Ухвала

від 07.07.2016 по справі 2а-6342/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6342/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р. О. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

07 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губська О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро «С. Бабушкін» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро «С. Бабушкін» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення № 0008082312 від 17.11.2011 року, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Архітектурне бюро «С. Бабушкін» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення № 0008082312 від 17.11.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2012 р. позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2012 р. та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.08.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У вказаній ухвалі ВАС України зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «РМА-Груп» та ТОВ «Сана Групп», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих послуг, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

У відповідності до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відтак, справа переглядається колегією суддів з дослідженням обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «РМА-Груп» та ТОВ «Сана Групп».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомили.

Від позивача надійшло клопотання, зареєстроване Київським апеляційним адміністративним судом 06.07.2016 р. за вх. № 18099, про відкладення розгляду справи у межах строків, встановлених КАС України, у зв'язку з тим, що представник позивача повинен бути присутнім в судовому засіданні Дарницького районного суду міста Києва о 09 год. 30 хв.

Відповідно до ч. 1 ст. 195-1 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно ч. 2 ст. 195-1 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

В той же час, клопотання про продовження розгляду справи позивач не заявив, а місячний строк розгляду справи закінчується 08.07.2016 р., відтак колегія суддів позбавлена можливості задовольнити клопотання позивача.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі постанови СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 23.06.2011 р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Сана Групп», ТОВ «Амброзисс» за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої було складено акт від 25.10.2011 р. № 2247/23-12/13670133, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 290220,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 р. № 0008082312, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 290220,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53 835,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення ДПА у місті Києві було прийняте рішення № 921/10/25-114 від 27.01.2012 р., яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 17.11.2011 р. № 0008082312 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 грн., а в іншій частині - залишено без змін.

В свою чергу, докази винесення нового ППР податковим органом матеріали справи не містять, а тому колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване ППР в силу вимог п. 60.4 ст. 60 ПК України не вважається відкликаним.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналогічні норми відображені в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були укладені наступні договори про надання послуг: з ТОВ «РМА-Груп» від 15.06.2010 р. № 136, від 12.07.2010 р. № 49, від 01.10.2010 р. № 3 та з ТОВ «Сана Групп» від 10.01.2011 р. № 8, від 30.03.2011 р. № 41, від 15.10.2011 р. № 15/19 (а. с. 41 - 42, 44-46, 48 - 50, 52-54, 56-57, 60-61 Т. 3).

З метою доказування реальності виконання цих договорів позивачем надано акти здачі - приймання послуг (а. с. 43, 47, 51, 55, 58, 59, 62, 63 Т. 3), податкові накладні (а. с. 65 - 78 Т. 3), копії банківських виписок та платіжних доручень (а. с. 79-108 Т. 3).

Також позивачем було надано первинні документи, на виконання яких, за твердженням позивача, ним були залучені зазначені контрагенти.

Так позивач у відповідності до своєї статутної діяльності виконував проектно - вишукувальні та проектні роботи, роботи з коригування робочрого проекту на користь ТОВ «ФКМ-4», ТОВ «Спортінвест Інтернешнл», ДПА України, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договорів, накладних тощо.

В той же час, при дослідженні цих документів колегією суддів не встановлено наявності в них будь - якої інформації про контрагентів позивача ТОВ «РМА-Груп» та ТОВ «Сана Групп».

З досліджених колегією суддів матеріалів справи не вбачається яким чином ТОВ «РМА - Груп» та ТОВ «Сана Групп» у відповідності до договорів здійснювали збір комплектів тендерної документації, оформлювали проектну документацію та робочі матеріали позивача, готували документацію до архівування, здійснювали підбір інформаційних матеріалів за запитами позивача (вказані запити також відсутні в матеріалах справи).

Акти приймання - передачі послуг не містять відомостей про обсяги виконаних робіт, не конкретизують види їх виконання та виконавців.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що вищевказані договори і акти містять ознаки формально складених та не можуть прийматися колегією суддів в якості доказів підтвердження реальності господарських операцій.

Вичерпність поданих позивачем документів підтверджено ним в суді першої інстанції, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.

В той же час, первинна документація, що міститься в матеріалах справи підписана від ТОВ «РМА-Груп» ОСОБА_3, від імені ТОВ «Сана Групп» - Києвським Д. В.

Зі змісту вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2011 року, постановленого за результатами розгляду кримінальної справи № 1-1198/11 по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєнні ним злочинів, передбачених ст.ст. 205 ч.2, 358 ч.2 КК України, вбачається, що засновник ТОВ «РМА-Груп» ОСОБА_3 за винагороду здійснив перереєстрацію зазначеного підприємства шляхом підписання його статутних та інших первинних документів. Метою створення юридичної особи ТОВ «РМА-Груп» було прикриття незаконної діяльності інших юридичних осіб без наміру здійснення ним господарської діяльності.

Аналогічно, вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 06 вересня 2012 року у справі № 1-4712 було встановлено, що ОСОБА_2, при скоєнні фіктивного підприємництва, тобто придбанні TOB «Сана Групп» без наміру здійснення господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності особи, матеріали відносно якої виділено та інших невстановлених слідством осіб, вчинив підроблення офіційних документів товариства - TOB «Сана Групп» з метою їх подальшого використання при здійсненні реєстрації товариства в органах державної влади.

У вироку зазначено, що ОСОБА_2 знав та розумів, що він не буде займатись підприємницькою діяльністю з використанням TOB «Сана Групп», не буде здійснювати господарську діяльність, яка передбачена Статутом цього товариства, складати та підписувати, як директор TOB «Сана Групп», документи господарської діяльності (договори, рахунки, накладні, податкові накладні та інші), впливати якимсь чином на діяльність TOB «Сана Групп». Вина ОСОБА_2 визнана повністю.

За цих обставин, колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо врахування при ухваленні рішення постанови Верховного Суду України від 26 січня 2016 року № 21-4781а15, в якій колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України висловила позицію про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро «С. Бабушкін» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро «С. Бабушкін» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення № 0008082312 від 17.11.2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.