Ухвала

від 15.02.2007 по справі 14/109-1638

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/109-1638

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

15.02.07                                                                                           Справа  № 14/109-1638

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2006р.

у справі № 14/109-1638

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергосвіт”, с.Підгороднє Тернопільського району

до Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль

про скасування податкових повідомлень-рішень та другої податкової вимоги

За участю представників сторін:

від позивача: Безгубенко Ю.Д .- представник.

від відповідача: Ткач І.Я. –представник.

відповідача 2: не з”явився.

Особам, які беруть участь у справі, права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено. Заява про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2006р. у справі № 14/109-1638 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергосвіт”, с.Підгороднє Тернопільського району до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.12.2005р. № 0000262304/2/83465 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 9937,50 грн. (в тому числі основного платежу - 6625 грн., штрафних санкцій –3312,50 грн.), № 0000272304/2/83464 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 2100 грн. (в тому числі основного платежу - 1400 грн., штрафних санкцій - 700 грн.), в решті позову - відмовлено.

При прийнятті постанови місцевий господарський суд виходив з того, що при визначені звичайної ціни відповідачем недотримані вимоги Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а при оформленні матеріалів перевірки проігноровані положення пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 вказаногоЗакону та не враховані і не перевірені твердження платника податків, що відмінність у вартості реалізованого цукру Штогрин Н.А. та ВАТ "Тера" пов'язана із втратою якості товаром, що, в свою чергу, вказує на невідповідність фактичним обставинам висновків контролюючого органу про заниження позивачем валових доходів в сумі 2,5 тис.грн. Щодо правомірності формування позивачем валових витрат, то ним підставно включено до складу валових витрат - витрати понесені за договором від 05.05.2003р., оскільки доведено їх зв”язок з господарською діяльністю товариства. Щодо висновку відповідача про зайве включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в квітні 2003р., то такий є безпідставним, оскільки спростовується податковою накладною від 24.04.2003р. № 64 та приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Скаржник, відповідач у справі, з постановою місцевого господарського суду частково не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду в частині задоволення позовних вимог скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, доводи позивача, наведені в запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Енергосвіт" по питанню дотримання вимог податкового та валютного законодавства, відповідачем 13.07.2005р. складено акт за № 132/23-422/1/32272510. Період діяльності позивача, що охоплений перевіркою: з 01.04.2003р. по 31.03.2005р. За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення підприємством вимог Закону України „Про податок на додану вартість" що, в свою чергу, обумовило завищення суми податкового кредиту за квітень 2003р., серпень 2003р., березень 2004р., червень 2004р., липень 2004р., вересень 2004р., жовтень 2004р., листопад 2004р. на загальну суму 7122,63 грн.; недотримання положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме заниження податку на прибуток за 2 кв. 2003р. та за 4 кв. 2004р. на загальну суму 2700 грн. Зважаючи на наведені обставини, 02.12.2005р. відповідачем відповідно до пп. „б” пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", після застосування процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань, визначеної ст.5 даного Закону, визначено позивачу згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000262304/2/83465 суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 10683,93 грн. (в т.ч. 7122,63 грн. за основним платежем, 3561,30 грн. за штрафними санкціями), а відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000272304/2/83464 суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 4050 грн. (в т.ч. 2700 грн. за основним платежем, 1350 грн. за штрафними санкціями).

За наслідками перевірки правильності формування платником податків валових доходів по податку на прибуток у 2003 році відповідачем в акті перевірки зроблені висновки про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у реалізації товарів пов'язаним особам по цінах менших ніж звичайні, що спричинило заниження валового доходу за 2 кв.2003р. на 2500 грн.

Так, на сторінці 7 акту перевірки перевіряючими зазначено, що реалізація пов'язаній особі Штогрин Н.А. 250 тон цукру здійснена позивачем у квітні 2003р. по ціні 219 грн. за тонну, тоді як реалізація ідентичного товару ВАТ "Тера" здійснена по ціні 229,1 грн. за тонну.

В той же час, констатуючи порушення позивачем вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” внаслідок реалізації ним товарів пов'язаним особам за цінами нижчими від звичайних, доказів, які б засвідчували той факт, що Штогрин Н.А є пов'язаною особою із платником податків, акт перевірки не містить.

Крім того, відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

При цьому, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни Законом покладено на податковий орган.

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначає і механізми визначення звичайної ціни. Зокрема, пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як свідчать матеріали перевірки, жодної із вказаної вище умов при визначенні звичайної ціни, відповідачем не дотримано.

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що якщо податкові органи за результатами документальних перевірок мають підстави для висновків щодо правомірності визначення рівня звичайних цін платником податку, ці органи мають право звернутися із запитом, а платник податку зобов'язаний за таким запитом надати обґрунтування рівня договірних цін або послатися на норми абзацу 1 пп.1.20.1 цього пункту. Однак, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником в ході апеляційного розгляду справи, відповідач з проханням надати інформацію про визначення рівня звичайних цін до позивача не звертався.

Виходячи з наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що при визначені звичайної ціни відповідачем недотримані вимоги Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а при оформленні матеріалів перевірки проігноровані положення пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону та не враховані і не перевірені твердження платника податків, що відмінність у вартості реалізованого цукру Штогрин Н.А. та ВАТ "Тера" пов'язана із втратою якості товаром, що, в свою чергу, вказує на невідповідність фактичним обставинам висновків контролюючого органу про заниження позивачем валових доходів в сумі 2,5 тис.грн.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, при дослідженні документів, на підставі яких позивачем формувалися валові витрати по податку на прибуток за період з 01.04.2003р. по 31.03.2005р., відповідачем встановлено, що на підставі угод від 05.05.2003р. та 17.05.2003р., позивачу надавались інформаційно-консультаційні послуги про потенційних споживачів електроенергії на території Львівської та Івано-Франківської областей.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, за змістом зазначеної норми необхідною умовою для віднесення витрат до валових, є використання придбаних за рахунок цих витрат товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника. Зазначені витрати відповідно до вимог Закону мають бути підтверджені відповідними документами, ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

В розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (п.1.32 ст.1), господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Щодо договору від 05.05.2003р., то за результатами його виконання виконавцем послуг позивачу наданий висновок проведеної роботи (витяг із звіту у матеріалах справи) та вчинені дії, які вказують на використання вказаних послуг у власній господарській діяльності (а.с.132-164), а відтак в силу наведених вище приписів Закону позивачем підставно включено до складу валових витрат - витрати понесені за договором від 05.05.2003р., що в свою чергу обумовлює правомірність скасування спірного податкового повідомлення-рішення про визначення податку на прибуток у цій частині.

Щодо договору від 17.05.2003р., то витрати понесені за ним зайво включені до складу валових витрат, оскільки в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані докази того, які саме інформаційно-консультаційні послуги про потенційних споживачів електроенергії на території Львівської області надані товариству його контрагентом, не долучено документів, що засвідчують їх використання в подальшому у власній господарській діяльності позивача.

В акті перевірки відповідачем констатовано також, що ТзОВ "Енергосвіт" у 4 кв. 2004р. зайво включено до складу валових витрат, витрати на оплату праці осіб, що не перебували у трудових відносинах із товариством в сумі 2240 грн. Вказаний факт позивач не заперечує. Однак зважаючи, що ним оспорюється податкове повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов”язання з податку на прибуток в повному обсязі, то в цій частині суд першої інстанції правомірно залишив останнє без змін, а позов - без задоволення.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість", то позивачем не обґрунтовано та не подано доказів на спростування фактів завищення сум податкового кредиту за серпень 2003р., березень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2004р., а тому в цій частині спірне податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов”язання з податку на додану вартість вірно залишено судом першої інстанції без змін, а в позові в цій частині –відмовлено.

Щодо зайвого включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем своїм контрагентам у квітні 2003р., то слід врахувати, що пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не дозволено включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, відомості податкової накладної від 24.04.2003р. № 64 не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, вказаний документ містить дані про номенклатуру придбаних товарів, їхню кількість та вартість, обсяг продажу, відповідну суму податку на додану вартість, що, у свою чергу, вказує на відсутність підстав для виключення із складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем своєму контрагенту у складі ціни придбання товару.

Таким чином, висновок відповідача про зайве включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в квітні 2003р. є безпідставним, а відповідно визначення позивачу суми податкового зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 6625 грн. основного платежу та 3312,50 грн. штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням - неправомірним, що свідчить про правомірність задоволення судом першої інстанції позову у цій частині.

Щодо вимоги позивача про скасування другої податкової вимоги, то судом першої інстанції вірно відмовлено у її задоволенні, оскільки підставність такої вимоги позивачем не обґрунтована.

З огляду на викладене в сукупності, місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, правомірності спірних податкових-повідомлень рішень в скасованій частині не доведено.

Таким чином, постанова місцевого господарського суду є такою, що прийнята у відповідності до чинного законодавства України, фактичних обставин та матеріалів справи, підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Тому керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2006р. у справі № 14/109-1638 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Процик Т.С.

Суддя                                                                                          Галушко Н.А.