Рішення

від 05.08.2015 по справі 910/17936/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/17936/13

За позовомПрокурора міста Києва До 1) Київської міської ради; 2) Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Руслана" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Комунальне підприємство "Київпастранс" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Провизнання незаконним та скасування рішень Судді: Підченко Ю.О. (головуючий)

Марченко О.В.

Любченко М.О.

За участю представників:

Від прокуратури Вацьківська І.В. (посвідчення № 030809) Від відповідача-1Уланов І.В. (представник за довіреністю) Від відповідача-2Уланов І.В. (представник за довіреністю) Від відповідача-3не з'явився Від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Руслана", в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради №389/1799 від 15.07.2004 р., №18/2594 від 27.01.2005 р. та №27/84 від 28.09.2006 р. в частині доповнення та зміни додатку 2 до рішення Київради №100/1310 від 18.03.2004 р. "Про програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2004-2006 роки" позиції 91, зокрема, щодо включення до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації шляхом викупу як об'єкт групи "А" нежилих будівель (спальних корпусів) №3, 4, 5, 6, та будівлі літнього кінотеатру з прибудовою загальною площею 1441,0 кв.м., розташованих за адресою: Автономна республіка Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26, літера "А", "А1", "Б", "В", "Г", "Г1", "г", "Д", "д"; визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу №308 від 04.08.2006 р. нежилих будівель (спальних корпусів) №3, 4, 5, 6, та будівлі літнього кінотеатру з прибудовою загальною площею 1441,0 кв.м., розташованих за адресою: Автономна республіка Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26, літера "А", "А1", "Б", "В", "Г", "Г1", "г", "Д", "д", укладений між Головним управлінням комунальної власності м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Руслана".

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивачем викладено клопотання про вжиття на підставі ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилі будівлі (спальні корпуси) №3, 4, 5, 6, та будівлю літнього кінотеатру з прибудовою загальною площею 1441,0 кв.м., розташованих за адресою: Автономна республіка Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26, літера "А", "А1", "Б", "В", "Г", "Г1", "г", "Д", "д".

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. "Про деякі питання практики застосування забезпечення позову", заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі №6/166 від 13.08.2008 р.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що необхідність накладення арешту на спірне майно не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а тому заява позивача про накладення арешту на майно з метою забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Ухвалою господарського суду міста Києва (суддя Пригунова А.Б.) від 20.09.2013 р. за вказаними вимогами порушено провадження у справі № 910/17936/13.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. позов Прокурора міста Києва до Київської міської ради, Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Руслана" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Комунального підприємства "Київпастранс" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання незаконним та скасування рішень залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. скасовано, а справу № 910/17936/13 передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 04.03.2015 р. у зв'язку із перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці справу № 910/17936/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуючий), суддя Марченко М.О., суддя Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2015 р. (з урахуванням ухвали суду від 16.03.2015 р.) вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/17936/13 до свого провадження та призначено розгляд справи на 06.04.2015 р.

Ухвалою суду від 06.04.2015 р. у зв'язку із неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 27.04.2015 р.

Судове засідання призначене на 27.04.2015 р. не відбулось у зв'язку із чим ухвалою суду від 13.05.2015 р. розгляд справи призначено на 25.05.2015 р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 27.05.2015 р. у зв'язку із неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/17936/13.

27.05.2015 р. в результаті повторного автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва справу № 910/17936/13 передано для розгляду колегії суддів у складі Підченка Ю.О. (головуючий), Любченко М.О., Марченко О.В.

Згідно з ухвалою від 28.05.2015 р. судом прийнято справу № 910/17936/13 до свого провадження та призначено її розгляд на 24.06.2015 р.

24.06.2015 р. розгляд справи було відкладено судом на 08.07.2015 р.

Згідно з ухвалою від 08.07.2015 р. судом продовжено строк розгляду спору до 11.08.2015 р., відкладено розгляд справи на 05.08.2015 р.

Станом на час розгляду справи через відділ діловодства суду Прокуратурою міста Києва було подано пояснення по справі.

В судове засідання 05.08.2015 р. з'явилися представники прокуратури, відповідача-1 та відповідача-2.

Відповідач-3 та третя особа в засідання уповноважених представників не направили, про причини їх неявки суд не повідомили.

В ході засідання судом було заслухано остаточні позиції присутніх в засіданні учасників процесу по суті спору.

Прокурор в черговий раз підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Позиція відповідачів 1 та 2 також залишилась незмінною, проти позову заперечували в повному обсязі та просили відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.02.1998 р. № 79-р було здійснено передачу державного майна підприємств Київського міського територіально-виробничого об'єднання автомобільного транспорту із сфери управління Мінтрансу у власність територіальної громади м. Києва, серед переліку якого був пансіонат "Кристал" (Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26).

Надалі розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.08.1998 р. № 1140 "Про зарахування майна державних підприємств у комунальну власність територіальної громади м. Києва" з-поміж іншого пансіонат "Кристал" (Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26) було внесено до переліку майна, що зараховується у комунальну власність територіальної громади м. Києва.

На підставі наказу Київського міського територіально-виробничого об'єднання автомобільного транспорту від 22.04.1999 р. № 31 назву "Пансіонат "Кристал" було змінено на "Дитячий лікувально-оздоровчий центр "Кристал".

На виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.02.2002 р. № 297 "Про внесення змін та доповнень до Статуту комунального підприємства "Київпастранс" та відповідно до наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 10.04.2002 р. № 30 Дитячий лікувально-оздоровчий центр "Кристал" закріплено на праві повного господарського відання за комунальним підприємством "Київпастранс".

Комунальне підприємство "Кристал" є правонаступником Київського міського територіально-виробничого об'єднання автомобільного транспорту (рішення Київської міської ради від 30.11.2000 р. № 101/1078).

Рішенням Київської міської ради № 100/1310 від 18.03.2004 р. "Про програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2004-2006 роки" було затверджено Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2004-2006 роки згідно з додатком 1; затверджено перелік об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації згідно з додатком 2.

Відповідно до п. 1 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. № 389/1799 "Про внесення змін до рішень Київради від 12.02.2004 №36/1246, від 18.03.2004 №100/1310, від 27.05.04 №266/1476 з питань приватизації" доповнено додаток 2 до рішення Київради від 18.03.2004 р. №100/1310 "Про програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2004-2006 роки" (із змінами, внесеними рішеннями Київради від 29.04.2004 №222/1476 та від 24.06.2004 №319/1529) переліком згідно з додатком 1.

Згідно з додатком 1 до рішення Київради від 15.07.2004 р. №389/1799 до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації включено нежитлові будівлі корпусів № 3,4,5,6 та будівля літнього кінотеатру ТОВ "Фірма Руслана" загальною площею 1441,0 кв.м, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26 (позиція 91).

Відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради від 27.01.2005 р. № 18/2594 "Про внесення змін до рішень Київради від 12.04.04 №36/1246 та від 18.03.04 №100/1310 з питань приватизації" внесено зміни до рішення Київради від 18.03.2004 №100/1310 "Про програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2004-2006 роки" (із змінами, внесеними рішеннями Київради від 29.04.2004 №222/1476, від 27.05.2004 №266/1476, від 24.06.2004 №319/1529, від 15.07.2004 №389/1799, від 30.09.2004 №500/1910, від 21.10.2004 №570/1980, від 18.11.2004 №692/2102, від 23.12.2004 №888/2298), зокрема, у п.п. 6 п. 2 даного рішення вказано: "позицію 91 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Група А" додатка 2 до рішення "Нежилі будівлі №3,4,5,6 та будівля літнього кінотеатру ТОВ "Фірма Руслана"; АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26; 3; 1441,0» викласти в такій редакції: "Нежилі будівлі (спальні корпуси) №3,4,5,6 та будівля літнього кінотеатру з прибудовою ТОВ "Фірма Руслана"; АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26 літ А.А1, Б,В,Г,Г1,г,Д; 3; 1441,0".

Пунктом 2 рішення Київської міської ради від 28.09.2006 р. №27/84 "Про внесення змін до рішень Київради від 12.04.2004 №36/1246 та від 18.03.2004 №100/1310 з питань приватизації" внесено зміни до рішення Київради від 18.03.2004 №100/1310 "Про програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2004-2006 роки» (із змінами, внесеними рішеннями Київради від 29.04.2004 №222/1476, від 27.05.2004 №266/1476, від 24.06.04 №319/1529, від 15.07.2004 №389/1799, від 30.09.2004 №500/1910, від 21.10.2004 №570/1980, від 18.11.2004 №692/2102, від 23.12.2004 №888/2298, від 27.01.2005 №18/2594, від 24.04.2004 №283/2858, від 26.05.2005 №419/2995, від 30.06.2005 №466/3042, від 14.07.2005 №686/3261, від 19.07.2005 №815/3390, від 06.10.2005 №39/3503, від 29.11.2005 №554/3015, від 02.02.2006 №203111, та від 16.03.2006 №221/3312), зокрема, у. п.п. 2 п. 2 даного рішення вказано: "позицію 91 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Група А" додатка 2 до рішення "Нежилі будівлі (спальні корпуси) №3,4,5,6 та будівля літнього кінотеатру з прибудовою ТОВ "Фірма Руслана"; АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26 літ А.А1, Б,В,Г,Г1,г,Д; 3; 1441,0" викласти в такій редакції: "Нежилі будівлі (спальні корпуси) №3,4,5,6 та будівля літнього кінотеатру з прибудовою ТОВ "Фірма Руслана"; АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26 літ А.А1, Б,В,Г,Г1,г,Д,д; 3; 1441,0".

