Ухвала

від 05.08.2015 по справі 826/5051/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року м. Київ К/800/53621/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Cмоковича М.І.., Стрелець Т.Г., розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Євростандарт» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафної санкції, - в с т а н о в и л а: Товариство з додатковою відповідальністю «Євростандарт» звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафної санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафної санкції (штрафу) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг,

від 21 березня 2014 року №31/13-16/13/5 в частині штрафу в сумі 136000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю «Євростандарт» судові витрати в сумі 272 (двісті сімдесят дві) грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням уточнень, посилається на протиправність рішень судів попередніх інстанцій в частині скасування пункту 9 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 21 березня 2014 року №31/13-16/13/5, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на підставі акту планової виїзної перевірки від 27 лютого 2014 року №44/13-8 ФП винесено постанову від 21 березня 2014 року №31/13-16/13/5, якою на позивача за порушення пункту 6.1 Положення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір набути статусу страховиків (перестраховиків) до Державного реєстру фінансових установ;

пункту 3 розділу X Положення про Державний реєстр фінансових установ; пунктів 2.12, 2.20, 8.3 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності; статті 2 частини 6, статті 38 Закону України «Про страхування»; пункту 13 розділу І Положення про Державний реєстр фінансових установ; частини 2 статті 7, статті 14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; абзаців 2, 3 пункту 4 Порядку реєстрації договорів перестрахування, пункту 2.12 розділу ІІ Порядку складання звітних даних страховиків застосовано штраф в розмірі 170 000 грн.

Зокрема, у пункті 9 оскаржуваної постанови зазначено про порушення позивачем статті 6 Закону України «Про страхування» у зв'язку зі здійсненням діяльності щодо добровільного страхування сільськогосподарської продукції без відповідної ліцензії.

Не погоджуючись із винесеною відповідачем постановою про накладення штрафу, товариство з додатковою відповідальністю «Євростандарт» звернулось до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково та скасовуючи оскаржувану постанову в частині накладення штрафу в розмірі 136000 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем діяльність на ринках фінансових послуг без відповідної ліцензії не провадилась, разом з тим, допущено порушення вимог законодавства щодо подання відповідної інформації до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а відтак - залишили в силі постанову про накладення штрафу в частині суми, передбаченої саме за вчинені правопорушення.

З таким висновком судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, зокрема, у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Статтею 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: зокрема, накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» уповноважений орган застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції, зокрема, за:

- провадження діяльності на ринках фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації - у розмірі від 1000 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями статті 6 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Видами добровільного страхування можуть бути, зокрема: страхування сільськогосподарської продукції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про страхування» правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

У разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни та (або) доповнення, страховик повинен подати ці нові правила, зміни та (або) доповнення для реєстрації до Уповноваженого органу.

Відповідно до пункту 3.22 Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування, затвердженої розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 року №565, страхування сільськогосподарської продукції - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням збитків, понесених страхувальником або іншою особою, визначеною страхувальником у договорі страхування, при вирощуванні, збиранні врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, вирощуванні (розведенні), відгодівлі (утриманні) сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, бджолосімей та хутрових звірів, вирощуванні, розведенні, вилову (добуванні) риби та інших водних живих ресурсів, іншої тваринницької продукції.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитку, понесеного ними у зв'язку з пошкодженням, загибеллю (втратою) посівів (посадок), загибеллю (втратою), вимушеним забоєм (знищенням), травматичним пошкодженням або захворюванням сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів, недобором (недоотриманням) тваринницької продукції, продукції бджільництва, загибеллю (недобором, недоотриманням) урожаю внаслідок настання подій, які передбачені договором страхування.

Умови добровільного страхування сільськогосподарської продукції можуть передбачати страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.

Так, прийнмаючи оскаржувану постанову, зокрема, пункт 9 її, відповідач виходив з того, що товариство з додатковою відповідальністю «Євростандарт» здійснює добровільне страхування сільськогосподарської продукції без відповідної ліцензії.

Разом з тим, судами встановлено, що між позивачем як перестраховиком та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Київська Русь» як перестрахувальником укладено ковер-ноти від 19 серпня 2013 року №146/014/ЗВР-13, від 30 вересня 2013 року №209/015/ЗВР-13,

від 30 грудня 2013 року №318/021/ЗВР-13, відповідно до умов яких предметом договорів є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з вирощуванням, володінням, використанням та розпорядженням посівами та врожаєм.

При цьому, позивач 26 січня 2010 року отримав ліцензію на право добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та багажу (вантажобагажу), а також зареєстрував у Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 11 грудня 2006 року Особливі умови добровільного страхування сільськогосподарських культур та/або багаторічних насаджень зі змінами №1

від 17 грудня 2007 року та змінами №2 від 15 січня 2010 року.

Дані Особливі умови та зміни відповідачем анульовані не були, а відтак - є чинним на момент винесення оскаржуваної постанови.

Таким чином, суди, встановивши, що позивач укладав договори перестрахування сільськогосподарської продукції за наявності ліцензії на право добровільного страхування майна, а також зареєстрованих у встановленому законом порядку Особливих умов добровільного страхування сільськогосподарських культур та/або багаторічних насаджень, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу, а відтак - правомірно скасували постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, №31/13-16/13/5

від 21 березня 2014 року в частині накладення штрафу за провадження діяльності на ринках фінансових послуг без відповідної ліцензії.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій дали правильну правову оцінку обставинам у справі.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.

Постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Євростандарт» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафної санкції - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: