Рішення

від 31.07.2015 по справі 910/6098/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2015Справа №910/6098/14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецстройенерго» до 1. Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Солар» провизнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.07.2011 р. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Волохов О.С. - представник за довіреністю від відповідача 1:Разумов М.А. - представника за довіреністю від відповідача 2:Кебус М.В. - представник за довіреністю

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецстройенерго» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Солар» про визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.07.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.07.2011 р., укладений між відповідачами, є недійсним, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме: під час укладення даного Договору не було отримано згоди боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікон».

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2014 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2014 р. в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстройенерго» відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 15.04.2015 р. постанову Вищого господарського суду України від 18.12.2014 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 р. скасовано, а справу №910/6098/14 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Відповідно до вимог ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, за результатами автоматичного розподілу, справа №910/6098/14 була передана на розгляд судді Підченку Ю.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р. справу прийнято до провадження суддею Підченко Ю.О. та призначено до розгляду на 03.07.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2015 р. розгляд справи відкладено на 31.07.2015 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача 2.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання з'явилися, на виконання вимог ухвал суду через канцелярії подали письмові пояснення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечували повністю з огляду на відсутність у позивача порушеного права внаслідок укладення оспорюваного договору між відповідачами.

В судовому засіданні 31.07.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 30.10.2007 р. між ВАТ «ВТБ Банк» (після зміни найменування - ПАТ «ВТБ Банк» (іпотекодержатель) та ТОВ «Сілікон» (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (надалі - «Договір іпотеки»), яким забезпечено виконання іпотекодавцем зобов'язань перед іпотекодержателем, що виникли з кредитного договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії від 26.10.2007 р. №55 ВД, додатків та змін до нього, укладених протягом строку його дії.

Відповідно до умов п. 2.1 Договору іпотеки іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, яким є єдиний майновий комплекс Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікон», що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Заводська, 3-а.

22.07.2011 р. між ПАТ «ВТБ Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «Альфа Солар» (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором (надалі - «Договір відступлення»).

Відповідно до п. 1.1 Договору відступлення у зв'язку з укладенням сторонами договору №55ВП про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22.07.2011 р. та договору №55/1ВП про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22.07.2011 р., первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує належні первісному кредитору права іпотекодержателя в зобов'язанні за іпотечним договором від 30.10.2007 р., що укладений між первісним кредитором (іпотекодержателем) та ТОВ «Сілікон» (іпотекодавцем, боржником) в якості забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором. З моменту укладання цього договору новий кредитор набуває статусу іпотекодержателя за договором іпотеки.

Згідно з п. 1.2 Договору відступлення новий кредитор - ТОВ «Альфа Солар» одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника - ТОВ «Сілікон» сплати грошових коштів у розмірі заборгованості боржника за кредитним договором, а у випадку невиконання цієї вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки і за рахунок предмету іпотеки задовольнити в повному обсязі свої вимоги за кредитним договором у розмірі, що буде визначений на момент їх фактичного задоволення.

Відповідно до п. 1.3 Договору відступлення правом вимоги, що відступається за цим договором, є право звернення стягнення у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником умов кредитного договору на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, а саме - підприємство у вигляді єдиного майнового комплексу ТОВ «Сілікон». Цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 6.4 Договору відступлення).

Спір у справі виник у зв'язку із оспорювання позивачем дійсності Договору відступлення.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Крім того, згідно з п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як на підставу для визнання недійсним Договору відступлення позивач вказує на те, що такий договір був укладений без отримання згоди ТОВ «Сілікон» як іпотекодавця за Договором іпотеки.

Так ст. 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором , є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 4.2.12 Договору іпотеки іпотекодержатель має право відступити права за цим договором за письмовою згодою іпотекодавця за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за договором кредиту, повідомивши про це іпотекодавця письмово у п'ятиденний строк.

Тобто Договір іпотеки передбачає дві умови відступлення іпотекодержателем прав за цим договором: письмова згода іпотекодавця та одночасне здійснення відступлення права вимоги за договором кредиту.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у даній справі.

За змістом ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на викладене, Верховний Суд України переглядаючи дану справу дійшов висновку, що відступлення ПАТ «ВБТ Банк» прав за договором іпотеки на користь ТОВ «Альфа Солар» могло відбуватися виключно за наявності письмової згоди ТОВ «Сілікон» як іпотекодавця за Договором іпотеки.

Більш того, постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2015 р. вказано на необхідність з'ясування факту отримання Банком згоди боржника на відступлення права вимоги на момент укладення Договору відступлення.

Відповідно до ч. 1 с. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р. з метою виконання вказаних вказівок зобов'язано сторони надати пояснення стосовно викладених у постановах вищих інстанцій висновків.

В той же час суд відзначає, що матеріали справи не містять, а відповідачами не надано суду належних та допустимих в розумінні приписів ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження існування письмової згоди ТОВ «Сілікон» як іпотекодавця за Договором іпотеки на укладення між ПАТ «ВБТ Банк» та ТОВ «Альфа Солар» Договору відступлення.

Більш того, відповідачам на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2015 р. не надано жодних пояснень з приводу існування та/або не існування наданої ТОВ «Сілікон» письмової згоди на укладення Договору відступлення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Договір відступлення було укладено між ПАТ «ВБТ Банк» та ТОВ «Альфа Солар» без отримання письмової згоди ТОВ «Сілікон», що свідчить про порушення сторонами під час укладення такого Договору приписів п. 4.2.12 Договору іпотеки та ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд відзначає, що оскільки Договір відступлення було укладено без отримання письмової згоди іпотекодавця, відтак спірний Договір згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України є недійсним з моменту укладення на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Стосовно наявності порушеного права позивача суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що оспорюваний позивачем договір не відповідає вимогам ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, що є підставою для його недійсності.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.11.2009 р. ухвалою господарського суду Кіровоградської області порушено провадження у справі №11/84 про банкрутство ТОВ «Сілікон».

За результатами попереднього засідання у вказаній справі господарський суд Кіровоградської області ухвалою від 22.04.2010 р. затвердив реєстр вимог кредиторів боржника, зокрема, до реєстру вимог кредиторів були включені вимоги ПАТ «ВТБ БАНК» в сумі 21 400 000,00 дол. США, що забезпечувались Договором іпотеки.

Крім того, вказаною ухвалою грошові вимоги позивача до ТОВ «Сілікон» у розмірі 10 151 124,97 грн. були віднесені до четвертої черги.

В той же час, уклавши з Банком оспорюваний Договір відступлення, ТОВ «Альфа Солар» набув статусу іпотекодержателя, внаслідок чого в процедурі банкрутства він є кредитором, вимоги якого забезпечені, і задоволення яких здійснюється позачергово.

При цьому, внаслідок визнання недійсним Договору відступлення та віднесення кредиторських вимог ТОВ «Альфа Солар» до четвертої черги, всі кредитори, в тому числі і позивач, в праві про банкрутство будуть мати рівні права на пропорційне задоволення своїх вимог.

Тобто, визнання недійсним Договору відступлення призведе до зміни черговості задоволення вимог кредиторів, і позивач матиме реальну можливість задоволення власних вимог до боржника - ТОВ «Сілікон».

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Спецстройенерго» про визнання недійсним Договору відступлення правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів.

Крім того, п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З огляду на викладене, судовий збір за подання касаційної скарги на рішення та постанову у даній справі, а також за подання заяви про перегляд постанови касаційної інстанції Верховним Судом України, які були задоволені відповідними інстанціями, покладається на відповідачів порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстройенерго» задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений 22.07.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Солар», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим №976.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; ідентифікаційний код 14359319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстройенерго» (25013, м. Кіровоград, вул. Жовтневої революції, 31; ідентифікаційний код 24148782) судовий збір у розмірі 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 60 коп. Видати наказ.

4. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Солар» (95033, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Сергєєва-Ценського/Турецька, 12/4; ідентифікаційний код 37171642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстройенерго» » (25013, м. Кіровоград, вул. Жовтневої революції, 31; ідентифікаційний код 24148782) судовий збір у розмірі 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 60 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко