Рішення

від 17.02.2011 по справі 899

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-899/2011 р. Головуючий 1 інст.: Назаренко О.В.

Категорія - «договірні правовідносини» Доповідач: Піддубний Р.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2011 року. м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді: Піддубного Р.М.,

суддів: Солодкова А.А., Тичкової О.Ю.,

при секретарі: Соколовій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», про визнання попереднього договору, договору купівлі-продажу, рішення та свідоцтва про право власності, свідоцтва про відповідність недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння, -

встановила:

У червні 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з названим позовом, мотивуючи який зазначили, що ОСОБА_3 на підставі виданого 05 серпня 2008 року Харківським районним відділом земельних ресурсів державного акту серії ЯЕ № 489132 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,1166 га, розташована за адресою: сел. Нова Березівка Харківського району Харківської області, вул. Залізнична 15, на якій станом на листопад 2008 року було розташовано жилий будинок готовністю 80 %.

24 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено та посвідчено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 попередній договір і в цей же день - договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2Є купила земельну ділянку площею 0,1166 га за вищевказаною адресою.

21 грудня 2009 року відповідачкою ОСОБА_2 було незаконно отримано в Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Харківській області (ІАБК у Харківській області) свідоцтво про відповідність збудованого на зазначеній земельній ділянці жилого будинку проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, рішенням виконавчого комітету Височанської селищної ради Харківського району Харківської області № 409 від 8 грудня 2009 року оформлено права власності, а 28 грудня 2009 року селищною радою видано свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок № 15 по вул. Залізничній в сел. Нова Березівка Харківського району Харківській області.

Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки є фіктивним, оскільки його укладено без наміру створити правові наслідки, що зумовлювалися цим правочином та удаваним, оскільки його укладено з метою приховати договір займу грошових коштів, які були необхідні для закінчення будівництва вищевказаного жилого будинку, позивачі

просили визнати укладені 24 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_5 попередній договір та договір купівлі- продажу земельної ділянки недійсними.

Крім того, враховуючи, що розташований на земельній ділянці жилий будинок готовністю 98%, вони не відчужували, але відповідачка незаконно оформила право власності на нього, позивачі просили визнати недійсним видане 21 грудня 2009 року ІАБК у Харківській області відповідачці ОСОБА_2 свідоцтво про відповідність збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, а також визнати недійсним рішення виконавчого комітету Височанської селищної ради Харківського району Харківської області № 409 від 08 грудня 2009 року, яким вирішено оформити право власності та видати відповідачці ОСОБА_2 свідоцтво про право власності та видане виконкомом 28 грудня 2009 року свідоцтво про право власності на будинок № 15 по вул. Залізничній в сел. Нова Березівка Харківського району Харківської області, витребувати його із чужого незаконного володіння відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, зазначивши, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України та з метою створення саме тих правових наслідків, що визначені вказаними договорами. Після придбання земельної ділянки ОСОБА_2 відповідно до її цільового призначення побудувала будинок та в порядку, визначеному чинним законодавством України зареєструвала право власності на нього.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано посвідчені 24 квітня 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, попередній договір та договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1166 га, розташованої в сел. Нова Березівка Харківського району Харківської області, вул. Залізнична, 15, кадастровий № 6325156701:00:001:0024, укладені між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 недійсними, приведено сторони в первісний стан, зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, а ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 сто тридцять п'ять тисяч гривень. Визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Височанської селищної ряди Харківського району Харківської області № 409 від 8 грудня 2009 року про оформлення права власності на житловий будинок, розташований в Харківській області, Харківському районі, сел. Нова Березівка, вул. Залізнична, 15 на ім'я ОСОБА_2 Визнано недійсним свідоцтво № 572760 від 28 грудня 2009 року про право власності в цілому на житловий будинок за ОСОБА_2 Визнано в частині зазначення імені забудовника - ОСОБА_2 недійсним видане 21 грудня 2009 року ІАБК у Харківській області свідоцтво № 20000584 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Ухвалено витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 і передати ОСОБА_3 житловий будинок № 15 по вул. Залізничній в сел. Нова Березівка Харківського району Харківської області. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення у межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання укладеного між сторонами договору купівлі- продажу земельної ділянки недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений правочин вчинено сторонами без наміру створення передбачених його умовами правових наслідків, крім того, вчинено для приховання іншого правочину, зокрема договору позики, у зв’язку з чим цей правочин відповідно до вимог ч. 2 ст. 234 ЦК України є недійсним.

Проте погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 24 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено та посвідчено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 договір купівлі- продажу, за умовами якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2Є набула у власність розташовану за адресою: с.Нова Березівка Харківського району Харківської області, вул. Залізнична 15 земельну ділянку площею 0,1166 га. При цьому, відповідно до п. 13 зазначеного договору після ознайомлення з проектом договору продавець засвідчив, що договір спрямований на реальне настання для продавця та покупця правових наслідків, що обумовлені цим договором, договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину. Після укладення договору 18 листопада 2009 року його було зареєстровано ОСОБА_2 в поземельній книзі управління Держкомзему у Харківській області за реєстровим № 703000010024001.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно з ч. 1 ст. 235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно з роз’ясненнями, які містяться у п.п. 24, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9 для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. За удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Частиною 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 16 ЦК, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Належних та допустимих доказів наявності обставин, які відповідно до ст. 234 ЦК є підставами для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, позивачами не надано.

Крім того, визнаючи договір купівлі-продажу недійсним з підстав передбачених ст. 229 ЦК, суд першої інстанції вийшов за межі позову, оскільки таких позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заявляли. Не було заявлено позивачами і вимог про застосування наслідків удаваного правочину, передбачених ч. 2 ст. 235 ЦК.

Не можна також погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визнання недійсним рішення виконкому Височанської селищної ради про оформлення за ОСОБА_2Є права власності на жилий будинок.

Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Встановлено та не заперечується сторонами, що право власності на спірний будинок у встановленому законом порядку за позивачами зареєстровано не було, у зв’язку з чим зазначена норма не може бути застосована до спірних правовідносин. Не зазначено й позивачами та судом у рішенні, яким саме вимогам закону не відповідає оскаржуване рішення виконкому селищної ради.

З цих же підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо витребування майна із чужого незаконного володіння на підставі ст. 397 ЦК, оскільки зазначеною нормою передбачено право вимоги не володіючого власника до особи, яка незаконно володіє спірним майном.

Оскільки порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення по суті цивільно-правового спору, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2

Євгенівни, задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2010 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», про визнання попереднього договору, договору купівлі-продажу, рішення та свідоцтва про право власності, свідоцтва про відповідність недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його

проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя

Судді