Рішення

від 03.08.2015 по справі 906/667/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" серпня 2015 р. Справа № 906/667/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Зарудяного А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: 1. не з'явився

2. Каменська В.В. - предст. за дов. №3464 від 15.06.2015р.

від відповідача: не з'явився

прокурор: Петриковець О.В. - посв. №033232 від 05.05.2015р.

третя особа-1: не з'явився

третя особа-2: Романюк О.В. дов. №4465/вих. від 31.12.2014 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України (м. Київ)

2) Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомир (м. Житомир)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області ( м. Житомир)

до Житомирської міської ради (м. Житомир)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції ( м. Житомир)

про визнання недійсним рішення щодо подання заяви про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка розташована у м. Житомирі по вул. Вітрука, 3-а, кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018 площею 2,4125га за територіальною громадою м. Житомира, про припинення права комунальної власності на земельну ділянку , яка розташована у м. Житомирі по вул. Вітрука, 3-а, кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018, площею 2,4125га.

06 травня 2015 року військовий прокурор Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир звернувся з позовом до Житомирської міської ради з наступними позовними вимогами:

- визнати недійсним рішення Житомирської міської ради щодо подання заяви до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) на земельну ділянку за територіальною громадою м. Житомира, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3-а , площею 2,4125 га , кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018;

- припинити право комунальної власності на земельну ділянку , яка розташована у м. Житомирі по вул. Вітрука, 3-а, кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018, площею 2,4125га.

Обґрунтовуючи фактичні та правові підстави позову, прокурор доводить, що внаслідок подання Житомирською міською радою заяви від 12.04.13р. за вих. № 15/3055 щодо реєстрації спірної земельної ділянки за територіальною громадою міста Житомира на праві комунальної власності, порушено права держави в особі визначених ним позивачів (Міністерство оборони України, КЕВ м. Житомир), оскільки в силу ст. 77 Земельного кодексу України, п.4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-17 від 06.09.2012 року та ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земельні ділянки , які належать до земель оборони, та на яких розміщені військові частини, військові навчальні заклади, установи , організації , а також будівлі, споруди , інші об'єкти нерухомого майна державної власності, можуть перебувати лише у державній власності.

Оскільки землі оборони не можуть перебувати в комунальній власності , а лише в державній , даний факт є підставою для припинення права комунальної власності на спірну земельну ділянку у судовому порядку.

Ухвалою від 08.05.15р. суд порушив провадження у справі , призначив засідання суду на 26.05.15р., вжив відповідні заходи , зокрема , залучив третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів та відповідача Житомирське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області та Управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області.

До початку розгляду справи по суті 26.05.15р. прокурором та позивачами заяви про зміну підстав або предмету позову не подавались, відповідачем, відповідно, зустрічного позову.

В ході вирішення спору прокурор подав заяву ( від 15.06.15р. № 3097) про вихід суду за межі першої позовної вимоги на підставі п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України , згідно якої просить суд прийняти рішення про визнання протиправними дій Житомирської міської ради щодо подання заяви до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) на земельну ділянку за територіальною громадою м. Житомира, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3-а , площею 2,4125 га , кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018 ( а.с. 191-192).

Відповідач Житомирська міська рада правом на подання відзиву на позов не скористалась, представник органу місцевого самоврядування участі в засіданнях суду не приймали.

В засіданні суду 03.08.15р. прокурор та представник позивача -2 позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позові, просять суд їх задовольнити. Представник третьої особи на стороні позивача вирішення спору відносить на розсуд суду.

Окрім того, прокурором заявлено клопотання від 31.07.15р. № 33-4264 вих. -15 про зупинення провадження у цій справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 806/2423/15 Житомирським окружним адміністративним судом, яке судом не задоволено.

Заслухавши прокурора, представника позивача -2, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 1979 року рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів №605 "Про підтвердження права користування КЕЧ ПрикВО земельними площами в межах міста Житомира" було підтверджено право користування військових частин, установ та організацій земельними площами в межах м. Житомира, в тому числі і земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3, та закріплена відповідно за квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомир (військове містечко № 160) (а.с.13-14) ( далі - рішення МВК №605).

10.11.1994 року виконавчим комітетом Житомирської міської ради прийнято рішенням № 603 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель Міністерства оборони України", яким було підтверджено право користування військових частин, установ та організацій земельними площами в межах м. Житомира, зокрема, земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3 (а.с.15-16) ( далі - рішення МВК №603).

На підставі Директиви Міністерства оборони України № Д322/1/010 від 20.04.2005 року Житомирська квартирно-експлуатаційна частина району переформована в квартирно-експлуатаційний відділ (КЕВ) м. Житомир з 10.11.2005 року з правом юридичної особи ( а. с. 17-21) ( далі - КЕВ м. Житомир).

За відомістю (форма № 405) та індивідуальною карткою ( форма № 403) КЕВ м. Житомир обліковує на праві постійного користування земельну ділянку військового містечка № 160 (м. Житомир, вул. Вітрука,3) загальною площею 2, 5 га на якій дислокується паливний склад КЕВ м. Житомир , на підставі рішень МВК №№ 605 та 603, а також рішення МВК № 1040 від 24.12.52р. ( а. с. 22-24 ).

Рішенням 23-ї сесії 5 скликання від 28.03.2008 року №590 Житомирської міської ради "Про припинення права користування, надання у користування, надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення та встановлення зовнішніх меж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" (додаток № 16) КЕВ м. Житомир надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення та встановлення зовнішніх меж земельної ділянки розташованої за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3 (а. с. 26-28) ( далі - рішення міської ради № 590).

На виконання п. 7 рішення міської ради № 590, КЕВ м. Житомир замовило у комунального підприємства "Житомирський міський центр земельних відносин" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України площею 2,4125 га по вул. Вітрука, 3-А (військове містечко №160) в м. Житомирі (а.с.118 -132) ( далі - технічна документація).

Житомирським міським відділом Житомирської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" земельній ділянці за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3-А присвоєно кадастровий номер земельної ділянки №1810136600:04:009:0018 (а.с.28) ( далі - спірна земельна ділянка ).

Рішенням господарського суду від 10.10.13р. у справі № 906/1197/13 , залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 22.01.14р., встановлено, що технічна документація , розроблена спеціалістами КП "Житомирський міський центр земельних відносин" згідно рішення №590, повністю відповідає вимогам земельного законодавства України та погоджена відповідними органами виконавчої влади ( а. с. 29-35).

КЕВ м. Житомира подано технічну документацію у встановленому порядку до Житомирської міської ради для затвердження.

Однак пунктом 3.3 рішення 24-ї сесії 6-го скликання Житомирської міської ради від 11.07.2013 року №579 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам" КЕВ м. Житомир відмовлено в затвердженні технічної документації у зв'язку з невиконанням попередніх умов договорів (а.с.20) ( далі - рішення міської ради № 579).

Рішенням господарського суду від 10.10.13р. у справі № 906/1197/13 , залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 22.01.14р., визнано недійсним п.3.3 рішення №579 та зобов'язано Житомирську міську раду розглянути встановленим порядком питання затвердження технічної документації ( а. с. 29-35).

Однак, як встановлено в ході вирішення цього спору, до дати прийняття Житомирською міською радою рішення № 579 про відмову у затвердженні технічної документації, та, відповідно, встановлення в судовому порядку незаконності рішення № 579, відбулись наступні юридичні факти.

20.03.2013р. на підставі заяви КЕВ м. Житомир та незатвердженої в установленому порядку технічної документації, Державним кадастровим реєстратором Управління Держземагентства у Житомирському районі зареєстровано як об'єкт цивільних прав спірну земельну ділянку без внесення відомостей про форму власності цієї земельної ділянки ( а. с. 39).

21.06.2013р. Державним реєстратором Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області прийнято рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку (з відкриттям розділу), індексний номер 3358387 та 26.06.13р. видано територіальній громаді м. Житомира в особі Житомирської міської ради Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, номер 5349458, яким підтверджено комунальну форму власності спірної земельної ділянки ( а.с. 41, 99).

Як встановлено в ході вирішення цього спору, підставами для прийняття рішення про проведення державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку стали: лист від 12.04.13р. № 15/3055 за підписом першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Г.В. Семенець від імені виконавчого комітету Житомирської міської ради, довіреність від 13.02.13р. № 26/136 на представника Савинець О.Ю., видану від імені Житомирської міської ради за підписом міського голови В.М.Дебоя, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ -1800161482013 від 20.03.13р. ( а.с. 39, 85-87).

