення до участі у справі державу в особі відповідного органу Державної Казначейської служби України в якості співвідповідача.

Вказані порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права не можуть бути усунуті на стадії апеляційного розгляду справи, тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції за позовом ОСОБА_3 до Фрунзенського і Червонозаводського відділів державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, як пред»явленного до неналежних відповідачів.

Скасуванню підлягає рішення та додаткове рішення і в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4

З матеріалів справи убачається, що рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20.12.2004 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 були стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 20 жовтня 2004 року і до досягнення донькою 23-річного віку.

Рішенням цього ж суду від 11 червня 2009 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 20 жовтня 2004 року і до досягнення донькою 23-річного віку.

На підставі вказаних судових рішень Червонозаводським районним судом міста Харкова видавались відповідні виконавчи листи.

Згідно відомостей, зазначених у вказаних виконавчих листах, вони перебували на виконанні у Червонозаводському ВДВС, Фрунзенському ВДВС та направлялись для стягнення аліментів із заробітної плати боржника до ПП "Ікар-97".

Відповідно до довідки ПП «Ікар-97» від 14.07.2014 року ОСОБА_4 працював на даному підприємстві з 20.03.2006 року по 02.02.2009 року та з 07.05.2010 року по 23.04.2012 року (а.с. 99-101).

У періоди, в які ОСОБА_4 не працював, державними виконавцями нарахована заборгованість зі сплати аліментів, виходячи з середньої заробітної плати по місту Харкову, яка за розпорядженням державного виконавця разом з аліментами утримувалась із заробітку ОСОБА_4 та направлялась ОСОБА_3 поштовими переказами.

Згідно ч.2 ст.184 Сімейного кодексу України індексації підлягає розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі.

Проте, аліменти з ОСОБА_4 стягнуті судом у частці від заробітку та з застереженням, що їх розмір не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність за прострочення грошового зобов»язання не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, зокрема до сімейних правовідносин, оскільки відповідальність за прострочення сплати аліментів передбачена ст. 196 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального і сімейного стану платника аліментів.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 В«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментівВ» роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Згідно до ч. 1 ст. 20 Сімейного кодексу України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

Крім того, ст.360-7 ЦПК України встановлена обов»язковість для судів України правових позицій Верховного Суду України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 16 березня 2016 року у справі 6-2589цс15 та аналогічних правових позицій у справах № 6-2696цс15 (постанова від 16 грудня 2015 року), №6-1477цс 15 ( постанова від 03.02.2016 року):

Згідно із частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

З урахуванням правової природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Неустойка за прострочення сплати аліментів нараховується відповідно до розрахунку заборгованості, який відповідно до ч.4 ст.195 Сімейного кодексу України обчислюється державним виконавцем.

Між тим, як вже зазначено, ОСОБА_3 оскаржує дії та бездіяльність виконавчих служб, у тому числі і щодо обчислення розміру заборгованості ОСОБА_4 зі сплати аліментів та стверджує, що їх діями (бездіяльністю) їй спричинена моральна шкода. Розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яку вона просить стягнути на її користь з ОСОБА_4, позивач здійснила, зокрема, виходячи з іншого розміру середнього заробітку (за період, в який боржник не працював), з урахуванням індексу інфляції та за періоди, які не дорівнюють місяцям, в які мала місце заборгованість.

Колегія суддів не погоджується з підставами відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів , у тому числі з урахуванням індексу інфляції, та пені за прострочення сплати аліментів, а саме відсутністю заборгованості по сплаті аліментів, оскільки суд при вирішенні цих вимог неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, припустився помилок у визначенні правовідносин, які випливають з цих обставин та норм права, які підлягають застосуванню, тому рішення та додаткове рішення і в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_4 про визначення заборгованості ОСОБА_4 зі сплати аліментів з урахуванням індексу інфляції за необґрунтованістю.

Вимоги ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) на думку колегії не можуть бути вирішені в рамках цієї справи.

Як вже зазначено, рішення суду першої інстанції за позовом ОСОБА_3 про визнання незаконними дій та бездіяльності виконавчих служб по виплаті аліментів та стягнення моральної шкоди скасовується колегією з підстав неправильного визначення судом кола відповідачів за цими вимогами.

Всилу наданих ЦПК України повноважень апеляційний суд позбавлений можливості на стадії апеляційного розгляду справи залучити іншу особу (осіб) до участі у справі в якості сторони у спорі та досліджувати обставини, на які позивач посилалась в обґрунтування вимог, заявлених до Фрунзенського і Червонозаводського відділів державної виконавчої служби ХМУЮ, тому колегія суддів позбавлена можливості і вирішувати питання щодо правомірності дій державних виконавців, у тому числі з визначення розміру заборгованості ОСОБА_4 зі сплати аліментів, а відтак і щодо винних дій платника аліментів щодо виникнення заборгованості та її розміру і розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, тому відмовляє у задоволенні позову в цій частині за його передчасністю.

При цьому позивач не позбавлена права повторно звернутися з вимогами про визнання незаконними дій та бездіяльності виконавчих служб по виплаті аліментів та стягнення моральної шкоди з визначенням повного і правильного кола відповідачів за цими вимогами, а також заявити до ОСОБА_4 вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на підставі розрахунку заборгованості, обчисленої державним виконавцем.

Разом з тмим, колегія вважає, що рішення за позовом ОСОБА_3 до ПП «Ікар-97» скасуванню з мотивів, наведених в її апеляційній скарзі не підлягає.

З матеріалів справи убачається, що вказаним відповідачем під час роботи на підприємстві платника аліментів ОСОБА_4 здійснювались відрахування з його заробітної плати у відповідності до виконавчих документів, які надходили до підприємства та розпорядження державного виконавця.

У наданих до суду довідках зазначено, який відсоток від заробітку боржника становлять утримані суми.

Посади, які обіймав ОСОБА_4 під час роботи в ПП «Ікар-97» зазначені в його трудовій книжці, копія якої міститься у справі.

Доказів приховування заробітку боржника працівниками ПП «Ікар-97» позивачем не надано.

Керуючись ст. ст. 303, 304, пп.1,2, ч.1 ст. 307,ст. ст. 308, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2015 року і додаткове рішення цього ж суду від 21 січня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до Фрунзенського і Червонозаводського відділів державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції і до ОСОБА_4 скасувати і у задоволенні її позовних вимог до вказаних відповідачів відмовити з інших підстав.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Ікар-97" залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий (підпис) Т.П.Зазулинська

Судді (підпис) С.С. Кругова

(підпис) ОСОБА_2