Постанова

від 01.12.2015 по справі 906/667/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 906/667/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

від позивача 1: ОСОБА_1, представник за довіреністю №220/345/д від 18.05.15 р.

від позивача 2: ОСОБА_2, представник за довіреністю №3078 від 25.05.15 р.; ОСОБА_3, представник за довіреністю №5737 від 30.11.15 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився

Прокурор: Поліщук Мар'ян Андрійович, посвідчення №033242 від 06.05.15 р.

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду Житомирської області від 03.08.2015р. у справі №906/667/15 (суддя Машевська О.П.)

за позовом військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України (м. Київ);

2) Квартирно - експлуатаційного відділу м.Житомир (м. Житомир)

до ОСОБА_4 міської ради (м. Житомир)

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції ( м. Житомир)

про визнання недійсним рішення щодо подання заяви про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка розташована у м. Житомирі по вул. Вітрука, 3-а, кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018 площею 2,4125га за територіальною громадою м. Житомира, про припинення права комунальної власності на земельну ділянку, яка розташована у м. Житомирі по вул. Вітрука, 3-а, кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018, площею 2,4125га.

ВСТАНОВИВ :

Військовий прокурор Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир звернувся в господарський суд Житомирської області з позовом до ОСОБА_4 міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів та відповідача ОСОБА_4 міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області та Управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області, в якому просив: визнати недійсним рішення ОСОБА_4 міської ради щодо подання заяви до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) на земельну ділянку за територіальною громадою м. Житомира, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3-а, площею 2,4125 га, кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018; припинити право комунальної власності на земельну ділянку , яка розташована у м. Житомирі по вул. Вітрука, 3-а, кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018, площею 2,4125га.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.08.15р. (т. 2 , а.с. 31-36) в позові відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що оскільки ОСОБА_4 міська рада на пленарному засіданні ради - сесії, не приймала рішення щодо подання заяви до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) на земельну ділянку за територіальною громадою м. Житомира, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3-а , площею 2,4125 га , кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018, суд дійшов до висновку, що позов прокурора в цій частині - безпредметний, що є підставою для відмови у позові.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки за доводами позову право комунальної власності на спірну земельну ділянку набуто територіальною громадою м. Житомира в особі ОСОБА_4 міської ради без відповідних для цього підстав шляхом проведеної державної реєстрації цього права третьою особою, примусове припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку на підставі ст. 143 ЗК України не передбачене.

Місцевий господарський суд зазначив, що предмет адміністративного позову прокурор визначив в редакції заяви від 15.06.15 р. № 3097 про вихід суду за межі позовних вимог у цій справі, а не про визнання протиправними дій посадової чи службової особи органу місцевого самоврядування.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач - Міністерство оборони України звернувся з апеляційною скаргою (т. 2, а.с. 67-72) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 03.08.15 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу майна та видачі відповідних правовстановлюючих документів, звернення до окремого суб'єкта чи юридичної особи, оспорювання їх правомірності має не публічний характер, а приватно-правовий характер і повинно вирішуватися у порядку господарської юрисдикції, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Скаржник стверджує, що визначений чинним законодавством порядок для відчуження даної категорії земель, не дотриманий.

У відзиві на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 90-93) КЕВ м. Житомир підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати оскаржуване рішення.

Позивач стверджує, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністерства оборони України або за його доручення начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного Управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Вважає, що рішення органу місцевого самоврядування це не лише письмове рішення, яке прийняте на пленарному засіданні чергової сесії, але і рішення прийняте (в тому числі не письмове) посадовою особою «державним службовцем» щодо подання заяви в даному випадку про державну реєстрацію в зв'язку з тим, що як наслідок виникли юридичні обставини, які призвели до порушення законодавства та нанесення збитків держави.

Позивач та третя особа у відзивах на апеляційну скаргу, а також їх повноважні представники в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечили, оскільки вважають, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Представники відповідача та третіх осіб, не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Водночас, від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та третіх осіб за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивачів, прокурора, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 4 жовтня 1979 року рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради народних депутатів №605 "Про підтвердження права користування КЕЧ ПрикВО земельними площами в межах міста Житомира" було підтверджено право користування військових частин, установ та організацій земельними площами в межах м. Житомира, в тому числі і земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3, та закріплена відповідно за квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомир (військове містечко № 160) (т. 1, а.с. 13-14).

10.11.1994 року виконавчим комітетом ОСОБА_4 міської ради прийнято рішенням № 603 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель Міністерства оборони України", яким було підтверджено право користування військових частин, установ та організацій земельними площами в межах м. Житомира, зокрема, земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3 (т. 1, а.с. 15-16).

На підставі Директиви МО України № Д322/1/010 від 20.04.2005 року ОСОБА_4 квартирно - експлуатаційна частина району переформована в квартирно - експлуатаційний відділ м. Житомир з 10.11.2005 року (т. 1, а. с. 17-21).

За відомістю (форма № 405) та індивідуальною карткою ( форма № 403) КЕВ м. Житомир обліковує на праві постійного користування земельну ділянку військового містечка № 160 (м. Житомир, вул. Вітрука,3) загальною площею 2, 5 га на якій дислокується паливний склад КЕВ м. Житомир , на підставі рішень МВК №№ 605 та 603, а також рішення МВК № 1040 від 24.12.52р. (т. 1, а. с. 22-24).

Рішенням 23-ї сесії 5 скликання від 28.03.2008 року №590 ОСОБА_4 міської ради "Про припинення права користування, надання у користування, надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення та встановлення зовнішніх меж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" (додаток № 16) КЕВ м. Житомир надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення та встановлення зовнішніх меж земельної ділянки розташованої за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3 (т. 1, а. с. 26-28).

На виконання п. 7 рішення міської ради № 590, КЕВ м. Житомир замовило у комунального підприємства "ОСОБА_4 міський центр земельних відносин" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України площею 2,4125 га по вул. Вітрука, 3-А (військове містечко №160) в м. Житомирі (т. 1, а.с. 118 -132).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 міським відділом ОСОБА_4 регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" земельній ділянці за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3-А присвоєно кадастровий номер земельної ділянки №1810136600:04:009:0018 (т. 1, а.с.28).

Рішенням господарського суду від 10.10.13р. у справі № 906/1197/13, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 22.01.14р., встановлено, що технічна документація, розроблена спеціалістами КП "ОСОБА_4 міський центр земельних відносин" згідно рішення №590, повністю відповідає вимогам земельного законодавства України та погоджена відповідними органами виконавчої влади (т. 1, а. с. 29-35).

КЕВ м. Житомира подано технічну документацію у встановленому порядку до ОСОБА_4 міської ради для затвердження.

Однак, пунктом 3.3 рішення 24-ї сесії 6-го скликання ОСОБА_4 міської ради від 11.07.2013 року №579 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам" КЕВ м. Житомир відмовлено в затвердженні технічної документації у зв'язку з невиконанням попередніх умов договорів (т. 1, а.с. 20).

Рішенням господарського суду від 10.10.13р. у справі № 906/1197/13, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 22.01.14р., визнано недійсним п.3.3 рішення №579 та зобов'язано ОСОБА_4 міську раду розглянути встановленим порядком питання затвердження технічної документації (т. 1, а.с. 29-35).

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що 20.03.2013р. на підставі заяви КЕВ м. Житомир та незатвердженої в установленому порядку технічної документації, Державним кадастровим реєстратором Управління Держземагентства у Житомирському районі зареєстровано, як об'єкт цивільних прав, спірну земельну ділянку без внесення відомостей про форму власності цієї земельної ділянки (т. 1, а.с. 39).

