Рішення

від 03.08.2015 по справі 910/14675/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2015Справа №910/14675/15

За позовомПриватного підприємства «Будконтракт» доПриватного підприємства «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» простягнення 174796 грн. 18 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Рукін В.В. - представник за довіреністю № 06 від 04.06.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.06.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Будконтракт» з вимогами до Приватного підприємства «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» про стягнення 174796 грн. 18 коп., з яких 95085 грн. 50 коп. основного боргу, 32977 грн. 74 коп. пені, 3180 грн. 81 коп. 3% річних та 43552 грн. 13 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 26 від 05.06.2013 не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем роботи, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 95085 грн. 50 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за виконані позивачем роботи, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 32977 грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 3180 грн. 81 коп. та інфляційні втрати у розмірі 43552 грн. 13 коп. за період з 04.04.2014 по 15.05.2015.

Крім того, у позовній заяві позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 порушено провадження у справі № 910/14675/15 та справу призначено до розгляду на 06.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 20.07.2015.

17.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» надійшла зустрічна позовна заява про визнання зобов'язання виконаним, яка ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 була повернута без розгляду на підставі п.п. 3. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

20.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові уточнення до позовної заяви, в яких позивач, зокрема, просив суд не розглядати клопотання про забезпечення позову, викладене ним у прохальній частини позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.08.2015.

31.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи та неможливістю представника відповідача бути присутнім у призначеному судовому засіданні у зв'язку з його перебуванням в іншому судовому засіданні.

Розглянувши у судовому засіданні 03.08.2015 вказане клопотання відповідача, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Таким чином, продовження строку розгляду спору є правом суду, підставою на реалізацію якого є неможливість вирішення спору у межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з особливістю розгляду спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Більш того, суд зазначає, що чинним законодавством України не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками сторін при розгляді справи.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

При цьому, суд вже відкладав розгляд даної справи, задовольняючи аналогічне клопотання відповідача, подане ним до суду 17.07.2015, надаючи можливість відповідачу ознайомитись з матеріалами справи, а також реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

У судовому засіданні 03.08.2015 представник позивача просив суд не приймати до розгляду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, викладене у прохальній частині позовної заяви, у зв'язку з чим суд не прийняв його до розгляду.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.08.2015 не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034160485.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 03.08.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.06.2013 між Приватним підприємством «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» (замовник) та Приватним підприємством «Будконтракт» (підрядник) укладено Договір № 26, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з поточного ремонту виробничого, санітарно-побутового приміщення в будинку «Лабораторний корпус літ Ш» по вул. Росошанська, 3а Державного підприємства «Укроборонсервіс».

Відповідно до п. 1.2 Договору, замовник зобов'язується прийняти й сплатити по погодженої сторонами договірній ціні виконані підрядником роботи на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.3 Договору, обсяг і зміст робот, передбачених п. 1.1 даного Договору, визначається погодженим сторонами локальним кошторисом (Додаток № 2-1-1), що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору, вартість робіт визначається договірною ціною й локальним кошторисом на окремі види робіт; договірна ціна становить 230121 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 38353 грн. 58 коп.

Відповідно до п. 2.4 Договору, до початку робіт замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30% вартості робіт.

Згідно з п. 2.5 Договору, остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту про приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3).

Відповідно до п. 5.1 Договору, підрядник зобов'язується виконати роботи з 06.06.2013 до 01.04.2014.

Згідно з п. 6.1 Договору, здавання-прийняття виконаних робіт оформлюється актом про приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), підписаним уповноваженими представниками сторін даного Договору.

Даний договір набуває чинності з 05.06.2013 та дає до 01.04.2014, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 Договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, що відповідач, на виконання п. 2.4 Договору, сплатив позивачу аванс у загальному розмірі 135036 грн. 00 коп., що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви належним чином засвідченими копіями банківських виписок (з урахуванням листа відповідача вих. № 474/12 від 12.12.2013 про зарахування здійснених оплат у розмірі 50000 грн. 00 коп. в рахунок оплати за Договором № 26 від 05.06.2013, копія якого долучена до позовної заяви), з яких вбачається, що 06.06.2013 відповідач сплатив позивачу попередню оплату у розмірі 69036 грн. 00 коп., 25.06.2013 - попередню оплату у розмірі 8000 грн. 00 коп., 02.07.2015 - попередню оплату у розмірі 8000 грн. 00 коп., 19.11.2013 - попередню оплату у розмірі 30000 грн. 00 коп. та 20.11.2013 - попередню оплату у розмірі 20000 грн. 00 коп.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свій обов'язок за Договором, виконавши роботи на загальну суму 230121 грн. 50 коп., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін актом приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) за березень 2014 року на суму 230121 грн. 50 коп. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати (за формою КБ-3) за березень 2014 року на суму 230121 грн. 50 коп., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.5 Договору, остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту про приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3).

З огляду на відсутність в акті виконаних робіт за березень 2014 року та довідці про вартість виконаних робіт та витрати за березень 2014 року дати їх підписання сторонами, суд вважає за доцільне розцінювати, що акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) за березень 2014 року на суму 230121 грн. 50 коп. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати (за формою КБ-3) за березень 2014 року на суму 230121 грн. 50 коп. були підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками сторін в останній день місяця, за який їх складено, тобто 31.03.2014.

Будь-яких доказів у спростування вказаного факту сторонами суду не надано.

Таким чином, свій обов'язок з остаточної оплати за виконані позивачем роботи за Договором № 26 від 05.06.2013 відповідач повинен був виконати в строк до 03.04.2014 (включно).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Приватного підприємства «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» у розмірі 95085 грн. 50 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 95085 грн. 50 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Будконтракт» в частині стягнення з Приватного підприємства «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» основного боргу у розмірі 95085 грн. 50 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з остаточної оплати за виконані позивачем роботи, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 32977 грн. 74 коп. за період з 04.04.2014 по 15.05.2015.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.3 Договору, у випадку порушення замовником строків оплати робіт, замовник оплачує підряднику пеню у розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в цей період, за кожний день прострочення платежу.

З огляду на те, що іншого періоду нарахування пені, аніж передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України (протягом шести місяців від дня прострочення виконання зобов'язання), сторони у Договорі не визначили, суд дійшов висновку, що обґрунтованим для нарахування пені є період з 04.04.2014 по 04.10.2014.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені:

Сума боргу, грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 95085 грн. 50 коп. 04.04.2014 - 14.04.2014 11 6,5 372,53 95085 грн. 50 коп. 15.04.2014 - 16.07.2014 93 9,5 4603,18 95085 грн. 50 коп. 17.07.2014 - 04.10.2014 80 12,5 5210,16 Всього: 10185 грн. 87 коп. Отже, позовні вимоги Приватного підприємства «Будконтракт» в частині стягнення з Приватного підприємства «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» пені у розмірі 32977 грн. 74 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 10185 грн. 87 коп.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконанням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3180 грн. 81 коп. та інфляційні втрати у розмірі 43552 грн. 13 коп. за період з 04.04.2014 по 15.05.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони відповідають передбаченим чинним законодавством порядку та способу нарахування та є обгрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Будконтракт» в часині стягнення з Приватного підприємства «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» 3% річних у розмірі 3180 грн. 81 коп. та інфляційних втрат у розмірі 43552 грн. 13 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, буд. 1, оф. 1; ідентифікаційний код: 32162693) на користь Приватного підприємства «Будконтракт» (08153, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Маяковського, буд. 49-А, кімната 2; ідентифікаційний код: 24217678) основний борг у розмірі 95085 (дев'яносто п'ять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 50 коп., пеню у розмірі 10185 (десять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 87 коп., 3% річних у розмірі 3180 (три тисячі сто вісімдесят) грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 43552 (сорок три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 13 коп. та судовий збір у розмірі 3040 (три тисячі сорок) грн. 08 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.08.2015

Суддя І.М. Отрош