Постанова

від 10.09.2015 по справі 910/6098/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р. Справа№ 910/6098/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю секретаря судового засідання Кучаковського Ю.С.

за участю представників

від позивача: Волохов О.С. - дов. від 13.08.2015 року б/н

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: Кебус М.В. - дов. від 27.03.2015 року № 27/03

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2015 року

у справі № 910/6098/14 (суддя Підченко О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецстройенерго" (м. Кіровоград)

до 1. Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" (м. Київ)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа Солар" (м. Сімферополь)

про визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.07.2011 року

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецстройенерго" з позовом до Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа Солар" визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.07.2011 року, укладеного між відповідача, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. та зареєстрованого в реєстрі № 976.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням від 31.07.2015 року господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Визнав недійсним з моменту укладення договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений 22.07.2011 року між ПАТ „ВТБ Банк" та ТОВ „Альфа Солар", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 976. Стягнув з ПАТ „ВТБ Банк" на користь ТОВ „Спецстройенерго" судовий збір у розмірі 1 461 грн. 60 коп. Стягнув з ТОВ „Альфа Солар" на користь ТОВ „Спецстройенерго" судовий збір у розмірі 1 461 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „ВТБ Банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2015 року по справі № 910/6098/14 та відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року апеляційна скарга ПАТ „ВТБ Банк" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/6098/14 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судове засідання 10.09.2015 року повноважні представники відповідача 1 не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача 1 не перешкода розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 10.09.2015 року оголошувалася перерва до 13 год. 00 хв. для надання можливості представнику відповідача 2 ознайомитися з матеріалами справи.

В судовому засіданні представник відповідача 2 підтримала вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався на відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 30.10.2007 року Відкрите акціонерне товариство „ВТБ Банк" (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк" (іпотекодержатель)) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Сілікон" (іпотекодавець) уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого було забезпечено виконання іпотекодавцем зобов'язань перед іпотекодержателем, що виникли з кредитного договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії від 26.10.2007 року № 55 ВД, додатків та змін до нього, укладених протягом строку його дії.

Відповідно до умов п. 2.1 договору іпотеки від 30.10.2007 року іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, яким є єдиний майновий комплекс ТОВ „Сілікон", що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Заводська, 3-а.

22.07.2011 року ПАТ „ВТБ Банк" (первісний кредитор) та ТОВ „Альфа Солар" (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, відповідно до умов якого відступлення у зв'язку з укладенням сторонами договору № 55 ВП про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22.07.2011 року та договору № 55/1 ВП про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22.07.2011 року, первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує належні первісному кредитору права іпотекодержателя в зобов'язанні за іпотечним договором від 30.10.2007 року, що укладений між первісним кредитором (іпотекодержателем) та ТОВ „Сілікон" (іпотекодавцем, боржником) в якості забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором. З моменту укладання цього договору новий кредитор набуває статусу іпотекодержателя за договором іпотеки.

Згідно з п. 1.2 договору відступлення від 22.07.2011 року новий кредитор - ТОВ „Альфа Солар" одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника - ТОВ „Сілікон" сплати грошових коштів у розмірі заборгованості боржника за кредитним договором, а у випадку невиконання цієї вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки і за рахунок предмету іпотеки задовольнити в повному обсязі свої вимоги за кредитним договором у розмірі, що буде визначений на момент їх фактичного задоволення.

Відповідно до п. 1.3 договору відступлення від 22.07.2011 року правом вимоги, що відступається за цим договором, є право звернення стягнення у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником умов кредитного договору на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, а саме - підприємство у вигляді єдиного майнового комплексу ТОВ „Сілікон". Цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 6.4 договору відступлення від 22.07.2011 року).

У ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч. 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Крім того, згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як на підставу для визнання недійсним договору відступлення від 22.07.2011 року ТОВ „Спецстройенерго" позивач вказує на те, що такий договір був укладений без отримання згоди ТОВ „Сілікон" як іпотекодавця за договором іпотеки від 30.10.2007 року.

Так ст. 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 4.2.12 договору іпотеки від 30.10.2007 року іпотекодержатель має право відступити права за цим договором за письмовою згодою іпотекодавця за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за договором кредиту, повідомивши про це іпотекодавця письмово у п'ятиденний строк.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір іпотеки передбачає дві умови відступлення іпотекодержателем прав за цим договором: письмова згода іпотекодавця та одночасне здійснення відступлення права вимоги за договором кредиту.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 року у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. 1 і 2 ч. 1 ст. 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на викладене, Верховний Суд України переглядаючи дану справу дійшов висновку, що відступлення ПАТ „ВТБ Банк" прав за договором іпотеки на користь ТОВ „Альфа Солар" могло відбуватися виключно за наявності письмової згоди ТОВ „Сілікон" як іпотекодавця за договором іпотеки від 30.10.2007 року.

Більш того, постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2015 року було вказано суду першої інстанції на необхідність з'ясування факту отримання банком згоди боржника на відступлення права вимоги на момент укладення договору відступлення від 22.07.2011 року.

Відповідно до ч. 1 с. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2015 року з метою виконання вказаних вказівок зобов'язано сторони надати пояснення стосовно викладених у постановах вищих інстанцій висновків.

Сторонами не було надано суду і в матеріалах справи такі докази відсутні, що ТОВ „Сілікон" як іпотекодавець за договором іпотеки надало письмову згоду на укладення між ПАТ „ВТБ Банк" та ТОВ „Альфа Солар" договору відступлення від 22.07.2011 року.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що договір відступлення було укладено між ПАТ „ВБТ Банк" та ТОВ „Альфа Солар" без отримання письмової згоди ТОВ „Сілікон", що свідчить про порушення сторонами під час укладення такого договору приписів п. 4.2.12 договору іпотеки від 30.10.2007 року та ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9 зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки договір відступлення було укладено без отримання письмової згоди іпотекодавця, відтак спірний договір згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України є недійсним з моменту укладення на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Стосовно наявності порушеного права позивача місцевим господарським судом вірно зазначено, що 06.11.2009 року ухвалою господарського суду Кіровоградської області порушено провадження у справі № 11/84 про банкрутство ТОВ „Сілікон".

За результатами попереднього засідання у вказаній справі господарський суд Кіровоградської області ухвалою від 22.04.2010 року затвердив реєстр вимог кредиторів боржника, зокрема, до реєстру вимог кредиторів були включені вимоги ПАТ „ВТБ БАНК" в сумі 21 400 000,00 дол. США, що забезпечувались договором іпотеки від 30.10.2007 року.

Крім того, вказаною ухвалою грошові вимоги позивача до ТОВ „Сілікон" у розмірі 10 151 124 грн. 97 коп. були віднесені до четвертої черги.

В той же час, уклавши з Банком оспорюваний договір відступлення від 22.07.2011 року, ТОВ „Альфа Солар" набув статусу іпотекодержателя, внаслідок чого в процедурі банкрутства він є кредитором, вимоги якого забезпечені, і задоволення яких здійснюється позачергово.

При цьому, внаслідок визнання недійсним договору відступлення від 22.07.2011 року та віднесення кредиторських вимог ТОВ „Альфа Солар" до четвертої черги, всі кредитори, в тому числі і позивач, в справі про банкрутство будуть мати рівні права на пропорційне задоволення своїх вимог.

Тобто, визнання недійсним Договору відступлення призведе до зміни черговості задоволення вимог кредиторів, і позивач матиме реальну можливість задоволення власних вимог до боржника - ТОВ „Сілікон".

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача 1, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2015 року у справі № 910/6098/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2015 року у справі № 910/6098/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/6098/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк