Рішення

від 10.08.2015 по справі 904/2402/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.08.15р. Справа № 904/2402/15

За позовом Фермерського господарства Кропови Р.Г. (с. Спаське, Новомосковського району Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" (с. Спаське, Новомосковського району Дніпропетровської області)

про стягнення 436 094 грн. 27 коп. на відшкодування вартості 26,67 тон пшениці, 41,86 тон кукурудзи, 25,26 тон соняшника

Головуючий колегії: Фещенко Ю.В.

Члени колегії: суддя Колісник І.І.

суддя Новікова Р.Г.

Представники:

від позивача: Михалевич М.А. - представник (довіреність № б/н від 03.08.2015)

від відповідача: Мухіна Ю.О. - представник (довіреність №1 від 12.01.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство Кропови Р.Г. (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" (далі - відповідач) в примусовому порядку виконати обов'язок в натурі та повернути 26,67 тон пшениці, 41,86 тон кукурудзи та 25,26 тон соняшника.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем норм статей 387, 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, статті 95 Земельного кодексу України, що полягало у самовільному засіянні та зборі врожаю у 2014 році на земельних ділянках, які перебували у користуванні позивача на підставі договорів оренди з їх власниками.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 (суддя Бєлік В.Г.) порушено провадження у справі та призначено її розгляд в засіданні на 23.04.2015.

Ухвалою суду від 23.04.2015 розгляд справи відкладено на 13.05.2015, у зв'язку з необхідністю витребування документів по справі.

В судовому засіданні 13.05.2015 оголошено перерву до 20.05.2015.

Від позивача 20.05.2015 надійшло три заяви про відвід судді Бєлік В.Г., у задоволенні яких ухвалами суду від 20.05.21015 було відмовлено.

При цьому, у зв'язку зі складністю справи та з метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2015 призначено колегіальний розгляд справи.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2015 № 431 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи", відповідно до пункту 4 статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначено повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів для розгляду справи № 904/2402/15.

Згідно з протоколом про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) від 22.05.2015 визначено наступний склад колегії: головуючий колегії Бєлік В.Г., судді - Колісник І.І., Новікова Р.Г.

Ухвалою суду від 25.05.2015 прийнято справу № 904/2402/15 до розгляду у наступному складі колегії: головуючий колегії - Бєлік В.Г., судді: Колісник І.І., Новікова Р.Г. та призначено її до розгляду в засіданні на 18.06.2015.

Ухвалою суду від 18.06.2015 відмовлено в задоволенні заяви позивача про відвід судді Бєлік В.Г. та задоволено заяву судді Бєлік В.Г. про самовідвід.

У зв'язку з задоволенням заяви головуючого колегії - судді Бєлік В.Г. про самовідвід від розгляду справи, на підставі пункту 2.3.52. Положення про автоматизовану систему документообігу суду розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області № 531 від 24.06.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/2402/15.

Згідно з протоколом про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) від 24.06.2015 вказану справу призначено судді-доповідачу: Фещенко Ю.В.; судді, які входять до складу колегії: Новікова Р.Г., Колісник І.І.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 вказаною колегією суддів справу прийнято до провадження та призначено її розгляд в засіданні на 05.08.2015.

У судове засіданні 05.08.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

При цьому, 18.06.2015 позивачем було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача 436 094 грн. 27 коп. на відшкодування вартості 26,67 тон пшениці, 41,86 тон кукурудзи, 25,26 тон соняшника. У вказаній заяві, як і у позовній заяві, свої вимоги позивач обґрунтовує нормами статей 387, 530, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статтю 95 Земельного кодексу України.

Так, представником позивача було викладено зміст позовної заяви, наведені доводи в її обґрунтування, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17.06.2015.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.08.2015 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірні земельні ділянки відповідачем протягом 2014 року не засівалися та не оброблялися, що підтверджується тим, що підприємство-відповідач з січня 2014 року і по теперішній час не притягалось до адміністративної відповідальності щодо порушень вимог земельного законодавства щодо самовільного зайняття земельних ділянок, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено лист-відповідь Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 15.06.2015.

Так, в матеріалах справи містяться відзиви відповідача на позовну заяву від 13.05.2015 та від 18.06.2015, в яких позивач наводить вказані заперечення та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на викладені вище обставини (а.с.68-60 том 1, а.с.29-31 том 2).

Так, у судовому засіданні 05.08.2015 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 11.08.2015.

У судове засіданні 11.08.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві та заяві від 17.06.2015.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзивах на позов.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Позивачем було подане клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим у судових засіданнях здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.08.2015 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 15.02.2014 між Шевченко Марією Іванівною , як орендодавцем, та Фермерським господарством Кропови Р.Г., як орендарем, було укладено договір оренди землі (а.с.122-133 том 1), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,3465 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на десять років (пункти 1, 2 та 8 вказаного договору).

Вказана земельна ділянки (кадастровий номер 1223286500:02:001:0016) була передана від орендодавця орендарю відповідно до акту від 15.02.2014 прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 15.02.2014, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.134).

Так, в матеріалах справи міститься копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація іншого речового права № 20674938, яким підтверджується, що 10.04.2014 було зареєстроване право оренди вказаної земельної ділянки позивача (а.с.27 том 1).

Крім того, 15.02.2014 між Шевченком Петром Тимофійовичем , як орендодавцем, та Фермерським господарством Кропови Р.Г., як орендарем, було укладено договір оренди землі (а.с.138-147 том 1), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,3509 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на десять років (пункти 1, 2 та 8 вказаного договору).

Вказана земельна ділянки (кадастровий номер 1223286500:02:001:0015) була передана від орендодавця орендарю відповідно до акту від 15.02.2014 прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 15.02.2014, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.150).

Так, в матеріалах справи міститься копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація іншого речового права № 20634395, яким підтверджується, що 10.04.2014 було зареєстроване право оренди вказаної земельної ділянки позивача (а.с.31 том 1).

Також, 15.02.2014 між Яриною Петром Андрійовичем , як орендодавцем, та Фермерським господарством Кропови Р.Г., як орендарем, було укладено договір оренди землі (а.с.199-210 том 1), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,4008 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на десять років (пункти 1, 2 та 8 вказаного договору).

Вказана земельна ділянки (кадастровий номер 1223286500:02:063:0014) була передана від орендодавця орендарю відповідно до акту від 15.02.2014 прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 15.02.2014, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.211).

Так, в матеріалах справи міститься копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація іншого речового права № 20898468, яким підтверджується, що 16.04.2014 було зареєстроване право оренди вказаної земельної ділянки позивача (а.с.24 том 1).

Крім того, 15.02.2014 між Яловою Ганною Тимофіївною , як орендодавцем, та Фермерським господарством Кропови Р.Г., як орендарем, було укладено договір оренди землі (а.с.214-225 том 1), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,3177 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на десять років (пункти 1, 2 та 8 вказаного договору).

Вказана земельна ділянки (кадастровий номер 1223286500:02:023:0019) була передана від орендодавця орендарю відповідно до акту від 15.02.2014 прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 15.02.2014, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.226).

Крім того, в матеріалах справи міститься копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація іншого речового права № 20897384, яким підтверджується, що 16.04.2014 було зареєстроване право оренди вказаної земельної ділянки позивача (а.с.30 том 1).

Також 15.02.2014 між Козловим Валерієм Миколайовичем , як орендодавцем, та Фермерським господарством Кропови Р.Г., як орендарем, було укладено договір оренди землі (а.с.230-241 том 1), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,8486 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на десять років (пункти 1, 2 та 8 вказаного договору).

Вказана земельна ділянки (кадастровий номер 1223286500:02:040:0005) була передана від орендодавця орендарю відповідно до акту від 15.02.2014 прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 15.02.2014, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.242).

Так, в матеріалах справи міститься копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація іншого речового права № 21026441, яким підтверджується, що 16.04.2014 було зареєстроване право оренди вказаної земельної ділянки позивача (а.с.29 том 1).

Пізніше, 03.04.2014 між Федіною Катериною Анатоліївною , як орендодавцем, та Фермерським господарством Кропови Р.Г., як орендарем, було укладено договір оренди землі (а.с.169-180 том 1), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,6163 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на десять років (пункти 1, 2 та 8 вказаного договору).

