Постанова

від 31.07.2015 по справі 809/2909/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2015 р. Справа № 809/2909/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Мельничука Є.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Лупаленко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

05.09.2014 року ОСОБА_3 (далі - позивач) первинно звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо затримки виплати всіх грошових сум, належних їй у день звільнення у строки, передбачені статтею 116 Кодексу законів про працю України та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за весь час затримки виплати у загальному розмірі 72274,91 гривень.

20.10.2014 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду вказаний адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Міндоходів у Київській області в частині затримки виплати належних ОСОБА_3 грошових сум у день її звільнення. Стягнуто з Головного управління Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 10 441, 35 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

12.01.2015 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду за №876/10739/14 апеляційну скаргу ОСОБА_3 та Головного управління Міндоходів у Київській області задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 року у справі №809/2909/14 - скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано протиправними дії Головного управління Міндоходів у Київській області в частині затримки виплати належних ОСОБА_3 грошових сум у день її звільнення. Стягнуто з Головного управління Міндоходів у Київській областіна користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 1 624, 21 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

25.06.2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України за №К/800/4938/15 касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 задоволено частково, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2015 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Підставою скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції слугували висновки суду касаційної інстанції про те, що суди попередніх інстанцій не з'ясували, що відповідач, не оспорюючи права позивача на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, безпідставно умовою її виплати, як такої, зазначив пред'явлення документу про оформлення пенсії, що призвело до невиплати певної визначеної суми грошової допомоги в день звільнення й, як наслідок, недотримання приписів статті 116 Кодексу законів про працю України.

Згідно висновків суду Вищого адміністративного суду України під час нового судового розгляду справи суду необхідно врахувати викладені ним обставини та визначити кількість днів затримки виплати позивачу, передбаченої до статті 37 Закону України "Про державну службу" одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, а також обрахувати конкретний розмір належних їй до виплати коштів.

У відповідності до частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Позовні вимоги мотивовано тим, що наказом начальника Головного управління Міндоходів у Київській області №133-о від 14.03.2014 року позивача звільнено з 17.03.2014 року з посади головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за валютними операціями та операціями в сфері ЗЕД управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Київській області у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності. Однак, відповідачем протиправно, в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України, повний розрахунок з нею проведено не у день звільнення, а 25.06.2014 року, що є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум за період з 17.03.2014 року до 25.06.2014 року в загальному розмірі 72 274, 91 гривень.

31.07.2015 року у судовому засіданні представник позивача, до початку судового розгляду даної справи по суті, заявив клопотання про зменшення розміру позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнення в частині суми, що підлягає стягненню, у розмірі 15 546, 01 гривень з вирахуванням уже отриманих нею коштів в розмірі 1 624, 21 гривень, та просив стягнути 13 921, 80 гривень.

Вказана заява прийнята судом.

Представник позивача у судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідач - Головне управління Міндоходів у Київській області, позову не визнав, його представником суду подане письмове заперечення проти заявлених вимог та додаткові пояснення. Заперечення мотивоване тим, що оскільки одноразова грошова допомога не належить до фонду оплати праці, остання була виплачена позивачу в найкоротший термін і в повному обсязі після подання нею довідки про призначення пенсії державного службовця.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази суд встановив наступне.

Наказом начальника Головного управління Міндоходів у Київській області №133-о від 14.03.2014 року ОСОБА_3 звільнено з 17.03.2014 року з посади головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за валютними операціями та операціями в сфері ЗЕД управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Київській області за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності.

Пунктом 2 даного наказу передбачено видати ОСОБА_3 відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" одноразову грошову допомогу в розмірі 10 (десяти) місячних посадових окладів при пред'явленні документу про оформлення пенсії державного службовця (том І, а.с.46).

30.05.2014 року ОСОБА_3 повторно звернулася до Головного управління Міндоходів у Київській області із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) місячних посадових окладів, визначеної статтею 37 Закону України "Про державну службу", у зв'язку із звільненням із займаної посади та виходом на пенсію по інвалідності. До вказаної заяви нею долучено довідку Управління Пенсійного фонду в місті Івано-Франківську №2487 від 26.05.2014 року про те, що їй з 29.04.2014 року призначено пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу"(том І, а.с.88, 111).

25.06.2014 року відповідачем на виконання вимог статті 37 Закону України "Про державну службу" здійснено виплату позивачу одноразової грошової допомоги, шляхом перерахування на її картковий рахунок НОМЕР_2 суми коштів в розмірі 12 179 гривень, що підтверджується копіями платіжного доручення №358 від 24.06.2014 року, розрахункового листа за червень 2014 року; копією списку перерахування в банк №7 заробітної плати за червень 2014 року та наданою публічним акціонерним товариством КБ "ПриватБанк" випискою з карткового рахунку від 22.07.2014 року №971583 (том І, а.с.8,168,182-185).

Оскільки Головним управління Міндоходів у Київській області не проведено повний розрахунок з позивачем у день її звільнення, остання звернулася до суду з даним позовом.

Статтею 43 Конституцією України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що передбачений частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальним є невиплата належних працівнику сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Як уже з'ясовано судом, Головним управління Міндоходів у Київській області проведено повний розрахунок з позивачем 25.06.2014 року, шляхом перерахування на її картковий рахунок 12 179 гривень одноразової грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) місячних посадових окладів.

Судом встановлено, що у день звільнення ОСОБА_3 перебувала на роботі, про що свідчить надана Головним управління Міндоходів у Київській області копія табеля робочого часу за березень 2014 року, а несвоєчасна виплата одноразової грошової допомоги зумовлена ненаданням ОСОБА_3 документу про оформлення пенсії державного службовця (том І, а.с.60). Дана обставина також не заперечувалося представником відповідача.

За змістом частини 13 статті 37 Закону України "Про державну службу" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України у справі №11-рп/2013 від 26.11.2013 року, за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України "Про державну службу" у системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", визначено, що грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, в тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону України "Про державну службу" не встановлено.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не оспорював право позивача на отримання нею одноразової грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) місячних посадових окладів, а отже безпідставно визначив пунктом 2 наказу начальника Головного управління Міндоходів у Київській області №133-о від 14.03.2014 року «Про звільнення ОСОБА_3.» умову для її виплати - подання документу про оформлення пенсії державного службовця, що призвело до невиплати грошової допомоги в день звільнення та недотримання вимог статті 116 Кодексу законів про працю України.

Посилання представника відповідача на те, що одноразова грошова допомога не належить до фонду оплати праці, а тому остання була виплачена позивачу в найкоротший термін, а не у день звільнення, не обґрунтовують заперечень, оскільки за змістом частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника в день його звільнення проводиться виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, а не виключно належної такому працівнику заробітної плати.

Крім того, представником відповідача також не подано суду доказів, які б свідчили про неможливість проведення Головним управлінням Міндоходів у Київській області такої виплати у період з 30.05.2014 року (день подання ОСОБА_3 довідки про призначення їй пенсії державного службовця) до 25.06.2014 року.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що 17.03.2014 року були відсутні будь-які перешкоди для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, що відповідачем в подальшому зроблено з необґрунтованою затримкою у 67 робочих днів, а обставини проведення виплати такої допомоги 25.06.2014 року не були зумовленими будь-якими змінами в правовідносинах між сторонами, що могли мати місце у період з 17.03.2014 року до 25.06.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Головним управлінням Міндоходів у Київській області протиправно, в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України, не виплачено ОСОБА_3 належні їй грошові суми у день звільнення, а час затримки відповідачем повного розрахунку з позивачем при її звільненні становить 67 робочих днів, зокрема, з 17.03.2014 року (день звільнення) по день проведення фактичного розрахунку - 25.06.2014 року. Як наслідок, позовна вимога в цій частині є обгрунтованою та підлягає до задоволення.

При вирішенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до підпункту "є" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати (в подальшому Порядок), цей Порядок застосовується у випадках виплати вихідної допомоги.

Пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 даного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи наведене, розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати позивача є період січня-лютого 2014 року.

Згідно довідки Головного управління Міндоходів у Київській області №10-36-05-03-044/730 від 29.09.2014 року заробітна плата ОСОБА_3 у січні 2014 року становила 2 168, 30 гривень та у лютому 2014 року - 3 750, 84 гривень, кількість робочих днів за період січня-лютого 2014 року склала 41 робочий день. Відповідно, середньоденна заробітна плата позивача становить 232, 03 гривень (том І, а.с.112).

У судовому засіданні представник позивача не заперечував правильність обчислення відповідачем середньої заробітної плати ОСОБА_3 та визначення її розміру у сумі 232, 03 гривень.

Таким чином, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 15 546, 01 гривень (232, 03 гривень ? 67 робочих днів (період затримки розрахунку).

При цьому судом з'ясовано, що Головним управління Міндоходів у Київській області виконано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2015 року у справі за №876/10739/14 та виплачено позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 1 624, 21 гривень. Станом на 31.07.2015 року позивачем такі кошти отримано, а відтак на користь ОСОБА_3 слід стягнути 13 921, 80 гривень.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення з Головного управління Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 13 921, 80 гривень підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Міндоходів у Київській області в частині затримки виплати належних ОСОБА_3 грошових сум у день її звільнення.

Стягнути з Головного управління Міндоходів у Київській області (ідентифікаційний код 38716355) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 13 921 (тринадцять тисяч девятсот двадцять одна) гривня 80 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 05.08.2015 року.