На підставі листа першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_5 № 15/3055 від 12.04.13р., витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ -1800161482013 від 20.03.13р, 21.06.2013р. Державним реєстратором Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області прийнято рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку (з відкриттям розділу), індексний номер 3358387 та 26.06.13р. видано територіальній громаді м. Житомира в особі ОСОБА_4 міської ради Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, номер 5349458, яким підтверджено комунальну форму власності спірної земельної ділянки (т. 1, а.с. 41, 99).

З матеріалів справи вбачається, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3358387 від 21.06.13року та про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3445074 від 26.06.13р., в установленому законом порядку не оскаржувались.

02.04.14р. КЕВ м. Житомира подано технічну документацію до ОСОБА_4 міської ради для затвердження (т. 1, а.с. 224).

Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження № 44256318 від 21.04.2015р. з примусового виконання наказу господарського суду № 906/1197/13 від 25.07.14р. про зобов'язання ОСОБА_4 міської ради розглянути встановленим порядком питання затвердження технічної документації, остання листом за № 15/8237 від 21.10.14р. повідомила державного виконавця про те, що це питання розглянуте на засіданні 36 сесії ОСОБА_4 міської ради, яке відбулось 18.06.14 року (т. 2, а.с. 27).

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів звертає увагу на відсутність рішення 36 сесії ОСОБА_4 міської ради від 18.06.14 року з питання затвердження технічної документації КЕВ м.Житомир на право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням 39-ї сесії 6-го скликання ОСОБА_4 міської ради № 763 від 24.09.2014 року "Про звернення до Міністерства оборони України" (т. 1, а.с. 36, 183), вирішено звернутися до Міністерства оборони України з клопотанням про розгляд питання передачі в комунальну власність територіальної громади міста Житомира земельних ділянок з об'єктами нерухомого майна, що знаходяться на території міста Житомира, зокрема, за адресою: вул. Вітрука, 3-а площею 2, 4125 га.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази розгляду Міністерством оборони України клопотання ОСОБА_4 міської ради.

Водночас, з Єдиного реєстру об'єктів державної власності, вбачається, що з 2010 року та на дату винесення рішення у справі, обліковується нерухоме державне майно військового містечка № 160 за місцезнаходженням: м. Житомир, вул. Вітрука, 3, яке перебуває на балансі КЕНВ м. Житомир, суб'єкт управління: Міністерство оборони України (т. 2, а с. 8-9).

Однак, з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 39092389 від 15.06.2015р. вбачається, відсутність державної реєстрації права державної власності в особі Міністерства оборони України або речового права КЕВ м. Житомир на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться по вулиці Вітрука , будинок 3- а у місті Житомирі (т. 1, а.с. 187 -189).

Відомості про право комунальної власності на спірну земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру на підставі проведеної державної реєстрації цього права у Державному реєстрі прав Реєстраційною службою Житомирського міського управління юстиції Житомирської області (т. 2, а.с. 18).

Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення ОСОБА_4 міської ради про подання заяви до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) на земельну ділянку за територіальною громадою м. Житомира, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3-а , площею 2,4125 га, кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018, апеляційний суд враховує наступне.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст..ст. 55, 124 Конституції України, п.6.2 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2011 № 17-рп/2011, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо законодавчого визначення права особи на судовий захист її порушених прав та інтересів, ефективним засобом захисту

Відповідно пункт 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35" Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів (з наступними змінами та доповненнями"), акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є правильним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до вимог статті 144 Конституції, України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Враховуючи норми чинного законодавства України, апеляційний суд звертає увагу на те, що органи місцевого самоврядування приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (Рішення КСУ від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Рішення ради (як нормативні, так і ненормативні акти) приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених Законом України В«Про місцеве самоврядуванняВ» . При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов'язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 цього Закону сільський, селищний, міський голова підписує рішення ради.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 59 Закону України В«Про місцеве самоврядуванняВ» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації"; акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які є регуляторними актами (іншими словами, нормативні акти), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26, частини другої статті 77 Закону питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що рішення органу місцевого самоврядування, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, визнається недійсним в судовому порядку.

Враховуючи вказане, апеляційний суд приходить до висновку, що предметом судового розгляду у господарському суді може бути лише рішення органу місцевого самоврядування, викладене як офіційний письмовий документ, та прийняте у відповідному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 міська рада на пленарному засіданні ради - сесії, не приймала рішення щодо подання заяви до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) на земельну ділянку за територіальною громадою м. Житомира, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3-а, площею 2,4125 га, кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку, що ані прокурором, ані позивачами по даній справі не доведено, що питання подання заяви до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) на земельну ділянку за територіальною громадою м. Житомира було внесено до порядку денного певного пленарного засідання ради - сесії або було предметом обговорення на сесії, однак не знайшло свого вираження у формі рішення.

А тому, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов прокурора в цій частині є безпредметний, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Водночас, апеляційний суд оцінює критично твердження КЕВ м. Житомир, що рішення органу місцевого самоврядування може бути будь-яке рішення прийняте (в тому числі не письмове ) посадовою особою «державним службовцем» в зв'язку виникненням обставин, які призвели до порушення законодавства та нанесення збитків держави.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в силу ст.. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, заява прокурора від 15.06.15р. № 3097 про вихід суду за межі позовних вимог, шляхом зміни предмету судового оскарження з "рішення" на "дії" ОСОБА_4 міської ради, є предметом розгляду адміністративного позову.

При цьому, вказана заява не спростовує висновок суду про відсутність предмету позову.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у зупиненні провадження по даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 806/2423/15 ОСОБА_4 окружним адміністративним судом, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є так інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути не подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Оскільки, під час розгляду даного спору, судом першої інстанції встановлено відсутність предмету позову до ОСОБА_4 міської ради за першою позовною вимогою, а тому, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що обставини, які можуть бути встановлені ОСОБА_4 окружним адміністративним судом при розгляді справи № 806/2423/15 не можуть вплинути на оцінку доказів у цій справі.

Щодо позовних вимог в частині припинення права комунальної власності на земельну ділянку, яка розташована у м. Житомирі по вул. Вітрука, 3-а, кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018, площею 2,4125га, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Главою 22 ЗК України передбачені підстави та порядок припинення прав на землю. Ці норми передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку, з об'єктивних і суб'єктивних причин, а також за наявності та відсутності вини власників і землекористувачів (постанова ВСУ від 10.06.15р. у цивільній справі 6-267цс15, № в реєстрі 44884839).

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений у статті 140 ЗК України і є вичерпним.

З аналізу статті 140 ЗК України вбачається, що зазначена норма підлягає застосуванню тільки до тих правовідносин, коли право власності на земельну ділянку набуто особою правомірно - із передбачених законом підстав та у передбаченому законом порядку. Аналогічного змісту висновок викладений у постанова ВСУ від 29.10.2014р. у цивільній справі 6-152цс14.

При цьому, особливість набуття права на земельні ділянки полягає в наявності чітко визначеної в законодавстві процедури, за якою в суб'єктів виникають повноваження щодо володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою. А тому, у разі неправомірного отримання особою земельної ділянки або отримання її з непередбачених законом підстав, особа не набуває права власності на неї. А відтак, не набуте право власності не може бути припинено відповідно до статті 140 ЗК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 140 ЗК України висловлена в постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року № 6-57цс13.

Водночас, стаття 143 ЗК України визначає перелік підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку, який кореспондується відповідним переліком підстав, визначених у статті 140 цього Кодексу, суд дійшов висновку, що в судовому порядку може бути примусово припинено лише правомірно набуте право власності на земельну ділянку, в тому числі, право комунальної власності.

Оскільки за доводами позову право комунальної власності на спірну земельну ділянку набуто територіальною громадою м. Житомира в особі ОСОБА_4 міської ради без відповідних для цього підстав, шляхом проведеної державної реєстрації цього права третьою особою, примусове припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку на підставі ст. 143 ЗК України не передбачене.

Відповідно до ст. 65 ЗК України, землями оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77, п. б ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України, землі оборони можуть перебувати лише у державній власності.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Ч 1, 4 статті 77 Земельного кодексу України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст..ст. 181, 182, 334 ЦК України щодо законодавчого визначення нерухомого майна та обов'язковості державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Законом України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» визначені правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Враховуючи вказане, апеляційний суд звертає увагу на те, що момент виникнення права власності на земельну ділянку законодавець пов'язує із моментом реєстрації цього права у Державному реєстрі прав.

Ст. 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", що набрав чинності з 01.01.13р., встановлено, що у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності або які належать до земель оборони.

У статті 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про розмежування земель встановлено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 та 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Водночас, згідно ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 14.05.2013р.), рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

Рішенням господарського суду від 10.10.13р. у справі № 906/1197/13, яке набрало законної сили, встановлено, що на спірній земельній ділянці дислокується паливний склад КЕВ м. Житомир. У Єдиному реєстрі об'єктів державної власності з 2010 року обліковується нерухоме державне майно військового містечка № 160 за місцезнаходженням: м. Житомир, вул. Вітрука, 3, яке перебуває на балансі КЕНВ м. Житомир, суб'єкт управління: Міністерство оборони України.

Враховуючи ст.. 35 ГПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що обставини встановлені вказаним рішення не потребують доказування при розгляді даної справи.

Враховуючи вказане, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що з 01.01.13р. повноваження щодо передання земельних ділянок державної власності, що знаходяться в межах міста, та є землями оборони належать ОСОБА_4 обласній державній адміністрації.

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення КЕВ м. Житомир після 01.01.13 р. до ОСОБА_4 обласної державної адміністрації з клопотанням щодо отримання земельної ділянки у постійне користування.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, позивачем подано технічну документацію, однак її не було затверджено, як належним органом виконавчої влади, так і ОСОБА_4 міською радою, а було лише прийнято рішення № 590 від 28.03.2008року про надання дозволу на її виготовлення.

Разом з тим, станом на дату прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3358387 від 21.06.13року та про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3445074 від 26.06.13р., витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1800161482013 від 20.03.2013р. підтверджувалось, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням належить до земель оборони в межах категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення без визначення її форми власності.

Оскільки, ОСОБА_4 міська рада не наділена повноваженнями передавати земельні ділянки із земель оборони у постійне користування, тому проведення державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, відбулось з порушенням вимог чинного законодавства.

Додатковим аргументом такого висновку є рішення 39-ї сесії 6-го скликання ОСОБА_4 міської ради від 24.09.2014 року № 763 " Про звернення до Міністерства оборони України" з клопотанням розглянути питання передачі в комунальну власність територіальної громади міста Житомира земельних ділянок з об'єктами нерухомого майна, що знаходяться на території міста Житомира , зокрема, за адресою: вул. Вітрука, 3-а площею 2, 4125 га.

Крім того, враховуючи приписи ст. 26 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» , апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права держави на спірну земельну ділянку є позов про скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на неї.

З аналізу вимог ст.ст.. 2, 6, 9, 30 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства (абз. 4 п. 8 Постанови Вищий адміністративний суд від 20.05.2013 № 8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів").

Враховуючи вказане, апеляційний суд оцінює критично твердження позивача, що даний спір повинен вирішуватись в порядку господарської юрисдикції.

Колегія суддів не бере до уваги доводи позивачів щодо передачі земельної ділянки до комунальної власності, оскільки дана земельні ділянка не передавалась у комунальну власність та знаходяться у власності держави.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу задоволення позову.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Міністерство оборони України згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду Житомирської області від 03.08.2015р. у справі № 906/667/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 03.08.2015р. у справі № 906/667/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/667/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.