На підставі рішення Київради від 18.03.2004 р. № 100/1310 "Про програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2004-2006 роки" зі змінами та доповненнями Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено приватизацію вказаного вище об'єкту шляхом викупу ТОВ "Фірма Руслана" нежилих будівель (спальні корпуси №3, 4, 5, 6), споруд та будівель літнього кінотеатру з прибудовою загальною площею 1441,0 кв. м, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26, літера "А", "А1", "Б", "В", "Г", "Г1", "г", "Д", "д".

04.08.2006 р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (на даний час відповідно до рішення Київської міської ради від 15.03.2012 р. №198/7535 перейменовано на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Руслана" було укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель (спальні корпуси №№3,4,5,6), споруд та будівлі літнього кінотеатру з прибудовою загальною площею 1441,0 кв.м, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26, літера "А", "А1", "Б", "В", "Г", "Г1", "г", "Д", "д".

За твердженнями прокурора, рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. №389/1799, від 27.01.2005 р. №18/2594 та від 28.09.2006 р. №27/84 в частині доповнення та зміни додатку 2 до рішення Київради від 18.03.04 №100/1310 «Про програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2004-2006 роки» позицією 91, зокрема, щодо включення до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації шляхом викупу як об'єкт групи «А» нежилих будівель (спальних корпусів) №3, 4, 5, 6, та будівлі літнього кінотеатру з прибудовою загальною площею 1441,0 кв. м, розташованих за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26, літера "А", "А1", "Б", "В", "Г", "Г1", "г", "Д", "д", та договір купівлі-продажу №308 від 04.08.06 суперечать вимогам законодавства, оскільки дитячі санаторно-курортні заклади, якими являються указані будівлі, приватизації не підлягають.

Київська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Руслана" та Комунальне підприємство "Київпастранс" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), заперечуючи проти позовних вимог в повному обсязі, вказують на їх безпідставність у зв'язку з невірним застосуванням позивачем законодавства, що лягло в основу позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Приватизація здійснюється на основі принципу законності.

За приписами ч. 4 ст. 3 вказаного Закону відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Об'єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку (за винятком об'єктів санаторно-курортних закладів і будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах) згідно з приписами Закону України «Про державну програму приватизації» відносяться до об'єктів приватизації групи Ж.

Відповідно до п. 1.2 Положення Дитячого лікувально-оздоровчого центру «Кристал», затвердженого наказом Комунального підприємства «Київпастранс» від 24.12.2001 р. № 57, ДЦ «Кристал» є відокремленим підрозділом комунального підприємства «Київпастранс».

Пунктом 5.2 указаного положення майно ДЦ «Кристал» є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплене за ним Підприємством на праві оперативного управління.

Відповідно до приписів п. 1.4 Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1693 від 14.08.2000 р., яке було чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення оспорюваного договору, приватизація санаторно-курортних закладів здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про курорти».

Статтею 26 Закону України «Про курорти» приватизація санаторно-курортних закладів, що знаходяться на територіях курортів державного значення, використовують природні лікувальні ресурси зазначених територій і на момент прийняття цього Закону перебувають у державній або комунальній власності, забороняється.

Також, зазначеною нормою чітко регламентовано заборону приватизації дитячих санаторно-курортних закладів, що знаходяться на території курортів місцевого значення, які використовують природні лікувальні ресурси зазначених територій і на момент прийняття цього Закону перебувають у державній або комунальній власності.

Згідно з положеннями ст. 22 Закону України «Про курорти» санаторно-курортні заклади - це заклади охорони здоров'я, що розташовані на територіях курортів і забезпечують надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про курорти» за характером природних лікувальних ресурсів курорти України поділяються на курорти державного та місцевого значення.

Дитячий лікувально-оздоровчий центр «Кристал» знаходиться у місті Алушта Автономної Республіки Крим, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1996 р. №1576 «Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних» віднесено до курортних населених пунктів.

Земельна ділянка за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26, на якій розташований Дитячий лікувально-оздоровчий центр «Кристал», відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КМ №002265 від 09.10.1998 р., має оздоровче призначення.

Відповідно до Положення про курорт Алушта, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.08.1984 р. № 321, курорт Алушта знаходиться в Кримській області і належить до курортів загальносоюзного значення.

За даними Головного управління статистики у м. Києві одним із основних видів діяльності Дитячого лікувально-оздоровчого центру «Кристал» на момент приватизації спірних об'єктів (2004-2006 роки) за класифікатором видів економічної діяльності була діяльність санаторно-курортних закладів.

Відповідно до ст.49 Конституції України існуюча мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я не може бути скорочена.

Відповідно до п. 3.1 Положення Дитячого лікувально-оздоровчого центру «Кристал», затвердженого наказом Комунального підприємства «Київпастранс» від 24.12.2001 р. № 57, ДЦ «Кристал» створений з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для організованого відпочинку, оздоровлення та лікування дітей, дітей з батьками, працівників Підприємства та членів їх сімей, а також дітей і дорослих з інших країн.

Крім того, пунктом 1 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 141-р від 17.03.2004 р. «Про деякі питання діяльності дитячих оздоровчих закладів» з метою збереження мережі державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, недопущення їх ліквідації та нецільового використання, Дитячий лікувально-оздоровчий центр «Кристал» внесено до затвердженого переліку державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів.

Таким чином, враховуючи, що нежитлові будівлі корпусів № 3, 4, 5, 6 та будівля літнього кінотеатру загальною площею 1441,0 кв.м, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26, літера "А", "А1", "Б", "В", "JJ', "П", "г", "Д", "д" були майном (об'єктами) Дитячого санаторно-курортного закладу Дитячого лікувально-оздоровчого центру «Кристал», який перебував у комунальній власності, знаходився на території курорту та використовував природні лікувальні ресурси зазначених територій, їх приватизація (відчуження з комунальної власності) законодавцем була заборонена.

Отже, не маючи для того достатніх правових підстав, Київська міська рада прийняла рішення від 15.07.2004 р. №389/1799, від 27.01.2005 р. №18/2594 та від 28.09.2006 р. №27/84 в частині доповнення та зміни додатку 2 до рішення Київради від 18.03.2004 р. №100/1310 «Про програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2004-2006 роки» позицією 91, зокрема щодо включення до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації шляхом викупу як об'єкт групи «А» нежилих будівель (спальних корпусів) №3, 4, 5, 6, та будівлі літнього кінотеатру з прибудовою загальною площею 1441,0 кв. м, розташованих за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26, літера «А», «А1», «Б», «В», «Г», «Г1», «г», «Д», «д», а в подальшому уклала договір купівлі-продажу №308 від 04.08.2006 р.

На підтвердження приналежності спірних об'єктів до комунальної власності міста Києва та перебування їх у віданні Комунального підприємства «Київпастранс» та на балансі Дитячого лікувально-оздоровчого центру «Кристал», який є дитячим санаторно-курортним закладом, в матеріалах справи містяться копії наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 10.04.2002 р. № 30, згідно з яким, за Комунальним підприємством «Київпастранс» закріплено на праві повного господарського відання майно Дитячого лікувально-оздоровчого центру «Кристал», у тому числі спальні корпуси № 3, 4, 5, 6 та будівля літнього кінотеатру, копія свідоцтва про право власності територіальної громади міста Києва на вказане майно з переліком цього майна, Положення Дитячого лікувально-оздоровчого центру «Кристал» та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із приписів чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що рішення Київської міської ради №389/1799 від 15.07.2004 р., №18/2594 від 27.01.2005 р. та №27/84 від 28.09.2006 р. в частині доповнення та зміни додатку 2 до рішення Київради №100/1310 від 18.03.2004 р. "Про програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2004-2006 роки" позиції 91, зокрема, щодо включення до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації шляхом викупу як об'єкт групи "А" нежилих будівель (спальних корпусів) №3, 4, 5, 6, та будівлі літнього кінотеатру з прибудовою загальною площею 1441,0 кв.м., розташованих за адресою: Автономна республіка Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26, літера "А", "А1", "Б", "В", "Г", "Г1", "г", "Д", "д" підлягають скасуванню.

Згідно з п. 1.5 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 р. інвентаризаційна справа формується і ведеться на кожен об'єкт нерухомого майна на весь час його існування та зберігається за місцезнаходженням такого об'єкта.

Матеріали інвентаризаційної справи наявні за місцезнаходженням спірного об'єкта в Автономній Республіці Крим та документально підтверджені відомості щодо власника спірного майна станом на момент вирішення спору отримати не можливо, з 27.03.2014 р. по даний час Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" призупинено приймання поштових відправлень в напрямку півострова Крим.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою для визнання спірного правочину недійсними позивач вбачає в положеннях ч.1 ст. 215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Постановою пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. зазначено, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, у зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205- 210, 640 ЦК тощо).

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Зважаючи на те, що відповідно до описаного вище судом встановлено заборону відчуження майна дитячих санаторно-курортних закладів, які перебувають у комунальній власності, знаходяться на території курорту та використовують природні лікувальні ресурси зазначених територій, тобто, порушення норм законодавства при укладенні договору купівлі-продажу № 308 від 04.08.2006 р. між Головним управлінням комунальної власності м.Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Руслана» стосовно спірного нерухомого майна, останній підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

Незаконна приватизація майна Дитячого лікувально-оздоровчого центру «Кристал» призвела до фактичної ліквідації дитячої оздоровниці та скорочення мережі комунальних закладів охорони здоров'я, адже, після відчуження нерухомого майна Дитячого лікувально-оздоровчого центру «Кристал» його було перепрофільовано та змінено вид діяльності за КВЕД на діяльність засобів розміщення на період відпустки та іншого тимчасового проживання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи рішення по суті спору, суд уважно вивчив заперечення відповідачів та третьої особи, взяв їх до уваги, проте, вважає необхідним зазначити, що вони не спростовують викладені у позові обставини.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокуратури міста Києва підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з викладеним, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду з даною позовною заявою, прокурор просив суд відновити строк позовної давності.

Згідно з приписами ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ст. 261 Цивільного кодексу України закріплено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Отже, оскільки господарське процесуальне законодавство не передбачає такої процесуальної дії як відновлення строку позовної давності, у задоволенні такого клопотання прокурора суд відмовляє.

Згідно вимог ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту .

За поясненнями прокурора, підтвердженими матеріалами справи, про наявність викладених у позові порушень інтересів держави в частині незаконної приватизації дитячого санаторно-курортного закладу прокурор міг довідатись та йому стало відомо у червні 2011 р. під час проведення перевірки додержання вимог законодавства України щодо забезпечення прав дітей на охорону життя і здоров'я, зокрема, збереження мережі лікувальних та оздоровчих закладів.

Таким чином, виходячи з того, що прокуратура міста Києва не була учасником спірних правовідносин, а доказів обізнаності з наявністю порушень інтересів держави матеріали справи не містять, наведені обставини не спростовані сторонами, тому визнаються судом поважною причиною пропуску строку позовної давності, що зумовлює висновок про наявність підстав для захисту порушеного права держави.

Згідно з п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів у справі пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення Київської міської ради №389/1799 від 15.07.2004 р., №18/2594 від 27.01.2005 р. та №27/84 від 28.09.2006 р. в частині доповнення та зміни додатку 2 до рішення Київради №100/1310 від 18.03.2004 р. "Про програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2004-2006 роки" позицією 91, зокрема, щодо включення до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації шляхом викупу як об'єкт групи "А" нежилих будівель (спальних корпусів) №3, 4, 5, 6, та будівлі літнього кінотеатру з прибудовою загальною площею 1441,0 кв.м., розташованих за адресою: Автономна республіка Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26, літера "А", "А1", "Б", "В", "Г", "Г1", "г", "Д", "д".

3. Визнати недійсним договір № 308 купівлі-продажу нежилих будівель і споруд від 04.08.2006 р., укладений між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Руслана".

4. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Державного Бюджету України судовий збір у розмірі 812 (вісімсот дванадцять) грн.

5. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, ідентифікаційний код 19020407) на користь Державного Бюджету України судовий збір у розмірі 812 (вісімсот дванадцять) грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Руслана" (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 26 Б, ідентифікаційний код 19191965) на користь Державного Бюджету України судовий збір у розмірі 812 (вісімсот дванадцять) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.08.2015 р.

Судді Ю.О. Підченко (головуючий) О.В. Марченко М.О. Любченко