Ухвала

від 05.11.2015 по справі 809/2909/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 876/9042/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

05.09.2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач) первинно звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо затримки виплати всіх грошових сум, належних їй у день звільнення у строки, передбачені статтею 116 Кодексу законів про працю України та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за весь час затримки виплати у загальному розмірі 72274,91 гривень.

31.07.2015 року у судовому засіданні представник позивача, до початку судового розгляду даної справи по суті, заявив клопотання про зменшення розміру позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнення в частині суми, що підлягає стягненню, у розмірі 15 546, 01 гривень з вирахуванням уже отриманих нею коштів в розмірі 1 624, 21 гривень, та просив стягнути 13 921, 80 гривень.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції відповідач оскаржив в апеляційному порядку. Просить скасувати постанову та винести нову про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскільки одноразова грошова допомога не належить до фонду оплати праці, остання була виплачена позивачу в найкоротший термін і в повному обсязі після подання нею довідки про призначення пенсії державного службовця.

Справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Головного управління Міндоходів у Київській області №133-о від 14.03.2014 року ОСОБА_1 звільнено з 17.03.2014 року з посади головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за валютними операціями та операціями в сфері ЗЕД управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Київській області за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності.

Пунктом 2 даного наказу передбачено видати ОСОБА_1 відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» одноразову грошову допомогу в розмірі 10 (десяти) місячних посадових окладів при пред'явленні документу про оформлення пенсії державного службовця.

30.05.2014 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Міндоходів у Київській області із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) місячних посадових окладів, визначеної статтею 37 Закону України «Про державну службу», у зв'язку із звільненням із займаної посади та виходом на пенсію по інвалідності. До вказаної заяви нею долучено довідку Управління Пенсійного фонду в місті Івано-Франківську №2487 від 26.05.2014 року про те, що їй з 29.04.2014 року призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

25.06.2014 року відповідачем на виконання вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» здійснено виплату позивачу одноразової грошової допомоги, шляхом перерахування на її картковий рахунок НОМЕР_1 суми коштів в розмірі 12179 гривень, що підтверджується копіями платіжного доручення № 358 від 24.06.2014 року, розрахункового листа за червень 2014 року; копією списку перерахування в банк № 7 заробітної плати за червень 2014 року та наданою публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» випискою з карткового рахунку від 22.07.2014 року № 971583.

Статтею 43 Конституцією України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що передбачений частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальним є невиплата належних працівнику сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Несвоєчасна виплата одноразової грошової допомоги зумовлена ненаданням ОСОБА_1 документу про оформлення пенсії державного службовця.

За змістом частини 13 статті 37 Закону України «Про державну службу» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 11-рп/2013 від 26.11.2013 року, за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» у системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», визначено, що грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, в тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону України «Про державну службу» не встановлено.

Таким чином, відповідач безпідставно визначив пунктом 2 наказу начальника Головного управління Міндоходів у Київській області №133-о від 14.03.2014 року «Про звільнення ОСОБА_1» умову для виплати грошової допомоги подання документу про оформлення пенсії державного службовця, що призвело до невиплати грошової допомоги в день звільнення та недотримання вимог статті 116 Кодексу законів про працю України.

Суд першої інстанції дав належну оцінку доводам відповідача на те, що одноразова грошова допомога не належить до фонду оплати праці, а тому остання була виплачена позивачу в найкоротший термін, а не у день звільнення, не обґрунтовують заперечень, зазначивши, що оскільки за змістом частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника в день його звільнення проводиться виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, а не виключно належної такому працівнику заробітної плати.

Суд попередньої інстанції обґрунтовано зазначив, що 17.03.2014 року були відсутні будь-які перешкоди для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, відповідачем така виплата здійснена з необґрунтованою затримкою у 67 робочих днів.

Тому є вірним висновок суду в оскаржуваному рішенні, що Головним управлінням Міндоходів у Київській області протиправно, в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України, не виплачено ОСОБА_1 належні їй грошові суми у день звільнення, а час затримки відповідачем повного розрахунку з позивачем при її звільненні становить 67 робочих днів, зокрема, з 17.03.2014 року (день звільнення) по день проведення фактичного розрахунку - 25.06.2014 року.

Відповідно до підпункту «є» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (з наступними змінами і доповненнями; в подальшому Порядок), цей Порядок застосовується у випадках виплати вихідної допомоги.

Пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 даного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи наведене, розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати позивача є період січня-лютого 2014 року.

Згідно довідки Головного управління Міндоходів у Київській області № 10-36-05-03-044/730 від 29.09.2014 року заробітна плата ОСОБА_1 у січні 2014 року становила 2168,30 гривень та у лютому 2014 року - 3750,84 гривень, кількість робочих днів за період січня-лютого 2014 року склала 41 робочий день. Відповідно, середньоденна заробітна плата позивача становить 232,03 гривень.

Середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 15 546, 01 гривень (232,03 гривень?67 робочих днів (період затримки розрахунку)).

Головним управління Міндоходів у Київській області виконано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2015 року у даній справі та виплачено позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 1624,21 гривень. Станом на 31.07.2015 року позивачем такі кошти отримано, а відтак на користь ОСОБА_1 слід стягнути 13921,80 гривень.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Тому колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки оскаржувана постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст.. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року у справі № 809/2909/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська