Ухвала

від 04.08.2015 по справі 2а-6342/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2015 р. м. Київ К/800/23729/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "С.Бабушкін"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014

у справі № 2а-6342/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "С.Бабушкін"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2012 позов задоволено.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2012 та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 та залишити в силі рішення суд першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 23.06.2011, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Архітектурне бюро «С.Бабушкін» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Сана Групп», ТОВ «Амброзисс» за період з 01.01.2008 по 30.06.2011, за результатами якої було складено акт від 25.10.2011 № 2247/23-12/13670133, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 290 220,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 №0008082312, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 290 220,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53 835,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, ДПС України було прийняте рішення, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 17.11.2011 №0008082312 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 грн., а в іншій частині залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, на підставі виписаних ТОВ «РМА-Груп»та ТОВ «Сана Групп» податкових накладних, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, судом зазначено, що перевірка позивача проведена на підставі постанови СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 23.06.2011, яка винесена в межах розслідування кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України за фактом створення та придбання невстановленими слідством особами ряду підприємств, зокрема, ТОВ «РМА-Груп» та ТОВ «Сана Групп» з метою прикриття незаконної діяльності, у зв'язку з чим, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва всупереч вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України не мала права виносити податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі.

Суд апеляційної інстанції не погодився з наведеними висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2011 було постановлено до винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011 №0008082312, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0008082312.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарських операцій; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «РМА-Груп» та ТОВ «Сана Групп», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих послуг, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "С.Бабушкін" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль