Постанова

від 30.06.2015 по справі 813/1979/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року № 813/1979/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представник позивача не прибув,

представник відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Будівельне управління № 45» відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

дочірнє підприємство «Будівельне управління № 45» відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд» (далі - позивач, ДП «Будівельне управління № 45» ВАТ «Прикарпатбуд») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, Дрогобицька ОДПІ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2015 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог ДП «Будівельне управління № 45» ВАТ «Прикарпатбуд» зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 23.01.2015 № 29/22-01/30084870 про нереальність господарських операцій із ТОВ «Денікс Груп» є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд його скасувати.

Позивач у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання від 21.05.2015 року вх. № 16389, в якому просить розглядати справу без його участі. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ «Денікс Груп», а отже безпідставно завищено податковий кредит за липень, серпень, вересень 2014 року, що призвело до заниження податку на додану вартість, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для його скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ДП «Будівельне управління № 45» ВАТ «Прикарпатбуд», зареєстроване як юридична особа 11.03.1999 за кодом ЄДРПОУ 30084870.

Дрогобицькою ОДПІ у період з 01.01.2012 по 31.12.2014 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Будівельне управління № 45» ВАТ «Прикарпатбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) в ТОВ «Денікс Груп» за період 01.12.2012 по 31.12.2014 та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків, про що 23.01.2015 складено акт № 29/22-01/30084870.

Згідно акта перевірки № 29/22-01/30084870, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 202 ст. 200 Податкового Кодексу в результаті чого занижено суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 13086 грн, в тому числі за липень 2014 року в сумі 4178 грн, за серпень 2014 року у сумі 4825 грн, за вересень 2014 року в сумі 4083 грн;

- не підтверджено реальність здійснення операцій з наступним контрагентом-постачальником, а саме з ТзОВ «Денікс груп».

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 05.03.2015 виставлено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) в сумі 16358,00 грн, у тому числі за основним платежем - 13086 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 3272 грн.

Вказані в актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Денікс Груп».

Не погодившись із вказаним податковим повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступними нормами законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Водночас, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання податком на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту виплаченого постачальником.

На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленій у постанові від 27.03.2012, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Денікс Груп» позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку:

- договір підряду від 25.07.2014 № 07/1 укладений між ДП «Будівельне управління № 45» ВАТ «Прикарпатбуд» та ТОВ «Денікс Груп», відповідно до умов якого ТОВ «Денікс Груп» (Субпідрядник) зобов'язується власними силами і засобами виконати оздоблювальні роботи на об'єкті Будівництво швейної фабрики «Декарест» по вул. Гайдамацькій в м. Дрогобичі, доручені ДП «Будівельне управління № 45» ВАТ «Прикарпатбуд» (Генпідрядником), у встановлений термін, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2014 року, за серпень 2014 року, за вересень 2014 та актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року, за серпень 2014 року, за вересень 2014;

- податкові накладні від 30.07.2014 № 237 на суму 25067,38 грн (в тому числі ПДВ 4177,90 грн), від 29.08.2014 № 280 на суму 28949,62 грн (в тому числі ПДВ 4824,94 грн), від 16.09.2014 № 121 на суму 24498,00 грн (в тому числі ПДВ 4083,00 грн);

- копії платіжних доручень від 30.07.2014 № 125, від 29.08.2014 № 322, від 16.09.2014 № 334.

Також позивачем до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200008830, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 37882958.

Як стверджує позивач вищезазначені роботи були придбані по виконанню замовлення ТОВ «Декарест».

Разом з тим, судом встановлено, що подані позивачем первинні документи містять суперечливі відомості щодо змісту спірних операцій.

Як вбачається з витягу з аналітичної системи ДП БУ-45 ВАТ «Прикарпатбуд» в липні 2014 року було виписано податкову накладну від 25.07.14 № 1, однак ТОВ «Денікс-Груп» було виписано ППН 30.07.14 № 237, в серпні 2014 року було виписано податкову накладну від 13.08.14 № 3 та від 26.08.14 № 7, однак ТОВ «Денікс-Груп» було виписано ППН 29.08.14 № 280, у вересні 2014 року було виписано податкову накладну від 15.09.14 № 3, № 4 та від 30.09.14 № 7, однак ТОВ «Денікс-Груп» було виписано ППН 16.09.14 № 121, що спростовує доводи позивача про реальність господарських операцій з огляду на те, що податкові накладні ВАТ «Прикарпатбуд» мали бути виписані після податкових накладних ТОВ «Денікс-Груп».

Також перевіркою встановлено, що зі сторони ТОВ «Денікс Груп» нікому було виконувати задокументовані роботи, оскільки у даного підприємства не було жодного працівника та до виконання таких робіт не залучались субпідрядники, оскільки, відповідно до п. 1.1 Договору підряду ТОВ «Денікс Груп» зобов'язувалось власними силами здійснити оздоблювальні роботи.

У той же час, у ДП БУ-45 ВАТ «Прикарпатбуд» наявна достатня кількість працівників відповідної кваліфікації для здійснення оздоблювальних робіт (станом на 01.10.2014 - 29 осіб) та ДП БУ-45 ВАТ «Прикарпатбуд» спеціалізується саме на виконанні оздоблювальних робіт, крім того виконувало такі роботи у 2014 році, а відтак ДП БУ-45 ВАТ «Прикарпатбуд» було спроможне самостійно виконати роботи, задокументовані як придбані у ТОВ «Денікс груп». (ст. 8 акту перевірки).

Проведеним аналізом податкової інформації встановлено, що ТОВ «Денікс Груп» за липень - вересень 2014 року не здійснювало нарахування та виплату заробітної плати чи інших виплат жодній фізичній особі та не здійснювало нарахування та перерахування до бюджету єдиного соціального внеску.

За вищевказаний період ТОВ «Денікс Груп» не подавало звітності по ЄСВ, а остання звітність була подана за березень 2014 року, в якій не відображено виплати жодній фізичній особі.

Також перевіркою встановлено, що заробітної плати ТзОВ «Денікс Груп» нікому не виплачувало та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування в бюджету не перераховувало, а відтак, у актах виконаних робіт безпідставно відображено компенсацію витрат, які не були понесені ТОВ «Денікс Груп» на загальну суму 49130 грн (заробітна плата - 35468 грн, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування - 13662 грн), безпідставно відображено і винагороду ТОВ «Денікс Груп» на загальну суму 10378 грн.

Отже, податковим органом у процесі перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей, спрямованість дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Фактично позивачем було створено штучну видимість здійснення господарських операцій з контрагентом шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом.

Наведене виключає здатність операцій між позивачем та ТОВ «Денікс Груп» породжувати податкові наслідки у вигляді права на податковий кредит.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.03.2015 року № НОМЕР_1, в той час, як позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог. Отже, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Щодо судового збору, то такий на підставі статті 94 КАС України покладається на позивача.

Під час подання адміністративного позову позивачем сплачено 182,70 грн судового збору, відтак, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", з позивача слід стягнути решту суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства «Будівельне управління № 45» відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Фабрична, 61, код ЄДРПОУ 30084870) до Державного бюджету України 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.