На звернення КЕВ м. Житомир щодо скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, Реєстраційною службою Житомирського міського управління юстиції Житомирської області повідомлено, що останню здійснено у відповідності до ст. 5 Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VІ від 06.09.2012р., згідно якої державна реєстрація права територіальної громади на земельні ділянки, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із ст. 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування , до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку. Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав , заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили ( а.с. 60-61, 67).

Як встановлено в ході вирішення цього спору, КЕВ м. Житомир або прокурор в його інтересах, з позовом до суду про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3358387 від 21.06.13року та про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3445074 від 26.06.13р. , не звертались ( а. с. 249, 256).

Судом також встановлено, що КЕВ м. Житомира , після завершення розгляду спору у справі № 906/1197/13 Рівненським апеляційним господарським судом (постанова від 22.01.14р.), 02.04.14р. було подано технічну документацію у встановленому порядку до Житомирської міської ради для затвердження ( а.с. 224).

Як встановлено із змісту постанови про закінчення виконавчого провадження № 44256318 від 21.04.2015р. з примусового виконання наказу господарського суду № 906/1197/13 від 25.07.14р. про зобов'язання Житомирської міської ради розглянути встановленим порядком питання затвердження технічної документації, остання листом за № 15/8237 від 21.10.14р. повідомила державного виконавця про те, що це питання розглянуте на засіданні 36 сесії Житомирської міської ради, яке відбулось 18.06.14 року ( а.с. 27 , Т.2).

Однак у матеріалах справи рішення 36 сесії Житомирської міської ради від 18.06.14 року з питання затвердження технічної документації КЕВ м.Житомир на право постійного користування спірною земельною ділянкою - відсутнє.

Однак судом встановлено, що на 39-ї сесії 6-го скликання Житомирською міською радою прийнято рішення від 24.09.2014 року № 763 " Про звернення до Міністерства оборони України" , у якому вирішено звернутися до Міністерства оборони України з клопотанням про розгляд питання передачі в комунальну власність територіальної громади міста Житомира земельних ділянок з об'єктами нерухомого майна, що знаходяться на території міста Житомира , зокрема, за адресою: вул. Вітрука, 3-а площею 2, 4125 га ( а. с. 36, 183).

У матеріалах справи відсутні докази розгляду Міністерством оборони України клопотання Житомирської міської ради.

В свою чергу, за даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності з 2010 року та на дату винесення рішення у справі, обліковується нерухоме державне майно військового містечка № 160 за місцезнаходженням : м. Житомир, вул. Вітрука ,3, яке перебуває на балансі КЕНВ м. Житомир , суб'єкт управління: Міністерство оборони України ( а с. 8-9 Т.2).

Однак витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 39092389 від 15.06.2015р. підтверджено відсутність державної реєстрації права державної власності в особі Міністерства оборони України або речового права КЕВ м. Житомир на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться по вулиці Вітрука , будинок 3- а у місті Житомирі ( а.с. 187 -189).

В ході вирішення спору судом також встановлено, що відомості про право комунальної власності на спірну земельну ділянку внесено також до Державного земельного кадастру на підставі проведеної державної реєстрації цього права у Державному реєстрі прав Реєстраційною службою Житомирського міського управління юстиції Житомирської області (а.с. 18 , т.2).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками судового процесу докази на підтвердження своїх вимог та заперечень за правилами ст.ст. 4-7, 33 та 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку відмовити у позові прокурора з визначених у ньому підстав, виходячи з наступного.

Право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду ( абз. 2 п.6.2 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2011 № 17-рп/2011).

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів наголосив, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Окрім того, з врахуванням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням ( постанова ВСУ від 21.05.2012р. у цивільній справі № 6-20цс/11, № в реєстрі 24704776).

Таким чином, належним способом захисту є той, застосування якого призведе до поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересу.

За загальним правилом, способи захисту прав землекористувачів на земельні ділянки, визначені статтею 152 ЗК України , підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України (п.2.9 Постанови Вищого господарського суду від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" ( далі - Постанова № 6) .

