Ухвала

від 06.04.2017 по справі 646/5481/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

Іменем України

06 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Ситнік О.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Приватного підприємства Ікар-97 , ОСОБА_5 про визнання незаконними дій та бездіяльності виконавчих служб по виплаті аліментів, стягнення суми, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2015 року, додаткове рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2004 року з ОСОБА_5 на її користь стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 20 жовтня 2004 року і до досягнення дитиною 23-річного віку.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 11 червня 2009 року розмір аліментів, стягнутих на її користь з ОСОБА_5 на утримання дочки до досягнення нею 23-річного віку був визначений в 1/4 частці від усіх видів його заробітку щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 10 березня 2009 року.

Виконавчий лист на виконання цього рішення виданий 11 червня 2009 року.

30 грудня 2004 року на виконання рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2004 року від 20 грудня 2004 року був виданий виконавчий лист, який з 31 січня 2005 року знаходився на виконанні державного виконавця Червонозаводського ВДВС, постановою якого від 30 червня 2006 року виконавче провадження було закінчено з тих підстав, що місце роботи боржника знаходиться на території Фрунзенського району міста Харкова і виконавчий документ було передано до Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ із визначенням заборгованості в розмірі 2 997 грн 37 коп. При цьому , як стверджує позивач, перерахунок заборгованості було зроблено не з дати, визначеної судом, а на розсуд державного виконавця.

Позивач вказує, що 14 червня 2010 року Фрунзенським ВДВС Харківського МУЮ відкрито виконавче провадження за цим виконавчим документом. 30 липня 2006 року виконавчий документ було направлено для виконання - за місцем роботи боржника.

Відповідно до листа Червонозаводського районного управління юстиції від 08 червня 2005 року державний виконавцем Червонозаводського ВДВС станом на 08 червня 2005 року не прийнято жодних дій з примусового стягнення аліментів.

За рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2004 року від 20 грудня 2004 року аліменти з ОСОБА_5 були стягнуті, починаючи 20 жовтня 2004 року.

З 20 жовтня 2004 року по 01 червня 2006 року ОСОБА_5 не працював, тому виходячи з середнього заробітку по Червонозаводському району міста Харкова заборгованість зі сплати аліментів за вказаний час складає 5 380 грн 75 коп., проте державним виконавцем вона навмисно була визначена в розмірі 2 997 грн 37 коп., а її нарахування здійснено не з 20 жовтня 2004 року, а з 03 листопада 2005 року.

ОСОБА_4 зазначає, що Фрунзенський ВДВС Харківського МУЮ свого розрахунку заборгованості не провів, безпідставно вказував на знищення виконавчого провадження за актом від 25 лютого 2013 року, у той час як вона займалась з цим провадженням у травні 2013 року.

Позивач вказує, що не може надати розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, у зв'язку зі знищенням виконавчого провадження Фрунзенським ВДВС Харківського МУЮ, а також приховання посадовими особами ПП Ікар-97 доходів ОСОБА_5, а тому вона змушена була надати свій розрахунок, відповідно до якого загальна заборгованість становить 24 873 грн 67 коп., а сума перерахованих ПП Ікар-97 аліментів - 12 888 грн 66 коп.

Листами державного виконавця Фрунзенського ВДВС до ПП Ікар-97 було надіслано розпорядження від 07 травня 2006 року про стягнення з ОСОБА_5 50% заробітної плати: 25 % аліментів та 25 % - заборгованості, проте, як стверджує позивач, підприємство здійснювало паралельно тільки по дві виплати заборгованості, зовсім не перераховували аліментів, а державним виконавцем всупереч вимогам Інструкції про здійснення виконавчих дій контроль за нарахуванням аліментів не здійснювався.

Отже заборгованість, на думку позивача, виникла з вини Фрунзенського ВДВС, що підтверджено і листами прокуратури Харківської області.

Відповідно до матеріалів справи з березня 2009 року ОСОБА_5 не працював. Заборгованість на 02 лютого 2009 року склала 2 192 грн 58 коп., сплата аліментів мала закінчитися у жовтні 2009 року.