Вказана земельна ділянки (кадастровий номер 1223286500:02:001:0009) була передана від орендодавця орендарю відповідно до акту від 03.04.2014 прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 03.04.2014, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.181).

Так, в матеріалах справи міститься копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація іншого речового права № 22517766, яким підтверджується, що 30.05.2014 було зареєстроване право оренди вказаної земельної ділянки позивача (а.с.25 том 1).

В подальшому, 12.04.2014 між Фоменком Валерієм Анатолійовичем, як орендодавцем, та Фермерським господарством Кропови Р.Г., як орендарем, було укладено договір оренди землі (а.с.154-165 том 1), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,3596 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на десять років (пункти 1, 2 та 8 вказаного договору).

Вказана земельна ділянки (кадастровий номер 1223286500:02:023:0030) була передана від орендодавця орендарю відповідно до акту від 12.04.2014 прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 12.04.2014, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.166).

Так, в матеріалах справи міститься копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація іншого речового права № 21111656, яким підтверджується, що 22.04.2014 було зареєстроване право оренди вказаної земельної ділянки позивача (а.с.28 том 1).

Крім того, 21.05.2014 між Федіною Катериною Анатоліївною , як орендодавцем, та Фермерським господарством Кропови Р.Г., як орендарем, було укладено договір оренди землі (а.с.184-195 том 1), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,5613 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на десять років (пункти 1, 2 та 8 вказаного договору).

Вказана земельна ділянки (кадастровий номер 1223286500:02:001:0008) була передана від орендодавця орендарю відповідно до акту від 21.05.2014 прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 21.05.2014, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.196).

Так, в матеріалах справи міститься копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація іншого речового права № 25101539, яким підтверджується, що 28.07.2014 було зареєстроване право оренди вказаної земельної ділянки позивача (а.с.26 том 1).

До кожного з вище перелічених договорів додані акти встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), плани меж земельної ділянки, а також кадастрові плани.

При цьому, матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем та відповідачем, що попереднім користувачем вказаних земельних ділянок був відповідач. Так в матеріалах справи містяться договори оренди земельної ділянки, укладені власниками земельних ділянок з відповідачем у 2009 році на строк до 31.12.2013 (а.с.78-109).

При цьому, у позовній заяві та подальших заявах та поясненнях позивач посилається на те, що відповідачем у 2014 році самовільно було засіяно спірні земельні ділянки та, відповідно, зібрано врожай.

На підтвердження вказаних обставин позивач долучив до матеріалів справи акт від 30.11.2014, складений Головою асоціації фермерів Новомосковського району, Головою фермерського господарства "Стешенко", Головою фермерського господарства Кропови Р.Г. та Головою фермерського господарства "Гайворонського А.І." (а.с.32).

Так, у вказаному акті зазначено наступне.

- "Голова фермерського господарства "Гайворонського А.І." Гайворонський А.І., голова асоціації фермерів Новомосковського району Мішин В.П., голова фермерського господарства "Стешенко" Стешенко О.М., голова фермерського господарства Кропови Р.Г. Кропова Р.Г., склали цей акт про наступне:

Під час збору врожаю 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс "Спаський" здійснило збір врожаю пшениці, кукурудзи, соняшника у Новомосковському районі Дніпропетровської області на території Спаської сільської ради на наступних земельних ділянках, що були засіяні товариством з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс "Спаський":

1. Здійснено збір врожаю пшениці:

- на земельній ділянці за кадастровим номером 1223286500:02:063:0014 площею 3,4008 га (поле № 63 пай № 14), що належить на праві власності Ярині Петру Андрійовичу;

- на земельній ділянці за кадастровим номером 1223286500:02:001:0009 площею 3,6163 га (поле № 1 пай № 9), що належить на праві власності Федіній Катерині Антонівні.

2. Здійснено збір врожаю кукурудзи:

- на земельній ділянці за кадастровим номером 1223286500:02:001:0015 площею 3,3509 га (поле № 1 пай № 15), що належить на праві власності Шевченку Петру Тимофійовичу;

- на земельній ділянці за кадастровим номером 1223286500:02:001:0016 площею 3,3465 га (поле № 1 пай № 16), що належить на праві власності Шевченко Марії Іванівні;

- на земельній ділянці за кадастровим номером 1223286500:02:001:0008 площею 3,5613 га (поле № 1 пай № 8), що належить на праві власності Федіній Катерині Антонівні.

3. Здійснено збір врожаю соняшника:

- на земельній ділянці за кадастровим номером 1223286500:02:023:0030 площею 3,3596 га (поле № 23 пай № 30), що належить на праві власності Фоменку Валерію Анатолійовичу;

- на земельній ділянці за кадастровим номером 1223286500:02:040:0005 площею 3,8486 га (поле № 40 пай № 5),що належить на праві власності Козлову Валерію Миколайовичу;

- на земельній ділянці за кадастровим номером 1223286500:02:023:0019 площею 3,3177 га (поле № 23 пай № 19), що належить на праві власності Яловій Ганні Тимофіївні.".

В подальшому, позивач звертався до відповідача з листом від 02.03.2015 № 2, яким пред'явив вимогу про повернення йому безпідставно набутого майна в натурі - 26,67 тон пшениці, 41,86 тон кукурудзи, 25,26 тон соняшника, що зібрані у 2014 році на земельних ділянках за кадастровими номерами:

- 1223286500:02:063:0014;

- 1223286500:02:001:0009;

- 1223286500:02:001:0015;

- 1223286500:02:001:0016;

- 1223286500:02:001:0008;

- 1223286500:02:023:0030;

- 1223286500:02:040:0005;

- 1223286500:02:023:0019 (а.с.33), що був отриманий відповідачем 12.03.2015 (а.с.34-35 том 1).

Вказану вимогу було залишено відповідачем без задоволення.

В подальшому, позивачем було здійснено розрахунок вартості зібраного врожаю, в результаті проведення якого було визначено його вартість в 436 094 грн. 27 коп. При цьому, здійснюючи розрахунок, позивач посилався на:

- дані форми 29-сг про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01.12.2014 у господарстві відповідача у 2014 році (а.с.11-14);

- дані, наведені Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області у листі від 14.05.2015 № 07-24/1174 щодо надання статистичної інформації стосовно середніх цін реалізації окремих видів сільськогосподарської продукції у сільськогосподарських підприємствах (крім малих) Новомосковського району, а саме: пшениці, соняшника та кукурудзи (а.с.6 том 2).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як було зазначено вище, позивачем долучені до матеріалів справи договори оренди спірних земельних ділянок, укладені між ним та власниками земельних ділянок (а.с.78-245 том 1).

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статті 125 та 126 Земельного кодексу України передбачають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статей 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право оренди земельної ділянки.

Як вже зазначалось, всі вісім вище вказаних договорів оренди землі були зареєстровані у встановленому порядку, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація іншого речового права (а.с.24-31 том 1).

Отже, судом встановлено, що з квітня 2014 спірні земельні ділянки (крім земельної ділянки за кадастровим номером 1223286500:02:001:008, яка з червня 2014 року, та земельної ділянки за кадастровим номером 1223286500:02:001:009, яка з серпня 2014 року) перебувають у користуванні позивача на підставі договорів оренди землі, укладених з їх власниками та зареєстрованих у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями статті 152 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 212 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Статтею 27 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.

Законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою.

Як пояснював представник позивача у судових засіданнях, протягом 2014 року він не звертався до суду із позовом про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

При цьому, позивач наголошував на тому, що після збору врожаю він звернувся до відповідача з листом від 02.03.2015 № 2, яким пред'явив вимогу про повернення йому безпідставно набутого майна в натурі - 26,67 тон пшениці, 41,86 тон кукурудзи, 25,26 тон соняшника, що зібрані у 2014 році на земельних ділянках за кадастровими номерами: 1223286500:02:063:0014; 1223286500:02:001:0009; 1223286500:02:001:0015; 1223286500:02:001:0016; 1223286500:02:001:0008; 1223286500:02:023:0030; 1223286500:02:040:0005; 1223286500:02:023:0019.

Так, згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 цього ж кодексу набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам господарський суд виходив також із наступного.

Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію сільського господарства України. (далі - Положення) За пунктом 1 Положення Державна інспекція сільського господарства України (далі - Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно підпункту "а" частини 1 пункту 4 Положення Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства , використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

За пунктом 6 Положення Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах.

Діяльність територіальних органів Держсільгоспінспекції регулюється Положенням про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення про терінспекції), затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770.

Згідно з пунктом 6.1. даного Положення територіальні органи Держсільгоспінспекції та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності.

Процедура здійснення заходів відносно перевірки держінспекціями стану дотримання вимог земельного законодавства регулюється Порядком планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 132 від 25.02.2013 (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку державний нагляд (контроль) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства здійснюється Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами (далі - інспекційні органи) відповідно до статей 15-2 та 188 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 18-1 та 19 Закону України "Про охорону земель", пунктів 4, 5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459, пунктів 4, 6 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2012 за № 34/20347.

Цей Порядок визначає процедуру планування та здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, визначає організаційні заходи, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірок, загальні вимоги до їх здійснення, а також вимоги до оформлення матеріалів за результатами проведених перевірок.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку планові та позапланові заходи здійснюються шляхом проведення перевірок, обстежень земельних ділянок. Цей Порядок поширюється на суб'єктів господарювання, господарська діяльність яких пов'язана з використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, в частині дотримання ними вимог земельного законодавства, встановленого законодавством порядку використання та охорони земель, а також на інспекційні органи в частині дотримання ними визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та цим Порядком процедур здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) (пункт 1.5.).

За результатами здійснення планових та позапланових заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства , використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, державні інспектори складають акт перевірки згідно з уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства (додаток до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.07.2012 № 424 "Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за № 1289/21601) (далі - акт перевірки).

Так, відповідно до розділу 5 Порядку обстеження земельних ділянок, які використовуються суб'єктами господарювання, що перевіряються, здійснюються інспекційними органами під час проведення планових та позапланових заходів у разі, якщо це пов'язано із необхідністю визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок (пункт 5.9. Порядку).

Планові та позапланові заходи з питань перевірки стану дотримання суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ним у процесі ведення господарської діяльності, проводяться за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання у присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи чи у присутності фізичної особи - підприємця або його представника.

Якщо суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа (представник) відмовляється бути присутнім при проведенні відповідного заходу, про це робиться відповідна відмітка в акті перевірки. У такому випадку захід здійснюється державними інспекторами без присутності суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи (представника).

Планові та позапланові заходи щодо перевірки стану фактичного використання та охорони земель проводяться в обов'язковому порядку на території земельних ділянок, що використовуються суб'єктами господарювання (пункт 5.7. Порядку).

Відповідно до пункту 5.8. Порядку у разі виявлення порушення вимог земельного законодавства державні інспектори:

- з'ясовують обставини та суть вчиненого порушення земельного законодавства, установлюють особу, яка його вчинила, чи особу, внаслідок бездіяльності якої порушено вимоги земельного законодавства;

- установлюють, чи є в діях осіб, які вчинили правопорушення, чи осіб, внаслідок бездіяльності яких порушено вимоги земельного законодавства, ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення;

- встановлюють шляхом обстеження земельних ділянок, чи завдана суб'єктом господарювання або третіми особами шкода земельним ресурсам унаслідок здійснення ними господарської чи іншої діяльності.

Якщо керівник суб'єкта господарювання або уповноважена ним особа чи фізична особа - підприємець або її представник не погоджуються з актом перевірки, вони підписують акт із зауваженнями. Зауваження є невід'ємною частиною акта перевірки і повинні надаватись суб'єктом господарювання не пізніше трьох робочих днів з дня підписання акта перевірки із зауваженнями (пункт 6.3. Порядку).

Отже, саме Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.08.2013 № 503 "Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами планових заходів державного нагляду (контролю)" затверджена Уніфікована форма акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства.

При цьому, факт самовільного зайняття земельної ділянки може підтверджуватись матеріалами справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протоколом про адміністративне правопорушення; приписом (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); актом обстеження земельної ділянки.

Вказаних доказів позивачем до матеріалів справи не надано.

У судовому засіданні 05.08.2015 представником позивача були надані пояснення, що він звертався до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області із заявою від 06.05.2014 щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства ТОВ "АПК "Спаський" під час користування шістьома із восьми спірних земельних ділянок.

Так, листом від 03.07.2014 № 06.1113-301к235 Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області на вказану заяву надала відповідь, де зазначила , що в результаті обстежень земельних ділянок за кадастровими номерами:

- 1223286500:02:023:0030;

- 1223286500:02:001:0015;

- 1223286500:02:040:0005;

- 1223286500:02:063:0014;

- 1223286500:02:023:0019

- 1223286500:02:001:0016 було виявлено, що вказані земельні ділянки використовуються ТОВ АПК "Спаський" для вирощування сільськогосподарських культур без державної реєстрації, зокрема, права оренди земельної ділянки, що є порушенням статті 125 Земельного кодексу України. В листі також зазначено, що вбачаються ознаки самовільного зайняття земельних ділянок . В листі також зазначено, що Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області направлено листа до Державної інспекції сільського господарства з проханням надати згоду на проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства ТОВ АПК "Спаський" (а.с.35 том 2).

Як пояснив представник позивача у судовому засідання 05.08.2015, відповідна перевірки так не була проведена.

Викладене також підтверджується листом Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 15.06.2015 № 06.2/061-09/4079, яким відповідачу на його звернення було повідомлено, що в період з березня 2014 року по грудень 2014 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства ТОВ АПК "Спаський" не проводились (а.с.32 том 2).

Слід звернути увагу, що у вказаному листі від 03.07.2014 мова йде лише про шість із восьми спірних земельних ділянок.

Отже, фактично, позовні вимоги позивача ґрунтуються на акті від 30.11.2014 та листі Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 03.07.2014, якими позивач підтверджує факт самовільного зайняття спірних земельних ділянок.

При цьому, як вбачається з поданого акту від 30.11.2014, він складений головою фермерського господарства "Гайворонського А.І." Гайворонським А.І., головою асоціації фермерів Новомосковського району Мішиним В.П., головою фермерського господарства "Стешенко" Стешенком О.М., головою фермерського господарства Кропови Р.Г. Кроповою Р.Г.

Слід наголосити на тому, що вказаним актом зафіксований факт збору врожаю Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський", але представник вказаної особи під час складання акта не був присутній. Крім того, зміст вказаного акту не дає змоги встановити обставини самовільного зайняття, спосіб визначення особи, яка вчинила самовільне зайняття, а також опис фактичних обставин, які підтверджують неправомірність зайняття земельних ділянок саме відповідачем.

Враховуючи положення статей 15-2 та 188 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 18-1 та 19 Закону України "Про охорону земель", приписи Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459, Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2012 за № 34/20347, акт від 30.11.2014 не може вважатися належним та допустимим доказом самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок та, відповідно, збору на них у 2014 році врожаю відповідачем.

Враховуючи те, що предметом позову є стягнення з відповідача 436 094 грн. 27 коп. на відшкодування вартості 26,67 тон пшениці, 41,86 тон кукурудзи, 25,26 тон соняшника, до предмету доказування у даній справі входить встановлення за допомогою належних і допустимих доказів факту користування відповідачем спірною земельною ділянкою у спірний період - протягом 2014 року.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, господарський суд на підставі доказів встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

До матеріалів справи позивачем додані акт від 30.11.2014, складений головою фермерського господарства "Гайворонського А.І." Гайворонським А.І., головою асоціації фермерів Новомосковського району Мішиним В.П., головою фермерського господарства "Стешенко" Стешенком О.М., головою фермерського господарства Кропови Р.Г. Кроповою Р.Г., а також лист від 03.07.2014 № 06.1113-301к235 Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, які, як зазначено вище, не є належними доказами самовільного зайнятті спірних земельних ділянок відповідачем, що полягало у засіянні та зборі врожаю у 2014 році, а отже є безпідставною вимога про стягнення вартості зібраного врожаю в сумі 436 094 грн. 27 коп.

Таким чином, позивач не довів обґрунтованість пред'явлення позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський".

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись нормами статтями 1, 2, 4, 32, 33, 34, 36, 38, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2015.

Головуючий колегії Ю.В. Фещенко Суддя І.І. Колісник

Суддя Р.Г. Новікова