Постанова

від 23.09.2015 по справі 904/2402/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015 року Справа № 904/2402/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чохи Л.В. (доповідача),

суддів : Чимбар Л.О, Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Михалевич М.А, представник, довіреність № б/н від 03.08.15 року;

від відповідача: Мухіна Ю.О, представник, довіреність № 1 від 12.01.15 року.

розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу фермерського господарства Кропови Р.Г. на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2015 року у справі №904/2402/15

за позовом фермерського господарства Кропови Р.Г,с. Спаське, Новомосковського району Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський", с. Спаське, Новомосковського району Дніпропетровської області

про стягнення 436 094 грн. 27 коп. на відшкодування вартості 26,67 тон пшениці, 41,86 тон кукурудзи, 25,26 тон соняшника, -

ВСТАНОВИВ :

У березні 2015 року фермерське господарство Кропови Р.Г. звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" з позовом про зобов'язання в примусовому порядку виконати обов'язок в натурі та повернути 26,67 тон пшениці, 41,86 тон кукурудзи і 25,26 тон соняшника. Позивач вказує, що відповідач самоуправно засіяв земельну ділянку площею 27,8017 га, яка знаходилась в користуванні позивача згідно договорів оренди, і зібрав з неї урожай пшениці, кукурудзи і соняшника, який повинен повернути позивачу на підставі статей 1212,1213 Цивільного кодексу України як безпідставно отримане майно. (а.с. 3-8, т.1)

20.05.2015 року позивач звернувся в господарський суд з заявою про зміну і збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача на підставі статей 1212-1213 Цивільного кодексу України на відшкодування вартості 26,67 тон пшениці, 41,86 тон кукурудзи та 25,26 тон соняшника 507 888,54 грн. ( а.с. 1-3,т.2)

19.06.2015 року позивач зменшив свої позовні вимоги до 436 094 грн. (а.с. 39-41, т.2)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" позов не визнавало, посилаючись на те, що земельні ділянки, орендовані позивачем, не засівало, не обробляло і не проводило збір урожаю. До адміністративної відповідальності за порушення вимог земельного законодавства товариство не притягалось, позивач не залучав до складення актів компетентні органи та його, відповідача, тому ці акти не можуть бути підтвердженням фактів, які в них вказані. (а.с. 29-31 т.2)

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2015 року (головуючий суддя: Фещенко Ю.В, судді: Колісник І.І, Новікова Р.Г.) в задоволенні позовних вимог відмовлено. (а.с. 68-80 т.2)

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року за апеляційною скаргою фермерського господарства Кропови Р.Г. порушено апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2015 року. Скарга мотивується неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та порушенням норм процесуального права, зокрема:

- актом від 13.11.2014 року доведено факт збору відповідачем врожаю на орендованих позивачем ділянках;

- суд безпідставно не застосував статтю 95 Земельного кодексу України та статтю 1212-1213 Цивільного кодексу України і не стягнув вартість зібраного відповідачем врожаю;

- предметом позову є не відшкодування шкоди, а стягнення вартості зібраного відповідачем зерна, тому факт самовільного заняття земельної ділянки не є предметом доказування у справі;

- даний позов є позовом власника про витребування належного йому майна із незаконного володіння відповідача;

- суд в порушення статті 34 Господарського процесуального кодексу України не визнав акт від 30.11.2014 року належним доказом. (а.с. 88-90, т.2)

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

10.04.2014 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 15.02.2014 року між Шевченко М.І. та фермерським господарством Кропови Р.Г; 10.04.2014 року - договір оренди земельної ділянки від 15.02.2014 року між Шевченко П.Т. та фермерським господарством Кропови Р.Г; 16.04.2014 року - договір оренди земельної ділянки від 15.02.2014 року між Яриною П.А. та фермерським господарством Кропови Р.Г; 16.04.2014 року - договір оренди земельної ділянки від 15.02.2014 року між Козловим В.М. та фермерським господарством Кропови Р.Г; 16.04.2014 року - договір оренди земельної ділянки від 15.02.2014 року між Яловою Г.Т. та фермерським господарством Кропови Р.Г; 22.04.2014 року - договір оренди земельної ділянки від 12.04.2014 року між Фоменко В.А. та фермерським господарством Кропови Р.Г; 30.05.2014 року - договір оренди земельної ділянки від 21.05.2014 року між Куліги О.Ю. та фермерським господарством Кропови Р.Г; 28.07.2014 року - договір оренди земельної ділянки від 03.04.2014 року між Федіною К.А. та фермерським господарством Кропови Р.Г. ( а.с. 24-31 т.1)

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в підтвердження факту вчинення відповідачем такого правопорушення як самовільне зайняття земельної ділянки позивач надав акт від 30.11.2014 року та акт держсільгоспінспекції від 03.07.2014 року. ( а.с. 32 т.1, а.с.35 т.2)

Згідно статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з статтею 10 Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2010 року № 477 на Державну інспекцію та її посадових осіб було покладено функцію здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, в тому числі: складання актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства та розгляд відповідно до законодавства справ про адміністративні правопорушення, а також подання в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріалів перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; надання обов'язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства; безперешкодного обстеження в установленому законодавством порядку земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вжиття заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пунктів 12 і 16 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статті 156 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Згідно до пункту 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 року N 284.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Нормами статей 152, 156 Земельного кодексу України закріплено, що: власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частинами 1,2 та 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. У разі, коли збитки заподіяні погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представники територіальних органів Держсільгоспінспекції, санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Однак, у даному спорі позивач не звернувся з позовом про стягнення збитків (шкоди) та не обґрунтував їх належними доказами.

Позивач не виростив спірний урожай зернових культур, не є його власником, а тому у нього не було законних підстав звертатися до суду з позовом про витребування належного власнику майна із незаконного володіння з посиланням на статтю 95 Земельного кодексу України та статей 1212,1213 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом першої інстанції цілком підставно акт від 30.11.202014 року та лист державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровської області від 03.07.2014 року не взяті як належні та допустимі докази, що саме відповідач зайняв орендовані земельні ділянки позивача.

Так, на момент складення акту від 30.11.2014 року збір зернових культур не проводився. В акті відсутня дата, коли було зафіксоване порушення, не вказано яким чином це порушення було встановлено. (а.с. 32 т.1)

Державна інспекція сільського господарства зробила висновок в листі без належної перевірки, пояснення у порушника не відбиралось, припис з вимогою усунення порушення земельного законодавства не направлявся, протокол про адміністративне правопорушення не складався, відповідач до адміністративної відповідальності не притягався. (а.с. 32,35 т.2)

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за користуванням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до міліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив, встановив та дав оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку при вирішенні спору по суті.

Твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фермерського господарства Кропови Р.Г. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2015 року у справі №904/2402/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.09.2015 року.

Головуючий Л.В. Чоха

Судді: Л.О. Чимбар

С.Г. Антонік