Позивач зазначає, що державним виконавцем нарахована заборгованість по виконавчому листу у розмірі 1 634 грн 37 коп., однак за її розрахунком заборгованість за березень-жовтень 2009 року має становити 7 154 грн 73 коп.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила стягнути заборгованість по виплаті аліментів, 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, індекс інфляції та пеню.

Крім того, позивач просила відшкодувати їй завдану моральну та матеріальну шкоду.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2015 року позовну заяву ОСОБА_4 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Приватного підприємства Ікар-97 , ОСОБА_5 про визнання незаконними дій та бездіяльності виконавчих служб по виплаті аліментів, стягнення суми, відшкодування моральної шкоди - залишено без задоволення.

Судові витрати віднесені за рахунок держави.

Додатковим рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення інфляційних витрат та пені за прострочення сплати аліментів залишено без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2016 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 21 січня 2016 року за позовом ОСОБА_4 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції і до ОСОБА_5 скасовано і у задоволенні її позовних вимог відмовлено з інших підстав.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до Приватного підприємства Ікар-97 залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про визнання незаконними дії та бездіяльність та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог до ПП Ікар-97 , суди попередніх інстанцій виходили з відсутності доказів, що підтверджують неправомірні дій працівників підприємства при виконанні виконавчих документів.

Скасовуючи судові рішення суду першої інстанції в частині вимог до Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ, Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ і до ОСОБА_5 та відмовляючи в задоволенні позову, як пред'явленого до неналежних відповідачів, в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Скасовуючи рішення та додаткове рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_5 та відмовляючи в задоволенні позову в цій частині за необґрунтованістю та передчасністю, апеляційний суд виходив з відсутності належних розрахунків заборгованості по аліментам, зроблених державним виконавцем, що позбавляє визначити розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів, встановити наявність винних дій платника аліментів щодо виникнення заборгованості та її розміру, а також розрахувати розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Крім того, апеляційний суд роз'яснив позивачу право повторного звернення з вимогами про визнання незаконними дій та бездіяльності виконавчих служб по виплаті аліментів та стягнення моральної шкоди з визначенням повного і правильного кола відповідачів за цими вимогами, а також заявити до ОСОБА_5 вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на підставі розрахунку заборгованості, обчисленої державним виконавцем.

Доводи ОСОБА_4, які фактично зводяться до викладених в позові обставин, про те, що відповіді виконавчих служб щодо нарахування аліментів сфальсифіковані, що дій державних виконавців не законні, про те, що судами безпідставно не розглянуто її розрахунок заборгованості, не витребувано у виконавчих служб належний розрахунок, є необґрунтованими та не спростовують висновків апеляційного суду.

Крім того доводи особи про не встановлення обставин, які мають значення для справи спростовуються встановленими по справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, щорішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2004 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 були стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 20 жовтня 2004 року і до досягнення донькою 23-річного віку.

Рішенням цього ж суду від 11 червня 2009 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 20 жовтня 2004 року і до досягнення донькою 23-річного віку.

На підставі вказаних судових рішень Червонозаводським районним судом міста Харкова видавались відповідні виконавчі листи.

Згідно відомостей, зазначених у вказаних виконавчих листах, вони перебували на виконанні у Червонозаводському ВДВС, Фрунзенському ВДВС та направлялись для стягнення аліментів із заробітної плати боржника до ПП Ікар-97 .

Відповідно до довідки ПП Ікар-97 від 14 липня 2014 року ОСОБА_5 працював на даному підприємстві з 20 березня 2006 року по 02 лютого 2009 року та з 07 травня 2010 року по 23 квітня 2012 року.

У періоди, в які ОСОБА_5 не працював, державними виконавцями нарахована заборгованість зі сплати аліментів, виходячи з середньої заробітної плати по місту Харкову, яка за розпорядженням державного виконавця разом з аліментами утримувалась із заробітку ОСОБА_5 та направлялась ОСОБА_4 поштовими переказами.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2015 року в частині, яка не скасована апеляційним судом, та рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Ю.Г. Іваненко А.В. Маляренко О.М. Ситнік