Так, згідно ст. 11 ЦК України, акти органів місцевого самоврядування, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків стосовно об'єктів цивільних прав, якими є, зокрема, земельні ділянки.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (пункт 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35" Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів ( з наступними змінами та доповненнями").

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є правильним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до вимог статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень , визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

На основі цього положення Конституції України в Законі України «Про місцеве самоврядування» визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію ( Рішення КСУ від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Рішення ради ( як нормативні, так і ненормативні акти) приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування». При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов'язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону. Відповідно до ч. 4 ст. 42 цього Закону сільський, селищний, міський голова підписує рішення ради.

Відповідно до ч.11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ч.12 цієї статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які є регуляторними актами ( іншими словами , нормативні акти), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26, частини другої статті 77 Закону питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Зі змісту ч. 2 ст. 144 Конституції України, ч. 10 статті 59 Закону, ч.3 ст. 152 та ч.1 ст. 155 Земельного кодексу України вбачається, що рішення органу місцевого самоврядування, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, визнається недійсним в судовому порядку.

У ч. 5 ст. 84 ГПК України встановлено, що при задоволенні заяви про визнання акта недійсним в резолютивній частині вказується , серед іншого, чи визнається він недійсним повністю або частково (в якій саме частині).

У п. 9.7 Постанові Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" додатково роз'яснюється, що у рішенні про визнання недійсним акта - його номер і дату видання, назву (за наявності), найменування органу, що видав цей акт, а в разі визнання акта частково недійсним - також його конкретний пункт, абзац, частину, що визнається недійсною.

Все вищевикладене доводить, що предметом судового оскарження у господарському суді може бути рішення органу місцевого самоврядування , викладене як офіційний письмовий документ, та прийняте у відповідному порядку.

Оскільки Житомирська міська рада на пленарному засіданні ради - сесії, не приймала рішення щодо подання заяви до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) на земельну ділянку за територіальною громадою м. Житомира, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3-а , площею 2,4125 га , кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018, суд дійшов до висновку, що позов прокурора в цій частині - безпредметний, що є підставою для відмови у позові.

Заява прокурора від 15.06.15р. № 3097 про вихід суду за межі першої позовної вимоги шляхом зміни предмету судового оскарження з "рішення" на "дії" Житомирської міської ради не спростовують висновок суду про безпредметність позову, оскільки прокурор не довів, а суд не встановив, що питання подання заяви до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) на земельну ділянку за територіальною громадою м. Житомира було внесено до порядку денного певного пленарного засідання ради - сесії або було предметом обговорення на сесії , однак не знайшло свого вираження у формі рішення, інше.

Як вже судом мотивовано, в судовому порядку вирішуються також спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування ( ч.2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Згідно ч.2 цієї статті, якщо однією зі сторін є орган державної влади, адміністративні справи підсудні окружним адміністративним судам.

Прокурор звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Житомирської міської ради щодо подання заяви до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) на земельну ділянку за територіальною громадою м. Житомира, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3-а , площею 2,4125 га , кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018.

Таким чином, предмет адміністративного позову прокурор визначив в редакції заяви від 15.06.15р. № 3097 про вихід суду за межі позовних вимог у цій справі, а не про визнання протиправними дій посадової чи службової особи органу місцевого самоврядування.

Клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 806/2423/15 Житомирським окружним адміністративним судом не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

З врахуванням висновку суду про безпредметність позову до Житомирської міської ради за першою позовною вимогою, обставини, які можуть бути встановлені Житомирським окружним адміністративним судом при розгляді справи № 806/2423/15 не можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі.

Господарський суд не знаходить підстав для задоволення іншої позовної вимоги - припинити право комунальної власності на земельну ділянку , яка розташована у м. Житомирі по вул. Вітрука, 3-а, кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018, площею 2,4125га, з наступних підстав.

Підстави та порядок припинення прав на землю визначені в главі 22 ЗК України. Ці норми передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку, з об'єктивних і суб'єктивних причин, а також за наявності та відсутності вини власників і землекористувачів ( постанова ВСУ від 10.06.15р. у цивільній справі 6-267цс15, № в реєстрі 44884839)

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений у статті 140 ЗК України і є вичерпним ( постанова ВСУ від 29.10.2014р. у цивільній справі 6-152цс14, № в реєстрі 41384789).

Аналіз статті 140 ЗК України 2001 року дає підстави для висновку про те, що зазначена норма підлягає застосуванню тільки до тих правовідносин, коли право власності на земельну ділянку набуто особою правомірно - із передбачених законом підстав та у передбаченому законом порядку ( постанова ВСУ від 29.10.2014р. у цивільній справі 6-152цс14, № в реєстрі 41384789).

Так, згідно з ч. 2 статті 78 ЗК України 2001 року право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 3 цієї статті земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Особливість набуття права на земельні ділянки полягає в наявності чітко визначеної в законодавстві процедури, за якою в суб'єктів виникають повноваження щодо володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою.

Таким чином, у разі встановлення судом неправомірного отримання особою земельної ділянки або отримання її з непередбачених законом підстав особа не набуває права власності на неї, а тому не набуте право власності не може бути припинено відповідно до статті 140 ЗК України 2001року.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 140 ЗК України 2001 року висловлена в постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року № 6-57цс13.

Оскільки стаття 143 ЗК України визначає перелік підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку, який кореспондується відповідним переліком підстав, визначених у статті 140 цього Кодексу, суд дійшов висновку, що в судовому порядку може бути примусово припинено лише правомірно набуте право власності на земельну ділянку, в тому числі, право комунальної власності.

Оскільки за доводами позову право комунальної власності на спірну земельну ділянку набуто територіальною громадою м. Житомира в особі Житомирської міської ради без відповідних для цього підстав шляхом проведеної державної реєстрації цього права третьою особою, примусове припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку на підставі ст. 143 ЗК України не передбачене.

Окрім того, передбачені статтями 140-149 ЗК України 2001 року та статтею 152 ЗК України 2001 року, статтями 215, 216, 387, 388 ЦК України способи захисту прав є різними за своєю суттю й характером, а тому їх обов'язкове одночасне застосування законом не передбачено ( постанова ВСУ від 29.10.2014р. у цивільній справі 6-152цс14, № в реєстрі 41384789).

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється , зокрема, шляхом, застосування інших, передбачених законом, способів.

Так, за змістом положень ст. ст. 181, 182 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті до ч. 4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, момент виникнення права власності на земельну ділянку законодавець пов'язує із моментом реєстрації цього права у Державному реєстрі прав.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" , у статті 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності або які належать до земель оборони ( далі - Закон про розмежування земель).

У статті 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про розмежування земель встановлено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 та 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Так, Законом про розмежування земель частину другу статті 77 Земельного кодексу України викладено в такій редакції: "2. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності".

Відповідно до ч.3 статті 35 ГПК України , обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Рішенням господарського суду від 10.10.13р. у справі № 906/1197/13 , залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 22.01.14р., встановлено, що

на спірній земельній ділянці дислокується паливний склад КЕВ м. Житомир.

Як встановлено судом в межах вирішення спору у цій справі, у Єдиному реєстрі об'єктів державної власності з 2010 року обліковується нерухоме державне майно військового містечка № 160 за місцезнаходженням : м. Житомир, вул. Вітрука ,3, яке перебуває на балансі КЕНВ м. Житомир , суб'єкт управління: Міністерство оборони України.

Таким чином, з 01.01.13року спірна земельна ділянка, яка розташована в межах міста Житомира, належить до земель оборони, є державною власністю, і право на звернення із заявою про державну реєстрацію права держави на таку земельну ділянку належить , згідно із статтею 122 Земельного кодексу України, Житомирській обласній державній адміністрації, яка наділена повноваженнями передавати таку земельну ділянку у користування , зокрема, постійне.

Окрім того, з 16.06. 13 р. стаття 16 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " діє в редакції Закону N 233-VII від 14.05.2013року, яким доповнено статтю новою частиною про те, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та ст. 16 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " , розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації про передачу спірної земельної ділянки у постійне користування КЕВ м. Житомир на підставі ч.4 ст. 122 ЗК України могло вважатись заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави на зазначену земельну ділянку.

Судом встановлено, що КЕВ м. Житомир після 01.01.13року не зверталось до Житомирської обласної державної адміністрації з питання отримання спірної земельної ділянки у постійне користування та подало для проведення її державної реєстрації як об'єкта цивільних прав технічну документацію, яку не було затверджено як належним органом виконавчої влади, так і Житомирською міською радою, якою було лише прийнято 28.03.2008року рішення № 590 про надання дозволу на її виготовлення.

Разом з тим, станом на дату прийняття Державним реєстратором Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3358387 від 21.06.13року та про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3445074 від 26.06.13р. , витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1800161482013 від 20.03.2013р. підтверджувалось, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням належить до земель оборони в межах категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення без визначення її форми власності.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Тому, правове значення для визначення форми власності на спірну земельну ділянку для державного реєстратора могло мати відповідне рішення органу виконавчої влади ( в даному випадку, розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації), а не внесені до державного земельного кадастру відомості про те, що державну реєстрацію спірної земельної ділянки як об'єкта цивільних прав проведено на підставі технічної документації , не затвердженої будь-яким органом (виконавчої влади чи місцевого самоврядування).

Оскільки , як дійшов висновку суд при вирішенні цього спору, Житомирська міська рада не наділена статтею 122 Земельного кодексу України повноваженнями передавати земельні ділянки із земель оборони у постійне користування, тому проведення державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно відбулось з порушенням вимог чинного законодавства.

Додатковим аргументом такого висновку є рішення 39-ї сесії 6-го скликання Житомирської міської ради від 24.09.2014 року № 763 " Про звернення до Міністерства оборони України" з клопотанням розглянути питання передачі в комунальну власність територіальної громади міста Житомира земельних ділянок з об'єктами нерухомого майна, що знаходяться на території міста Житомира , зокрема, за адресою: вул. Вітрука, 3-а площею 2, 4125 га.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права держави на спірну земельну ділянку є позов про скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на неї.

Державна реєстрація є одним із способів впливу держави на формування та розвиток публічно-правових відносин ( п. 7 Постанови Вищий адміністративний суд від 20.05.2013 № 8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів").

Відповідно до абз. 2 частини1 статті 2 Закону України Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 цього Закону державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Під діями слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Отже, спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства ( абз. 4 п. 8 Постанови Вищий адміністративний суд від 20.05.2013 № 8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів").

Стосовно розподілу судового збору.

Згідно п. 2.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" ( далі - Постанова № 7) якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

У зв'язку з відмовою прокурору у позові судовий збір покладається на визначених у ньому позивачів у рівних частках по 1218,00 грн. кожна ( п. 4.6 Постанови № 7).

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43 , 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Міністерства оборони України ( 03168, м. Київ , просп. Повітрофлотський, 6, р/р 3520807601 в МДА АК УСБ м. Києва МФО 322112, код ЄДРПОУ 00034022) в дохід Державного бюджету України (доходний рахунок 312 142 067 8300 2, МФО 811 039, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 220300 01, код ЄДРПОУ суду 034 999 16 код одержувача 38035726, код судового збору 0349916) - судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

3. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомир ( 10014, м. Житомир, вул. Ад. Щасного,20, р/р 35226004004159 в ГУДКУ Житомирської області , МФО 811039, код 08492505) в дохід Державного бюджету України (доходний рахунок 312 142 067 8300 2, МФО 811 039, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 220300 01, код ЄДРПОУ суду 034 999 16 код одержувача 38035726, код судового збору 0349916) - судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.08.15р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - у справу,

2- військовому прокурору ( 10014, м. Житомир, вул. Адм. Щасного, 20) ( простою)

3 - позивачу Міністерству оборони України ( 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6) (рек. з пов.)

4 - позивачу КЕВ м. Житомир (10014, м. Житомир, вул. Адм. Щасного, 20) ( простою.)

5 - відповідачу Житомирській міській раді ( 10014, м. Житомир, майдан ім. С.П.Корольова,4/2) ( рек. з пов.)

6- третій особі Житомирському міському управлінню юстиції в особі Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області ( м. Житомир, майдан ім. С.П.Корольова, 3/14 ) ( рек. з пов.)

7- третій особі Управлінню Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області (10014, м. Житомир, вул. М. Бердичівська, 17) ( рек. з пов.)