Ухвала

від 04.08.2015 по справі 813/7121/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року м. Київ К/800/12850/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С., суддівМаслія В. І., Чумаченко Т. А., секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: представника відповідача - Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України - Піддубняка А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ-Сервіс" до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державного казначейської служби України у Львівській області про скасування рішення, картки відмови, стягнення надмірно сплачених платежів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ-Сервіс" звернулось до суду з позовом до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державного казначейської служби України у Львівській області, в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900072/2 від 19 серпня 2013 року; картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00386; стягнути надмірно сплачені суми мита - 8 435 грн 84 коп. та податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів - 35 430 грн 51 коп. на підставі платіжних доручень № 180 від 16 серпня 2013 року, № 184 від 16 серпня 2013 року, всього на суму 43 866 грн 35 коп.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо стягнення надмірно сплачених ТзОВ "ТМ-Сервіс" сум скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову; в решті постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача - Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України, перевіривши доводи касаційної скарги в межах ч. 2 ст. 220 КАС України, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 15 червня 2012 року між компанією KINFAST HARDWARE (SHENZHEN) LTD (продавець) та ТзОВ "ТМ-Сервіс" (покупець) укладено контракт № SW120615ТЕ, за умовами якого продавець виробляє та продає товар (метричну продукцію на умовах FОВ, Шанхай, Китай відповідно до правил INKOTERMS 2000) згідно додатків, які є частиною даного контракту.

Вартість товару встановлюється в доларах США і включає до складу вартість товару, пакування, витрати по завантаженню товару до транспортного засобу покупця, виконанню всіх формальностей передачі товару, зокрема, отримання експортних ліцензій, митної реєстрації та інших дозволів, необхідних для продукування та експорту, перевозки товару до України (п. 2.1 контракту).

Вартість товару складає 250 000 доларів США та включає в себе вартість контейнера, упакування та маркування товару (п. 2.3). Термін постачання товару 180 днів з моменту підписання додатку (п. 4.1). Покупець оплачує вантаж безготівковим банківським переказом в доларах США на вказаний кліринговий рахунок продавця (п. 5.1).

15 квітня 2013 року продавець виставив покупцю комерційну пропозицію на товар.

На підставі комерційної пропозиції 18 квітня 2013 року між сторонами укладено додаток № 5 до контракту № SW120615ТЕ від 15 червня 2012 року на виробництво, постачання та придбання самонарізів рамних (турбошурупів), вартістю 29 131,32 дол. США. Ним же погоджено обов'язок покупця сплатити аванс в сумі 6000 дол. США в строк до 26 квітня 2013 року.

Згідно із комерційним інвойсом № 130502ТЕ від 02 травня 2013 року загальна вартість товару, що підлягає поставці, становить 29 100,58 дол. США.

У зв'язку із уточненням обсягу товару, що підлягав поставці, сторонами укладено додаток № 5/1 від 04 червня 2013 року до контракту № SW120615ТЕ від 15 червня 2012 року на загальну суму 29 100,58 дол. США. Ним же погоджено обов'язок покупця сплатити 23 100,58 дол. США до 30 червня 2013 року.

Платіжним дорученням № 25 від 19 квітня 2013 року ТзОВ "ТМ-Сервіс" сплатило на користь KINFAST HARDWARE (SHENZHEN) LTD 6000 дол. США, як передоплату за кріпильні елементи згідно із контрактом № SW120615ТЕ від 15 червня 2012 року.

Платіжним дорученням № 38 від 14 червня 2013 року сплачено на користь KINFAST HARDWARE (SHENZHEN) LTD 23 100,58 дол. США, як передоплату за кріпильні елементи згідно із контрактом № SW120615ТЕ від 15 червня 2012 року.

02 липня 2013 року ТзОВ "ТМ-Сервіс" подало до митного оформлення електронну митну декларацію № 209120000/2013/830452 на вантаж (кріпильні елементи). На підтвердження заявленої митної вартості товару до митної декларації додано: платіжні доручення № 25 від 19 квітня 2013 року, № 38 від 14 червня 2013 року; інвойс № 130502ТЕ від 02 травня 2013 року; пакувальний лист від 02 травня 2013 року; додаток № 5/1 до контракту № SW120615ТЕ від 15 червня 2012 року; контракт № SW120615ТЕ від 15 червня 2012 року; договір № 398/12 від 01 серпня 2012 року про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів морським, автомобільним, авіаційним та залізничним транспортом; іменний коносамент від 07 травня 2013 року № СNSНА038625; оригінал сертифікату походження № ССРІТ131278841 від 03 травня 2013 року; митну декларацію країни відправника № 223120130811349986 від 04 травня 2013 року.

Митний орган сформував електронне повідомлення-вимогу про необхідність подання додаткових документів, за умови яких може бути визначено митну вартість товару, а саме: транспортні (перевізні) документи, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару.

На вказану вище вимогу про надання додаткових документів ТзОВ "ТМ-Сервіс" надало Львівській митниці виписки з бухгалтерської документації, витяг про вартість сировини біржових організацій від 03 липня 2013 року, довідку про транспортні послуги від 14 серпня 2013 року № 5597, комерційну пропозицію від 15 квітня 2013 року, прайс-лист виробника від 03 квітня 2013 року.

19 серпня 2013 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900072/2, в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, специфікація на товар виписана після встановлення інвойсу та відправлення товару. При цьому основою для визначення митної вартості була цінова база даних ЄАІС ДМСУ ПІК "Цінова інформація про визначення митної вартості", а саме: МД № 400050000/2013/12351 від 06 серпня 2013 року.

Крім того, зазначено, що не можливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методи 2а, 2б з причини відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товару, методи 2в, 2г з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

У зв'язку з прийняттям рішення від 19 серпня 2013 року Львівською митницею видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00386.

На підставі рішення Львівської митниці від 19 серпня 2013 року ТзОВ "ТМ-Сервіс" додатково сплатило мито в сумі 8 435 грн 84 коп. та податок на додану вартість - 35 430 грн 51 коп.

Не погодившись з прийнятими рішеннями Митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем подано до митного органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а виявлені митним органом розбіжності не впливають на визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Окрім того, суди зазначили, що відповідачем застосовано резервний метод без належного обґрунтування можливості застосування попередніх.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Судами встановлено, що, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що специфікація на товар виписана після виставлення інвойсу та відправлення товару.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що Митницею не доведено наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару (жодних суперечностей чи розбіжностей), є правильними, оскільки узгодження специфікації на товар після виставлення інвойсу та відправлення товару не може бути підставою для відмови у митному оформленні у розумінні ст. ст. 53, 54 МК України. Окрім того, після складення пакувального листа від 02 травня 2013 року виявилось, що загальна вартість товару складає 29 100,58 дол. США, а не 29 131,32 дол. США (згідно додатку № 5 № SW120615TE від 15.06.2012р.), у зв'язку з чим між сторонами уточнено загальну суму товару, і, як наслідок, укладено додаток № 5/1 від 04 червня 2013 року до контракту № SW120615TE від 15 червня 2012 року, в якому визначено загальну суму 29 100,58 дол. США.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів, що у митного органу не було підстав витребовувати у декларанта додаткові документи, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні, не обґрунтовані у розумінні ст. 53 Митного кодексу України, а отже митниця не спростувала числові значення складових митної вартості товарів такими сумнівами.

Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Будь-які заперечення працівників Митниці без зазначення їх у п. 33 рішень про коригування митної вартості не заслуговують на увагу та не можуть бути належними доказами у цій справі.

Що ж до мотивів оскаржуваного рішення про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару, то вони суперечать змісту самого рішення митниці про наявність у митного органу інформації про визначену митну вартість на підставі раніше прийнятої МД, а відтак свідчить про порушення відповідачем порядку застосування методів визначення вартості товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішення та картки відмови, оскільки митницею витребувано додаткові документи за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, всупереч підтверджених всіх складових під час подання МД.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, то скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: