Постанова

від 03.08.2015 по справі 810/2656/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2015 року           810/2656/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БТК 12"

доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

провизнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БТК 12" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування наказу від 31.10.2014 №715 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" та податкових повідомлень-рішень від 22.12.2014 №0006542220, №0006532220.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит та визначено валові витрати, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод і неправомірно нарахував грошові зобов'язання по податку на додану вартість та по податку на прибуток. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник відповідача позову не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з мотивів, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

У судове засідання, призначене на 03.08.2015, з'явився представник відповідача.

До початку розгляду справи по суті від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БТК 12" зареєстровано як юридичну особу 07.02.2012, як платник податків перебуває на обліку в Бориспільській ОДПІ з 08.02.2012 за №6413. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2014 року посадовою особою Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі наказу від 31.10.2014 №715 та згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "БТК 12" (код за ЄДРПОУ 38075109) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Лізгольд" (код ЄДРПОУ 36798064), ТОВ "Маріот Груп" (код ЄДРПОУ 38917625), ТОВ "Енергопостач-2014" (код ЄДРПОУ 39174836), ПП "Маркет-Ч" (под. ЄДРПОУ 36157357), ТОВ "Норд-Люкс" (код ЄДРПОУ 38830680), ТОВ "Сібол" (код ЄДРПОУ 37265968), ТОВ "Фобос-О" (код ЄДРПОУ 38150128), ТОВ "Вербена-Н" (код ЄДРПОУ 38150277), ТОВ "Цикломен-Н" (код ЄДРПОУ 38150285), ТОВ "Віп Сервістрейд" (код ЄДРПОУ 38598738), ТОВ "Укрпромплюс" (код ЄДРПОУ 39124649) за період з 01.01.2013 по 30.09.2014, за результатами якої складено Акт від 12.11.2014 №538/22-2/38075109 (надалі - Акт перевірки).

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс" є нікчемними і в силу статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Як наслідок, в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 268625 грн.;

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1184876 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача матеріалів перевірок його контрагентів, а саме: актів ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 №1016/26-55-22-07/38150277 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вербена-Н" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014", від 03.04.2014 №1011/26-55-22-07/37265968 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сібол" щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за січень-лютий 2014 року", від 03.04.2014 №1015/26-55-22-07/38150128 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фобос-О" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014", від 30.07.2014 №2115/26-55-22-07/38917625 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Маріот Груп" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 по 30.04.2014", від 09.04.2014 №1114/26-55-22-08/38150285 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Цикломен-Н" при здійсненні фінансово-господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2013 по 31.03.2014", листа Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Енергопостач-2014" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за травень, червень 2014 року", акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 27.08.2014 №1201/04-62-22-3/38598738 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Віп Сервістрейд" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року", актів ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.07.2014 №1578/26-59-22-03/39124649 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Укрпромплюс" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.05.2014 по 31.05.2014", від 20.08.2014 №1924/26-59-22-08/32425568 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Паско" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014", акту ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області від 28.08.2014 №356/23-01-22-06/36157357 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Маркет-Ч" щодо документального підтвердження господарських відносин з покупцями та постачальниками за період липень 2011 року - квітень 2014 року", акту Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 10.11.2014 №405/22-1/39223029 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Селестіс" щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період червень-липень 2014 року".

Відповідач зазначає, що вказаними актами перевірок контрагентів встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс" з контрагентами.

Між тим, як вбачається з Акту перевірки позивача, під час перевірок контрагентів позивача встановлено, що за результатами звірки ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс" не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ, внаслідок чого встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків.

У зв'язку з зазначеним податковий орган дійшов висновку, що господарські операції з виконання ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс" робіт (послуг) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку з чим ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс" не могло фактично здійснювати господарські операції.

На думку податкового органу, діяльність вказаних підприємств здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про нікчемність укладених ними угод, як із постачальниками, так і з покупцями та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та визначення валових витрат.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 22.12.2014 №0006542220, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 335781 грн., з яких: 268625 грн. - за основним платежем; 67156 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 22.12.2014 №0006532220, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 1481095 грн., з яких: 1184876 грн. - за основним платежем; 296219 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

З приводу позовних вимог позивача про скасування наказу від 31.10.2014 №715 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", суд зазначає наступне.

Так, наказ на проведення перевірки позивача є актом індивідуальної дії.

Як вже зазначалось, на день судового розгляду перевірку позивача фактично проведено податковим органом та складено акт за її результатами. Це означає, що наказ податкового органу на проведення передвіки є виконаним, тобто таким, що вичерпав свою дію.

Позовні вимоги щодо скасування актів індивідуальної дії, до яких також належить і оспорюваний наказ, можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення такого акта юридичної сили (здатності до застосування). Акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся у минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків. Юридичні факти або події минулого в принципі не можуть бути скасовані судом чи іншим органом, як не можуть бути скасовані будь-які події минулого.

Таким чином, позов, що містить вимоги про скасування акта індивідуальної дії, що вичерпав свою дію, задоволенню не підлягає як такий, що в принципі не може призвести до захисту прав позивача (позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права).

Водночас правові наслідки, що настали внаслідок прийняття актів індивідуальної дії, які вичерпали свою дію, можуть призводити до порушення прав особи, але це утворює інші підстави для звернення до суду. Це означає, що особа має обрати такий спосіб захисту порушеного права, який призведе до відновлення її прав (вимагати прийняття іншого акта індивідуальної дії, яким будуть змінені правовідносини, а якщо це не можливо - вимагати відшкодування завданої шкоди).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування наказу від 31.10.2014 №715 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" не підлягають задоволенню.

В той же час, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Так, судом встановлено, що ТОВ "БТК 12" мало взаємовідносини з ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс".

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами позивачем надано суду належним чином завірені копії первинних документів, а саме: договори, додаткові угоди, податкові накладні, акти надання послуг, видаткові накладні, рахунки на оплату, банківські виписки за період з 13.02.2013 по 02.10.2014.

Як вбачається з Акту перевірки позивача, відповідачем встановлено, що господарські операції з ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс" відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення суми податку на додану вартість по податковим накладним до складу податкового кредиту та визначення валових витрат за перевіряємий період.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс" товарів (послуг, робіт).

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс" товарів (робіт, послуг).

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс" є нікчемними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Проте, з огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс", з підстав відсутності реальності надання послуг, робіт чи поставки товарно-матеріальних цінностей, судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними матеріалів справи, основними видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у. тощо.

Таким чином, досліджуючи предмет договорів, укладених між позивачем та ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс", у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з вказаними підприємствами підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані товарно-матеріальні цінності, послуги, роботи були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Між тим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

В той же час, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на єдиний доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на акти ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 №1016/26-55-22-07/38150277 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вербена-Н" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014", від 03.04.2014 №1011/26-55-22-07/37265968 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сібол" щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за січень-лютий 2014 року", від 03.04.2014 №1015/26-55-22-07/38150128 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фобос-О" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014", від 30.07.2014 №2115/26-55-22-07/38917625 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Маріот Груп" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 по 30.04.2014", від 09.04.2014 №1114/26-55-22-08/38150285 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Цикломен-Н" при здійсненні фінансово-господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2013 по 31.03.2014", лист Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Енергопостач-2014" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за травень, червень 2014 року", акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 27.08.2014 №1201/04-62-22-3/38598738 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Віп Сервістрейд" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року", акти ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.07.2014 №1578/26-59-22-03/39124649 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Укрпромплюс" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.05.2014 по 31.05.2014", від 20.08.2014 №1924/26-59-22-08/32425568 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Паско" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014", акт ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області від 28.08.2014 №356/23-01-22-06/36157357 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Маркет-Ч" щодо документального підтвердження господарських відносин з покупцями та постачальниками за період липень 2011 року - квітень 2014 року", акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 10.11.2014 №405/22-1/39223029 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Селестіс" щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період червень-липень 2014 року".

Поряд із вказаним суд звертає увагу, що зі змісту вказаних актів перевірки вбачається, що предметом перевірки були господарські відносин ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс" із їх контрагентами. Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки контрагентів позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, вищевказані акти не є належними та допустимими доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угоди, укладеної із позивачем, такою, що не спричинила реальних юридичних наслідків.

Між тим суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність своїх рішень нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірок про те, що діяльність контрагентів позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням остатньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ "БТК 12" та ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс", правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та цими контрагентами підтверджується приведеними вище первинними та іншими документами.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення валових витрат є безпідставними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах Підприємства та вказаних контрагентів, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками відповідних фінансово-господарських взаємовідносин у звітних документах.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс", суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ТОВ "БТК 12" щодо формування податкового кредиту та визначення валових витрат по взаємовідносинах зі вказаними контрагентами.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс", можливо, порушують вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та завищення валових витрат.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між ТОВ "БТК 12" та ПП "Лізгольд", ТОВ "Маріот Груп", ТОВ "Енергопостач-2014", ПП "Маркет-Ч", ТОВ "Норд-Люкс", ТОВ "Сібол", ТОВ "Фобос-О", ТОВ "Вербена-Н", ТОВ "Цикломен-Н", ТОВ "Віп Сервістрейд", ТОВ "Укрпромплюс", доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум податку на додану вартість та віднесення сум до валових витрат; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК 12" - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22.12.2014 №0006542220 та №0006532220.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Балаклицький А. І.