Ухвала

від 30.12.2014 по справі 813/6998/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 УХВАЛА

щодо залишення позовної заяви без розгляду

30 грудня 2014 року Справа № 813/6998/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Кіщак К.В.,

представник позивача ОСОБА_1М,

представник позивача ОСОБА_2,

представник позивача ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4,

представник відповідача ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом Жовківської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Жовківської міжрайонної державної фінансової інспекції про визнання протиправними дій та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Жовківської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Жовківської міжрайонної державної фінансової інспекції з вимогою: скасувати вимоги зазначені в листі-вимозі Жовківської міжрайонної державної фінансової інспекції від 07.08.2014 року за № 28-15/673 «Про пред'явлення обов'язкових до виконання вимог, щодо усунення виявлених порушень законодавства» до Жовківської районної державної лікарні ветеринарної медицини .

Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про залишення без розгляду позовної заяви з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, пояснив, що вважає вимогу ДФІ матеріальною вимогою на підставі якої ДФІ може заявити вимогу про стягнення коштів, а тому позивач пропустив місячний строк на її оскарження, встановлений ч. 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечив та пояснив, що на його думку вимога ДФІ нематеріального характеру, в результаті невиконання позивачем цієї вимоги ДФІ не може звернутися з позовом про стягнення коштів, а тому для оскарження цієї вимоги у позивача є 6 місяців, і позивач цей строк не пропустив.

Вирішуючи дане клопотання суд враховує наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

У вимозі ДФІ, яку просить скасувати позивач, зазначено, що в порушення вимог п. 3 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 року № 659, п. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2454-VI, п.п. 19, 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228, з 01.07.2010 року по 31.03.2014 року заробітна плата та нарахування на заробітну плату до державних цільових фондів лікарів ветеринарно-санітарної експертизи (офіційним лікарям), які надають лише платні послуги в ревізійному періоді проведені за рахунок коштів загального фонду та частково за рахунок спеціального фонду, замість проведення таких витрат виключно за рахунок спеціального фонду. Всього протягом ревізійного періоду проведено витрат на оплату лікарів ветеринарно-санітарної експертизи лікарні ветмедицини за рахунок надходжень загального фонду на загальну суму 171,08 тис. грн. та проведено відповідних нарахувань на заробітну плату на загальну суму 36,73 тис. грн. (всього на суму 196,45 тис. грн.)

Таким чином, ДФІ вимагає в повній мірі забезпечити відшкодування вищевказаної суми збитків. Врахувати вимоги п.п. 19, 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228 та нарахування заробітної плати лікарям ветеринарно-санітарної експертизи (офіційним лікарям), які надають лише платні послуги проводити за рахунок коштів спеціального фонду, як це передбачено Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 р. № 2454-VI.

Суд не погоджується з позицією представника відповідача стосовно того, що до цієї позовної вимоги слід застосовувати правила ч. 5 ст. 99 КАС України, зокрема в частині місячного строку оскарження, оскільки на підставі цього рішення відповідачем не може бути заявлено до позивача вимогу про стягнення грошових коштів. Суд звертає увагу на те, що кошти про відшкодування яких зазначено у вимозі ДФІ, за своєю правовою природою не є боргом перед будь-яким бюджетом, а коштами, що незаконно, з позиції ДФІ, виплачені позивачем своїм працівникам з коштів загального фонду. Законодавством не передбачено права ДФІ на стягнення з підприємств, установ чи організацій таких коштів.

Відповідач зазначає, що ДФІ, згідно з п. 10 ст. 10 Закону України від 26.01.1993 р. № 2939-ХІІ В«Про основні засади державного фінансового контролюВ» , надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Також, п. 7 та п. 8 вищезазначеної статті Закону, на які покликається відповідач, ДФІ надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п. 7); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п. 8).

Однак, суд звертає увагу представника відповідача, що цими положеннями Закону спростовуються саме покликання сторони відповідача, оскільки право звертатися у судовому порядку зі стягненням у дохід держави ДФІ надано лише стосовно коштів отриманих підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Такий висновок підтверджується й позицією ДФІ викладеною у відповідному листі - вимозі, де зазначено, що у випадку невиконання зазначеної вимоги, слід стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст. 130-136 Кодексу законів про працю України та жодним чином не згадується про стягнення таких коштів у дохід держави.

Таким чином, для звернення до адміністративного суду про скасування вимоги щодо забезпечення відшкодування збитків у сумі 196,45 тис. грн., як неправомірно виплачених за рахунок коштів загального фонду, слід керуватися загальним 6-місячним строком звернення встановленим ч. 2 ст. 99 КАС України.

Оскільки вимога ДФІ датована 07.08.2014 роком, а позовна заява про скасування цієї вимоги надійшла до суду 14.10.2014 року, 6-місячний строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволення клопотання про залишення без розгляду, на підставі ст. 100 КАС України, позовної заяви про скасування вимоги щодо забезпечення відшкодування збитків у сумі 196,45тис. грн., як неправомірно виплачених за рахунок коштів загального фонду, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 99, 100, 158-160, 165 КАС України, -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом Жовківської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Жовківської міжрайонної державної фінансової інспекції про визнання протиправними дій та скасування рішення суб'єкта владних повноважень - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.12.2014 року.